Постанова

від 29.07.2013 по справі 820/5776/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 липня 2013 р. № 820/5776/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Малахової Н.В.,

представника відповідача - Аракелян Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХоДоС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХоДоС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2013 року №0002102210 за платежем податок на додану вартість у розмірі 227625,0 грн., з яких за основним платежем 151750 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 75875 грн.

Протокольною ухвалою суду від 23.07.2013 року здійснено заміну первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 2044/2210/32565796 від 30.05.2013 р. відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0002102210 від 18.06.2013 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ТОВ "ХоДоС", у зв'язку з чим просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ "ХоДоС" податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом - ТОВ «Промтрейд ЛТД».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХоДоС", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 32565796, юридична адреса: м. Харків, провул. Криничний, буд. 10, 61022, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Випискою та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 71, 72, 73-74), перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (повноваження якої перешли до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - а.с. 107-108) проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ХоДоС" (код 32565796) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 2044/2210/32565796 від 30.05.2013р. (а.с. 9-60).

Згідно висновків акту перевірки ТОВ "ХоДоС" встановлено, зокрема, порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 151750,00 грн., в тому числі: у жовтні 2012 року на суму 151750,00 грн.

На підставі акту перевірки ТОВ "ХоДоС" відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення:

№0002102210 від 18.06.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 227625,00 грн., з яких за основним платежем 151750,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 75875,00 грн. (а.с. 61).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ „Промтрейд ЛТД" (виконавець) та ТОВ "ХоДоС" (замовник) був укладений договір № 1/10 щодо надання послуг з демонтажу та монтажу обладнання від 03.10.2012 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується передати у власність замовника вікна пластикові (далі - «Конструкція»), а також провести демонтаж та монтаж вікон за адресою: вул. Артема, 10/12 - готель «Аврора» відповідно до узгодженого з замовником кошторису, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт (а.с. 84-85). Відповідно до пункту 2.1 Договору - вартість конструкції складає 826826,87 грн., в тому числі ПДВ - 137804,48 грн., вартість робіт з демонтажу та монтажу складає - 83673,13 грн., в тому числі ПДВ - 13945,52. Загальна вартість вказаного договору складає - 910500,00 грн., в тому числі ПДВ - 151750,00 грн. Згідно п. 3.1. вказаного договору - оплата здійснюється у гривні відповідно до п. 2.1 договору на розрахунковий рахунок виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Промтрейд ЛТД" та ТОВ "ХоДоС" погодили кошторис до Договору № 1/10 від 03.10.2012 року, відповідно до якого вартість конструкції складає 826826,87 грн., вартість робіт з демонтажу та монтажу складає - 83673,13 грн. Загальна вартість вказаного договору складає - 910500,00 грн. (а.с. 86-90).

Відповідно до п. 4.1. договору доставка конструкції здійснюється виконавцем на об'єкт, розміщений за адресою: вул. Артема, 10/1. З пояснень представника позивача судом встановлено, що у вказаному пункті п. 4.1. договору була здійснена описка у написанні адреси, у зв'язку з чим між сторонами договору було укладено додаткову угоду від 20.10.2012 року до договору № 1/10 від 03.10.2012 року, відповідно до якої пункт 4.1. договору викладено в наступній редакції: доставка конструкції здійснюється виконавцем на об'єкт, розміщений за адресою: вул. Артема, 10/12, крім того погоджено строк дії договору, а саме: пункт 9.8 договору викладено в наступній редакції: договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2013 року (а.с. 117).

Згідно до ч.1 ст. 837 Цивільного Кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту дослідженого судом договору та пояснень представника позивача судом встановлено, що виконання робіт, придбання, перевезення та розвантаження матеріалів здійснювалось за рахунок та силами ТОВ „Промтрейд ЛТД". Представником відповідача в судовому засіданні зворотнього не доведено.

Згідно статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Таким чином, законодавство не передбачає іншого способу оформлення передачі виконаних робіт, виконаних за договором підряду, крім акту.

На виконання умов зазначеного договору 31.10.2012 року між позивачем та ТОВ „Промтрейд ЛТД" був підписаний акт виконаних робіт (а.с. 91) та ТОВ „Промтрейд ЛТД" було виписано позивачу податкову накладну № 997 від 31.10.2012 року на суму 910500,00 грн., в т.ч. ПДВ 151750,00 грн. (а.с. 92).

Вартість наданих позивачу послуг була сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Промтрейд ЛТД", про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні доручення на загальну суму - 910500,00 грн.(а.с.93-102).

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ „Промтрейд ЛТД" господарських операцій.

Доказів ненадання ТОВ „Промтрейд ЛТД" позивачу послуг у спірних правовідносинах, використання позивачем наданих послуг не за призначенням відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Судом встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6937779 від 06.04.2005 р. (а.с. 78) позивачу на праві колективної власності належить нерухоме майно, а саме будівля літ. «Б-6» загальною площею 3446,0 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Артема, буд. 10/12. Підстава виникнення права власності - рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2005 року (справа № 11/127-05), відповідно до якого визнано право власності на громадський будинок - готель літ. «Б-6» загальною площею 3446,0 кв. м., розташований за адресою: м. Харків, вул. Артема, буд. 10/12 за ТОВ «ХоДоС» (Україна, 61001, м. Харків, провулок Криничний, 10, код ЄДРПОУ 32565796) (а.с. 75-77). Крім того, представником позивача надано суду довідку за підписом головного бухгалтера ТОВ «ХоДоС» про наявність на балансі позивача основних засобів станом на 01.04.2013 року, а саме: готелю (а.с. 79).

Отже, судом встановлено, що об'єкт, ремонт якого здійснювався контрагентом позивача у перевіреному періоді, є основними засобами позивача.

Відповідно до Витягу з ЄДРЮОФОП основними видами діяльності за КВЕД ТОВ «ХоДоС» є, зокрема: 93.04.0 - діяльність по забезпеченню фізичного комфорту, 70.20.0 - здавання в оренду власного нерухомого майна, 55.10.0 - діяльність готелів (а.с. 73-74), а тому приведення вікон у готелі у належний стан шляхом проведення демонтажу старих та монтажу придбаних вікон безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Крім того, позивачем надано до суду копію акту від 05.09.2012 року, відповідно до якого комісією ТОВ «ХоДоС», яка створена відповідно до наказу № 252-а від 01.09.2012 року, було досліджено вікна у будівлі готелю «Аврора» за адресою: вул. Артема, буд. 10/12, за результатами якого встановлено, що за сукупністю ознак фізичного та морального зносу, технічний стан вікон на момент проведення дослідження не задовольняє вимогам будівельних норм та правил, у зв'язку з чим вимагається заміна вікон з підвіконними дошками та відливами.

Таким чином, судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що позивач, ТОВ «ХоДоС», використав надані ТОВ „Промтрейд ЛТД" послуги з демонтажу та монтажу вікон у власній господарській діяльності.

Факт реєстрації контрагента позивача як юридичної особи, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ „Промтрейд ЛТД" на момент складання на адресу позивача зазначеної вище податкової накладної було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ „Промтрейд ЛТД" при укладанні і виконанні зазначеного вище договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

За таких умов, суд приходить до висновку, що ТОВ «ХоДоС» та його контрагентом ТОВ „Промтрейд ЛТД" вищевказаний договір був виконаний у повному обсязі, як результат його реального виконання, надані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, на підставі дослідження первинної документації на підтвердження умов договору надання послуг демонтажу та монтажу пластикових вікон (договору підряду), суд приходить до висновку, що посилання відповідача в акті перевірки на необхідність у спірних правовідносинах наявності у позивача також документів, які підтверджують передачу у власність позивача пластикових вікон, є необґрунтованим.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано, що підтверджує правомірність формування позивачем податкового кредиту за операціями з ПП «Промтрейд ЛТД».

Зазначене свідчить про реальність проведених господарських операцій та їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ „Промтрейд ЛТД" за вищевказаним договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і вказаним контрагентом мали реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ «ХоДоС» правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, у зв'язку з наданням йому послуг, які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.

Крім того, суд зазначає, що відповідач, розраховуючи розмір штрафних санкцій спірного податкового повідомлення-рішення №0002102210 від 18.06.2013 року, неправомірно застосував штраф у розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання з огляду на наступне. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що штраф у розмірі 50 % був застосований, у зв'язку з наявністю повторного визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість протягом 1095 днів, а саме у податковому повідомленні-рішенні № 0006282305 від 01.08.2012 року. Проте, судом встановлено, що станом на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення набрала чинності постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року про скасування податкового повідомлення-рішення № 0006282305 від 01.08.2012 року.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення №0002102210 від 18.06.2013 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ХоДоС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0002102210 від 18.06.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХоДоС" (код 32565796, юридична адреса: м. Харків, провул. Криничний, буд. 10, 61022) витрати по сплаті судового збору в сумі 2276 грн. 25 коп. (дві тисячі двісті сімдесят шість грн. 25 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 02 серпня 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко