Постанова

від 19.07.2013 по справі 802/2806/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 липня 2013 р. Справа № 802/2806/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представника позивача: Давискиби В.В.

представника відповідача: Радзіковської І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола"

до: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Агрикола» з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002922202 від 11.06.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2013 року форми «Р» 0002922202, прийнятого на підставі акту позапланової невиїзної документальної перевірки №1956/22-02/37898271 від 31.05.2013 р. Позивач вказує на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про наявність порушень необґрунтовані, зроблені помилково та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, відповідно, незаконними є донарахування відповідачем ТОВ «Агрикола» податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

На переконання позивача, у нього наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти адміністративного позову. Пояснила суду, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрикола» зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 18.10.2011 року, запис про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР №11741020000009711.

З 24.05.2013 р. по 27.05.2013 р. Вінницькою ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агрикола» (код ЄДРПОУ 37898271) з питань достовірності та повноти нарахування сум податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ «Амадеус Квадро» (код ЄДРПОУ 37461066) за квітень 2012 року.

Перевірка здійснювалась згідно з Наказом Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби від 24.05.2013 року №1825/22 головним державним податковим ревізором-інснектором, радником податкової служби 3 рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Вінницької ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби Островським Олександром Володимировичем на підставі п.п.78.1.12. п.78.4 п.78.1 ст.78., п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями.

По закінченню документальної позапланової невиїзної перевірки було складено Акт №1956/22-02/37898271 від 31.05.2013 р.

Як вбачається з Акту перевірки, податковим органом встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 96941, 00 грн., в тому числі за квітень 2012 року на суму 96941, 00 грн.

Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0002922202 від 11.06.2013 р., яким збільшено позивачу грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 121176, 00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 96941, 00 грн., за штрафними санкціями - 24235, 00 грн.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Згідно пп. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач є юридичною особою та зареєстрований платником податків, що підтверджується випискою з ЄДР та довідкою форми №4-ОПП від 19.10.2011 р. №73197 про взяття на облік платника податків, що містяться в матеріалах справи.

Видами господарської діяльності, якими займається позивач, є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у рослинництві; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля хімічними продуктами (основний вид діяльності); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду вантажних автомобілів.

В процесі здійснення вказаних видів господарської діяльності між ТОВ «Амадеус Квадро» (Продавець) та ТОВ «Агрикола» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №2/4-А від 02.04.2012 року (а.с.38-40).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Продавець (ТОВ «Амадеус Квадро») зобов'язується передавати погодженими партіями товар у власність Покупця (ТОВ «Агрикола»), а Покупець зобов`язується приймати товар і сплачувати за нього визначену грошову суму (ціну товару). Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в Специфікаціях (видаткових накладних), які є невід`ємною частиною даного Договору. Якість товару відповідає сертифікату якості або іншому обов'язковому документу, вказаному в Специфікації (накладній). Специфікації (накладні) можуть містити і іншу інформацію про товар, в тому числі категорію насіння, їх схожість, вологість.

На виконання вказаного Договору, з врахуванням додатку №1 до Договору купівлі-продажу №2/4-А від 02.04.2012р., ТОВ «Амадеус Квадро» передано, а ТОВ «Агрикола» отримано товар «Дімі 58 к.е. (10л) (5л)» в кількості 13 200 л (кг) на загальну суму 581644, 80 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 96940, 80 грн.), що підтверджується видатковою накладною №10/04-2 від 10.04.2012р.(а.с. 44).

В свою чергу, ТОВ «Агрикола» здійснено оплату придбаного товару на загальну суму 581644, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №156 від 13.04.2012р. (а.с. 42).

Представником позивача також було надано сертифікат аналізу на зазначений товар від 10.12.2010 р.

Податковий кредит в сумі 96940, 80 грн. було сформовано на підставі податкової накладної № 6 від 10.04.2012р. (а.с. 43), яка також була надана позивачем.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України чітко визначено випадки, при яких суми податку не відносяться до податкового кредиту - не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями ( іншими подібними документами). У цьому ж пункті зазначено про відповідальність платника податків лише у разі відсутності документального підтвердження віднесення відповідних сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковим органом зроблено висновок про неможливість підтвердження реальності здійснення господарської операції по придбанню товару через відсутність трудових ресурсів, майна та інших матеріальних ресурсів у ТОВ «Амадеус Квадро».

Як вбачається з п. 4 Додатку № 1 від 02.04.2012 року до Договору купівлі продажу №2/4-А від 02.04.2012р., Продавець здійснює поставку Товару на умовах СРТ на склад Покупця (Вінницька область, селище Липовець, вул. Привокзальна, 25 Б) площею 50 кв.м., який знаходиться у володінні та користуванні ТОВ «Агрикола», згідно укладеного договору здачі в оперативну оренду основних фондів за №2110/1 від 21.10.2011р. з ТОВ «Беннета».

У ТОВ «Беннета» наявні правовстановлюючі документи на вищевказане складське приміщення та прилеглу земельну ділянку, а саме: свідоцтво про право власності №1 від 18.03.2008р., реєстраційне посвідчення ВООБТІ від 24.04.2008 року на будівлю складу з підвалом, що розташована за адресою: Вінницька область, м. Липовець, вул. Привокзальна, 25 та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2349 га по вул. Привокзальна, 25 у м. Липовець Вінницької області з цільовим призначенням «для комерційного використання» серії ЯБ №674168 від 27.12.2006р. (а.с. 48-50).

Відповідно до ліцензії серії АВ №593637, ТОВ «Агрикола» здійснює господарську діяльність щодо торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) (а.с. 51).

В своїй господарській діяльності позивач використовує власні та орендовані транспортні засоби, також користується транспортними послугами інших перевізників. На підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 52-54), витяг з балансу товариства від 17.06.2013р. (а.с.55), договір оренди транспортного засобу від 03.03.2012р. укладений між гр. ОСОБА_4 та ТОВ «Агрикола» (а.с. 56-57), договір на транспортне обслуговування №5 від 01.12.2011р. укладений між ТОВ «Агрикола» та ФОП ОСОБА_5 та договір №3 від 01.03.2012 року укладений між ТОВ «Агрикола» та ФОП ОСОБА_6 про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по території України.(а.с 59-60, 99).

В подальшому придбаний позивачем товар у ТОВ «Амадеус Квадро» реалізовувався відповідно до замовлень контрагентів.

06.03.2012 року ТОВ «Агрикола» (постачальник) та СТОВ «Кряж і К» (покупець) уклали договір поставки №9. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин (надалі - Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах даного Договору (а.с. 64-66).

Згідно видаткової накладної №68 від 10.04.2012 року на суму 303420, 60 грн. в т.ч. ПДВ -50570, 10 грн., була виписана податкова накладна №77 від 10.04.2012р. на суму 303420, 60 грн., в т.ч. ПДВ - 50570, 10 грн. Товар оплачений, що підтверджується платіжним дорученням №11713 від 17.04.2012р. на суму 303420, 60 грн. в т. ч. ПДВ - 50570, 10 грн. Транспортування товару здійснювалось за рахунок продавця, в підтвердження чого в матеріалах справи міститься ТТН від 10.04.2012р. (а.с. 68-70).

06.03.2013 р. ТОВ «Агрикола» також укладено договори поставки засобів захисту рослин з СТОВ «Чернівчанка-Агро», з СТОВ «Агрофірма «Кряж-Агро-1», СТОВ «Качківське», СТОВ «Мрія».

Товарно - матеріальні цінності реалізовані відповідно до видаткових накладних №№63, 65, 66, 67 від 10.04.2012р. (а.с. 76, 83, 90, 97) та податкових накладних №№73, 74, 75, 76 від 10.04.2012р. (а.с. 75, 82, 89, 96).

Факт реалізації товару підтверджується також Актами приймання-передачі оформлених відповідно Договорів поставки з СТОВ «Кряж і К», СТОВ «Чернівчанка-Агро», з СТОВ «Агрофірма «Кряж-Агро-1», СТОВ «Качківське», СТОВ «Мрія».

Згідно банківських виписок товарно - матеріальні цінності за вищевказаними договорами оплачені (а.с. 103-107).

Поставка товару вищевказаним контрагентам здійснювалась відповідно договору з ФОП ОСОБА_6 про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по території України №3 від 01.03.2012 року, що підтверджується товарно-транспортними накладними №№Р64, Р65, Р66, Р67 від 10.04.2012р. (а.с. 70, 77, 91, 98).

Автотранспортні послуги надані ФОП ОСОБА_6 позивачу підтверджуються Актом № ОУ-0000013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 3420, 00 грн. та платіжним дорученням №145 від 11.04.2012р. (а.с. 100-101).

З огляду на зазначене, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону господарського договору, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Щодо висновку, який відображено в акті перевірки, про завищення податкового кредиту, то слід зазначити, що платником податку на підтвердження сплати податку на додану вартість надано суду податкові накладні, оформлені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. Досліджувані податкові накладні чинні.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити : назву документа (форми); місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до норм статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Визначення господарської діяльності також надано у п. 14.1.36 Податкового кодексу України, за яким господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, діяльність ТОВ «Агрикола»», яке надає послуги (реалізує товари, виконує роботи) направлена на отримання доходу, що неможливо без відповідних витрат. Договори з ТОВ «Амадеус Квадро» укладались в межах здійснення платником податку господарської діяльності, в результаті якої платником податку було одержано доходи та понесено витрати.

Факт реалізації ТОВ "Амадеус Квадро" товарів позивачу, який підтверджений податковими та видатковими накладними, є підставою для віднесення сум до податкового кредиту з ПДВ.

Операції по придбанню вищезазначених товарів, в повному обсязі підтверджені документально, а саме видатковими, податковими накладними, платіжним дорученням, випискою з рахунків банківської установи, які мстяться в матеріалах справи.

Крім того, суд зауважує, що представником позивача безпідставно вказувалось на те, що фактом відсутності сертифікатів якості на вказаний товар підтверджується безтоварність операції, оскільки сертифікат якості є документом що підтверджує якість товару, а не є документом бухгалтерського обліку.

Отже, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Амадеус Квадро» відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним підприємством, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону господарського договору, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг та поставки товарів позивачеві зі сторони його контрагента документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг та поставки товарів не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операцій.

Судом не приймаються до уваги посилання представників відповідача на обов'язковість товаро-транспортної накладної для підтвердження валових витрат та податкового кредиту виходячи з наступного. Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки, товар за домовленістю сторін приймався ТОВ "Агрикола", а перевезення товару здійснювалось контрагентом Позивача, то у нього відсутній обов'язок вимагати у перевізника товарно-транспортні накладні.

Також, слід зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту позивача.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР ) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 11.06.2013 р. № 0002922202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,76 грн. (одну тисяча двісті одинадцять грн. 76 коп.), шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович