Рішення

від 29.07.2013 по справі 922/2155/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2013 р.Справа № 922/2155/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом відкритого акціонерного товариства "Мереф'янський механічний завод", 62472, Харківська область, м. Мерефа, пров. Яковівський, 10, код 21179210; до товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестпроєкт", 61105, м. Харків, вул. Металіста, буд. 5-а, код 35477320; про розірвання договору та стягнення 81014,40грн. за участю представників:

позивача - Бедей М.І., доручення №159 від 25.10.2012р.;

відповідача - Третьякова Н.Ю., довіреність від 01.06.2013р.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Мереф'янський механічний завод" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестпроєкт" про розірвання договору від 18.07.2012р. №18/07 по капітальному ремонту верстатів та стягнення заборгованості у сумі 69600,00грн. та неустойки в сумі 11414,40грн. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, позивач просить суд покласти на відповідача.

В обгрунтування позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості з відповідача позивач вказує на те, що, в порушення умов договору №18/07 по капітальному ремонту від 18.07.2012р., відповідач не виконав роботи з капітального ремонту верстатів, незважаючи на те, що позивачем здійснено оплату рахунків, виставлених відповідачем, та щодо стягнення неустойки - на п.7.2. договору №18/07 по капітальному ремонту від 18.07.2012р. В якості правових підстав позову, позивач вказує на ст. ст. 509, 526, 530, 599, 651 ЦК України.

Ухвалою суду від 15.07.2013р., в зв"язку з тим, що сторони не надали суду витребуваних ухвалами суду від 30.05.2013 р. та від 02.07.2013р. матеріалів, що мають суттєве значення для вирішення спору, з метою забезпечення принципу змагальності для реалізації прав сторін на повне та об'єктивне встановлення всіх обставин справи, для надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом, розгляд справи відкладено на 29.07.2013р.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просить суд позовні вимоги задовольнити, але доказів на вимогу ухвал суду від 30.05.2013р., 02.07.2013р. та від 15.07.2013р. не надав, а саме позивачем не надано до суду правового обгрунтування вимоги про розірвання договору №18/07 по капітальному ремонту верстатів від 18.07.2012р., із зазначенням конкретних правових норм та фактичних обставин; завірених копій довідок з облстату про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України за станом на день слухання справи; - письмові пояснення про наявність чи відсутність судових рішень чи судових проваджень щодо вказаного в позові договору та інших документів, щодо спірних правовідносин чи питань, пов'язаних зі спірними правовідносинами; специфікації до договору від 18.07.2012р. №18/07 по капітальному ремонту верстатів, на виконання п.2.1. Договору.

Проте, 29.07.2013р. позивач супровідним листом (вх.№27449) надав до суду лист ДПС у Харківській області №314/10/070905 від 24.01.2013р. до позивача, в якому, на виконання окремого доручення слідчого СУ ПМ ДПС у Харківській області від 18.01.2013р. №14/7/09-12 просить позивача надати завірені належним чином копії документів по фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ "Промінвестпроект", зазначаючи про те, що фінансово-господарські взаємовідносини із підприємством ТОВ "Промінвестрпроєкт" мають ознаки фіктивності. Представник позивача в обгрунтування позовних вимог про розірвання договору зазначив, що оскільки на теперішній час ніякого капітального ремонту верстатів не планується, договір №18/07 від 18.07.2012р. є недоцільним і потребує розірвання, що письмово виклав у поясненнях №133 від 11.07.2013р., наданих на вимогу ухвали суду від 02.07.2013р.

Відповідач проти позову заперечував, але відзив на позов та доказів на вимогу ухвал суду від 30.05.2013р., 02.07.2013р. та від 15.07.2013р. не надав. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач послався на те, що специфікації до договору №18/07 від 18.07.2012р. сторонами не укладалися, верстатів для здійснення капітального ремонту позивач відповідачу не передавав, що в судовому засіданні 29.07.2013р. не заперечувалося позивачем.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

18 липня 2012 року був підписаний договір №18/07 по капітальному ремонту верстатів між відкритим акціонерним товариством "Мереф'янський механічний завод" в особі керівника санацією Байдацкого О.І. (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промінвестпроєкт" (виконавець), в особі директора Єрмакова С.В на проведення капітального ремонту верстатів із заміною вузлів і агрегатів, включаючи їх виготовлення, для верстатів, вказаних в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.2.2 даного договору вартість робіт визначається в сумі 69600,00грн.,у тому числі ПДВ-20% - 11600,00грн.

Пунктом 2.3. договору визначено, що замовник здійснює передплату на розрахунковий рахунок виконавця у розмірі 50%-100% від загальної вартості робіт. Відповідно до платіжних доручень №349 від 19.07.2012р. та № 350 від 20.07.2012р. (а.с.17,18) позивачем здійснено оплату по рахунку-фактурі № СФ-0000012 від 19 липня 2012 року та рахунку-фактурі № СФ-0000011 в сумі 54000,00грн. та 15600,00грн., відповідно.

Згідно пункту 4 договору він вважається виконаним лише після підписання Актів здачі-приймання виконаних робіт що засвідчують, що роботи, вказані в даному договорі, виконані в повному об'ємі.

Відповідно до п.5.4 виконавець зобов'язався здати замовникові устаткування по акту.

Підставою позовних вимог, за твердженням позивача є те, що відповідачем не виконано зобов"язань з ремонту верстатів, в зв"язку з чим, окрім заявлених до стягнення 69600,00грн. заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 11414,40грн. неустойки, нарахованої на підставі п.7.2 договору, яким визначено, що за порушення термінів виконання робіт виконавець виплачує замовникові неустойку у розмірі 0,1% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення.

Правових підстав щодо розірвання договору в позовній заяві не викладено, на вимогу суду правового обгрунтування позовних вимог не надано.

Надаючи кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 179 ГК України встановлює, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно частини четвертої вказаної статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно частини сьомої вказаної статті господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 628 ЦК України також встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір №18/07 по капітальному ремонту верстатів від 18.07.2012р. за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно пунктів 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ст. 180 ГК України, при укладені господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Законодавцем ці умови господарських договорів визначені як істотні, і без досягнення угоди з цих умов господарський договір не може бути укладеним. Згідно п. 2 ст. 180 ГК України та п. 1 ст. 638 ЦК України господарський договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В силу положень ст. ст. 627, 632 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, у тому числі і ціни.

Відповідно до положень ст. ст. 628, 632, 655, 691 ЦК України та ст. 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України), предмет договору про надання послуг є його істотною умовою, яка визначається сторонами договору.

В даному випадку, як видно з умов договору, предмет договору №18/07 по капітальному ремонту верстатів від 18.07.2012р. мав бути визначений у специфікаціях (п.2.1., яким встановлено, що встановлено, що виконавець виконує капітальний ремонт верстатів з заміною вузлів та агрегатів, включаючи виготовлення, для верстатів, зазначених у специфікаціях, які є невід"ємною частиною даного договору), проте судом не здобуто, а сторонами не надано, доказів складення специфікацій за оспорюваним договором, сторонами не визначено які саме верстати, у якій кількості, заводські номери та моделі верстатів тощо, мають передаватися виконавцю для здійснення капітального ремонту, в зв"язку з чим суд констатує, що сторонами предмет договору не був узгоджений, що свідчить про порушення п. 3 приписів ст. 180 ГК України, а відтак договір №18/07 по капітальному ремонту верстатів від 18.07.2012р. є неукладеним, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання цього договору.

Стосовно позовної вимоги про стягнення 69600,00грн. заборгованості за оспорюваним правочином, суд виходить з наступного.

Грошові кошти в сумі 69600,00грн. не є заборгованістю за договором №18/07 по капітальному ремонту верстатів від 18.07.2012р. у розумінні норм, що регулюють відносини між сторонами і договір №18/07 по капітальному ремонту верстатів від 18.07.2012р. є неукладеним.

Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що позивачем сплачено відповідачу 69600,00грн., а саме відповідно до платіжних доручень №349 від 19.07.2012р. та № 350 від 20.07.2012р. (а.с.17,18).

Згідно приписів п.2. Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р., рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За змістом ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи вищевикладене, те, що матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 69600,00грн. без достатньої правової підстави, позовні вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 69600,00грн., підлягають задоволенню, на підставі ст. 1212 ЦК України.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки в сумі 11414,40грн., нарахованої відповідно до п.7.2. договору №18/07 по капітальному ремонту верстатів від 18.07.2012р., з огляду на те, що цей договір є неукладеним, суд відмовляє, як у необгрунтованих та заявлених безпідставно.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог про розірвання договору від 18.07.2012р. №18/07 по капітальному ремонту верстатів.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестпроєкт" (61105, м. Харків, вул. Металіста, буд. 5-а, код 35477320) на користь відкритого акціонерного товариства "Мереф'янський механічний завод" (62472, Харківська область, м. Мерефа, пров. Яковівський, 10, код 21179210) грошові кошти у розмірі 69600,00грн. та 1392,00грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в задоволенні позову про стягнення неустойки в сумі 11414,40грн.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 05.08.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.