Ухвала

від 12.11.2013 по справі 823/2129/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2129/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ортіс» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ортіс» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2012 року №0005302301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 50000,00 грн. за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 25000,00 грн., усього на суму 75000,00 грн.; від 15 листопада 2012 року №0005312301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 57500,00 грн. за основним платежем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17 жовтня 2012 року по 23 жовтня 2012 року ДПІ у м.Черкасах Черкаської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма «Ортіс» з питань господарських взаємовідносин з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 у періоді з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 30 жовтня 2012 року №285/22-11/21388439, в якому встановлено порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у ІІ-ІV кварталах 2011 року на 57500,00 грн., а також п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у грудні 2011 року на суму 50000,00 грн.

На підставі акту перевірки №285/22-11/21388439 від 30 жовтня 2012 року ДПІ у м.Черкасах Черкаської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2012 року №0005302301, згідно якого за порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75000,00 грн., у тому числі 50000,00 грн. за основним платежем та 25000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0005312301, згідно якого за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 57500,00 грн. за основним платежем.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2011 року між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (продавець) було укладено договір поставки ДСП 18мм/16мм, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає і оплачує товар. Реальність виконання умов за даним договором підтверджується доданими до матеріалів справи видатковою накладною №27/12 від 27 грудня 2011 року, податковою накладною №94 від 27 грудня 2011 року, банківською випискою, що підтверджує перерахунок коштів на рахунок контрагента за поставлений товар, товарно-транспортною накладною від 27 грудня 2011 року ААБ №001788р.

Придбаний товар використаний позивачем в своїй господарській діяльності, основним видом якої є виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, виробництво інших меблів, та надані документи підтверджують реалізацію меблів, вироблених позивачем.

Крім того, наданими позивачем картками складського обліку матеріалів №17 та №52 підтверджується, що товар (ДСП 16 мм та 18 мм) був переданий в меблевий цех для використання у виробництві. При цьому актом перевірки позивача від 30 жовтня 2012 року №285/22-11/21388439 встановлено, що згідно з договором суборенди від 04 січня 2010 року, укладеним з ДП Черкаське ЧСУ-65 «Термоізоляція», позивач орендує приміщення для розміщення офісу та складу, має у власності овочесховище з ваговою, що свідчить про наявність умов для зберігання та переробки придбаного товару.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті перевірки ДПІ у м.Черкасах ДПС №160/17-317/НОМЕР_1 від 06 вересня 2012 року про результати документальної позапланової перевірки з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, згідно якого не підтверджено формування останнім податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 12 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року. У даному акті перевірки зазначено, що сформовані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 показники податкової звітності за вказаний період не підтверджені первинними документами. Також у останнього були відсутні трудові ресурси, що підтверджено листом Черкаського міського центру зайнятості від 18 січня 2012 року №272/06 про відсутність зареєстрованих трудових договорів, та вантажні транспортні засоби, що підтверджується листом начальника Черкаського ВРЕР при УДАІ УМВС від 29 лютого 2012 року №13/11-315.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у м.Черкасах ДПС №160/17-317/НОМЕР_1 від 06 вересня 2012 року про результати документальної позапланової перевірки суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та відсутності реального здійснення договору, укладеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої позивачем від платника податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2012 року №0005302301 та №0005312301, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 листопада 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.