Ухвала

від 21.10.2013 по справі 826/703/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 року м. Київ К/800/41908/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Бухтіярової І.О.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013

у справі № 826/703/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Піксель»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2013 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Піксель» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2012 № 0006142230 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 та прийнято нову, якою позов задоволено в повному обсязі; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржуване рішення без змін, скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Зодчій ЛТД» за жовтень 2011 року, складений акт перевірки від 23.07.2012 № 851/22-30/37535059, в якому встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198,3, 198,6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ в загальному розмірі 642 430,16 грн., в тому числі за жовтень 2011 року - 642 430,16 грн., в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 642 430,16 грн., в тому числі за жовтень 2011 року - 642 430,16 грн.;

- ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 236 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Піксель» з ТОВ «Зодчій ЛТД», тобто, недійсність зазначених правочинів з моменту їх вчинення.

В ході проведення перевірки позивача, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС надано акт камеральної перевірки ТОВ «Зодчій ЛТД» від 22.03.2012 № 892/15312/37119637, яким встановлено завищення товариством податкового зобов'язання з ПДВ за жовтень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Піксель» на суму 703 213,52 грн., у зв'язку з визнанням правочинів по взаємовідносинах з підприємствами нікчемними, та, як наслідок, недійсними з моменту їх укладення.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0006142230 від 08.08.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 803 038,00 грн., в тому числі за основним платежем - 642 430,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 160 608,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності порушень позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198,3, 198,6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ «Зодчій ЛТД», а, відтак і правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Зодчій ЛТД» (Комітент) в особі директора Лахтіла С.О., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і ТОВ «Піксель» (Комісіонер), в особі директора Понько В.П., який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали договори комісії від 26.09.2011 № П26-09/201 та від 27.09.2011 № П27-09/2011, за умовами яких позивач зобов'язувався за дорученням контрагента за плату вчиняти від імені, в інтересах та за його рахунок правочин (укладати договори поставки, купівлі-продажу) з третіми особами (покупцями) та продавати товар контрагента. Асортимент, кількість та ціна товару визначались у додаткових угодах до договорів, відповідно до яких контрагент передає позивачу товар на його склад за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 86.

Вказане приміщення орендоване позивачем на підставі договору суборенди нерухомого майна № Д25-026/2011 від 15.03.2011.

На виконання зазначених договорів поставки, в матеріалах справи наявні такі первинні документи: додаткові угоди, специфікація товарів, акти передачі-приймання, податкові накладні, звіти комісіонера, банківські виписки по грошовим операціям, здійсненим позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «БСК Дісті Центр» та ПАТ «Банкомзв'язок», аркуш з відомостями щодо видачі довіреностей на отримання товарів директором позивача від ТОВ «Зодчій ЛТД», сертифікати відповідності персональних комп'ютерів (ноутбуків).

Крім того, матеріали справи містять первинні документи, що підтверджують реалізацію товару контрагенту позивачем: договір поставки з ТОВ «БСК Дісті Центр», додаткові угоди, накладні, податкові накладні, договір на постачання товару позивачем ПАТ «Банкомзв'язок».

Слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про недостатність документів на підтвердження факту передачі товарів від ТОВ «Зодчій ЛТД» до ТОВ «Піксель», вірно спростований судом апеляційної інстанції, оскільки аналізом наявних в матеріалах справи первинних документів у повній мірі підтверджено реальність здійснення господарських операцій, реалізація позивачем товару зі складу.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Зодчій ЛТД», колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентом, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Таким чином, як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено правомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ, отже, вірним є висновок апеляційного суду про протиправність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення від 08.08.2012 № 0006142230.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) В.В. Кошіль