Ухвала

від 23.09.2013 по справі 820/5776/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 р.Справа № 820/5776/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2013р. по справі № 820/5776/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХоДоС"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

15.07.2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ХоДос» (далі - позивач ), звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить, скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.06.2013 року №0002102210, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 227625,00 грн., із них за основним платежем - 151750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 75875,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 були задоволенні позовні вимоги.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.06.2013 року № 0002102210.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, про що був складений акт від 30.05.2013 року №2044/2210/32565796.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.198.1,п.198.2,п.198.3ст.198.п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 151 750 грн., в тому числі у жовтні 2012 року на суму 151 750 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2013 року №0002102210, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 227625,00 грн., із них за основним платежем - 151750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 75875,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підставі п. 198.3 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковим накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер та правильність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в результаті чого донараховано податку за жовтень 2012 року , всього 151750,00 грн. позивачем за результатами господарської операції з ТОВ «Промтрейд ЛТД»

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Промтрейд ЛТД», з яким був укладений договір від 03.10.2012 року №1/10 про надання послуг з демонтажу та монтажу обладнання, вікон у будівлі, що розташована, за адресою:м.Харків, вул. Артема, 10/12- готель «Аврора».

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надані рішення комісії про доцільність заміни вікон, докази використання даних послуг у власній господарській діяльності, докази отримання конструкцій для здійснення монтажу та демонтажу вікон контрагентом позивача, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, відбуття руху активів у позивача та зміни, що відбулись у його зобов'язаннях, та фактичним виконанням робіт по демонтажу та монтажу вікон у будівлі, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Артема, буд.10/12.

Позивач є власником будівлі літ.»Б-6» загальною площею 3446,00 кв. м, що розташоване за адресою:м. Харків, вул. Артема, буд.10/12.

Матеріали справи свідчать про те, що рішення про необхідність проведення заміни вікон було оформлено актом від 05.09.2012 року, та проведення робіт оформлено актом виконаних робіт.

Колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції були правильно досліджені фактичні обставини справи, дотриманні норми матеріального та процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 199, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2013р. по справі № 820/5776/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 27.09.2013 р.