Рішення

від 31.07.2013 по справі 17-13/5026/2738/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Справа № 5026/2738/2011

Господарський суд Черкаської області у складі колегії суддів: головуючого судді Грачова В.М., суддів Гури І.І., Швидкого В.А., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача - Дяковського О.С. за довіреністю, відповідача - Бурака С.В. за довіреністю, третьої особи - Дяковського О.С. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара» до приватного підприємства «Санні» про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним, а також за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара» і приватного підприємства «Санні» про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2011 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара» звернувся в господарський суд Львівської області з позовною заявою до приватного підприємства «Санні» (далі - відповідач) про визнання недійсним, на підставі ст.ст. 16 ч. 2 п. 2, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 207, ч.ч. 1, 3 ст. 215, ч. 1 ст. 638 ЦК України, договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року, укладеного ними, та відшкодування судових витрат. Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.11.2011 року позовна заява надіслана за підсудністю до господарського суду Черкаської області, який своєю ухвалою від 06.12.2011 року прийняв її до розгляду і порушив провадження у справі. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що зазначеними в договорі представниками сторін договору договір не підписувався, істотні умови договору не погоджувались, жодні дії на його виконання, зокрема - фактична передача майна чи розрахунки, не здійснювались, тому цей договір є неукладеним.

Додатково обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що не мав мети укладати оскаржуваний договір і правовідносин за цим договором з відповідачем не існувало. Крім того, договір купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» і відповідачем, за яким перший продав, а другий купив нежитлові приміщення за адресою м. Львів, вул. В.Великого, 59-Б, є нікчемним, зазначене майно із власності товариства не вибуло. З урахуванням норм ч. 1 ст. 761 ЦК України, відповідач, не будучи власником зазначених нежитлових приміщень, не мав права передавати їх в оренду за спірним договором оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року.

29.12.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» (далі - третя особа) звернувся в господарський суд Черкаської області з позовною заявою до товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара» і приватного підприємства «Санні» про визнання недійсним, на підставі ст.ст. 215 ч. 1, 234 ЦК України, договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року, укладеного останніми. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30.12.2011 року позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» прийнята судом до спільного розгляду з первісною, а товариство залучене до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

В обґрунтування своїх вимог третя особа вказала ті ж мотиви, що і позивач та, крім того зазначила, що на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 року нежитлові приміщення за адресою м. Львів, вул. В.Великого, 59-Б, які є предметом цього договору і оспореного договору оренди, уже перебували в іпотеці і на них нотаріусом була зареєстрована заборона відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що унеможливлювало їх відчуження за цим договором. Все вищезазначене та відсутність доказів виконання спірного договору оренди нежитлового приміщення № 00/45 від 01.12.2003 року свідчить також про те, що спірний договір оренди сфальсифікований і є фіктивним (мнимою угодою), оскільки укладався без наміру створення будь-яких правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, що є також підставою визнання його недійсним.

В засіданні суду представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара» позов з підстав, викладених в позовній заяві, додаткових письмових поясненнях і обґрунтуваннях позову (т. 1 а.с. 22, 40-41, т. 5 а.с. 148-149, 156-157) підтримав і просив суд задовольнити, позов третьої особи визнав повністю.

Представник третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» в засіданні суду свій позов з підстав, викладених в позовній заяві, додаткових письмових поясненнях і обґрунтуваннях позову (т. 1 а.с. 51-52, т. 3 а.с. 11-13, т. 5 а.с. 98-100, 143-145, 164-167, 215-216) підтримав і просив суд задовольнити.

Відповідач - приватне підприємство «Санні» подав письмовий відзив на позови, додаткові письмові пояснення (т. 1 а.с. 98-102, т. 2 а.с. 15-19, т. 3 а.с. 23-33, 132-135). Із відзиву, письмових і усних пояснень представника відповідача в засіданнях суду слідує, що відповідач позов не визнав і просив суд в його задоволенні відмовити з мотивів необґрунтованості і безпідставності позовних вимог та заявив про застосування строку позовної давності до позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара» (т. 1 а.с. 101). В засідання суду 31.07.2013 року відповідач - приватне підприємство «Санні» явку свого представника не забезпечив у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі, про що повідомив суд телеграмою, та просив з цієї підстави розгляд справи відкласти на іншу дату. Ухвалою суду від 31.07.2013 року (в протоколі судового засідання) в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено, розгляд справи продовжено без участі представника відповідача з огляду на наявність у справі достатніх матеріалів для вирішення спору по суті, письмових відзивів і пояснень відповідача на заявлені до нього позовні вимоги, необхідність вирішення спору упродовж розумного строку та явного зловживання своїми правами відповідачем.

Вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з наступних підстав.

11.12.2001 року по договору купівлі-продажу № 104/01 регіональне відділення ФДМ України у Львівській області, як продавець, продало і передало у власність, а товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут», як покупець, купило і прийняло у власність нежитлові приміщення загальною площею 2823 кв. м., в тому числі зал ресторану площею 858,9 кв. м., приміщення їдальні, площею 230,1 кв. м., складські приміщення площею 1734 кв. м. та площадки (споруди) загальною площею 1379,3 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 106. Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу 11.12.2001 року, зареєстровано в реєстрі за № 5593.

13.12.2001 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут», як орендодавець, і товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара», як орендар, уклали договір оренди № 20/04, відповідно до п.п. 1.1., 3.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування на 5 років нежитлові приміщення загальною площею 2823 кв. м. та споруду (площадку) загальною площею 1379,3 кв. м., розташовані у м. Львові, вул. Княгині Ольги, 106. Додатковою угодою від 18.12.2001 року до цього договору оренди сторони договору термін оренди погодили в 10 років (т. 1 а.с. 59-62, 63).

Із розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27.03.2002 року № 364 вбачається, що нежитловим приміщенням загальною площею 2823 кв. м. та площадці (споруді) загальною площею 1379,3 кв. м., що складають комплекс ресторану «Беркут», належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» і розташовані у м. Львові на вул. Княгині Ольги, 106 присвоєно поштовий номерний знак 59 «б» на вул. Володимира Великого (т. 1 а.с. 64).

08.04.2002 року Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради, на підставі розпорядження № 421 від 08.04.2002 року, товариству з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення розташовані у м. Львові на вул. Володимира Великого, 59 б. Право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» на зазначені нежитлові приміщення зареєстровано Львівським обласним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 11.05.2002 року, про що зроблено запис у реєстровій книзі за № 1930 (т. 1 а.с. 58).

Із договору № 88/08 купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2003 року і акту № 1 прийому-передачі від 20.11.2003 року вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» в особі генерального директора Варданяна В.О. продало і передало у власність, а приватне підприємство «Санні» в особі директора Зозулі С.І. купило і прийняло у власність нежитлові приміщення загальною площею 5407,9 кв. м., розташовані за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 59-Б (т. 5 а.с. 8-11, 12-13).

Відповідно до договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року (т. 3 а.с. 137-139), приватне підприємство «Санні» в особі директора Зозулі С.І., як орендодавець, з однієї сторони і товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара» в особі директора Бундзило О.Б., як орендар, з другої сторони уклали цей договір про таке:

п.п. 1.1.-1.3. - орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування на 5 років нежитлові приміщення загальною площею 2823,0 кв. м., а саме - цегляну площадку-споруду площею 1379,3 кв. м. та павільйон міні-ринку, площею 1207,9 кв. м., які розташовані за адресою: вул. В.Великого, 59-Б, м. Львів. Зазначені нежитлові приміщення складають предмет договору, іменуються в договорі як орендоване майно, це орендоване майно належить орендодавцеві на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу від 10.06.2003 року;

п.п. 2.1.-2.2. - орендодавець протягом тижня з дня підписання даного договору передає, а орендар приймає у користування орендоване майно, що оформляється відповідним актом. Акт підписується сторонами та є невід'ємним додатком № 1 до даного договору. З дня підписання акту приймання починається обчислення строку оренди за договором. Якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених цим договором, не передасть орендареві орендоване майно, орендар має право вимагати від орендодавця передання орендованого майна та відшкодування збитків або має право в односторонньому порядку розірвати цей договір та вимагати відшкодування збитків.

Розділами 3, 4 договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року сторони договору погодили умови щодо орендної плати та розрахунків за ним, свої права та обов'язки, а пунктом 5.1 визначили, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками.

Із заяви Зозулі С.І. від 27.10.2008 року вбачається, що з моменту державної реєстрації підприємства і до червня 2006 року він був директором і власником приватного підприємства «Санні». Договір оренди від 01.12.2003 року від імені приватного підприємства «Санні» з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара» не укладав і не підписував, з директором зазначеного товариства Бундзило О.Б. не зустрічався. Нежитлові приміщення та площадка-споруда, розташовані у м. Львові по вул. В.Великого, 59-Б були і є власністю товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут». Справжність підпису Зозулі С.І. під заявою засвідчено приватним нотаріусом (т. 1 а.с. 12).

Із листа директора товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара» Бундзило О.Б. від 22.08.2008 року № 01/22 вбачається, що товариством договір оренди від 01.12.2003 року нерухомого майна по вул. В.Великого, 59-Б у м. Львові з приватним підприємством «Санні» не укладався, такий на підприємстві відсутній (т. 2 а.с. 6).

Відповідно до висновку експертів (т. 4 а.с. 102-117), за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи № 9891/9892/12-33/9893/12-32 від 03.04.2013 року, в дослідженому експертами договорі оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року, примірник оригіналу якого наданий суду відповідачем,:

відтиск печатки від імені ПП «Санні», вільні зразки (за період 2003-2004 років) даної печатки, ймовірно, нанесені однією рельєфною печаткою ПП «Санні»;

відтиск печатки від імені ТОВ «Торговий дім «Тамара», вільні зразки цієї печатки нанесені однією рельєфною печаткою ТОВ «Торговий дім «Тамара»;

встановити, чи використовувався монтаж при виготовленні наданого на дослідження договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року не виявилось можливим;

встановити, чи виконано підпис від імені Зозулі С.І. в графі «Директор

---

С.І. Зозуля» нижче реквізитів орендодавця в договорі оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року, Зозулею С.І. або іншою особою, не виявилось можливим;

питання про те, чи виконано підпис від імені Бундзило О.Б. в графі «Директор

---

Бундзило О.Б.» нижче реквізитів орендаря в договорі оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року, Бундзило О.Б. або іншою особою, не вирішувалось з причин відсутності в розпорядження експерта достовірних зразків підпису Бундзило О.Б.

Із витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 890896 від 01.07.2003 року, № 8148006 від 25.08.2005 року (т. 1 а.с. 26-27) вбачається, що право власності на нежитлові приміщення за адресою у м. Львові по вул. В.Великого, буд. 59-Б станом на день видачі зазначених витягів було зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» на підставі свідоцтва про право власності від 08.04.2002 року.

Із листа директора приватного підприємства «Санні» Зозулі С.І вбачається, що 20.04.2006 року він звернувся до обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» з проханням зареєструвати за підприємством право власності на нежитлові приміщення загальною площею 5407,9 кв. м., які знаходяться у м. Львові по вул. В.Великого, буд. 59-Б на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 року та акту № 1 прийому-передачі приміщень від 20.11.2003 року. Відповідно до листа ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», в реєстрації права власності на зазначені нежитлові приміщення приватному підприємству «Санні» було відмовлено на тій підставі, що станом на 21.04.2006 року право власності на це нерухоме майно зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» на підставі свідоцтва про право власності від 08.04.2002 року (т. 1 а.с. 33, 34).

Відповідно до повідомлення обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 193 від 12.01.2012 року на адвокатський запит, даними щодо державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за адресою м. Львів, вул. В.Великого, буд. 59-Б згідно договору купівлі-продажу № 88/08 від 10.06.2003 року за приватним підприємством «Санні», згідно даних реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 12.01.2012 року, бюро не володіє (т. 2 а.с. 8).

Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гаврилової В.А. № 4/01-14 від 02.02.2010 року, нею, у зв'язку з посвідченням 05.03.2002 року за реєстраційним № 258 договору застави нерухомого майна, що знаходиться у м. Львові по вул. Княгині Ольги, буд. 106, було накладено заборону відчуження на це нерухоме майно 05.03.2002 року за реєстраційним № 3/259. Заборону відчуження знято 03.01.2008 року (т. 1 а.с. 66).

