Постанова

від 29.07.2013 по справі 805/6956/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 р. Справа №805/6956/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:00

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМС ІНВЕСТ КЕПІТЛ», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013р. № 0000181502 по податку на додану вартість в розмірі 2 311 601,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 577 900,25 грн. та від 06.03.2013р. № 0000681502 у розмірі 569,00 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Чернявської І.В. - за дов. від 30 травня 2013 року;

Вєдєнєєва С.О. - за дов. від 07 січня 2012 року

від відповідача: Чирикіної Н.В. - за дов. від 12 липня 2013 року;

Петрова А.Г. - за дов. від 22 липня 2013 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМС ІНВЕСТ КЕПІТЛ» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013р. № 0000181502 по податку на додану вартість в розмірі 2 311 601,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 577 900,25 грн. та від 06.03.2013р. № 0000681502 у розмірі 569,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2013р. здійснено заміну неналежного відповідача Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Під час розгляду справи позивачем надано суду заяву, в якій він уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013р. № 0000181502 по податку на додану вартість в розмірі 2 311 601,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 577 900,25 грн. та від 06.03.2013р. № 0000681502 у розмірі 569,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено невиїзну документальну позапланову перевірку з питань законності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Групп», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОГ і БП», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК Стальінвест» за жовтень - листопад 2012 року, про що складений акт перевірки № 76/22-5/30962146 від 19.02.2013р., згідно з висновками якого, на думку відповідача, він порушив п.п. 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по декларації за червень 2012р. у розмірі 459 256,00 грн., завищено суму податкового кредиту у розмірі 2 312 170,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2012 року сумі 2 311 601,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2012 року у сумі 569,00 грн.

Посилається на безпідставність зменшення податковим органом податкового кредиту та від'ємного значення з ПДВ спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Вважає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення податкового кредиту по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Групп», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОГ і БП», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК Стальінвест» внаслідок укладення правочинів, які не направлені на настання реальних наслідків.

Оригінали документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Групп», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОГ і БП», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК Стальінвест» були надані перевіряючим під час проведення перевірки. Податкові накладні, виписані на адресу контрагентів заповнені згідно порядку заповнення податкових накладних.

Вважає, що висновок відповідача про порушення ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є невірним.

Звертає увагу, що операція по переданню товару на зберігання не змінює структуру та кількість активів та пасивів платника податків, оскільки товари передані на зберігання залишаються на балансі його власника і обліковуються на рахунку 28 «Товари», а товари, отримані на зберігання, обліковуються на забалансовом рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні», а тому, дана операція ніяк не вплинула на витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту.

Зазначає, що в ході перевірки ним надавались пояснення, в яких зазначено, що видами діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля, надання в оренду офісних машин та устаткування, у тому числі комп'ютерів. Отже, придбання офісної техніки у ТОВ «Альфа-Групп» для подальшого надання в оренду, придбання нікелю у ТОВ «ПФК Стальінвест» та арматури у ТОВ «ПОГ і БП» для подальшої реалізації цілком відповідає вимогам п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що за наслідками невиїзної документальної позапланової перевірки з питань законності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту, було встановлено порушення податкового законодавства: завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість.

Вказує, що по контрагенту ТОВ «Альфа-Групп» на момент проведення перевірки договір перебував в стані виконання, поставка оргтехніки не відбувалася, договори оренди приміщень до перевірки не надані, по ТОВ "ПФК Стальінвест" не підтверджується виконання операцій з урахуванням можливості здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, стосовно операцій з контрагентом ТОВ «ПОГ і БП» вказує, що згідно інформації (фото-звітів), отриманої від відділу податкової міліції ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС, встановлено, що складські приміщення та арматура відсутні, місцезнаходження підприємства не встановлено.

На підставі викладеного, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМС ІНВЕСТ КЕПІТЛ» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області 11.08.2008р., включене до ЄДРПОУ за номером 30962146 (юридична адреса: вул. Артема, 43, м. Донецьк, 83086), є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість серія НБ № 426719 (арк. справи 54 - 55, том 2).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності підприємства є: надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів, лісопильне та стругальне виробництво, виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, організація будівництва будівель, неспеціалізована оптова торгівля (арк. справи 15).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 17 - 22, том 1) Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено невиїзну документальну позапланову перевірку з питань законності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Групп», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОГ і БП», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК Стальінвест» за жовтень - листопад 2012 року, про що складений акт перевірки № 76/22-5/30962146 від 19.02.2013р.

Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька «Про організацію та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДМС Інвест Кепітл» від 18.02.2013р. № 157, який разом з повідомленням про проведення перевірки було направлено позивачу поштою (арк. справи 138 - 140, том 1).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

18.02.2013р. Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено невиїзну документальну позапланову перевірку з питань законності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Групп», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОГ і БП», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК Стальінвест» за жовтень - листопад 2012 року, про що складений акт перевірки № 76/22-5/30962146 від 19.02.2013р. (арк. справи 17 - 22, том 1).

За результатами перевірки податковим органом 06.03.2013р. згідно з п. 54.3 ст. 54, за порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000181502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 311 601,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 577 900,25 грн. та за порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000681502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 569,00 грн. (арк. справи 24 - 25).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Донецькій області та до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС у Донецькій області від 30.04.2013р. № 4144/10/10.212-5 спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги платника податків - без задоволення. Рішенням ДПС України від 01.06.2013р. № 3946/6/99-99-10-01-15 продовжено розгляд скарги до 13.07.2013р. (арк. справи 214, 222 - 232, том 1), рішенням від 15.07.2013р. № 6886/6/99-99-10-01-15 скаргу платника податків залишено без розгляду у зв'язку з судовим оскарженням податкових повідомлень-рішень (арк. справи 9, том 2).

Вказаним актом перевірки зазначено, що згідно з поданими ТОВ «ДМС Інвест Кепітл» до Артемівської ОДПІ Донецької області ДПС податковими деклараціями з ПДВ за жовтень - листопад 2012 року та додатками, визначено суму податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з контрагентами ТОВ «Альфа-Групп», ТОВ «ПОГ і БП», ТОВ «Стальінвест».

Так, позивачем до складу податкового кредиту по декларації за листопад 2012р. включені податкові накладні, отримані від постачальника ТОВ «Альфа-Групп», що перебував у фінансово-господарських відносинах з позивачем відповідно до укладеного договору поставки від 29.11.2012р. № 29/11-2012. ТОВ «Альфа-Групп» виписано податкові накладні від 27.11.2012р. № 1 на суму 22 255,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 709,17 грн. та від 30.11.2012р. № 74 на суму 4 032 000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 672 000,00 грн. У зв'язку з підписанням специфікації № 2 до договору від 29.11.2012р., позивач просив повернути частину від передплати в розмірі 250 000,00 грн., здійсненої ним на загальну суму 4 032 000,00 грн.

При цьому, податкова накладна від 27.11.2012р. № 1 та специфікація 2 від 24.12.2012р. до договору від 29.11.2012р. не надані до перевірки. Дебіторська заборгованість по договору складає 3 782 000,00 грн.

Крім того, стосовно господарських відносин з ТОВ «ПФК Стальінвест» зазначено, що за договором поставки від 28.11.2012р. № 28/11-2012 про постачання нікеля первинного Н-1 у кількості 3 тонни та феромолібдена Фмо60 у кількості 3 тонни, поставка товару здійснюється протягом двох календарних днів з моменту оплати. Суми ПДВ включені в податковий кредит по декларації за листопад 2012 року. Після листування з контрагентом, останнім було повернуто суму передплати за товари, та відповідно здійснено коригування податкового кредиту в декларації за грудень 2012 року, а позивачем укладено з ним новий договір на постачання вказаного товару, за умовами якого постачання здійснюється протягом 120 календарних днів з моменту оплати. Дебіторська заборгованість по новому договору № 324 від 27.12.2012р. складає 1 656 000,00 грн.

По взаємовідносинам з ТОВ «ПОГ і БП» в акті зазначено, що позивачем укладено договір поставки від 02.10.2012р. № 30/10-12, за умовами якого здійснюється постачання арматури А500С 12 мм. Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту у листопаді 2012 року. Матеріали знаходяться на складі ТОВ «ПОГ і БП», акти приймання-передачі на зберігання до перевірки не надано, розрахунки у перевіряємому періоді між сторонами не проводились. Станом на 31.12.2012р. кредиторська заборгованість по розрахунках складає 8 162 766,00 грн.

Зазначається, що причина оформлення документів та здійснення вказаних операцій полягає в штучному нарощуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме, відсутня сплата податків до бюджету по всіх відображених в податковій звітності операціях, правочини, укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Групп», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОГ і БП», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПФК Стальінвест» не спричинили реального настання юридичних наслідків, є нікчемними з посиланням на приписи ст. 203 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, податковим органом виключено зі складу податкового кредиту по податку на додану вартість суму за листопад 2012 року в розмірі 2 312 170,00 грн., визначено податкове зобов'язання в розмірі 2 311 601,00 грн. та зменшено від'ємне значення в сумі 569,00 грн.

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, якими зменшено суму від'ємного значення в розмірі 569,00 грн. та суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 311 601,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 577 900,25 грн. є доведення обставини виконання позивачем договорів, укладених з ТОВ «Стальінвест», ТОВ «ПОГ і БП», ТОВ «Альфа-Групп», а також доведення порушення позивачем приписів п.п. 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 1298.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Під час розгляду справи судом проаналізовано господарські операції позивача з ТОВ «Стальінвест», ТОВ «ПОГ і БП», ТОВ «Альфа-Групп» та встановлено наступне:

1) ТОВ «ДМС Інвест Кепітл» укладено договір від 02.10.2012р. № 30/10-12, згідно з яким ТОВ «ПОГ і БП» (Продавець) зобов'язується передати у власність, а ТОВ «ДМС Інвест Кепітл» (Покупець) - прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності - арматуру А500С 12 мм, у кількості 672,5 тонни (арк. справи 91 - 93, том 1). Поставка товару здійснюється силами та за рахунок Покупця, EXW склад Продавця, протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору. Умови оплати - шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця з відстроченням платежу 190 календарних днів з моменту оформлення видаткової накладної. Договір є дійсним до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Сторонами було укладено додаткову угоду від 01.04.2013р. до договору, згідно з якою п. 4.1 викладено в наступній редакції: «Умови оплати - шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, який вказано в цьому договорі, до 30.09.2013р.». (арк. справи 243, том 1).

На підставі отриманої від ТОВ «ПОГ і БП» видаткової накладної від 31.10.2012р. № 45 (арк. справи 96) податкової накладної № 7 від 31.10.2012р. позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 1 360 461,00 грн. (арк. справи 94). Вказана податкова накладна була зареєстрована в реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція № 1 (арк. справи 95, том 1).

Податковий кредит по вказаній операції було відображено в податковій звітності з податку на додану вартість та реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 67 - 90, том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, товар за вказаним договором фактично не було передано Покупцю, однак, при цьому, між сторонами було укладено договір відповідального зберігання № 31/10-12 від 31.10.2012р. (арк. справи 97, том 1), за яким ТОВ «ДМС Інвест Кепітл» (Поклажодавець), передає, а ТОВ «ПОГ і БП» (Зберігач), за актом приймання-передачі приймає на відповідне зберігання протягом строку цього договору товарно-матеріальні цінності, які зазначені в акті приймання-передачі.

Відповідно до акту приймання-передачі на зберігання по вказаному договору від 31.10.2012р. було передано на зберігання товар - арматуру А500С 10 мм та арматуру А500С 12 мм на загальну суму 8 162 766,00 грн. (арк. справи 98, том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стаття 938 ЦКУ визначає строк зберігання, а саме, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Позивачем не заперечується, що оплата за договором поставки товару на час розгляду даної справи не відбулась, що пояснюється пролонгованим строком дії договору.

2) ТОВ «ДМС Інвест Кепітл» укладено договір від 29.11.2012р. № 29/11-2012, згідно з яким ТОВ «Альфа-Групп» (Продавець) зобов'язується в строк до 30.04.2013р. передати у власність, а ТОВ «ДМС Інвест Кепітл» (Покупець) - прийняти та оплатити товар - оргтехніку (арк. справи 102 - 104, том 1). Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом 100 % передплати. Товар постачається за адресою: вул.. Матросова, 24а. Договір є дійсним до 31.12.2013р., але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, дія договору пролонгується на один рік. Найменування товарів, що постачаються, визначені в специфікації № 1 до договору на суму 4 032 000,00 грн. (арк. справи 104, том 1);

- договір від 01.11.2012р. № 01/11, згідно з яким ТОВ «Альфа-Групп» (Продавець) зобов'язується в строк до 30.11.2012р. передати у власність, а ТОВ «ДМС Інвест Кепітл» (Покупець) - прийняти та оплатити товар - бумагу офісну (арк. справи 16 - 18, том 2). Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Згідно з специфікацією № 1 сума договору складає 22 255,00 грн.

На підставі отриманих від ТОВ «Альфа-Групп» видаткової накладної від 27.11.2012р. № 957 (арк. справи 19, том 2) податкових накладних № 74 від 30.11.2012р. на суму 4 032 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 672 000,00 грн., від 27.11.2012р. № 1 на суму 22 255,00 грн., в т.. ПДВ - 3 709,17 грн. позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 675 709,17 грн. (арк. справи 99 - 100, 105, том 1). Вказана податкова накладна № 74 була зареєстрована в реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція № 1 (арк. справи 101, том 1). Стосовно податкової накладної № 1 від 27.11.2012р., то позивачем при поданні податкової звітності за листопад 2012 року в додатку № 8 до декларації «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», було вказано, спірну податкову накладну з вказанням, що вона не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (арк. справи 75, том 1) та згідно з наданими поясненнями, позивачем вона надавалась під час подавання до податкового органу податкової звітності з податку на додану вартість.

За приписами ст. 201, надання такої заяви дає право платнику податків на внесення такої суми податку до податкового кредиту.

Податковий кредит по вказаним операціям було відображено в податковій звітності з податку на додану вартість та реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2012 року (арк. справи 67 - 90, том 1).

Листом від 26.12.2012р. № 26/12 на адресу ТОВ «Альфа-Групп» позивач вказує, що ним було проведено передплату по договору від 29.11.2012р. № 29/11-2012 в сумі 4 032 000,00 грн. та просить повернути частину суми в розмірі 250 000,00 грн. у зв'язку з підписанням специфікації № 2 від 24.12.2012р. (арк. справи 244, том 1).

Згідно з наданою до матеріалів справи специфікацією № 2 від 24.12.2012р., сума товарів, що постачаються за договором № 29/11-2012 від 29.11.2012р. складає 3 782 000,00 грн. (арк. справи 20, том 2).

Платіжним дорученням від 30.11.2012р. № 788 здійснено передплату в розмірі 4 032 000,00 грн., та платіжним дорученням від 28.12.2012р. № 477 повернуто частину передплати в розмірі 250 000,00 грн. (4 032 000,00 грн. - 250 000,00 грн. = 3 782 000,00 грн.) (арк. справи 245 - 246, том 1).

З урахуванням повернення передплати в грудні 2012 року позивачем було проведено коригування податкового кредиту, що підтверджується розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.11.2012р. № 74 (арк. справи 21, том 2), що відображено в декларації за грудень 2012 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 12.02.2013р. (арк. справи 26 - 39, том 2).

Листом від 25.04.2013р. № 25/04-2013 ТОВ «Альфа-Групп» повідомило позивача про неможливість виконання договору від 29.11.2012р. в строки, встановлені договором, а саме, до 30.04.2013р., у зв'язку з неможливістю з підстав непостачання товару від зустрічних постачальників, та просить розглянути можливість пролонгації строку постачання до 31.08.2013р. без застосування штрафних санкцій (арк. справи 247, том 1).

За результатами розгляду вказаного листа, між сторонами було укладено додаткову угоду від 30.04.2013р. № 1 до договору від 29.11.2012р. № 29/11-2012, якою пролонговано строк постачання товару до 31.08.2013р. (арк. справи 248, том 1).

3) ТОВ «ДМС Інвест Кепітл» укладено договір від 28.11.2012р. № 28/11-2012, згідно з яким ТОВ «ПФК Стальінвест» (Продавець) зобов'язується передати у власність, а ТОВ «ДМС Інвест Кепітл» (Покупець) - прийняти та оплатити товар - нікель первинний Н1 у кількості 3 тонни та феромолібден Фмо60 у кількості 3 тонни (арк. справи 107 - 109). Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом 100 % передплати. Датою постачання є дата підписання товарної накладної. Договір є дійсним до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань, строк його дії може бути змінено шляхом підписання сторонами додаткової угоди.

На підставі отриманої від ТОВ «ПФК Стальінвест» податкової накладної № 11 від 30.11.2012р. на суму 1 656 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 276 000,00 грн. позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 276 000,00 грн. (арк. справи 106, том 1). Вказана податкова накладна № 74 була зареєстрована в реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція № 1 (арк. справи 58, том 2).

Листом від 30.11.2012р. № 30/11 на адресу ТОВ «ПФК Стальінвест» позивач вказує, що ним було проведено передплату по договору від 30.11.2012р. № 30/11-2012 в сумі 1 656 000,00 грн. та просить повернути її у зв'язку з невиконанням п. 3.2 договору (щодо підписання товарної накладної на постачання товару) (арк. справи 240, том 1).

Платіжним дорученням від 30.11.2012р. № 789 здійснено передплату в розмірі 1 656 000,00 грн., та платіжним дорученням від 03.12.2012р. № 317 повернуто передплату в розмірі 1 656 000,00 грн. (арк. справи 241 - 242, том 1).

З урахуванням повернення передплати в грудні 2012 року позивачем було проведено коригування податкового кредиту, що відображено в декларації за грудень 2012 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 12.02.2013р. (арк. справи 26 - 39, том 2).

Згідно з поясненнями, наданими позивачем в судовому засіданні, договір від 28.11.2012р. № 28/11-2012 сторонами в двосторонньому порядку було розірвано та укладено новий договір № 324 від 27.12.2012р. на тих саме умовах, що не суперечить вимогам чинного законодавства щодо свободи укладання договорів (арк. справи 13 - 15, том 2). При цьому, датою постачання вважається дата підписання товарної накладної на передачу товару, постачання здійснюється протягом 120 календарних днів з моменту оплати.

Податкова накладна від 29.12.2012р. № 2, виписана по вказаній операції, не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується заявою про відмову постачальника надати податкову накладну, доданою до податкової декларації за грудень 2012 року (арк. справи 32, 56 - 57, том 2).

При цьому, суд звертає увагу, що податковий кредит грудня 2012 року та його коригування в лютому 2013 року не є предметом розгляду в даній справі, але судом надано йому аналіз з урахуванням того, що на нього вплинули господарські операції за період жовтень-листопад 2012 року, які є спірними в даній адміністративній справі.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 192, 198, 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПКУ розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентами свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні, які відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Стосовно місцезнаходження позивача за адресою вул. Матросова, 24а, м. Донецьк, судом встановлено наступне.

Згідно з мировою угодою від 09.10.2012р., укладеною між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Стягувач) та ТОВ «ДМС Інвест Кепітл» (Боржник 1) (вул. Артема, 43, м. Донецьк, 83086) та ТОВ «Фінансова компанія «Управління фінансування соціального будівництва» (Боржник 2) (вул. Матросова, 24а, м. Донецьк, 83096), Боржник 1 передає у власність майно за адресою проспект Олександра Матросова, 24а, м. Донецьк (арк. справи 110 - 112, том 1).

За договором оренди від 09.01.2013р. № 678 вказане майно, розташоване за адресою проспект Олександра Матросова, 24а, м. Донецьк, яке складається з адміністративної будівлі, літера А-4 площею 2 569,1 кв.м, будівлі адміністративного корпусу, літера Б-4 площею 1 091,0 кв.м з господарськими забудовами: альтанка - літера Б, огорожа № 1-9, замощення - літера І (арк. справи 113 - 116, том 1). Майно було передано в оренду згідно з актом приймання-передачі від 09.01.2013р. (арк. справи 117 - 118, том 1).

Згідно з поясненнями, наданими позивачем, договір оренди не надавався під час проведення перевірки, оскільки платник податків не отримував запиту про необхідність його надання.

В бухгалтерському обліку вищевказані операції з контрагентами відображено позивачем по рахунку № 281, 3711 (арк. справи 48 - 49, 233, том 1).

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Позивачем надано свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість: по ТОВ «Альфа-Групп» серії НБ № 136536, по ТОВ «ПФК Стальінвест» серії НБ № 216033, по ТОВ «ПОГ і БП», з яких вбачається, що на час здійснення спірних операцій, контрагенти позивача були діючими та мали право на виписку податкових накладних (арк. справи 51 - 53, том 2).

Листом від 05.03.2013р. № 05-13/03 ТОВ «ПКФ Стальінвест» було повідомлено позивача про анулювання свідоцтва платника ПДВ з 27.02.2013р. (рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 13 від 01.03.2013р.) (арк. справи 49 - 50, том 2). При цьому, анулювання свідоцтва платника ДДВ відбулось вже після здійснення господарських операцій ТОВ «ПФК Стальінвест» з ТОВ «ДМС Інвест Кепітл», а тому, не приймається судом до уваги за період, коли ТОВ «ПФК Стальінвест» ще було платником податку на додану вартість.

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту в листопаді 2012 року, та завищення суми від'ємного значення по декларації за листопад 2012 року, оскільки приписами Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права платника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (арк. справи 154 - 159, том 1), з яких вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «Альфа-Групп», ТОВ «ПОГ і БП» та ТОВ «Стальінвест» (контрагенти ТОВ «ДМС Інвест Кепітл») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованими.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що контрагенти позивача ТОВ «Альфа-Групп», ТОВ «ПОГ і БП» та ТОВ «Стальінвест» на час здійснення господарських операцій були діючими, і як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Альфа-Групп», ТОВ «ПОГ і БП», ТОВ «ПФК Стальінвест» підтверджені первинними бухгалтерськими документами та іншими документами (накладними, податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, актом приймання на зберігання).

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 ЦКУ встановлена презумпція правомірності правочину, зокрема дана норма визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи такі рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними, що приводить до безпідставного прийняття рішень.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Обвинувального вироку в кримінальній справі відповідачем суду не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України, які є обов'язковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та необґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за можливу несплату податків продавцем (його контрагентами) або порушення ними правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості встановлення відповідачем нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Альфа-Групп», ТОВ «ПОГ і БП», ТОВ «ПФК Стальінвест».

Стосовно відображення ТОВ «ПОГ і БП» податкових зобов'язань з податку на додану вартість зменшено за рахунок відємного значення, яке виникло у 2009 році у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту податкових накладних 2007 року, суд зазначає наступне.

Вказаний висновок відповідачем здійснено з урахуванням акту ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 18.04.2012р. № 288/22-2/256048851, в якому вказано, що ТОВ «ПОГ і БП» не було надано документів щодо підтвердження операцій з ТОВ «ДМС Інвест кепітл», а за результатами аналізу системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів та даних Єдиного реєстру поадтковиз накладних встановлено, що у жовтні 2012 року ТОВ «ПОГ і БП» здійснено продаж арматури на загальну суму 8,4 млн. грн. Сформоване від вказаної операції позитивне значення податкових зобов'язань було погашено від'ємним значенням, сформованим в 2009 році, при цьому, відсутні дані щодо контрагентів, від яких ТОВ «ПОГ і БП» здійснено придбання товарів (арк. справи 132 - 137, том 1).

Суд зазначає, що порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача породжує наслідки саме для цього підприємства, а тому не може впливати на право позивача на формування податкового кредиту, до того ж, такі порушення документально не підтверджені.

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п.п. 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому визначення грошового зобов'язання в сумі 2 311 601,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 577 900,25 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з податку на додану вартість від 06.03.2013р. № 0000181502, є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМС ІНВЕСТ КЕПІТЛ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013р. № 0000181502 по податку на додану вартість в розмірі 2 311 601,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 577 900,25 грн. та від 06.03.2013р. № 0000681502 у розмірі 569,00 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.03.2013р. № 0000181502 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2 311 601,00 грн. та донарахування штрафних санкцій у розмірі 577 900,25 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення 06.03.2013р. № 0000681502 у розмірі 569,00 грн. про завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 569,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМС ІНВЕСТ КЕПІТЛ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 липня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 02 серпня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.