Постанова

від 23.07.2013 по справі 805/6021/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 р. Справа №805/6021/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 33 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - Макаренко А.С., Власової Н.О.,

відповідача - Радченко А.В., Маркітанової С.В., Завгороднього Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року № 0000151540/10189/10/15-17-4, -

в с т а н о в и в :

26 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» (далі - позивач, ТОВ «Метінвест-Шіппінг») звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року № 0000151540/10189/10/15-17-4.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що відповідачем у березні 2013 року проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Метінвест-Шіппінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Індустріальний союз Азова ХХІ» за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої був складений акт перевірки від 01 квітня 2013 року № 248/15-17-4-31158623, що підписано позивачем із запереченнями. Під час перевірки відповідач поставив під сумнів правомірність віднесення позивачем до складу податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими на підставі господарських операцій між позивачем та ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ» на загальну суму ПДВ 2 438 299,00 грн. Підставою для такого висновку відповідача стала відсутність первинних документів, а саме товарно-транспортних накладних, у зв'язку із чим неможливо підтвердити здійснення господарської операції.

За результатами перевірки відповідачем складене та направлене на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0000151540/10189/10/15-17-4 від 15 квітня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 2 906 176,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 438 299,00 грн. та за штрафними санкціями - 467 877,00 грн.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням № 0000151540/10189/10/15-17-4 від 15 квітня 2013 року з наступних підстав. Для організації надання транспортно-експедиторських послуг своїм замовникам ТОВ «Метінвест-Шіппінг» уклав з ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ» договір № 7S-I від 01 лютого 2009 року щодо надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом та договір № С 1-02/11Д від 11 лютого 2011 року щодо надання транспортно-експедиторських послуг. Підтвердженням факту надання послуг за вказаними договорами транспортного експедирування, відповідно до їхніх умов, є підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг, які є належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Наявність жодних інших первинних документів в підтвердження факту надання послуг договорами не передбачена. Виходячи з норм податкового законодавства, необхідною умовою для віднесених сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є належним чином оформлені податкові накладні, які мають ознаки первинних документів, оскільки відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік» та є підставою для формування податкового кредиту. Враховуючи викладене, у позивача були правові підстави для віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими на підставі господарських операцій між позивачем та ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ» на загальну суму податку на додану вартість 2 438 299,00 грн. Висновки відповідача про те, що у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних неможливо підтвердити здійснення господарської операції, є безпідставними.

Крім того, позивач вказав, що посилання відповідача в акті перевірки на правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні вважає безпідставними, тому що цими Правилами визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Позивач не є ані перевізником, ані відправником, ані одержувачем вантажу, тому що є експедитором, який відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за дорученням клієнта та за його рахунок організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором. Більш того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачають наявність товарно-транспортних накладних лише у безпосередніх учасників перевезення: відправника, одержувача та перевізника. Експедитор в цьому переліку відсутній.

Поміж того, позивач зауважив, що з 03 лютого 2012 року по 12 березня 2012 року відповідачем проводилася зустрічна звірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ» за період жовтень - листопад 2011 року (період, який перевірявся в рамках оскаржуваного акту та повідомлення-рішення). За результатами зазначеної звірки була складена Довідка № 9465/15-16-23/4-31158623 від 13 березня 2012 року, відповідно до висновків якої підтверджено реальність здійснення господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ» на підставі наданих в ході перевірки актів здачі-прийняття робіт та податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Метінвест-Шіппінг» правомірно зазначило податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року за податковими накладними, отриманими на підставі господарських операцій між позивачем та ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ», а висновки, викладені в акті перевірки, є безпідставними, необґрунтованими, не підтвердженими відповідними фактами та такими, що не відображають дійсних обставин справи.

На підставі викладеного, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року № 0000151540/10189/10/15-17-4, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 2 906 176,00 грн., у тому числі за основним платежем - 2 438 299,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 467 877,00 грн. (том 1 арк. справи 3-7).

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили суд задовольнити позов.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову, про що надали письмові заперечення (том 1 арк. справи 162-164), в яких зазначили, що СДПІ не може погодитися з позовними вимогами з наступних підстав. Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «Метінвест-Шіппінг» (експедитор) надало транспортно-експедиторські послуги замовникам: ПАТ «МК «Азовсталь», ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ПРАТ «Макіївський металургійний завод». Для організації надання транспортно-експедиторських послуг зазначеним замовникам укладені відповідні договори з ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ». За умовами зазначених договорів складені акти приймання-передачі виконаних послуг є не єдиними документами, що повинні підтверджувати факт надання послуг.

Відповідно до актів перевірок ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ» не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-яких товарів, робіт, послуг у задекларованих обсягах, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, а також використовує у своїй діяльності підприємства, що не виконують податкових зобов'язань перед бюджетом. Враховуючи ненадання первинних документів, перевірками ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ» не встановлено перевезення автомобільним транспортом товару від підприємств-постачальників та надання транспортних послуг. Також, ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ» не надавало розрахунки щодо першої реєстрації транспортних засобів, звітність з екологічного податку, згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України у підприємства «Індустріальний Союз Азова ХХІ» відсутні взаємовідносини з СПД, які надають транспортні послуги.

Крім того представники відповідача зазначили, що товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. В ході перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС позивачу був наданий письмовий запит від 19 березня 2013 року щодо надання документів, у тому числі товарно-транспортних накладних, згідно яких здійснювались перевезення вантажів ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ» на виконання договорів, письмових доручень (заявок) на транспортно-експедиторське обслуговування та організацію перевезень вантажу. Вищевказані документи не були надані до перевірки. Таким чином, не підтверджено надання контрагентом ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ» транспортно-експедиторських послуг ТОВ «Метінвест-Шіппінг» у зв'язку з відсутністю підтверджуючих первинних документів (товарно-транспортних накладних), що засвідчує факт здійснення транспортування товарів від постачальників на адресу покупців.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Посилаючись на норми Закону України «Про податок на додану вартість» та норми Податкового кодексу України, представники відповідача також зазначили, що наявність у покупця податкових накладних та сплати коштів на користь постачальника не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару (робіт, послуг) мала місце. Таким чином, на порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Метінвест-Шіппінг» включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 2 118 849,00 грн. за період січень-грудень 2010 року по операціях з ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ». На порушення пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ «Метінвест-Шіппінг» включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 2 899 306,00 грн. за період січень-грудень 2011 року по операціях з ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ».

На підставі вищевикладеного вважають, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби діяла в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Таким чином, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Усною ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, що занесена секретарем судового засідання до журналу судового засідання, здійснено правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни первісного відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової інспекції на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з обслуговування ВП у м. Донецьку Міжрегіонального ГУ Міндоходів) (том 6 арк. справи 51-53).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 05 жовтня 2000 року за найменуванням «Скіф-Шіппінг», включене до ЄДРПОУ за номером 31158623, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 431782 (том 3 арк. справи 220) та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 834362 (том 1 арк. справи 145). Протоколом № 31 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Шіппінг» від 02 липня 2012 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Шіппінг» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» (том 3 арк. справи 218-219).

10 жовтня 2000 року позивач взятий на податковий облік в СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС за номером 1519 та на час розгляду справи перебуває на податковому обліку в СДПІ з обслуговування ВП у м. Донецьку Міжрегіонального ГУ Міндоходів. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200060195 від 06 серпня 2012 року ТОВ «Метінвест-Шіппінг» є платником податку на додану вартість.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

На підставі направлень від 12 березня 2013 року № 130, № 131 головними державними податковими ревізорами-інспекторами Шалімовою Т.В. та Пірчак Н.М., згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 12 березня 2013 року № 90 з 12 березня 2013 року по 25 березня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Азова ХХІ», код за ЄДРПОУ 35786388, за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 248/15-17-4-31158623 від 01 квітня 2013 року (том 1 арк. справи 8-37).

Зі змісту висновків наведеного акту вбачається, що документальною позаплановою виїзною перевіркою серед інших встановлено наступне порушення:

- підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 438 299,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року в сумі 562 043,00 грн., за травень 2010 року в сумі 155 227,00 грн., за червень 2010 року в сумі 171 579,00 грн., за липень 2010 року в сумі 235 148,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 170 381,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 160 976,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 174 437,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 241 709,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 413 222,00 грн., за березень 2011 року в сумі 153 577,00 грн.

Вказаний акт позивачем підписано із зазначенням «прийнято із запереченнями».

05 квітня 2013 року ТОВ «Метінвест-Шіппінг» на адресу відповідача направлено заперечення до акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки за № 13/04/32, в якому просило скасувати акт від 01 квітня 2013 року № 248/15-17-4-31158623 (том 1 арк. справи 38-40).

СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС прийнято рішення щодо залишення зазначених заперечень без задоволення, про що направлено відповідь на адресу позивача (том 1 арк. справи 41-44).

На підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу 2 Податкового кодексу України та відповідно до частини 1 пункту 123.1 статті 123 та згідно пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідачем 15 квітня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000151540/10189/10/15-17-4, яким підприємству за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 906 176 грн. 00 коп., з яких за основним платежем - 2 438 299,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 467 877 грн. 00 коп. (том 1 арк. справи 45).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, 26 квітня 2013 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року № 0000151540/10189/10/15-17-4.

Прийняте відповідачем рішення є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини 1 статті 9 КАС України.

Спірними обставинами у справі є правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ», правильність визначення позивачем податку на додану вартість та, як наслідок, обґрунтованість зроблених відповідачем висновків про заниження податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, згідно викладеного в акті, під час перевірки повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року встановлено його заниження всього в сумі 2 438 299,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року в сумі 562 043,00 грн., за травень 2010 року в сумі 155 227,00 грн., за червень 2010 року в сумі 171 579,00 грн., за липень 2010 року в сумі 235 148,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 170 381,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 160 976,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 174 437,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 241 709,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 413 222,00 грн., за березень 2011 року в сумі 153 577,00 грн., в результаті допущених порушень підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01 січня 2011 року визначалися Законом України «Про податок на додану вартість», а починаючи з 01 січня 2011 року визначені розділом V Податкового кодексу України.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню на період виникнення спірних правовідносин визначався пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічний порядок визначення податку до сплати визначений пунктами 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України.

У підпункті 7.3.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачалось, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалася дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Ті ж самі умови визначення дати виникнення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту визначені положеннями статей 197, 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктів 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Із наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, що підтверджуються матеріалами справи, судом встановлено наступне.

Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Скіф-Шіппінг» (назва підприємства позивача на момент укладення договору), та Закритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний завод» 05 березня 2009 року укладено договір транспортного експедирування № СШ-ММЗ/100309/198/09 разом із додатковими угодами № 1 від 01 липня 2009 року, № 2 від 27 липня 2009 року, № 3 від 01 вересня 2009 року, № 4 від 18 вересня 2009 року, № 5 від 30 жовтня 2009 року, № 6 від 07 грудня 2009 року, № 7 від 30 грудня 2009 року, № 8 від 29 січня 2010 року, № 10 від 01 квітня 2010 року, № 12 від 23 липня 2010 року, № 13 від 01 грудня 2010 року, № 14 від 21 лютого 2011 року, відповідно до якого ТОВ «Скіф-Шіппінг» як експедитор, діючи як від власного імені, так і від імені клієнта, але за дорученням та за рахунок останнього, організовує надання експедиторських послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів клієнта автомобільним транспортом у міжміському сполученні, а ЗАТ «Макіївський металургійний завод» як клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані експедитором послуги на умовах цього договору і виплатити останньому винагородження (плату) (том 6 арк. справи 1-19).

Аналогічні договори транспортного експедирування укладені позивачем з Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та Відкритим акціонерним товариством «Металургійний завод «Азовсталь».

Так, з ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» укладено договір транспортного експедирування за № С 3-08/10 Д/4411 від 01 серпня 2010 року, згідно якого позивач, як експедитор, від свого імені, проте за рахунок замовника - ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», зобов'язується виконувати доручення (заявки) останнього по транспортно-експедиторському обслуговуванню та організації перевозок вантажів по території України власним та/або орендованим вантажним автомобільним транспортом, а замовник зобов'язується прийняти надані експедитором послуги, виплатити йому винагороду, а також відшкодувати всі витрати, понесені експедитором на виконання зобов'язань, прийнятих на себе за цим договором. До зазначеного договору його сторонами прийняті додатки № 1 від 30 вересня 2010 року, № 2 від 29 грудня 2010 року, а також додаткові угоди № 1 від 31 грудня 2010 року, № 2 від 10 лютого 2011 року, № 3 від 01 квітня 2011 року, № 4 від 22 грудня 2011 року, № 5 від 10 червня 2012 року, № 6 від 25 липня 2012 року (том 6 арк. справи 20-33).

З ВАТ «Металургійний завод «Азовсталь» укладено договір транспортного експедирування за № СШ-АС/230309 від 23 березня 2009 року, відповідно до умов якого експедитор (позивач), діючи як від власного імені, так і від імені клієнта, але за дорученням та за рахунок останнього, організовує надання експедиторських послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів клієнта автомобільним транспортом, а клієнт (ВАТ «Металургійний завод «Азовсталь») зобов'язується прийняти та оплатити надані експедитором послуги на умовах цього договору і виплатити останньому винагородження (плату). Даний договір підписано сторонами з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей. Також, до зазначеного договору підписані додаткові угоди за № 3 від 01 вересня 2009 року, № 4 від 10 листопада 2009 року, № 10 від 05 жовтня 2010 року, № 11 від 01 грудня 2010 року (том 6 арк. справи 34-44).

На виконання умов вказаних договорів, організовуючи надання транспортно-експедиторських послуг своїм замовникам, ТОВ «Скіф-Шіппінг», як замовник, уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз Азова XXI», як експедитором, договір-доручення № 7S-I від 01 лютого 2009 року щодо надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (том 1 арк. справи 136-139) та договір № С 1-02/11Д від 11 лютого 2011 року щодо надання транспортно-експедиторських послуг (том 1 арк. справи 140-144). Відповідно до змісту зазначених договорів ТОВ «Індустріальний союз Азова XXI» зобов'язалось від свого імені, за дорученням та за рахунок замовника забезпечити організацію перевезень вантажів замовника по території України власним та/або орендованим вантажним автомобільним транспортом, а ТОВ «Скіф-Шіппінг» зобов'язалось прийняти та оплатити надані експедитором послуги та сплатити останньому винагороду (плату). В пункті 5.2 договору № 7S-I від 01 лютого 2009 року сторони передбачили, що оплата здійснюється замовником за фактом наданих послуг на підставі підписаних актів про виконання послуг протягом п'яти банківських днів. В свою чергу, в пункті 1.4 договору № С 1-02/11Д від 11 лютого 2011 року передбачено, що доручення (заявки) замовника за цим договором вважаються виконаними експедитором з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та направлення експедитором на адресу замовника пакету підтверджуючих документів.

Отже, підставою для оплати та документом, який підтверджує факт надання транспортно-експедиційних послуг за цими договорами, є підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг.

Перевозки вантажу здійснювалися як безпосередньо ТОВ «Індустріальний союз Азова XXI», так і іншими суб'єктами господарювання, а саме - ТОВ «БИЛДБУДСТРОЙ» та ПП «Селтік-ЮГ», з якими ТОВ «Індустріальний союз Азова XXI» в свою чергу уклало договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні № 04-01/10-1 від 04 січня 2010 року та 14/03-11 транс від 14 березня 2011 року відповідно, згідно умов яких замовник зобов'язується здійснити пошук замовлень на перевезення вантажів та надати обсяг робіт перевізнику, а перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих замовником, в строки та на умовах власника вантажу (том 3 арк. справи 224-229).

Виконання договорів № 7S-I від 01 лютого 2009 року та № С 1-02/11Д від 11 лютого 2011 року безпосередньо ТОВ «Індустріальний союз Азова XXI», як експедитором, підтверджуються наданими суду актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 05 січня 2010 року, № ОУ-0000002 від 13 січня 2010 року, № ОУ-0000004 від 22 січня 2010 року, № ОУ-0000006 від 03 лютого 2010 року, № ОУ-0000008 від 12 лютого 2010 року, № ОУ-0000010 від 24 лютого 2010 року, № ОУ-0000012 від 03 березня 2010 року, № ОУ-0000015 від 12 березня 2010 року, № ОУ-0000016 від 15 березня 2010 року, № ОУ-0000019 від 23 березня 2010 року, № ОУ-0000020 від 23 березня 2010 року, № ОУ-0000023 від 02 квітня 2010 року, № ОУ-0000026 від 14 квітня 2010 року, № ОУ-0000028 від 22 квітня 2010 року, № ОУ-0000034 від 05 травня 2010 року, № ОУ-0000036 від 14 травня 2010 року, № ОУ-0000038 від 25 травня 2010 року, № ОУ-0000041 від 04 червня 2010 року, № ОУ-0000043 від 14 червня 2010 року, № ОУ-0000047 від 24 травня 2010 року, № ОУ-0000052 від 06 липня 2010 року, № ОУ-0000054 від 13 липня 2010 року, № ОУ-0000057 від 23 липня 2010 року, № ОУ-0000062 від 03 серпня 2010 року, № ОУ-0000067 від 12 серпня 2010 року, № ОУ-0000068 від 26 серпня 2010 року, № ОУ-0000071 від 08 вересня 2010 року, № ОУ-0000073 від 20 вересня 2010 року, № ОУ-0000077 від 28 вересня 2010 року, № ОУ-0000080 від 06 жовтня 2010 року, № ОУ-0000082 від 14 жовтня 2010 року, № ОУ-0000086 від 27 жовтня 2010 року, № ОУ-0000088 від 09 листопада 2010 року, № ОУ-0000089 від 09 листопада 2010 року, № ОУ-0000090 від 17 листопада 2010 року, № ОУ-0000091 від 18 листопада 2010 року, № ОУ-0000092 від 25 листопада 2010 року, № ОУ-0000093 від 29 листопада 2010 року, № ОУ-0000095 від 06 грудня 2010 року, № ОУ-0000096 від 08 грудня 2010 року, № ОУ-0000097 від 14 грудня 2010 року, № ОУ-0000098 від 15 грудня 2010 року, № ОУ-0000099 від 23 грудня 2010 року, № ОУ-0000100 від 24 грудня 2010 року, № ОУ-0000001 від 04 січня 2011 року, № ОУ-0000002 від 05 січня 2011 року, № ОУ-0000003 від 14 січня 2011 року, № ОУ-0000004 від 24 лютого 2011 року, № ОУ-0000005 від 03 березня 2011 року, № ОУ-0000006 від 15 березня 2011 року, № ОУ-0000007 від 23 березня 2011 року, № ОУ-0000008 від 05 квітня 2011 року, № ОУ-0000009 від 13 квітня 2011 року, № ОУ-0000010 від 13 квітня 2011 року, № ОУ-0000011 від 22 квітня 2011 року, № ОУ-0000012 від 03 травня 2011 року, № ОУ-0000013 від 13 травня 2011 року, № ОУ-0000014 від 24 травня 2011 року, № ОУ-0000015 від 31 травня 2011 року, № ОУ-0000016 від 15 червня 2011 року, № ОУ-0000017 від 23 червня 2011 року, № ОУ-0000018 від 30 червня 2011 року, № ОУ-0000019 від 11 липня 2011 року, № ОУ-0000020 від 13 липня 2011 року, № ОУ-0000021 від 25 липня 2011 року, № ОУ-0000022 від 31 липня 2011 року, № ОУ-0000023 від 12 серпня 2011 року, № ОУ-0000024 від 23 серпня 2011 року, № ОУ-0000025 від 31 серпня 2011 року, № ОУ-0000026 від 13 вересня 2011 року, № ОУ-0000027 від 23 вересня 2011 року, № ОУ-0000028 від 30 вересня 2011 року, № ОУ-0000029 від 12 жовтня 2011 року, № ОУ-0000030 від 25 жовтня 2011 року, № ОУ-0000031 від 31 жовтня 2011 року, № ОУ-0000033 від 14 листопада 2011 року, № ОУ-0000032 від 14 листопада 2011 року, № ОУ-0000035 від 23 листопада 2011 року, № ОУ-0000034 від 23 листопада 2011 року, № ОУ-0000036 від 30 листопада 2011 року, № ОУ-0000037 від 30 листопада 2011 року, № ОУ-0000038 від 14 грудня 2011 року, № ОУ-0000039 від 27 грудня 2011 року, № ОУ-0000040 від 31 грудня 2011 року (том 1 арк. справи 52-135).

На підтвердження своїх зобов'язань перед ВАТ «Металургійний завод «Азовсталь» за договором транспортного експедирування № СШ-АС/230309 від 23 березня 2009 року позивач надав суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 10511 від 09 березня 2011 року, № 10926 від 23 березня 2011 року, № 10716 від 15 березня 2011 року, № 10134 від 25 лютого 2011 року, № 7766 від 25 листопада 2010 року, № 7525 від 17 листопада 2010 року, № 7806 від 29 листопада 2010 року, № 7548 від 18 листопада 2010 року, № 7314 від 10 листопада 2010 року, № 10511 від 09 березня 2011 року, № 7585 від 09 листопада 2010 року, № 6877 від 27 жовтня 2010 року, № 6577 від 15 жовтня 2010 року, № 6343 від 06 жовтня 2010 року, № 5739 від 20 вересня 2010 року, № 5537 від 09 вересня 2010 року, № 5121 від 30 серпня 2010 року, № 4576 від 04 серпня 2010 року, № 4245 від 23 липня 2010 року, № 4009 від 14 липня 2010 року, № 3864 від 07 липня 2010 року, № 3603 від 29 червня 2010 року, № 3394 від 16 червня 2010 року, № 3478 від 04 червня 2010 року, № 2861 від 26 травня 2010 року, № 2632 від 14 травня 2010 року, № 2482 від 07 травня 2010 року, № 2109 від 23 квітня 2010 року, № 1948 від 14 квітня 2010 року, № 1782 від 06 квітня 2010 року (том 5 арк. справи 164-192). Крім того, позивачем надано суду копії коносаментів, доручень на відвантаження експортних товарів, приймальних актів порту, здавальних актів порту, що приєднані до матеріалів справи (том 5 арк. справи 216-223, 229-238, 245-246).

В акті перевірки при визначенні порушень з боку позивача перевіряючі посилалися на відсутність у позивача первинних документів, зокрема товарно-транспортних накладних, у зв'язку з чим зазначили про неможливість підтвердження здійснення господарських операцій.

Проте, представники позивача під час розгляду даної справи на підтвердження реальності здійснення правочинів за вищевказаними договорами надали суду реєстри товарно-транспортних накладних за грудень 2010 року, листопад 2010 року, жовтень 2010 року, вересень 2010 року, серпень 2010 року, липень 2010 року, червень 2010 року, травень 2010 року, квітень 2010 року, березень 2010 року, лютий 2010 року, січень 2010 року, за вересень 2011 року, серпень 2011 року, липень 2011 року, червень 2011 року, травень 2011 року, квітень 2011 року, березень 2011 року, лютий 2011 року, в яких міститься інформація про відправника, одержувача, платника перевізника, вантаж, тоннаж, номери та дати ТТН, марки та державні номери автомобілів і причепів, на яких здійснювалися перевозки, та інформація про водіїв (том 1 арк. справи 211-250, том 2 арк. справи 1-250, том 3 арк. справи 1-189).

Крім того, вибірково надано позивачем та приєднані судом до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, які містять усі необхідні реквізити та відмітки вантажоодержувачів про прийняття товарів та на підставі яких в податковій звітності позивача відображений факт придбання послуг. Так, наприклад, приєднані наступні товарно-транспортні накладні:

№ 048507 від 30 листопада 2010 року, № 050137 від 25 грудня 2010 року, № 049778 від 19 грудня 2010 року, в яких як автопідприємство зазначено ТОВ «Індустріальний союз Азова XXI», як замовник та вантажовідправник - ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», вантажоодержувач - Маріуполь-Порт (том 3 арк. справи 213-215);

№ 1967 від 03 березня 2010 року, № 2371 від 21 березня 2010 року, в яких як автопідприємство зазначено ТОВ «Індустріальний союз Азова XXI», як замовник та вантажоодержувач - Закрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний завод» (том 3 арк. справи 216-217);

№ 0410002529 від 23 січня 2010 року, № 0410005441 від 21 лютого 2010 року, № 0410006619 від 03 березня 2010 року, № 0410011595 від 09 квітня 2010 року, № 0410017920 від 23 травня 2010 року, № 0410023022 від 30 червня 2010 року, № 0410026783 від 25 липня 2010 року, № 0410028686 від 09 серпня 2010 року, № 0410032531 від 12 вересня 2010 року, № 0410035341 від 08 жовтня 2010 року, № 0410038435 від 02 листопада 2010 року, № 0410041542 від 07 грудня 2010 року, № 0411037935 від 29 листопада 2011 року, № 0411033558 від 19 жовтня 2010 року, № 0411031281 від 20 вересня 2011 року, № 0411026331 від 06 серпня 2011 року, № 0411019802 від 12 червня 2011 року, № 0411018344 від 30 травня 2011 року, № 0411012324 від 12 квітня 2011 року, № 0411010509 від 28 березня 2011 року, № 0411004711 від 15 лютого 2011 року (том 3 арк. справи 191-212), № 0411006303, № 0411006359, № 0411006352, № 0411006292, № 0411006310, № від 28 лютого 2011 року та № 0410042121 від 13 грудня 2010 року, № 0410042100, № 0410042098, № 0410042093 від 12 грудня 2010 року, № 0410041904 від 11 грудня 2010 року, № 0410041876 від 10 грудня 2010 року, в яких як автопідприємство зазначено ТОВ «Індустріальний союз Азова XXI», як замовник - ТОВ «Скіф-Шіппінг», як вантажовідправник - ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», як вантажоодержувач - ТОВ «Скіф-Шіппінг» для «Metinvest International S.A.» (том 5 арк. справи 224-228, 239-244).

Щодо зазначення в останніх товарно-транспортних накладних ТОВ «Скіф-Шіппінг» в якості вантажоодержувача представники позивача пояснили наступне. 31 січня 2007 року між ТОВ «Скіф-Шіппінг» та «Metinvest International S.A.» укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 31/0107Т, предметом якого є здійснення експедитором (ТОВ «Скіф-Шіппінг») від імені, за дорученням та за рахунок замовника транспортно-експедиторського обслуговування і перевалки (включаючи відвантаження із рухомого составу на склали порту та завантаження на судна) експортних та транзитних вантажів номенклатури замовника в морських портах України та інших підприємствах, установах, організаціях. За дорученням та за рахунок замовника експедитор бере на себе зобов'язання з організації перевезень вантажів залізничним транспортом і експедирування по території країн СНД та інших країн за маршрутом, відповідно до доручення замовника (том 5 арк. справи 193-202).

Таким чином, виступаючи вантажоодержувачем у зазначених товарно-транспортних накладних, ТОВ «Скіф-Шіппінг» у даних правовідносинах є представником та діє в інтересах «Metinvest International S.A.».

Отже, твердження податкового органу про ненадання позивачем під час перевірки товарно-транспортних накладних та висновок про їх відсутність в силу положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України суд вважає необґрунтованим, оскільки з пояснень представника позивача встановлено та не спростовано відповідачем, що посадові особи СДПІ, які проводили перевірку, відмовились дослідити дані документи за місцем їх зберігання - в Маріупольській філії позивача та обмежилися відповіддю ТОВ «Метінвест-Шіппінг» щодо не віднесення цих документів до первинних бухгалтерських документів, наявність яких є обов'язковою для організатора транспортно-експедиційних послуг.

Таким чином, висновки податкового органу щодо відсутності у позивача первинних бухгалтерських документів (товарно-транспортних накладних), що є підставою для формування податкового кредиту та визначення розміру податку на додану вартість, що належить сплатити до Державного бюджету, є такими, що не відповідають дійсності та зроблені на підставі неповно з'ясованих обставин, що мають значення для правильного вирішення цього питання.

Факт реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами, укладеними позивачем з його контрагентами, встановлено Донецьким окружним адміністративним судом також у постанові від 18 червня 2013 року в адміністративній справі № 805/6028/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Держаної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000141540/10188/15-17-4 від 15 квітня 2013 року, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року залишена без змін та набрала законної сили (том 6 арк. справи 45-49).

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За наслідками господарських операцій щодо наданих транспортно-експедиторських послуг на всю суму їх вартості ТОВ «Індустріальний союз Азова ХХІ» видало позивачу податкові накладні:

- № 23 від 02 квітня 2010 року на суму 440 976,00 грн., з урахуванням ПДВ 73 496,01 грн. (том 4 арк. справи 77);

- № 27 від 14 квітня 2010 року на суму 321 372,90 грн., з урахуванням ПДВ 53 562,16 грн. (том 4 арк. справи 78);

- № 31 від 22 квітня 2010 року на суму 211 046,03 грн., з урахуванням ПДВ 35 174,34 грн. (том 4 арк. справи 79);

- № 34 від 06 травня 2010 року на суму 264 393,87 грн., з урахуванням ПДВ 44 065,65 грн. (том 4 арк. справи 80);

- № 36 від 14 травня 2010 року на суму 310 861,38 грн., з урахуванням ПДВ 51 810,23 грн. (том 4 арк. справи 81);

- № 38 від 25 травня 2010 року на суму 356 078,63 грн., з урахуванням ПДВ 59 346,44 грн. (том 4 арк. справи 82);

- № 41 від 04 червня 2010 року на суму 460 096,23 грн., з урахуванням ПДВ 76 682,71 грн. (том 4 арк. справи 83);

- № 43 від 14 червня 2010 року на суму 441 318,50 грн., з урахуванням ПДВ 73 553,08 грн. (том 4 арк. справи 84);

- № 47 від 24 червня 2010 року на суму 425 277,92 грн., з урахуванням ПДВ 70 879,65 грн. (том 4 арк. справи 85);

- № 52 від 06 липня 2010 року на суму 476 405,65 грн., з урахуванням ПДВ 79 400,94 грн. (том 4 арк. справи 86);

- № 54 від 13 липня 2010 року на суму 458 373,10 грн., з урахуванням ПДВ 76 395,52 грн. (том 4 арк. справи 87);

- № 57 від 23 липня 2010 року на суму 476 108,32 грн., з урахуванням ПДВ 79 351,39 грн. (том 4 арк. справи 88);

- № 62 від 03 серпня 2010 року на суму 386 151,17 грн., з урахуванням ПДВ 64 358,53 грн. (том 4 арк. справи 89);

- № 67 від 12 серпня 2010 року на суму 330 684,31 грн., з урахуванням ПДВ 55 114,05 грн. (том 4 арк. справи 90);

- № 68 від 26 серпня 2010 року на суму 305 448,18 грн., з урахуванням ПДВ 50 908,03 грн. (том 4 арк. справи 91);

- № 71 від 08 вересня 2010 року на суму 355 768,13 грн., з урахуванням ПДВ 59 294,69 грн. (том 4 арк. справи 92);

- № 73 від 20 вересня 2010 року на суму 314 779,91 грн., з урахуванням ПДВ 52 463,32 грн. (том 4 арк. справи 93);

- № 77 від 28 вересня 2010 року на суму 295 308,47 грн., з урахуванням ПДВ 49 218,08 грн. (том 4 арк. справи 94);

- № 80 від 06 жовтня 2010 року на суму 312 806,34 грн., з урахуванням ПДВ 52 134,39 грн. (том 4 арк. справи 95);

- № 82 від 14 жовтня 2010 року на суму 333 923,89 грн., з урахуванням ПДВ 55653,98 грн. (том 4 арк. справи 96);

- № 87 від 27 жовтня 2010 року на суму 399 892,08 грн., з урахуванням ПДВ 66 648,68 грн. (том 4 арк. справи 98);

- № 89 від 09 листопада 2010 року на суму 244 820,00 грн., з урахуванням ПДВ 40 803,33 грн. (том 4 арк. справи 99);

- № 90 від 09 листопада 2010 року на суму 380 307,91 грн., з урахуванням ПДВ 63 384,65 грн. (том 4 арк. справи 100);

- № 91 від 17 листопада 2010 року на суму 122 906,45 грн., з урахуванням ПДВ 20 484,41 грн. (том 4 арк. справи 101);

- № 92 від 18 листопада 2010 року на суму 292 771,15 грн., з урахуванням ПДВ 48 795,19 грн. (том 4 арк. справи 102);

- № 93 від 25 листопада 2010 року на суму 143 775,87 грн., з урахуванням ПДВ 23 962,64 грн. (том 4 арк. справи 103);

- № 94 від 29 листопада 2010 року на суму 265 673,44 грн., з урахуванням ПДВ 44 278,91 грн. (том 4 арк. справи 104);

- № 4 від 24 лютого 2011 року на суму 454 937,17 грн., з урахуванням ПДВ 75 822,86 грн. (том 4 арк. справи 105);

- № 5 від 03 березня 2011 року на суму 274 024,56 грн., з урахуванням ПДВ 45 670,76 грн. (том 4 арк. справи 106);

- № 6 від 15 березня 2011 року на суму 337 080,96 грн., з урахуванням ПДВ 56 180,16 грн. (том 4 арк. справи 107);

- № 7 від 23 березня 2010 року на суму 310 323,08 грн., з урахуванням ПДВ 51 720,61 грн. (том 4 арк. справи 108).

Зазначені податкові накладні містять усі передбачені законодавством реквізити та відповідають вимогам щодо їх оформлення, а також відображені в реєстрі виданих та отриманих позивачем податкових накладних за відповідні місяці 2010 та 2011 років (том 4 арк. справи 156-250, том 5 арк. справи 1-141).

Факт перерахування позивачем ТОВ «Індустріальний союз Азова ХХІ» зазначених сум сторонами не оскаржується.

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним позивачем була включена до податкового кредиту відповідних періодів, відображена у реєстрах отриманих податкових накладних, відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за звітний податковий період квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, лютий 2011 року, березень 2011 року (том 4 арк. справи 109-155).

Щодо викладених в акті перевірки № 248/15-17-4-31158623 від 01 квітня 2013 року висновків про неможливість виконання контрагентом позивача ТОВ «Індустріальний союз Азова ХХІ» зобов'язань за договорами № 7S-I від 01 лютого 2009 року та № С 1-02/11 Д від 11 лютого 2011 року про надання транспортно-експедиторських послуг, суд зазначає наступне.

В акті перевірки в якості доказів неможливості виконання своїх зобов'язань ТОВ «Індустріальний союз Азова ХХІ» на виконання договорів, укладених з ТОВ «Метінвест-Шіппінг», зазначено такі обставини: відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Індустріальний союз Азова ХХІ», розбіжність з ТОВ «Метінвест-Шіппінг» на всю суму податкових зобов'язань за вищевказані податкові періоди, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів та грошових коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, яке необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах.

Дані висновки зроблені податковим органом із посиланням на акти перевірок ТОВ «Індустріальний союз Азова ХХІ», проведених ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, що надані відповідачем до матеріалів справи (том 4 арк. справи 2-69).

Так, з актів перевірок щодо дотримання ТОВ «Індустріальний союз Азова ХХІ» вимог податкового законодавства вбачається, що ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва протягом 2011-2012 років проводились численні, як документальні позапланові виїзні, так і документальні позапланові невиїзні перевірки даного контрагента позивача. За результатами вказаних перевірок були складені Акти № 2897/2360/35786388 від 09 листопада 2011року, № 3900/23-100/35786388 від 21 грудня 2011 року, № 151/23-200/35786388 від 25 січня 2012 року, № 3320/22-100/35786388 від 09 листопада 2012 року, № 3626/22-100/35786388 від 28 листопада 2012 року, а також акти про неможливість проведення документальної позапланової перевірки № 681/221-100/35786388 від 27 березня 2012 року та № 4350/22-200/35786388 від 29 грудня 2012 року. З викладеного в актах вбачається, що за результатами перевірок ТОВ «Індустріальний союз Азова ХХІ» внаслідок виявлених недоліків заповнення та складання первинної документації, незважаючи на наявність певних необхідних первинних документів та через відсутність інших, у зв'язку з ненаданням ТОВ «Індустріальний союз Азова ХХІ» документів для проведення перевірки, податковий орган дійшов висновку про не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій цим платником податків. При цьому, документи, що надавалися ТОВ «Індустріальний союз Азова ХХІ» на підтвердження здійснення господарської діяльності податковим органом відхилені.

Слід зазначити, що у частинах 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Також, Суд зауважив на наступному: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. У вказаній справі Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Необхідно також зазначити, що при винесенні рішення у справі «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу № 1, застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем будь-яких доказів на предмет того, що позивач був залучений до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту, чи доказів того, що йому було відомо або ж повинно було бути відомо про протиправну діяльність його постачальника не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність досліджених господарських операцій з ТОВ «Індустріальний Союз Азова ХХІ», що у свою чергу доводить про необґрунтованість висновків відповідача стосовно неправомірності формування позивачем податкового кредиту та, відповідно, визначення розміру податку на додану вартість за перевірений період у розмірі 2 438 299,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, та, як наслідок, про відсутність підстав у податкового органу для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, і застосування у відношенні позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів не довела правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року № 0000151540/10189/10/15-17-4 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (том 1 арк. справи 2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року № 0000151540/10189/10/15-17-4, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 15 квітня 2013 року № 0000151540/10189/10/15-17-4.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» (код ЄДРПОУ 31158623, адреса: 83015, Донецька область, місто Донецьк, проспект Богдана Хмельницького, буд. 102) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 липня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 29 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.