Постанова

від 20.03.2018 по справі 805/6021/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 березня 2018 року

справа №805/6021/13-а

адміністративне провадження №К/9901/1403/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у складі судді Зінченка О.В. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у складі колегії суддів Казначеєва Е.Г., Яманко В.Г., Васильєвої І.А. у справі №805/6021/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест - Холдинг до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест - Холдинг (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення - рішення податкового органу від 15 квітня 2013 року №0000151540/10189/10/15-17-4, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 2906176 грн., в т. ч. за основним платежем 2438299 грн. та за штрафними санкціями 467877 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

23 липня 2013 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, позов Товариства задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 15 квітня 2013 року №0000151540/10189/10/15-17-4.

10 вересня 2013 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року залишено без змін.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій висновувались на правомірності формування позивачем податкового кредиту по факту придбання ним транспортно-експедиторських послуг та недоведеності податковим органом складу податкового правопорушення покладеного в основу збільшення суми податкового зобов'язання.

30 вересня 2013 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Касаційна скарга не утримує в собі доводів на переконання зазначених порушень.

Щодо норм матеріального права відповідач у касаційній скарзі аналізує обставини та просить суд касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів, що знаходиться за встановленими процесуальним законом межами касаційного перегляду. Наводить правові норми, якими регулюється визначення валових витрат при обчисленні податку на прибуток, у той час коли предметом дослідження є застосування положень діючого на той час Закону України Про податок на додану вартість . Касаційною скаргою не тільки не вказано на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, але й не наведено жодної норми, яка регулює спірні відносини. Жодного аргументу про те, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права податковий орган не наводить, доводи касаційної скарги зведені виключно до незгоди відповідача з оцінкою доказів судами.

Щодо порушення норм процесуального права податковий орган посилається на порушення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, цитує норми цієї статті, та зазначає, що в супереч вимогам положень цієї статті рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими та незаконними, у чому саме полягає порушення норм процесуального права відповідач не зазначає.

04 жовтня 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача (суддя Федоров М.О.).

12 січня 2018 року справа № 805/6021/13-а надійшла на адресу Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом у березні 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Індустріальний Союз Азова ХХІ , код за ЄДРПОУ 35786388, за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 248/15-17-4-31158623 від 01 квітня 2013 року. Висновками акту відповідачем встановлено порушення: підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 438 299,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року в сумі 562 043,00 грн., за травень 2010 року в сумі 155 227,00 грн., за червень 2010 року в сумі 171 579,00 грн., за липень 2010 року в сумі 235 148,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 170 381,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 160 976,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 174 437,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 241 709,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 413 222,00 грн., за березень 2011 року в сумі 153 577,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 15 квітня 2013 року згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу 2 Податкового кодексу України та відповідно до частини 1 пункту 123.1 статті 123 та згідно пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000151540/10189/10/15-17-4, яким підприємству за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 906 176 грн. 00 коп., з яких за основним платежем - 2 438 299,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 467 877 грн. 00 коп.

Оцінюючи спірні відносини суди попередніх інстанцій виходили з того, що між позивачем та контрагентом, а саме до 01 січня 2011 року повинні застосовуватись норми Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР Про податок на додану вартість (які втратили чинність з 01 січня 2011 року), в період з 01 січня 2011 року норми Податкового кодексу України.

05 березня 2009 року між Товариством та Закритим акціонерним товариством Макіївський металургійний завод укладено договір транспортного експедирування № СШ-ММЗ/100309/198/09, 01 серпня 2010 року з Приватним акціонерним товариством Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча укладено договір транспортного експедирування за № С 3-08/10 Д/4411, 23 березня 2009 року з Відкритим акціонерним товариством Металургійний завод Азовсталь укладено договір транспортного експедирування за № СШ-АС/230309.

Реальність здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами, встановлено постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року в адміністративній справі № 805/6028/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-Шіппінг до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку Держаної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000141540/10188/15-17-4 від 15 квітня 2013 року, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2013 року залишена без змін та набрала законної сили.

Суди попередніх інстанцій керуючись частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України врахували при вирішенні справи наявність обставин, які не потребують доказування.

Крім застосування процесуальної преюдиції суди попередніх інстанцій ретельно встановили та дослідили всі обставини, які підтверджують реальне виконання господарських операцій, за результатами виконання яких сформований податковий кредит, а саме товарно-транспортні накладні, які містять усі необхідні реквізити та відмітки вантажоодержувачів про прийняття товарів, на підставі яких в податковій звітності позивача відображений факт придбання послуг, реєстри товарно-транспортних накладних, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що первинні документи наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження реальності виконання правочинів укладених позивачем з контрагентами, правомірною підставою формування позивачем податкового кредиту.

Встановлення судами факту отримання послуг за наслідками їх придбання, доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту та спростовує висновки податкового органу про склад податкового правопорушення покладеного в основу збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, наслідком цього є неприйнятність доводів касаційної скарги.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року у справі №805/6021/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

С.С. Пасічник