Отже, предметом спору, що розглядається у даній справі є заявлені позивачем і третьою особою позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України N 12 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», зокрема пунктами 2.6., 2.8., 2.12., господарським судам роз'яснено, що:

відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК України і ГК України не містять. Однак за змістом статей 759 - 762 ЦК України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування. Незалежно від форми власності об'єкта оренди господарські суди мають виходити з того, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами;

у вирішенні спорів щодо визнання дійсним або недійсним договору оренди необхідно враховувати вимоги статей 220, 640, 759, 760, 794 ЦК України , статей 7 - 10, 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин);

з урахуванням змісту статті 236 ЦК України і частини третьої статті 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє. Таким чином, визнаючи договір оренди недійсним, господарський суд повинен серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

При вирішенні даного спору судом також враховуються роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, дані господарським судам у постанові N 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», зокрема пункти 2.1., 2.6. абз. 5, 2.7., 2.8., 2.10. абз. 5, 2.13., 3.11. абз. 1-3. Так відповідно до абз. 1-3 п. 3.11. постанови Пленуму: фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України ) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Крім того, при вирішенні даного спору судом також враховуються роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, дані господарським судам у постановах N 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», № 6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення», роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, дані в постанові від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Зокрема, згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення», з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2012 року скасовані попередні рішення господарського суду Черкаської області від 20.01.2012 року і постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року у цій справі (№ 17/13/5026/2738/2011), справу направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області. При новому розгляді справи Вищим господарським судом України рекомендовано місцевому господарському суду повно, всебічно і об'єктивно встановити фактичні обставини справи, зокрема і щодо строків позовної давності, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, оцінити їх в сукупності, надати їм належну правову оцінку, дослідити рішення в інших судових справах, якими встановлені обставини, що мають безпосереднє значення для цієї справи і не потребують повторного доказування (т. 2 а.с. 147-148, 192-197, 279-283).

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 10.04.2012 року у справі №13/5026/414/2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 року і постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2012 року, повністю відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» у задоволенні позову до приватного підприємства «Санні» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.2003 року № 88/08, підписаного сторонами. При прийнятті рішення місцевим, апеляційним і касаційним господарськими судами, здійснюючи аналіз матеріалів даної справи у відповідності до ст. 43 ГПК України, враховано рішення судів в інших судових справах, про необхідність врахування яких зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 03.09.2012 року у справі № 17/13/5026/2738/2011 (тобто у справі, що розглядається). Крім того, у зазначеній справі як на підставу заперечень проти позову відповідач посилався на пропуск позивачем строку позовної давності, заперечення відповідача в цій частині судами визнані безпідставними.

Крім того: рішенням господарського суду Черкаської області від 05.12.2006р. у справі №11/5598 за позовом ТОВ "Ресторан "Беркут" до ПП "Санні" про розірвання договору купівлі-продажу №88/08 від 10.06.2003р. та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Санні" до ТОВ "Ресторан "Беркут" про визнання права власності, ТОВ "Ресторан "Беркут" було відмовлено у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задоволено повністю, визнано за ПП "Санні" право власності на нерухоме майно, а саме: зал ресторану площею 858,9 кв.м, їдальню, площею 230,1 кв.м, склади площею 1731,1 кв.м , площадку споруду - площею 1379,3 кв.м, павільйон міні-ринок, площею 1207,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 59Б. За результатами неодноразового перегляду даної справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 30.11.2009р. у вказаній справі було прийнято відмову від первісного та зустрічного позовів та припинено провадження у справі;

рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 2-4284/06 від 25.12.2006р. за позовом Варданяна Рудіка Вардановича до приватного підприємства "Санні" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003р. та за зустрічним позовом ПП "Санні" до Варданяна Рудіка Вардановича та ТОВ "Ресторан "Беркут" про визнання права власності на нерухоме майно, в позові Варданяна Рудіка Вардановича до ПП "Санні" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна відмовлено, зустрічний позов задоволено, визнано за ПП "Санні" право власності на нерухоме майно за адресою: м.Львів. вул.В.Великого, 59Б;

ухвалою господарського суду Львівської області від 12.06.2009р. у справі № 18/31 за позовом TOB "Ресторан "Беркут", ПП "Санні" до TOB "Біля Універмагу", ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", Франківської районної державної адміністрації про визнання права власності та за зустрічним позовом ТОВ "Біля Універмагу" до TOB "Ресторан "Беркут" та ПП "Санні" про визнання права власності та визнання недійсним договору провадження за первісним позовом про визнання права власності ПП "Санні" на площадку-споруду площею 1379,3кв.м. припинено;

