Ухвала

від 03.09.2013 по справі 805/6956/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року справа №805/6956/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Казакова Т.М., за участю представників позивача Вєдєнєєва С.О., Чернявської І.В., представників відповідача Пучки В.А., Чирикіної Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 805/6956/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМС Інвест Кепітл" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним податкових повідомленнь-рішеннь від 06.03.2013 від № 0000181502 по податку на додану вартість в розмірі 2311601,00 грн і штрафних санкцій у розмірі 577900,25 грн., та від 06.03.2013 року № 0000681502 у розмірі 569,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2013р. № 0000181502 по податку на додану вартість в розмірі 2 311 601,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 577 900,25 грн. та від 06.03.2013р. № 0000681502 у розмірі 569,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.07.2013р. здійснено заміну неналежного відповідача Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

Відповідно до уточнених позовних вимог, просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 р. № 0000181502 по податку на додану вартість в розмірі 2 311 601,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 577 900,25 грн. та від 06.03.2013р. № 0000681502 у розмірі 569,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено невиїзну документальну позапланову перевірку з питань законності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Групп", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОГ і БП", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПФК Стальінвест" за жовтень - листопад 2012 року, про що складений акт перевірки № 76/22-5/30962146 від 19.02.2013 р., згідно з висновками якого, на думку відповідача, він порушив п.п. 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по декларації за червень 2012р. у розмірі 459 256,00 грн., завищено суму податкового кредиту у розмірі 2 312 170,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад 2012 року сумі 2 311 601,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2012 року у сумі 569,00 грн.

Посилається на безпідставність зменшення податковим органом податкового кредиту та від'ємного значення з ПДВ спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Вважає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення податкового кредиту по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Групп", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОГ і БП", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПФК Стальінвест" внаслідок укладення правочинів, які не направлені на настання реальних наслідків.

Оригінали документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Групп", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОГ і БП", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПФК Стальінвест" були надані перевіряючим під час проведення перевірки. Податкові накладні, виписані на адресу контрагентів заповнені згідно порядку заповнення податкових накладних.

Вважає, що висновок відповідача про порушення ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є невірним.

Звертає увагу, що операція по переданню товару на зберігання не змінює структуру та кількість активів та пасивів платника податків, оскільки товари передані на зберігання залишаються на балансі його власника і обліковуються на рахунку 28 "Товари", а товари, отримані на зберігання, обліковуються на забалансовом рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні", а тому, дана операція ніяк не вплинула на витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту.

Зазначає, що в ході перевірки ним надавались пояснення, в яких зазначено, що видами діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля, надання в оренду офісних машин та устаткування, у тому числі комп'ютерів. Отже, придбання офісної техніки у ТОВ "Альфа-Групп" для подальшого надання в оренду, придбання нікелю у ТОВ "ПФК Стальінвест" та арматури у ТОВ "ПОГ і БП" для подальшої реалізації цілком відповідає вимогам п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 805/6956/13-а позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.03.2013 р. № 0000181502 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2 311 601,00 грн. та донарахування штрафних санкцій у розмірі 577 900,25 грн.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення 06.03.2013 р. № 0000681502 у розмірі 569,00 грн. про завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 569,00 грн.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, на нереальний характер договору постачання, що на момент проведення перевірки договір перебував в стані виконання, поставка оргтехніки не відбувалася, договори оренди приміщень до перевірки не надані, по ТОВ "ПФК Стальінвест" не підтверджується виконання операцій з урахуванням можливості здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг. Стосовно операцій з контрагентом ТОВ "ПОГ і БП" вказує, що згідно інформації (фото-звітів), отриманої від відділу податкової міліції ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС, встановлено, що складські приміщення та арматура відсутні, місцезнаходження підприємства не встановлено. Просить рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до наказ ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька "Про організацію та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ДМС Інвест Кепітл" від 18.02.2013р. № 157 відповідачем проведено невиїзну документальну позапланову перевірку з питань законності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту по операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Групп", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОГ і БП", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПФК Стальінвест" за жовтень - листопад 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки № 76/22-5/30962146 від 19.02.2013 р. (а.с. 17 - 22, т. 1). Перевіркою встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту по декларації за листопад 2012 р. включені податкові накладні, отримані від постачальника ТОВ "Альфа-Групп", що перебував у фінансово-господарських відносинах з позивачем відповідно до укладеного договору поставки від 29.11.2012 р. № 29/11-2012. ТОВ "Альфа-Групп" виписано податкові накладні від 27.11.2012 р. № 1 на суму 22 255,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3 709,17 грн. та від 30.11.2012 р. № 74 на суму 4 032 000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 672 000,00 грн. У зв'язку з підписанням специфікації № 2 до договору від 29.11.2012р., позивач просив повернути частину від передплати в розмірі 250 000,00 грн., здійсненої ним на загальну суму 4 032 000,00 грн.

При цьому, податкова накладна від 27.11.2012 р. № 1 та специфікація 2 від 24.12.2012р. до договору від 29.11.2012р. не надані до перевірки. Дебіторська заборгованість по договору складає 3 782 000,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що за договором поставки від 28.11.2012р. № 28/11-2012 між позивачем та ТОВ "ПФК Стальінвест" про постачання нікеля первинного Н-1 у кількості 3 тонни та феромолібдена Фмо60 у кількості 3 тонни, поставка товару здійснюється протягом двох календарних днів з моменту оплати. Суми ПДВ включені в податковий кредит по декларації за листопад 2012 року. Після листування з контрагентом, останнім повернуто суму передплати за товари, та відповідно здійснено коригування податкового кредиту в декларації за грудень 2012 року, а позивачем укладено з ним новий договір на постачання вказаного товару, за умовами якого постачання здійснюється протягом 120 календарних днів з моменту оплати. Дебіторська заборгованість по новому договору № 324 від 27.12.2012р. складає 1 656 000,00 грн.

По взаємовідносинам з ТОВ "ПОГ і БП" в акті зазначено, що позивачем укладено договір поставки від 02.10.2012 р. № 30/10-12, за умовами якого здійснюється постачання арматури А500С 12 мм. Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту у листопаді 2012 року. Матеріали знаходяться на складі ТОВ "ПОГ і БП", акти приймання-передачі на зберігання до перевірки не надано, розрахунки у перевіряємому періоді між сторонами не проводились. Станом на 31.12.2012 р. кредиторська заборгованість по розрахунках складає 8 162 766,00 грн.

З матеріалів перевірки вбачаеться, що причина оформлення документів та здійснення вказаних операцій полягає в штучному нарощуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме, відсутня сплата податків до бюджету по всіх відображених в податковій звітності операціях, правочини, укладені позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Групп", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОГ і БП", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПФК Стальінвест" не спричинили реального настання юридичних наслідків, є нікчемними з посиланням на приписи ст. 203 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, податковим органом виключено зі складу податкового кредиту по податку на додану вартість суму за листопад 2012 року в розмірі 2 312 170,00 грн., визначено податкове зобов'язання в розмірі 2 311 601,00 грн. та зменшено від'ємне значення в сумі 569,00 грн.

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, та винесені податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 р. № 0000181502 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2 311 601,00 грн. та донарахування штрафних санкцій у розмірі 577 900,25 грн. та № 0000681502 у розмірі 569,00 грн. про завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 569,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Донецькій області та до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС у Донецькій області від 30.04.2013р. № 4144/10/10.212-5 спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги платника податків - без задоволення.

Рішенням ДПС України від 01.06.2013р. № 3946/6/99-99-10-01-15 продовжено розгляд скарги до 13.07.2013 р. (а.с. 214, 222 - 232, том 1), рішенням від 15.07.2013р. № 6886/6/99-99-10-01-15 скаргу платника податків залишено без розгляду у зв'язку з судовим оскарженням податкових повідомлень-рішень (а.с. 9 том 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із наведеного вбачається, що податковий кредит формується за фактом здійснення господарських операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження на їх проведення.

З матеріалів справи вбачаться, що ТОВ "ДМС Інвест Кепітл" укладено договір від 02.10.2012 р. № 30/10-12, згідно з яким ТОВ "ПОГ і БП" (Продавець) зобов'язується передати у власність, а ТОВ "ДМС Інвест Кепітл" (Покупець) - прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності - арматуру А 500 С 12 мм, у кількості 672,5 тонни (а.с. 91 - 93, том 1). Поставка товару здійснюється силами та за рахунок Покупця, EXW склад Продавця, протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору. Умови оплати - шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця з відстроченням платежу 190 календарних днів з моменту оформлення видаткової накладної. Договір є дійсним до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Сторонами укладено додаткову угоду від 01.04.2013 р. до договору, згідно з якою п. 4.1 викладено в наступній редакції: "Умови оплати - шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, який вказано в цьому договорі, до 30.09.2013р.". (а.с. 243, том 1).

На підставі отриманої від ТОВ "ПОГ і БП" видаткової накладної від 31.10.2012 р. № 45 (а.с. 96) податкової накладної № 7 від 31.10.2012 р. позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 1 360 461,00 грн. (а.с. 94). Вказана податкова накладна зареєстрована в реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція № 1 (а.с. 95, том 1).

Податковий кредит по вказаній операції відображено в податковій звітності з податку на додану вартість та реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 67 - 90 том 1).

Товар за вказаним договором фактично не передано Покупцю, однак, при цьому, між сторонами укладено договір відповідального зберігання № 31/10-12 від 31.10.2012 р. (арк. справи 97, том 1), за яким ТОВ "ДМС Інвест Кепітл" (Поклажодавець), передає, а ТОВ "ПОГ і БП" (Зберігач), за актом приймання-передачі приймає на відповідне зберігання протягом строку цього договору товарно-матеріальні цінності, які зазначені в акті приймання-передачі.

Відповідно до акту приймання-передачі на зберігання по вказаному договору від 31.10.2012 р. передано на зберігання товар - арматуру А500С 10 мм та арматуру А500С 12 мм на загальну суму 8 162 766,00 грн. (а.с 98, том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стаття 938 ЦКУ визначає строк зберігання, а саме, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Позивачем не заперечується, що оплата за договором поставки товару на час розгляду даної справи не відбулась, що пояснюється пролонгованим строком дії договору.

Також, ТОВ "ДМС Інвест Кепітл" укладено договір від 29.11.2012 р. № 29/11-2012, згідно з яким ТОВ "Альфа-Групп" (Продавець) зобов'язується в строк до 30.04.2013р. передати у власність, а ТОВ "ДМС Інвест Кепітл" (Покупець) - прийняти та оплатити товар - оргтехніку (арк. справи 102 - 104, том 1). Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом 100 % передплати. Товар постачається за адресою: вул. Матросова, 24а. Договір є дійсним до 31.12.2013р., але в будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, дія договору пролонгується на один рік. Найменування товарів, що постачаються, визначені в специфікації № 1 до договору на суму 4 032 000,00 грн. (а.с. 104, том 1);

- договір від 01.11.2012р. № 01/11, згідно з яким ТОВ "Альфа-Групп" (Продавець) зобов'язується в строк до 30.11.2012р. передати у власність, а ТОВ "ДМС Інвест Кепітл" (Покупець) - прийняти та оплатити товар - бумагу офісну (арк. справи 16 - 18, том 2). Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Згідно з специфікацією № 1 сума договору складає 22 255,00 грн.

На підставі отриманих від ТОВ "Альфа-Групп" видаткової накладної від 27.11.2012 р. № 957 (арк. справи 19 том 2) податкових накладних № 74 від 30.11.2012р. на суму 4 032 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 672 000,00 грн., від 27.11.2012р. № 1 на суму 22 255,00 грн., в т.. ПДВ - 3 709,17 грн. позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 675 709,17 грн. (арк. справи 99 - 100, 105, том 1). Вказана податкова накладна № 74 була зареєстрована в реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція № 1 (арк. справи 101, том 1). Стосовно податкової накладної № 1 від 27.11.2012р., то позивачем при поданні податкової звітності за листопад 2012 року в додатку № 8 до декларації "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)", вказано, спірну податкову накладну з вказанням, що вона не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 75, том 1) та згідно з наданими поясненнями, позивачем вона надавалась під час подавання до податкового органу податкової звітності з податку на додану вартість.

За приписами ст. 201, надання такої заяви дає право платнику податків на внесення такої суми податку до податкового кредиту.

Податковий кредит по вказаним операціям було відображено в податковій звітності з податку на додану вартість та реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2012 року (а.с. 67 - 90 том 1).

Листом від 26.12.2012р. № 26/12 на адресу ТОВ "Альфа-Групп" позивач вказує, що ним проведено передплату по договору від 29.11.2012 р. № 29/11-2012 в сумі 4 032 000,00 грн. та просить повернути частину суми в розмірі 250 000,00 грн. у зв'язку з підписанням специфікації № 2 від 24.12.2012 р. (а.с. 244, том 1).

