Постанова

від 25.07.2013 по справі 826/703/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/703/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І. А.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губської О. А., Парінова А. Б.,

при секретарі Кравчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Піксель» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Піксель» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006142230 від 08.08.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Піксель» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006142230 від 08.08.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Зодчій ЛТД" (Комітент) в особі директора Лахтіна С. О., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і ТОВ «Піксель» (Комісіонер), в особі Директора Понько В.П., який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали договори комісії від 26.09.2011р. №П26-09/2011, від 27.09.2011р. №П27-09/2011.

Згідно даних договорів, позивач зобов'язувався за дорученням контрагента за плату вчиняти від імені, в інтересах та за його рахунок правочин (укладали договори поставки, купівлі - продажу) з третіми особами (покупцями) та продавати товар контрагента.

При цьому, асортимент, кількість та ціна товару, визначалася у Додаткових угодах до договору. Відповідно до договорів контрагент передає товар позивачу на його склад, за адресою: м. Київ. вул. Фрунзе, 86.

Дане приміщення орендоване позивачем на підставі договору суборенди нерухомого майна №Д25-026/2011 від 15.03.2011 року.

Водночас, в ході перевірки позивача, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької обл. ДПС надано акт камеральної перевірки ТОВ «Зодчій ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37119637) № 892/15-312/37119637 від 22.03.2012р., яким встановлено завищення ТОВ «Зодчій ЛТД» податкового зобов'язання з ПДВ за жовтень 2011 по взаємовідносинах з ТОВ «Піксель» на суму - 703213,52 грн., в зв'язку з визнанням правочинів по взаємовідносинах між підприємствами нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх укладення.

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження, а також згідно отриманого висновку ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 09.12.2011р. №26, встановлено, що ТОВ «Зодчій ЛТД» має ознаки «фіктивності» а саме: кількість працюючих - 1 особа; наявність основних засобів - відсутні; місцезнаходження не встановлено, що свідчить про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Зодчій ЛТД».

Водночас, проведено експертне дослідження документів експертом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві 08.12.2011р. №2068 року, в якому зазначено, що підпис від імені директора ТОВ «Зодчій ЛТД» в представлених на дослідження документах (податкова декларація з ПДВ ТОВ «Зодчій ЛТД») імовірно виконані не директором а іншою особою.

При проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «Зодчій ЛТД», а саме декларації з ПДВ за жовтень 2011р. та додатку №5 (розділ «податкові зобов'язання»), поданих до ДПІ у Голосіївського району м. Києва ДПС на виконання вимог Наказу ДПА України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (далі - Наказ №266), встановлено, що Декларації з ПДВ за жовтень 2011 року складено з порушенням за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46, п.48.3, п. 48.7 ст. 48 ПКУ, статус декларації та додатку 5 - «недійсний».

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку про те, що ТОВ «Зодчій ЛТД» безпідставно сформовано податкові зобов'язання у жовтні 2011 року по податковим накладним або іншим документам, виписаним на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу вищезазначених контрагента, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п.188.1 л.188, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

На підставі встановлених фактів відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Зодчій ЛТД» за жовтень 2011 року, на підставі якої складено Акт від 23.07.2012 року № 851/22-30/37535059 (а. с. 30-46).

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг від ТОВ «Зодчій ЛТД» до ТОВ «Піксель», у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки), довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, платіжних доручень, а також інших первинних документів.

Операції ТОВ «Зодчій ЛТД» не підтверджуються стосовно врахування реального здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання та постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим контрагент позивача - ТОВ «Зодчій ЛТД» не міг фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0006142230 від 08.08.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання на суму 803038, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 642430, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 160608, 00 грн.(а. с. 47).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість є право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з Розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції в ході судового розгляду справи підтверджено допущення позивачем порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.2 ст.198, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ «Зодчій ЛТД» за жовтень 2011р., внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму - 642430,16 грн., в т.ч. за жовтень 2011 на - 642430,16 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 642430,16 грн., в т.ч. за жовтень 2011 на - 642430,16 грн., що свідчить про наявність правових підстав для винесення спірного податкового рішення.

Вирішуючи питання про правомірність викладеної позиції судом першої інстанції, колегія суддів встановила, що на виконання вищезазначених договорів поставки в матеріалах справи присутні наступні первинні документи: додаткові угоди № 1/10 від 03.10.2011 року (а. с. 59, 72, 110), специфікація товарів (а. с. 260-61), акти передачі-приймання від 03.10.2011 року (а. с. 62-63, 74-79), податкові накладні від 03.10.2011 року, 04.10.2011 року, 05.10.2011 року, 07.10.2011 року, 10.10.2011 року, 11.10.2011 року №№316, 58, 317, 47, 59, 74, 109, 112(а. с. 64-65, 80-85), звіти комісіонера від 31.10.2011 року (а. с. 66-67, 86), банківські виписки по грошовим операціям, здійсненим позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «БКС Дісті Центр» та ПАТ «Банкомзв'язок» (а. с. 87-94), аркуш з відомостями про видачі довіреностей на отримання товарів директором позивача від ТОВ «Зодчий ЛТД» (а. с. 95), сертифікати відповідності персональних комп'ютерів (ноутбуків) (а. с. 96-102). Також в матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують реалізацію товару контрагенту позивачем: договір поставки з ТОВ «БКС Дісті Центр» № Д83-026/2011 від 26.09.2011 року а. с. 106-109), додаткова угода № 1/10 від 30.09.2011 року (110-115), накладні від 03.10.2011 року, 07.10.2011 року, 10.10.2011 року, 11.10.2011 року, 12.10.2011 року,13.10.2011 року, 14.10.2011 року, 17.10.2011 року, 18.10.2011 року, 19.10.2011 року, 20.10.2011 року, 21.10.2011 року, 24.10.2011 року, 25.10.2011 року, 26.10.2011 року, 27.10.2011 року, 28.10.2011 року, 31.10.2011 року (а. с. 116-118,120, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142,144, 146, 148), податкові накладні виписані позивачем ТОВ «БКС Дісті Центр» (а. с.150-157), договір поставки № 322-026/2011 від 27.09.2011 року на постачання товару позивачем ПАТ «Банкомзв'язок» (а. с. 168-169), додаткова угода до договору № 1/10 від 30.09.2011 року (а. с. 170), накладні від 03.10.2011 року, 04.10.2011 року, 05.10.2011 року, 06.10.2011 року,07.10.2011 року, 10.10.2011 року, 25.10.2011 року, 26.10.2011 року (а. с. 171-178), податкові накладні від 03.10.2011 року, 04.10.2011 року, 05.10.2011 року, 06.10.2011 року, 07.10.2011 року, 10.10.2011 року,25.10.2011 року, 26.10.2011 року (а. с. 179-186).

З огляду на наявні в матеріалах справи документи, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність інших документів, які повинні засвідчувати факт передачі товарів від ТОВ «Зодчій ЛТД» до ТОВ «Піксель», у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, платіжних доручень, а також інших первинних документів.

Натомість, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з неможливістю перевірити фактичне існування реалізованих товарів необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, який повинен бути достовірно відображений первинними документами для правильного вирішення спору судом.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до Правил перевезення вантажів вантажним автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 р. № 363 (далі - Правил перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх, учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх руху, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за транспортування вантажу та обліку виконаних робіт.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу України та Мінстату України від 29.12.95 р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», із змінами та доповненнями. У відповідності до пункту 2 даного наказу застосування даних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим.

Однак, як свідчать матеріали справи, згідно додаткових угод до договорів комісії ТОВ «Зодчій ЛТД» передавав товар позивачу безпосередньо на орендованому позивачем складі за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 86 на підставі вищеперелічених актів передачі-приймання.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (гл. 64), Господарським кодексом України (гл.32), Митним кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», «Про автомобільний транспорт», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, тощо.

Так у відповідності до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні вимоги містяться і в статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 року № 363, передбачено, що договір перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентується обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язку та відповідальність сторін щодо їх додержання. Даними Правилами передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Зважаючи на зазначені норми, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача відсутні будь-які договірні зобов'язання щодо перевезення вантажу і, як наслідок, він не є учасником транспортного процесу.

Окрім того, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а свідчать тільки про перевезення товару.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші

товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 6 даної Інструкції передбачено, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Ч. 2 п. 4 Інструкції передбачає, що відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на

посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.

Так колегією суддів з копії журналу реєстрації довіреностей, наявних в матеріалах справи (а.с. 86), вбачається, що товар на склад отримувався директором позивача на підставі переліку довіреностей, зареєстрованих в журналі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи містять достатню кількість первинних документів для підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

На доповнення до вищевстановленого, колегією суддів також беруться до уваги наявність в матеріалах справи доказової бази щодо реалізації товару з вказаного складу.

Так покупцем товару, передбаченого договором комісії, є ТОВ «БКС Дісті Центр» та АТ «Банкомзв'язок».

Згідно договорів поставки з вказаними покупцями поставка товару здійснювалась за адресою того самого складу, який орендувався позивачем у ТОВ «БКС Дісті Центр» у відповідності до додаткових угод на поставку товару (а. с. 110, 170).

Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказах вбачається, що позивачем товар отримувався і передавався за місцезнаходженням орендованих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 86.

У розумінні ст. 71 КАС України колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено формальності господарських операцій за договорами комісії, оскільки для даної форми господарських взаємовідносин товарно-транспортні накладні не є визначальною доказовою базою.

Крім того, відповідачем абсолютно не спростовано рух активів від позивача до ТОВ «БКС Дісті Центр» та АТ «Банкомзв'язок», що належним чином підтверджено первинними документами позивача з зазначеними контрагентами.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача на підтвердження правомірності позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги ТОВ "Піксель" задовольнити у повному обсязі, оскільки відповідачем не доведено правомірність збільшення грошового зобов'язання з ПДВ, а судом першої інстанції не обгрунтовано висновки про відсутність факту передачі товарів і, в результаті, реального здійснення господарських операцій в цілому.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Піксель» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Піксель» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006142230 від 08.08.2012 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2013 року скасувати.

Прийняту нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Піксель» задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006142230 від 08.08.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Піксель» (ЄДРПОУ 37535059) судовий збір у розмірі 3441 грн. 00 коп. (три тисячі чотириста сорок одну гривню 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О. А.

Суддя Парінов А. Б.

(Повний текст постанови виготовлено 30.07.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.