ухвалою господарського суду Черкаської області від 30.11.2009р. у справі № 17-09-11/5598 за позовом TOB "Ресторан "Беркут" до ПП "Санні" про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003р. та за зустрічним позовом ПП "Санні" до TOB "Ресторан "Беркут" про визнання права власності, прийнято відмову TOB "Ресторан "Беркут" від первісного позову до ПП "Санні" про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003р., а також прийнято відмову ПП "Санні" від зустрічного позову про визнання права власності та припинено провадження у справі за первісним і зустрічним позовами;

рішенням господарського суду Черкаської області від 22.07.2010р. у справі № 16/812 за позовом TOB Ресторан "Беркут" до ПП "Санні", треті особи - TOB "Біля Універмагу", Костинюк Л.Д., Костинюк З.Л. про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003р., у задоволенні позовних вимог відмовлено;

рішенням господарського суду Львівської області від 09.12.2011р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2012 року і постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2012 року, у справі № 5015/915/11 за позовом ПП "Санні" до TOB "Ресторан "Беркут" про визнання недійсними додаткових угод від 15.02.2006р. та від 15.08.2008р. про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003р. в позові відмовлено;

постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2012р. у справі № 2а-399/12/1370 позовні вимоги ПП "Санні" до Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", за участі третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" задоволено повністю, визнано протиправними дії Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" по видачі Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.09.2008р. №20152245, з якого вбачається, що власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 59Б, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут";

постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2013 року у справі № 3/93 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2012р., залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року, якою частково задоволено позов ТОВ «Ресторан «Беркут», стягнуто на його користь з ТОВ «Біля Універмагу» 11678709,7 грн. збитків та судові витрати;

рішенням господарського суду Львівської області від 23.01.2012 року у справі № 5015/5820/11 за позовом ТОВ «Біля Універмагу» та ПП «Санні», як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ТОВ «Ресторан «Беркут» і ТОВ «Торговий дім «Тамара» про визнання недійсним договору оренди від 13.12.2001 року № 20/04, укладеного відповідачами, позов ТОВ «Біля Універмагу» було задоволено, визнано зазначений договір недійсним з моменту укладення, в задоволенні позову ПП «Санні» відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012 року, рішення господарського суду Львівської області від 23.01.2012 року скасоване в частині задоволення позову ТОВ «Біля Універмагу», прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Біля Універмагу» про визнання недійсним договору оренди від 13.12.2001 року № 20/04, укладеного відповідачами, відмовлено, в решті рішення місцевого суду залишено без змін;

рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.06.2012 року у справі № 6/100/5022-1635/2012 (18/15/2991-1/86-4904) за позовом ТОВ «Ресторан «Беркут» до ПП «Санні», за участю ТОВ «Торговий дім «Тамара» в якості третьої особи без самостійних вимог, про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.06.2003 року № 88/08 і за зустрічним позовом ПП «Санні» до ТОВ «Ресторан «Беркут» про зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення збитків у виді упущеної вигоди у розмірі 6890000 грн. в задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено повністю.

Вказані судові рішення набрали законної сили.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом з ст.ст. 11, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно із п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Відповідно до п. 9 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від їх укладення.

Статтями 256, 257 ЦК УРСР визначено поняття договору майнового найму та його форми.

На момент підписання оспореного договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року зазначений договір за змістом і формою відповідав нормам чинного на той час законодавства, тому з урахуванням встановлених у справі обставин та вимог законодавства суд вважає його укладеним.

Пунктом 1.3. договору сторони договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року погодили строк оренди за ним на 5 років, тому дія договору продовжилась після набрання чинності Цивільним кодексом України, оскільки у встановленому законом і договором порядку дія договору не припинялась.

Статтею 58 ч. 1 ЦК УРСР передбачалось, що недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Статтею 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до встановлених обставин справи суд вбачає, що представники сторін оспореного договору оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року заявили про його не укладання, відповідно, про відсутність намірів на настання правових наслідків, передбачених цим договором на час його вчинення. Належні і допустимі докази фактичного виконання оспореного договору на вимогу суду сторонами суду не подані. На момент укладення оспореного договору діяв договір оренди від 13.12.2001 року № 20/04 щодо того ж нерухомого майна, яке є предметом оспореного договору, який фактично виконувався. Загальна площа нежитлових приміщень, що становлять предмет оспореного договору, не відповідає загальній площі нежитлових приміщень, набутих орендодавцем за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 року та договору оренди № 20/04 від 13.12.2001 року, що також свідчить про укладання цього договору сторонами про людське око. Усі спори за участю позивача, відповідача і третьої особи щодо володіння, користування і розпорядження майном, що є предметом оспореного договору, виникали і розглядались судами у вищеназваних та інших справах судами починаючи з 2006 року після зміни засновника і керівника відповідача - приватного підприємства «Санні», до цього часу з моменту укладення оспореного договору не виникали. Чинність договорів купівлі-продажу нерухомого майна № 88/08 від 10.06.2003 року та оренди № 20/04 від 13.12.2001 року встановлена вищенаведеними рішеннями судів і цей факт, відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, не підлягає доведенню знову. Вищезазначене суд вважає свідченням того, що оспорений договір оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року є фіктивним і на цій підставі підлягає визнанню судом недійсним.

Згідно з частиною 1 ст. 236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.

Позивач і третя особа, інтереси яких у спорі співпадають, заперечуючи проти заяви відповідача про застосування строку позовної давності, надали письмові пояснення та докази їх обґрунтування, за змістом яких строк позовної давності до позовних вимог не є пропущеним (т. 5 а.с. 156-157, 216-216). Оцінивши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, заперечення на неї позивача і третьої особи в сукупності з встановленими обставинами справи та з врахуванням вимог законодавства, суд надає перевагу запереченням позивача і третьої особи, а заяву відповідача визнає такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 3 ст. 4 3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, з врахуванням обставин справи та вищенаведених приписів законодавства суд вважає, що при обставинах що склалися, обраний позивачем і третьою особою спосіб захисту своїх прав є обґрунтованим і правомірним, позови доказаними, тому суд задовольняє їх повністю, а заперечення відповідача вважає безпідставними і відхиляє.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати - сплачене позивачем і третьою особою державне мито у розмірі, відповідно, 985 грн. і 980 грн., підлягає стягненню з відповідача - приватного підприємства «Санні» на користь позивача і третьої особи відповідно.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара» (реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10004277206, ідентифікаційний код юридичної особи 31729551, місцезнаходження: 79053, м. Львів, Франківський район, вул. Володимира Великого, буд. 59Б) задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року, укладений між приватним підприємством «Санні» (реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10000149384, ідентифікаційний код юридичної особи 32129284, місцезнаходження: 20611, Черкаська область, Шполянський район, село Станіславчик) і товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара» (реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10004277206, ідентифікаційний код юридичної особи 31729551, місцезнаходження: 79053, м. Львів, Франківський район, вул. Володимира Великого, буд. 59Б).

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» (ідентифікаційний код юридичної особи 19171247, місцезнаходження: 79053, м. Львів, Франківський район, вул. Володимира Великого, буд. 59Б) до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара» і приватного підприємства «Санні» задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди нежитлових приміщень № 00/45 від 01.12.2003 року, укладений між приватним підприємством «Санні» (реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10000149384, ідентифікаційний код юридичної особи 32129284, місцезнаходження: 20611, Черкаська область, Шполянський район, село Станіславчик) і товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара» (реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10004277206, ідентифікаційний код юридичної особи 31729551, місцезнаходження: 79053, м. Львів, Франківський район, вул. Володимира Великого, буд. 59Б).

Стягнути з приватного підприємства «Санні» (реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10000149384, ідентифікаційний код юридичної особи 32129284, місцезнаходження: 20611, Черкаська область, Шполянський район, село Станіславчик):

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Тамара» (реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10004277206, ідентифікаційний код юридичної особи 31729551, місцезнаходження: 79053, м. Львів, Франківський район, вул. Володимира Великого, буд. 59Б) судові витрати в сумі 985 грн.;

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» (ідентифікаційний код юридичної особи 19171247, місцезнаходження: 79053, м. Львів, Франківський район, вул. Володимира Великого, буд. 59Б) судові витрати в сумі 980 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 05.08.2013 року.

Головуючий суддя В.М. Грачов

Судді І.І. Гура

В.А. Швидкий