Постанова

від 17.07.2013 по справі 2а-5717/10/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 року м. Київ К/9991/22851/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі - ДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011

у справі № 2а-5717/10/1070

за позовом ДПІ

до споживчого товариства "Діана" (далі - Товариство)

про стягнення штрафних санкцій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року ДПІ звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з Товариства 5967 грн. штрафних санкцій.

Постановою названого суду від 18.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, позов задоволено частково; з відповідача стягнуто 1086,75 грн. штрафу; в решті позову відмовлено у зв'язку з відсутністю належних та достатніх доказів, які б підтверджували правомірність застосування до Товариства штрафних санкцій за порушення правил обліку готівки та оприбуткування грошових коштів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати ухвалені у справі рішення та повністю задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне її задовольнити з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді цієї справи встановлено, що на підставі акта перевірки від 04.12.2009 № 4036/23/30273637, в якому зафіксовано факт порушення відповідачем вимог пунктів 1, 2, 9, 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, ДПІ було притягнуто Товариство до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1086,75 грн. за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.12.2009 № 0003422305/4334, а також в сумі 4880,25 грн. за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.12.2009 № 0003432305/4998.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4880,25 грн., суди попередніх інстанцій надали оцінку правомірності застосування цих штрафних санкцій в межах даного судового провадження.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України не може погодитися з таким застосуванням норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

При цьому, питання правомірності застосування штрафних санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, за яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

З установлених судами обставин справи вбачається, що рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.12.2009 № 0003422305/4334 у сумі 4880,25 грн. не було скасовано, а отже є чинним. Однак зазначені санкції не були сплачені Товариством самостійно.

В силу вимог статті 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Згідно з частиною четвертою статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Відтак, з огляду на обставини даної справи та наведені положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність стягнення з відповідача штрафних санкцій у загальній сумі 5967 грн.

Неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права призвело до ухвалення неправильних судових рішень відносно частини позовних вимог, що відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для їх зміни.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області задовольнити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 у справі № 2а-5717/10/1070 змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення зі споживчого товариства "Діана" штрафних санкцій у сумі 4880,25 грн.

У цій частині позов задовольнити. Стягнути зі споживчого товариства «Діана» до Державного бюджету України 4880,25 грн. штрафних санкцій.

3. В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 у справі № 2а-5717/10/1070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько