Постанова

від 11.07.2013 по справі 823/2129/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року

справа № 823/2129/13-а

15 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі - Чемерин І.В.,

за участю:

представника позивача - Юрченка В.О. (за довіреністю),

представника відповідача - Павленко М. В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ортіс» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ортіс» з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2012р. №0005302301 на суму 75000 грн. та № 0005312301 на суму 57500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 30.10.2012р. №285/22-11/21388439, яким встановлено завищення ТОВ «Фірма «Ортіс» валових витрат за ІІ-ІV квартали 20011 року на суму 250000 грн. та податкового кредиту за грудень 2011 року на суму 50000 грн. внаслідок віднесення до податкового обліку господарських операцій з придбання товарів у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, які фактично не здійснювались.

Спростовуючи висновки перевірки, позивач зазначає, що господарські операції між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 підтверджені договором поставки, видатковими, податковими і товарно-транспортною накладними, які складені у відповідності до вимог законодавства, товар оплачений позивачем у повному обсязі та використаний у власній господарській діяльності, на момент здійснення господарських операцій в ЄДР містився запис про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, який знаходився на податковому обліку та був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Відображення у податковій звітності основних засобів та трудових ресурсів не має причинного зв'язку із здійсненням господарської операції, тому відсутність у податковій звітності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 даних про основні засоби та трудові ресурси не є доказом відсутності фактичного здійснення господарських операцій. Крім цього, чинне законодавство не вимагає від платника податків контролювати сплату до бюджету податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, тому позивач не несе відповідальності за ті порушення законодавства, які здійснені його контрагентом.

З огляду на зазначене висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила. У наданих до суду письмових запереченнях вказала, що під час перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України щодо формування валових витрат в декларації з податку на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року та формування податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року на підставі оформлених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 первинних документів, які не підтверджують реальне здійснення господарських операцій, що призвело до несплати ТОВ «Фірма «Ортіс» податку на прибуток в сумі 57 500 грн. та податку на додану вартість в сумі 50 000 грн. Так, відповідно до акту від 06.09.2012р. № 16/17-307/НОМЕР_2 про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності формування податкового кредиту податкових зобов'язань фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, не підтверджено формування останнім податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 12.04.2011р. по 30.06.2012р. Зокрема, у даному акті перевірки зазначено, що сформовані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 показники податкової звітності за вказаний період не підтверджені первинними документами, чим порушено вимоги пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України. Крім того, згідно листа Черкаського міського центру зайнятості від 18.01.2012 № 272/06 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відсутні трудові ресурси та вантажні транспортні засоби (згідно листа начальника Черкаського ВРЕР при УДАІ УМВС від 29.02.2012р. № 13/11-315) для здійснення господарських операцій з поставки товарів.

Також за даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між даними податкового кредиту ТОВ «Фірма «Ортіс» та даними податкових зобов'язань фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за грудень 2011 року на загальну суму 50 00, 00 грн.

Крім цього, надані позивачем первинні документи містять розбіжності, оскільки у товарно-транспортній накладній ААБ № 001788 від 27.12.2011р. працівником позивача, який одержав товар, вказаний майстер ОСОБА_6, натомість у видатковій накладній від 27.12.2011р. № 27/12 зазначено, що товар одержала уповноважена особа позивача ОСОБА_7

З огляду на вказані обставини прийняті за наслідками перевірки позивача податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012р. №0005302301 на суму 75000 грн. та № 0005312301 на суму 57500 грн. є правомірними, а позовні вимоги про їх скасування необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ортіс» (позивач) зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 28.11.1994р. за ідентифікаційним кодом 21388439, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 151774.

Посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань господарських взаємовідносин з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 у періоді з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 30.10.2012р. №285/22-11/21388439.

Перевіркою встановлено, що позивач згідно укладеного договору поставки від 27.12.2011р. за видатковою накладною №27/32 від 27.12.2011р. на загальну суму 300000 грн., в т.ч. ПДВ 50000грн. придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 товар (ДСП 18 мм та 16 мм) та включив до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за четвертий квартал 2011р. вартість придбаних товарів у сумі 250000 грн., а на підставі податкової накладної №94 від 27.12.2011р. включив податок на додану вартість у сумі 50000 грн. до податкового кредиту за грудень 2011р. Оплата за придбаний товар здійснена згідно платіжного доручення №540 від 27.12.2012р. на суму 300000 грн.

За висновком перевірки позивачем порушено вимоги п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у ІІ-ІV кварталах 2011 року на 57500 грн., та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у грудні 2011 року на суму 50000 грн.

Вказаний висновок обґрунтований відсутністю у позивача товарно-транспортної накладної на перевезення товару, ненаданням журналу реєстрації довіреностей та висновками акта від 06.09.2012р. № 16/17-307/НОМЕР_2 про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності формування податкового кредиту, податкових зобов'язань фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за період з 12.04.2011р. по 30.06.2012р., яким встановлено, що останній не надав до перевірки первинні документи бухгалтерської звітності про здійснення господарських операцій з підприємствами-покупцями та підприємствами-постачальниками, а надані підприємствами-постачальниками первинні документи оформлені з порушеннями вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тому не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій що свідчить про відсутність факту передачі товарів від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до позивача. Також позивачем не надано документів про зберігання товару та його використання у власній господарській діяльності.

На підставі акта перевірки від 30.10.2012р. №285/22-11/21388439 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012р. №0005302301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 50000 грн. за основним платежем та на суму 25000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього на суму 75000 грн., та податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012р. №0005312301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 57500 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс).

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (у подальшому - Закон №996) визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 138.2 вказаної статті передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.6 вказаного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відтак, право на віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, виникає у платника податку на прибуток за умови фактичного здійснення господарських операцій та підтвердження їх здійснення первинними документами бухгалтерського обліку, а право на податковий кредит - за наявності податкових накладних. При цьому при відсутності фактичного здійснення господарських операцій первинні документи бухгалтерського обліку не мають юридичної сили.

Судом встановлено, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір поставки ДСП 18мм/16мм від 27.12.2011р., на виконання якого останній передав позивачу товар (ДСП 16 мм та 18 мм) за видатковою накладною від 27.12.2011р. № 27/12, перевезення вантажу здійснювалось за товарно-транспортною накладною від 27.12.2011р. ААБ № 001788р.

Відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Таким чином, при умові перевезення вантажів товарно-транспортна накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який підтверджує здійснення господарських операцій.

З огляду на зазначену норму суд вважає, що первинним документом бухгалтерського обліку, який підтверджує господарську операцію з придбання товару (ДСП 16 мм і 18 мм) є саме товарно-транспортна накладна ААБ № 001788 від 27.12.2011р.

Відповідач, обґрунтовуючи висновок про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з поставки ДСП, посилається на розбіжності між видатковою накладною від 27.12.2011р. №27/12, у якій зазначено, що товар одержала уповноважена особа позивача ОСОБА_7, та товарно-транспортною накладною ААБ № 001788 від 27.12.2011р., згідно з якою товар від водія на складі позивача одержав майстер ОСОБА_6

В судовому засідання представник позивача підтвердив, що дійсно 27.12.2011р. товар було отримано майстром позивача ОСОБА_6, натомість у видатковій накладній помилково було зазначено, що товар отримано працівником позивача ОСОБА_7

Суд надає перевагу доводам позивача, оскільки відповідно до товарно-транспортної накладної від 27.12.2011р. ААБ№001788 перевезення вантажу здійснювало ПП «Науково-виробнича фірма «Порив», водій ОСОБА_8, за замовленням позивача, а надання послуг з перевезення вантажів підтверджується копією акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.12.2011р. на загальну суму 1152 грн., банківською випискою за 28.12.2011р. про оплату позивачем грошових коштів у сумі 1152 грн. та копію ліцензії серії АВ №312907 на перевезення вантажів строком дії по 06.02.2012р.

Беручи до уваги, що перевезення товару підтверджено товарно-транспортною накладною, суд вважає, що підписання видаткової накладної від 27.12.2011р. №27/12 особою, яка фактично не отримувала товар, не має значення для справи, тому ця обставина не спростовує фактичне здійснення господарської операції.

Суд не погоджується з іншими доводами відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з таких міркувань.

Так, відповідач послався на відсутність місця зберігання товару. Наданими позивачем картками складського обліку матеріалів №17 та №52 підтверджується, що товар (ДСП 16мм та 18 мм) був переданий в меблевий цех для використання у виробництві. При цьому актом перевірки позивача від 30.10.2012р. №285/22-11/21388439 встановлено, що згідно з договором суборенди від 04.01.2010р., укладеним з ДП Черкаське ЧСУ-65 «Термоізоляція», позивач орендував приміщення загальною площею 100 кв.м для розміщення офісу та складу.

Вказаним актом перевірки також встановлено, що одним із видів діяльності позивача є виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі. Наданими позивачем оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 «Контрагенти» за перший квартал 2012 року, видатковими, податковими накладними та довіреностями , копії яких знаходяться у справі (а.с. 101-125), підтверджується реалізація меблів, вироблених позивачем. Вказаними доказами спростовується висновок відповідача про відсутність використання товару у власній господарській діяльності.

Підставою для висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 слугував акт перевірки ДПІ у м. Черкасах від 30.10.2012р. №285/22-11/21388439, яким встановлено відсутність належних доказів реального вчинення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 операцій з придбання та операцій з реалізації товару внаслідок відсутності у останнього первинних документів бухгалтерського обліку. Також у останнього були відсутні трудові ресурси, що підтверджено листом Черкаського міського центру зайнятості від 18.01.2012 № 272/06 про відсутність зареєстрованих трудових договорів, та вантажні транспортні засоби, що підтверджується листом начальника Черкаського ВРЕР при УДАІ УМВС від 29.02.2012р. № 13/11-315. Відтак, відповідач виходив з наявності порушень податкового законодавства, допущених постачальником позивача.

Не спростовуючи фактичних обставин, встановлених при перевірці фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, суд зазначає, що відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. За змістом вказаного припису межі юридичної відповідальності кожного платника податків поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування валових витрат чи податкового кредиту.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), яким визначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не надані докази, які б підтверджували узгодженість дій позивача та його контрагентів щодо незаконного отримання позивачем податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями, тому вказана обставина є недоведеною. Натомість позивачем доведено одержання товару, його оплату та використання у власній господарській діяльності.

Стаття 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи встановлені обставини за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено відсутність фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару між позивачем та ТОВ «Фірма «Ортіс» у грудні 2011 року, і, як наслідок, не доведені порушення позивачем податкового законодавства, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем додано до позовної заяви як доказ сплати судового збору у розмірі 1325 грн. 00 коп. платіжне доручення від 15.03.2013р. № 80, яке позивач також додавав до матеріалів справи № 823/1715/13 за позовом ТОВ «Фірма «Ортіс» до ДПІ у м. Черкасах. Ухвалою суду від 11.06.2013р. вказаний позов було залишено без розгляду на підставі заяви позивача про відкликання позовної заяви.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI у випадку залишення заяви або скарги без розгляду за клопотанням позивача судовий збір не повертається.

Враховуючи викладене, судовий збір по справі № 823/2129/13-а у розмірі 1325 грн. 00 коп. є несплаченим, а тому має бути стягнутий з позивача до Державного бюджету України через Державну податкову інспекцію у м. Черкасах.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012р. №0005302301 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ортіс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень, всього на суму 75000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012р. №0005312301 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ортіс» грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 57500 (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот) гривень за основним платежем.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ортіс» ((18001, м. Черкаси, вул. Сурікова, 4, ідентифікаційний код 21388439) до Державного бюджету України через Державну податкову інспекцію у м. Черкасах 1325 (одну тисячу триста двадцять п'ять) гривень судового збору.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ортіс» (18001, м. Черкаси, вул. Сурікова, 4, ідентифікаційний код 21388439) 1325 (одну тисячу триста двадцять п'ять) гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Руденко

Повний текст постанови виготовлений 17 липня 2013 року.