Згідно з наданою до матеріалів справи специфікацією № 2 від 24.12.2012 р., сума товарів, що постачаються за договором № 29/11-2012 від 29.11.2012р. складає 3 782 000,00 грн. (а.с. 20, том 2).

Платіжним дорученням від 30.11.2012р. № 788 здійснено передплату в розмірі 4 032 000,00 грн., та платіжним дорученням від 28.12.2012р. № 477 повернуто частину передплати в розмірі 250 000,00 грн. (4 032 000,00 грн. - 250 000,00 грн. = 3 782 000,00 грн.) (арк. справи 245 - 246 том 1).

З урахуванням повернення передплати в грудні 2012 року позивачем проведено коригування податкового кредиту, що підтверджується розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.11.2012р. № 74 (арк. справи 21, том 2), що відображено в декларації за грудень 2012 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 12.02.2013р. (арк. справи 26 - 39 том 2).

Листом від 25.04.2013 р. № 25/04-2013 ТОВ "Альфа-Групп" повідомило позивача про неможливість виконання договору від 29.11.2012р. в строки, встановлені договором, а саме, до 30.04.2013р., у зв'язку з неможливістю з підстав непостачання товару від зустрічних постачальників, та просить розглянути можливість пролонгації строку постачання до 31.08.2013 р. без застосування штрафних санкцій (а.с. 247 том 1).

За результатами розгляду вказаного листа, між сторонами укладено додаткову угоду від 30.04.2013 р. № 1 до договору від 29.11.2012 р. № 29/11-2012, якою пролонговано строк постачання товару до 31.08.2013р. (арк. справи 248 том 1).

Також ТОВ "ДМС Інвест Кепітл" укладено договір від 28.11.2012 р. № 28/11-2012, згідно з яким ТОВ "ПФК Стальінвест" (Продавець) зобов'язується передати у власність, а ТОВ "ДМС Інвест Кепітл" (Покупець) - прийняти та оплатити товар - нікель первинний Н1 у кількості 3 тонни та феромолібден Фмо60 у кількості 3 тонни (а.с. 107 - 109). Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом 100 % передплати. Датою постачання є дата підписання товарної накладної. Договір є дійсним до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань, строк його дії може бути змінено шляхом підписання сторонами додаткової угоди.

На підставі отриманої від ТОВ "ПФК Стальінвест" податкової накладної № 11 від 30.11.2012р. на суму 1 656 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 276 000,00 грн. позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2012 року в сумі 276 000,00 грн. (арк. справи 106, том 1). Вказана податкова накладна № 74 зареєстрована в реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція № 1 (а.с. 58 том 2).

Листом від 30.11.2012р. № 30/11 на адресу ТОВ "ПФК Стальінвест" позивач вказує, що ним проведено передплату по договору від 30.11.2012 р. № 30/11-2012 в сумі 1 656 000,00 грн. та просить повернути її у зв'язку з невиконанням п. 3.2 договору (щодо підписання товарної накладної на постачання товару) (а.с. 242 том 1).

Платіжним дорученням від 30.11.2012 р. № 789 здійснено передплату в розмірі 1 656 000,00 грн., та платіжним дорученням від 03.12.2012 р. № 317 повернуто передплату в розмірі 1 656 000,00 грн. (а.с 241, 243 том 1).

З урахуванням повернення передплати в грудні 2012 року позивачем проведено коригування податкового кредиту, що відображено в декларації за грудень 2012 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 12.02.2013 р. (а.с. 26 - 39 том 2).

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 цієї ж статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентами свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні, які відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних які відповідають ознакам визначеним ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Колегія суддів приходить до висновку, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача ТОВ "Альфа-Групп", ТОВ "ПОГ і БП" та ТОВ "Стальінвест" були діючими, і як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ "Альфа-Групп", ТОВ "ПОГ і БП", ТОВ "ПФК Стальінвест" підтверджені первинними бухгалтерськими документами та іншими документами (накладними, податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, актом приймання на зберігання).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність, формування позивачем податкового кредиту у спірному періоді, та необґрунтованості встановлення відповідачем нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Альфа-Групп", ТОВ "ПОГ і БП", ТОВ "ПФК Стальінвест".

Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 805/6956/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала суду складена 04.09.2013 року.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов