Ухвала

від 10.09.2013 по справі 805/6021/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року справа №805/6021/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Братченко О. В., представника позивача Макаренко А.С., за довіреністю від 01.01.2013 року, представника відповідача Радченко А.В., за довіреністю від 15.07.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 р. у справі № 805/6021/13-а (головуючий І інстанції Зінченко О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2013 року №0000151540/10189/10/15-17-4,-

ВСТАНОВИВ :

26 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2013 року № 0000151540/10189/10/15-17-4.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 15 квітня 2013 року № 0000151540/10189/10/15-17-4 та стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294 гривень 00 копійок.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка доказам, щодо реальності господарських операцій, не враховані обставини, що мають значення для справи.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволенні апеляційної скарги заперечував, надав суду письмові заперечення, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи викладені в апеляційній сказі підтримав, вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» (далі-ТОВ«Метінвест-Шіппінг») зареєстроване як юридична особа 05 жовтня 2000 року (т. 1 а.с. 145, т. 3 а.с. 218-220), з 10 жовтня 2000 року перебуває на податковому обліку в СДПІ з обслуговування ВП у м. Донецьку Міжрегіонального ГУ Міндоходів. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200060195 від 06 серпня 2012 року ТОВ «Метінвест-Шіппінг» є платником податку на додану вартість. Протоколом № 31 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Шіппінг» від 02 липня 2012 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Шіппінг» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» (том 3 арк. справи 218-219).

Відповідачем в період з 12 березня 2013 року по 25 березня 2013 року на підставі направлень від 12 березня 2013 року № 130 та № 131 посадовими особами відповідача відповідно до наказу начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 12 березня 2013 року № 90, та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, , проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Союз Азова ХХІ», код за ЄДРПОУ 35786388, за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки № 248/15-17-4-31158623 від 01 квітня 2013 року (т. 1 а.с. 8-37). Відповідно до висновків акту відповідачем встановлено порушення: підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 438 299,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року в сумі 562 043,00 грн., за травень 2010 року в сумі 155 227,00 грн., за червень 2010 року в сумі 171 579,00 грн., за липень 2010 року в сумі 235 148,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 170 381,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 160 976,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 174 437,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 241 709,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 413 222,00 грн., за березень 2011 року в сумі 153 577,00 грн.

05 квітня 2013 року ТОВ «Метінвест-Шіппінг» на адресу відповідача направлено заперечення до акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки за № 13/04/32, в якому просило скасувати акт від 01 квітня 2013 року № 248/15-17-4-31158623 (том 1 арк. справи 38-40). За результатами розгляду зазначених заперечень СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС прийнято рішення щодо залишення зазначених заперечень без задоволення, про що направлено відповідь на адресу позивача (том 1 арк. справи 41-44).

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 15 квітня 2013 року згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу 2 Податкового кодексу України та відповідно до частини 1 пункту 123.1 статті 123 та згідно пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000151540/10189/10/15-17-4, яким підприємству за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 906 176 грн. 00 коп., з яких за основним платежем - 2 438 299,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 467 877 грн. 00 коп. (том 1 арк. справи 45).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження реальності правочину укладеного позивачем з контрагентами та формування позивачем податкового кредиту, з чим погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи в період здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, а саме до 01.01.2011 року повинні застосовуватись норми Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (які втратили чинність з 01.01.2011 року) , в період з 01.01.2011 року норми Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У підпункті 7.3.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачалось, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При чому п.п.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічний порядок визначення податку до сплати визначений пунктами 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України.

Стосовно правовідносин, які були вчиненні на момент дії Податкового кодексу України. Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п.а)-і).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, 05 березня 2009 року між ТОВ «Скіф-Шіппінг» (назва підприємства позивача на момент укладення договору) та Закритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний завод» укладено договір транспортного експедирування № СШ-ММЗ/100309/198/09 разом із додатковими угодами № 1 від 01 липня 2009 року, № 2 від 27 липня 2009 року, № 3 від 01 вересня 2009 року, № 4 від 18 вересня 2009 року, № 5 від 30 жовтня 2009 року, № 6 від 07 грудня 2009 року, № 7 від 30 грудня 2009 року, № 8 від 29 січня 2010 року, № 10 від 01 квітня 2010 року, № 12 від 23 липня 2010 року, № 13 від 01 грудня 2010 року, № 14 від 21 лютого 2011 року.

Відповідно до умов якого, позивач, як експедитор, діючи як від власного імені, так і від імені клієнта, але за дорученням та за рахунок останнього, організовує надання експедиторських послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів клієнта автомобільним транспортом у міжміському сполученні, а ЗАТ «Макіївський металургійний завод» як клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані експедитором послуги на умовах цього договору і виплатити останньому винагородження (плату) (т. 6 а.с. 1-19).

01 серпня 2010 року між позивачем та ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» укладено договір транспортного експедирування за № С 3-08/10 Д/4411.

Відповідно до умов якого, позивач, як експедитор, від свого імені, проте за рахунок замовника - ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», зобов'язується виконувати доручення (заявки) останнього по транспортно-експедиторському обслуговуванню та організації перевозок вантажів по території України власним та/або орендованим вантажним автомобільним транспортом, а замовник зобов'язується прийняти надані експедитором послуги, виплатити йому винагороду, а також відшкодувати всі витрати, понесені експедитором на виконання зобов'язань, прийнятих на себе за цим договором. До зазначеного договору його сторонами прийняті додатки № 1 від 30 вересня 2010 року, № 2 від 29 грудня 2010 року, а також додаткові угоди № 1 від 31 грудня 2010 року, № 2 від 10 лютого 2011 року, № 3 від 01 квітня 2011 року, № 4 від 22 грудня 2011 року, № 5 від 10 червня 2012 року, № 6 від 25 липня 2012 року (т. 6 а.с. 20-33).

23 березня 2009 року між позивачем та ВАТ «Металургійний завод «Азовсталь» укладено договір транспортного експедирування за № СШ-АС/230309.

Відповідно до умов якого, експедитор (позивач), діючи як від власного імені, так і від імені клієнта, але за дорученням та за рахунок останнього, організовує надання експедиторських послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів клієнта автомобільним транспортом, а клієнт (ВАТ «Металургійний завод «Азовсталь») зобов'язується прийняти та оплатити надані експедитором послуги на умовах цього договору і виплатити останньому винагородження (плату). Даний договір підписано сторонами з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей. Також, до зазначеного договору підписані додаткові угоди за № 3 від 01 вересня 2009 року, № 4 від 10 листопада 2009 року, № 10 від 05 жовтня 2010 року, № 11 від 01 грудня 2010 року (т. 6 а.с. 34-44).

На виконання умов вказаних договорів, ТОВ «Скіф-Шіппінг», як замовник, уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз Азова XXI», як експедитором, договір-доручення № 7S-I від 01 лютого 2009 року щодо надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (том 1 арк. справи 136-139) та договір № С 1-02/11Д від 11 лютого 2011 року щодо надання транспортно-експедиторських послуг (том 1 арк. справи 140-144).

Відповідно до умов зазначених договорів ТОВ «Індустріальний союз Азова XXI» зобов'язалось від свого імені, за дорученням та за рахунок замовника забезпечити організацію перевезень вантажів замовника по території України власним та/або орендованим вантажним автомобільним транспортом, а ТОВ «Скіф-Шіппінг» зобов'язалось прийняти та оплатити надані експедитором послуги та сплатити останньому винагороду (плату). В пункті 5.2 договору № 7S-I від 01 лютого 2009 року сторони передбачили, що оплата здійснюється замовником за фактом наданих послуг на підставі підписаних актів про виконання послуг протягом п'яти банківських днів. В пункті 1.4 договору № С 1-02/11Д від 11 лютого 2011 року передбачено, що доручення (заявки) замовника за цим договором вважаються виконаними експедитором з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та направлення експедитором на адресу замовника пакету підтверджуючих документів.

Відповідно до матеріалів справи перевезення вантажу здійснювалися як безпосередньо ТОВ «Індустріальний союз Азова XXI», так і іншими суб'єктами господарювання, а саме - ТОВ «БИЛДБУДСТРОЙ» та ПП «Селтік-ЮГ», з якими ТОВ «Індустріальний союз Азова XXI» в свою чергу уклало договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні № 04-01/10-1 від 04 січня 2010 року та 14/03-11 транс від 14 березня 2011 року відповідно, згідно умов яких замовник зобов'язується здійснити пошук замовлень на перевезення вантажів та надати обсяг робіт перевізнику, а перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих замовником, в строки та на умовах власника вантажу (том 3 арк. справи 224-229).

Виконання договорів № 7S-I від 01 лютого 2009 року та № С 1-02/11Д від 11 лютого 2011 року безпосередньо ТОВ «Індустріальний союз Азова XXI», як експедитором, підтверджуються актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 05 січня 2010 року, № ОУ-0000002 від 13 січня 2010 року, № ОУ-0000004 від 22 січня 2010 року, № ОУ-0000006 від 03 лютого 2010 року, № ОУ-0000008 від 12 лютого 2010 року, № ОУ-0000010 від 24 лютого 2010 року, № ОУ-0000012 від 03 березня 2010 року, № ОУ-0000015 від 12 березня 2010 року, № ОУ-0000016 від 15 березня 2010 року, № ОУ-0000019 від 23 березня 2010 року, № ОУ-0000020 від 23 березня 2010 року, № ОУ-0000023 від 02 квітня 2010 року, № ОУ-0000026 від 14 квітня 2010 року, № ОУ-0000028 від 22 квітня 2010 року, № ОУ-0000034 від 05 травня 2010 року, № ОУ-0000036 від 14 травня 2010 року, № ОУ-0000038 від 25 травня 2010 року, № ОУ-0000041 від 04 червня 2010 року, № ОУ-0000043 від 14 червня 2010 року, № ОУ-0000047 від 24 травня 2010 року, № ОУ-0000052 від 06 липня 2010 року, № ОУ-0000054 від 13 липня 2010 року, № ОУ-0000057 від 23 липня 2010 року, № ОУ-0000062 від 03 серпня 2010 року, № ОУ-0000067 від 12 серпня 2010 року, № ОУ-0000068 від 26 серпня 2010 року, № ОУ-0000071 від 08 вересня 2010 року, № ОУ-0000073 від 20 вересня 2010 року, № ОУ-0000077 від 28 вересня 2010 року, № ОУ-0000080 від 06 жовтня 2010 року, № ОУ-0000082 від 14 жовтня 2010 року, № ОУ-0000086 від 27 жовтня 2010 року, № ОУ-0000088 від 09 листопада 2010 року, № ОУ-0000089 від 09 листопада 2010 року, № ОУ-0000090 від 17 листопада 2010 року, № ОУ-0000091 від 18 листопада 2010 року, № ОУ-0000092 від 25 листопада 2010 року, № ОУ-0000093 від 29 листопада 2010 року, № ОУ-0000095 від 06 грудня 2010 року, № ОУ-0000096 від 08 грудня 2010 року, № ОУ-0000097 від 14 грудня 2010 року, № ОУ-0000098 від 15 грудня 2010 року, № ОУ-0000099 від 23 грудня 2010 року, № ОУ-0000100 від 24 грудня 2010 року, № ОУ-0000001 від 04 січня 2011 року, № ОУ-0000002 від 05 січня 2011 року, № ОУ-0000003 від 14 січня 2011 року, № ОУ-0000004 від 24 лютого 2011 року, № ОУ-0000005 від 03 березня 2011 року, № ОУ-0000006 від 15 березня 2011 року, № ОУ-0000007 від 23 березня 2011 року, № ОУ-0000008 від 05 квітня 2011 року, № ОУ-0000009 від 13 квітня 2011 року, № ОУ-0000010 від 13 квітня 2011 року, № ОУ-0000011 від 22 квітня 2011 року, № ОУ-0000012 від 03 травня 2011 року, № ОУ-0000013 від 13 травня 2011 року, № ОУ-0000014 від 24 травня 2011 року, № ОУ-0000015 від 31 травня 2011 року, № ОУ-0000016 від 15 червня 2011 року, № ОУ-0000017 від 23 червня 2011 року, № ОУ-0000018 від 30 червня 2011 року, № ОУ-0000019 від 11 липня 2011 року, № ОУ-0000020 від 13 липня 2011 року, № ОУ-0000021 від 25 липня 2011 року, № ОУ-0000022 від 31 липня 2011 року, № ОУ-0000023 від 12 серпня 2011 року, № ОУ-0000024 від 23 серпня 2011 року, № ОУ-0000025 від 31 серпня 2011 року, № ОУ-0000026 від 13 вересня 2011 року, № ОУ-0000027 від 23 вересня 2011 року, № ОУ-0000028 від 30 вересня 2011 року, № ОУ-0000029 від 12 жовтня 2011 року, № ОУ-0000030 від 25 жовтня 2011 року, № ОУ-0000031 від 31 жовтня 2011 року, № ОУ-0000033 від 14 листопада 2011 року, № ОУ-0000032 від 14 листопада 2011 року, № ОУ-0000035 від 23 листопада 2011 року, № ОУ-0000034 від 23 листопада 2011 року, № ОУ-0000036 від 30 листопада 2011 року, № ОУ-0000037 від 30 листопада 2011 року, № ОУ-0000038 від 14 грудня 2011 року, № ОУ-0000039 від 27 грудня 2011 року, № ОУ-0000040 від 31 грудня 2011 року (том 1 арк. справи 52-135).

Виконання зобов'язань перед ВАТ «Металургійний завод «Азовсталь» за договором транспортного експедирування № СШ-АС/230309 від 23 березня 2009 року підтверджують акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 10511 від 09 березня 2011 року, № 10926 від 23 березня 2011 року, № 10716 від 15 березня 2011 року, № 10134 від 25 лютого 2011 року, № 7766 від 25 листопада 2010 року, № 7525 від 17 листопада 2010 року, № 7806 від 29 листопада 2010 року, № 7548 від 18 листопада 2010 року, № 7314 від 10 листопада 2010 року, № 10511 від 09 березня 2011 року, № 7585 від 09 листопада 2010 року, № 6877 від 27 жовтня 2010 року, № 6577 від 15 жовтня 2010 року, № 6343 від 06 жовтня 2010 року, № 5739 від 20 вересня 2010 року, № 5537 від 09 вересня 2010 року, № 5121 від 30 серпня 2010 року, № 4576 від 04 серпня 2010 року, № 4245 від 23 липня 2010 року, № 4009 від 14 липня 2010 року, № 3864 від 07 липня 2010 року, № 3603 від 29 червня 2010 року, № 3394 від 16 червня 2010 року, № 3478 від 04 червня 2010 року, № 2861 від 26 травня 2010 року, № 2632 від 14 травня 2010 року, № 2482 від 07 травня 2010 року, № 2109 від 23 квітня 2010 року, № 1948 від 14 квітня 2010 року, № 1782 від 06 квітня 2010 року (том 5 арк. справи 164-192). Крім того, позивачем надано суду копії коносаментів, доручень на відвантаження експортних товарів, приймальних актів порту, здавальних актів порту, що приєднані до матеріалів справи (том 5 арк. справи 216-223, 229-238, 245-246).

Реальність здійснення правочинів за вищевказаними договорами, а саме факт здійснення перевезення, підтверджують реєстри товарно-транспортних накладних за грудень 2010 року, листопад 2010 року, жовтень 2010 року, вересень 2010 року, серпень 2010 року, липень 2010 року, червень 2010 року, травень 2010 року, квітень 2010 року, березень 2010 року, лютий 2010 року, січень 2010 року, за вересень 2011 року, серпень 2011 року, липень 2011 року, червень 2011 року, травень 2011 року, квітень 2011 року, березень 2011 року, лютий 2011 року, в яких міститься інформація про відправника, одержувача, платника перевізника, вантаж, тоннаж, номери та дати ТТН, марки та державні номери автомобілів і причепів, на яких здійснювалися перевозки, та інформація про водіїв (том 1 арк. справи 211-250, том 2 арк. справи 1-250, том 3 арк. справи 1-189).

Також підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, які містять усі необхідні реквізити та відмітки вантажоодержувачів про прийняття товарів та на підставі яких в податковій звітності позивача відображений факт придбання послуг, які були досліджені судом першої та апеляційної інстанції. ( том 3 арк. справи 190-217, том 5 арк. справи 224-228, 239-244).

За наслідками господарських операцій щодо наданих транспортно-експедиторських послуг ТОВ «Індустріальний союз Азова ХХІ» на всю суму їх вартості підтверджено податковими накладними: № 23 від 02 квітня 2010 року на суму 440 976,00 грн., з урахуванням ПДВ 73 496,01 грн.; № 27 від 14 квітня 2010 року на суму 321 372,90 грн., з урахуванням ПДВ 53 562,16 грн.; № 31 від 22 квітня 2010 року на суму 211 046,03 грн., з урахуванням ПДВ 35 174,34 грн.; № 34 від 06 травня 2010 року на суму 264 393,87 грн., з урахуванням ПДВ 44 065,65 грн.; № 36 від 14 травня 2010 року на суму 310 861,38 грн., з урахуванням ПДВ 51 810,23 грн.; № 38 від 25 травня 2010 року на суму 356 078,63 грн., з урахуванням ПДВ 59 346,44 грн.; № 41 від 04 червня 2010 року на суму 460 096,23 грн., з урахуванням ПДВ 76 682,71 грн.; № 43 від 14 червня 2010 року на суму 441 318,50 грн., з урахуванням ПДВ 73 553,08 грн.; № 47 від 24 червня 2010 року на суму 425 277,92 грн., з урахуванням ПДВ 70 879,65 грн.; № 52 від 06 липня 2010 року на суму 476 405,65 грн., з урахуванням ПДВ 79 400,94 грн.; № 54 від 13 липня 2010 року на суму 458 373,10 грн., з урахуванням ПДВ 76 395,52 грн.; № 57 від 23 липня 2010 року на суму 476 108,32 грн., з урахуванням ПДВ 79 351,39 грн.; № 62 від 03 серпня 2010 року на суму 386 151,17 грн., з урахуванням ПДВ 64 358,53 грн.; № 67 від 12 серпня 2010 року на суму 330 684,31 грн., з урахуванням ПДВ 55 114,05 грн.; № 68 від 26 серпня 2010 року на суму 305 448,18 грн., з урахуванням ПДВ 50 908,03 грн.; № 71 від 08 вересня 2010 року на суму 355 768,13 грн., з урахуванням ПДВ 59 294,69 грн.; № 73 від 20 вересня 2010 року на суму 314 779,91 грн., з урахуванням ПДВ 52 463,32 грн.; № 77 від 28 вересня 2010 року на суму 295 308,47 грн., з урахуванням ПДВ 49 218,08 грн.; № 80 від 06 жовтня 2010 року на суму 312 806,34 грн., з урахуванням ПДВ 52 134,39 грн.; № 82 від 14 жовтня 2010 року на суму 333 923,89 грн., з урахуванням ПДВ 55653,98 грн.; № 87 від 27 жовтня 2010 року на суму 399 892,08 грн., з урахуванням ПДВ 66 648,68 грн.; № 89 від 09 листопада 2010 року на суму 244 820,00 грн., з урахуванням ПДВ 40 803,33 грн.; № 90 від 09 листопада 2010 року на суму 380 307,91 грн., з урахуванням ПДВ 63 384,65 грн.; № 91 від 17 листопада 2010 року на суму 122 906,45 грн., з урахуванням ПДВ 20 484,41 грн.; № 92 від 18 листопада 2010 року на суму 292 771,15 грн., з урахуванням ПДВ 48 795,19 грн.; № 93 від 25 листопада 2010 року на суму 143 775,87 грн., з урахуванням ПДВ 23 962,64 грн.; № 94 від 29 листопада 2010 року на суму 265 673,44 грн., з урахуванням ПДВ 44 278,91 грн.; № 4 від 24 лютого 2011 року на суму 454 937,17 грн., з урахуванням ПДВ 75 822,86 грн.; № 5 від 03 березня 2011 року на суму 274 024,56 грн., з урахуванням ПДВ 45 670,76 грн.; № 6 від 15 березня 2011 року на суму 337 080,96 грн., з урахуванням ПДВ 56 180,16 грн.; № 7 від 23 березня 2010 року на суму 310 323,08 грн., з урахуванням ПДВ 51 720,61 грн. (том 4 арк. справи 77-108).

Зазначені податкові накладні відображені в реєстрі виданих та отриманих позивачем податкових накладних за відповідні місяці 2010 та 2011 років (том 4 арк. справи 156-250, том 5 арк. справи 1-141).

Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним позивачем була включена до податкового кредиту відповідних періодів, відображена у реєстрах отриманих податкових накладних, відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за звітний податковий період квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, лютий 2011 року, березень 2011 року (том 4 арк. справи 109-155).

Тобто з матеріалів справи вбачається, що наявні договори та складені на їх виконання первинні документи, податкові накладні заповнені без порушень вимог діючого законодавства та є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарськими операціями з контрагентом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Посилання апелянта на не надання усіх документів, що підтверджують факт надання послуг, колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту договорів укладених між позивачем та його контрагентами, підставою для оплати та документом, який підтверджує факт надання транспортно-експедиційних послуг за цими договорами, є підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг, які були надані до перевірки позивачем та наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на не надання до перевірки документів на підтвердження факту перевезення, що є підтвердженням нікчемності укладеного правочину між контрагентами та позивачем, оскільки вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, так, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не впливає на формування податкового кредиту та звітності.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постановах по справам № К-15247/07, К-55094/09 та К-37912/11.

Крім того, ТТН були надані суду першої інстанції при розгляді справи по суті. З пояснень позивача вбачається та не заперечується відповідачем, що зазначені ТТН не могли бути надані на момент перевірки, оскільки знаходились в Маріупольській філії позивача, в зв'язку з чим необхідно було час для їх вибірки та подання перевіряючим, на що не зважив відповідач при здійсненні перевірки.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності до податкового законодавства, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, датою виникнення такого права вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на оформлення податкового кредиту. Порушення правил перевезення або помилки при заповненні ТТН не може впливати на право формування податкових відомостей, а є лише підставою для притягнення відповідної особи до відповідальності.

Відповідно до умов зазначених договорів позивач не є перевізником, відправником, одержувачем вантажу, а лише експедитором, який організує виконання транспортно-експедиторських послуг визначених договором.

Посилання відповідача на відсутність згоди замовників на залучення третіх осіб для здійснення перевезення, не приймається колегією суддів, оскільки не стосуються предмету спору та прав позивач на визначення податкового кредиту. Крім того, наявними в матеріалами справи зазначене твердження відповідача не підтверджується, доказів в підтвердження відповідачем не надано.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість здійснення ТОВ «Індустріальний союз Азова ХХІ» зобов'язань за договорами з позивачем, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Відповідно до матеріалів справи, відповідачем під час перевірки не були дослідженні первинні документи цього підприємства.

Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагенту, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Посилання відповідача на те, що у контрагента позивача відсутні працівники, складські приміщення, устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить акт перевірки, колегія суддів зазначає, що відсутність інформації про складські приміщення та виробничі потужності, не є достатнім свідченням неможливості виконання договору, оскільки одні лише ці відомості не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у суб'єкта господарювання та є лише припущенням

Колегія суддів зазначає, що відсутні приписи які б вимагали від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів, як і те що відповідачем не доведено, що виконання господарських операцій по виконаю робіт вимагало наявності певної кількості працівників у штаті контрагентів позивача. Тобто з вищевикладеного вбачається, що відповідачем не доведено недостатність працівників контрагента та відсутність інших умов для здійснення господарських операцій з позивачем.

Крім того, реальність здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами, встановлено Донецьким окружним адміністративним судом також у постанові від 18 червня 2013 року в адміністративній справі № 805/6028/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Держаної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000141540/10188/15-17-4 від 15 квітня 2013 року, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року залишена без змін та набрала законної сили (том 6 арк. справи 45-49).

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій мали статус юридичних осіб та були платниками податку, що не заперечується відповідачем. Відповідно до викладеного під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів підприємства були зареєстровані як юридичні особи, на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.

Відповідно до матеріалів справи, факт здійснення господарських операцій та виконання умов договорів між позивачем та його контрагентами, підтверджується вищенаведеними, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими та податковими документами. Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не зафіксовано неналежне оформлення позивачем податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, тобто вони складені відповідно до норм чинного законодавства. Таким чином наявними в справі документами, підтверджується здійснення позивачем розрахунків за договорами підряду, на всю суму наданих послуг. Вищезазначене свідчить про реальність здійснення фінансово-господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 р. у справі № 805/6021/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 р. у справі № 805/6021/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі

Повний текст складено та підписано колегією суддів 12 вересня 2013 року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва