Ухвала

від 23.07.2013 по справі 826/7141/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7141/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Сорочка Є.О., Троян Н.М., Каленюк О.Ю., представників апелянта - Макаревича О.С., Воєводіна Р.І., представника позивача - Третякова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Енерджі Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СОКАР Енерджі Україна» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідмолення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 05.02.2013 року № 0000722220, № 0000732220, № 0000742220 та № 000075220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Енерджі Україна» задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» є юридичною особою, зареєстрованою 17.12.2009 року Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Відповідно до довідки АА № 348575 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» за КВЕД є: виробництво продуктів нафтоперероблення; роздрібна торгівля пальним; оптова торгівля паливом; транспортування сирої нафти та нафтопродуктів трубопроводами; купівля та продаж власного нерухомого майна.

В період з 03.12.2012 року по 15.01.2013 року службовими особами ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, в ході проведення якої було встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.288 п. 14.1 ст. 14, п. 135.4, пп. 135.5.2 п. 135.5 ст. 135, п. 137.11 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п. 144.3 ст. 144, п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 4 064 149,00 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2012 року - 942 174,00 грн., за ІІ квартал 2012 року - 1 600 079,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 1 521 896,00 грн. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в загальному розмірі 5 707 215,00 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року в розмірі 5 707 215,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в загальному розмірі 244 776,00 грн., у тому числі: за липень 2012 року на суму 110 792,00 грн., за серпень 2012 року на суму 133 984,00 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на 66 992,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року на 66 992,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було складено акт від 22.01.2013 року № 185223-205/36866563, на підставі якого 05.02.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000722220, яким ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 83 740,00 грн., з яких: 66 992,00 грн. - за основним платежем та 16 748,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000732220, яким ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 305 970,00 грн., з яких:

за липень 2012 року 138 490,00 грн., у тому числі, 11 792,00 грн. - сума завищеного бюджетного відшкодування та 27 698,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

за серпень 2012 року 172 480,00 грн., у тому числі, 133 984,00 грн. - сума завищеного бюджетного відшкодування та 33 496,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000742220, яким ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 707 215 грн.;

- № 0000752220, яким ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 6 096 223,50 грн., з яких: 4 064 149,00 грн. - за основним платежем та 2 032 074,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з податковими повідомленням-рішеннями позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, ДПС у м. Києві прийняла рішення від 12.04.2013 року № 3398/10/12-1-03, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 05.02.2013 року № 0000722220, № 0000732220, № 0000742220 та № 0000752220- без змін.

За результатом розгляду скарги позивача, Міністерство доходів і зборів України прийняло рішення від 07.05.2013 року № 2092/6/99-99/10-01-18, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 05.02.2013 року № 0000722220, № 0000732220, № 0000742220 та № 0000752220 та рішення ДПС у м. Києві від 12.04.2013 року № 3398/10/12-1-03 - без змін.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодекс України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги) (пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодекс України).

Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток (пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодекс України).

Згідно пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодекс України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 137.11 ст. 137 Податкового кодексу України, датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу) за майно, що передано платником податку в оренду/лізинг, ліцензійних платежів (у тому числі роялті) за користування об'єктами інтелектуальної власності є дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів.

Згідно п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України, оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється в такому порядку:

- передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень;

- передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

У разі якщо вартість об'єкта фінансового лізингу, що вперше або повторно вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою від вартості витрат на його придбання або спорудження, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку для визначення рівня звичайної ціни; передача в оренду житлового фонду або землі здійснюється за правилами оперативного лізингу; передача житлового фонду у фінансовий лізинг здійснюється за правилами цього підпункту; перехід права власності на об'єкт лізингу від орендодавця (власника майна) до іншої особи (нового власника майна) із збереженням відповідних прав та обов'язків орендодавця за договором фінансового лізингу не змінює податкових зобов'язань орендодавця, орендаря та нового власника майна, сформованих до моменту передачі у власність такого майна (об'єкту лізингу) іншій особі (новому власнику майна).

Відображення в обліку операцій передачі житла в оренду з викупом здійснюється з урахуванням особливостей, що встановлені в розділі XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

З акту перевірки вбачається, що 23.05.2012 року між ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» (Орендодавець) та ТОВ «Астрал-Сервіс» (Орендар) було укладено договір оренди автозаправного комплексу № 01-23052012, відповідно до якого, Орендодавець передає Орендарю у тимчасове платне користування автозаправний комплекс, розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора. Орендна плата за місяць становить 78 250,00 грн. та ПДВ - 15 650,00 грн.

Відповідно до наданих до перевірки документів, а саме: договорів купівлі-продажу нерухомого майна, актів прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг), оборотно-сальдових відомостей по рахунку 103 «Основні засоби» за перевіряємий період, та по рахунку 131 «Знос основних засобів») податковим органом було встановлено, що витрати на придбання та поліпшення вищевказаного автозаправного комплексу склали 24 740 437,08 грн., даний об'єкт знаходиться на балансі підприємства та амортизується прямолінійним методом. Витрати на придбання земельної ділянки, на якій знаходиться зазначений автозаправний комплекс, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.11.2010 року становлять 11 304 411,00 грн.

Крім цього, ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» нараховує та сплачує до Бориспільської ОДПІ ДПС земельний податок у розмірі 868,40 грн. за місяць.

Враховуючи викладене, автозаправний комплекс був віднесений податковим органом до 12 групи основних засобів «Тимчасові (нетитульні) споруди» з мінімально допустимим строком використання - 5 років і, спираючись на це обрахували розмір амортизаційних відрахувань на рівні 412 340,60 грн., та визначили відповідну різницю по орендним платежам - 334 959,00 грн.

Проте, колегія суддів зазначає, що податковим органом не було враховано інженерно-технічні характеристики автозаправного комплексу та його окремих будівель. Згідно технічного паспорту БТІ та сертифікату Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, автозаправний комплекс загальною площею 556,8 кв.м., у тому числі торгівельний зал з операторною сукупною площею 316,7 кв.м. являє собою ансамбль капітальних будівель, які мають у своєму складі монолітно-бетонний фундамент та цоколь.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно пп. 4.1.15 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.

Отже, враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу щодо віднесення автозаправного комплексу, розміщеного за адресою: Київська область, Бориспільський район с. Гора до 12 групи основних засобів та інших необоротних активів є неправомірним.

При цьому, колегія суддів зазначає, що на підставі наказу по Підприємству № 1078-03 від 23.05.2012 року, амортизація автозаправного комплексу (Київська область, Бориспільський район, с. Гора) визначається прямолінійним методом зі строком використання 27 років з моменту зведення в експлуатацію об'єкту.

Встановлений термін повністю кореспондується з п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України, відповідно до якого для 3 групи класифікації основних засобів та інших необоротних активів «Будівлі» визначено мінімально допустимий строк використання будівель - 20 років, тобто обмежено лише нижнє граничне значення такого строку. Сума амортизаційних відрахувань становить 76 359,00 грн. на місяць.

Крім цього, з акту перевірки вбачається, що ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» в періоді, що перевірявся, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, було віднесено відсотки по отриманій від нерезидента позиці, що використана не в господарській діяльності підприємства у загальному розмірі 22 205 382,00 грн., а тому позивачем було завищено витрати на загальну суму 22 205 382,00 грн.

Крім цього, на підставі наданих до перевірки документів перевіряючими було встановлено, що в періоді, що підлягав перевірці, ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» використовувало залучені кредитні кошти від нерезидентів для будівництва та реконструкції (поліпшення) автозаправних комплексів.

Відповідач вважає, що нараховані відсотки по позиці, яка частково була використана позивачем для поліпшення об'єктів основних засобів повинні капіталізуватися на рахунку 15 підприємства, а після введення об'єкта в експлуатацію раніше понесені витрати списуються з кредиту субрахунків 151, 152, 153 в дебет відповідних субрахунків 10 «Основні засоби» та підлягають амортизації згідно ст. 144 Податкового кодексу України.

Так, перевіряючими було встановлено, що відповідно до умов договору позики №3-04/11 від 18.04.11, укладеного між компанією «Хойджар Інвестіїентс Лімітед» (Кіпр), яка діє в особі «Юнайдед гджмент Лімітед» (Кіпр), що є керівником згідно статуту «Хойджар Інвестментс Лімітед», Позикодавець надає Позичальнику позику на суму 50 000 000,0 грн., строк погашення 08.04.2016, процентна ставка Libor для доларів США терміном на 1 рік + 3 % річних, відповідно до додатку №2 від 02.10.2012 загальна сума договору складає 100 000 000 дол. США. Відповідно до наданих до перевірки документів, підприємством нараховувались відсотки по даній позиці в загальному розмірі 22 205 382,0 грн.

Також, ТОВ «Сокар Енерджі Україна» використовує в своїй діяльності залучені кредитні кошти по наступних позиках, отриманих від нерезидентів:

- Фірма «Hoijare Investments Limited» (Кіпр), договір за № б/н від 26.02.2010 року. Метою договору є: забезпечення розвитку, виконання статутних завдань та фінансування інших витрат, включаючи поточні, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності відповідно до статуту. Розмір позики: 50 000 000 дол. США, процентна ставка: Libor для доларів США на 1 рік + 5 % річних;

- Фірма «Hoijare Investments Limited» (Кіпр), договір за №25/08/10 від 25.08.2010 року. Метою договору є: забезпечення розвитку, виконання статутних завдань та фінансування інших витрат, включаючи поточні, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності відповідно до статуту. Розмір позики: 38 300 000 дол. США, процентна ставка: Libor для доларів США на 1 рік + 4,1 % річних. Розмір отриманої позики станом на 01.07.2011 року становить 25 000 000 дол. США;

- Фірма «Hoijare Investments Limited» (Кіпр), договір за №3-04/11 від 18.04.2011 року Метою договору є: забезпечення розвитку, виконання статутних завдань та фінансування інших витрат, включаючи поточні, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності відповідно до статуту. Розмір позики: 100 000 000 дол. США, процентна ставка: Libor для дол. США на 1 рік + 3 % річних. Розмір отриманої позики станом на 01.07.2011 року становить 15 000 000 дол. США. Розмір отриманої в ході перевірки позики становить 64 000 000 дол. США.

Крім цього, відповідно до документів наданих до перевірки податковим органом було встановлено, що статутний капітал ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» становить 142 181,70 грн., що внесено засновниками грошовими коштами в повному обсязі.

Тобто, підприємству ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» достатньо власних обігових коштів для здійснення фінансово-господарської діяльності, а отже залучення позики від нерезидента «Хойджар Інвестіїентс Лімітед» (Кіпр) від 18.04.2011 року за № 3-04/11 18, на думку відповідач є економічно не доцільним для фінансово-господарської діяльності підприємства, метою створення якого є отримання прибутку.

Також, в ході проведення перевірки перевіряючими було встановлено, що ТОВ «СОКАР Енерджі Україна», у періоді, що перевірявся:

- придбавалися корпоративні права ТОВ «Альма 2», ТОВ «СБМ+», ТОВ «Петрол Девелопмент» за договорами купівлі-продажу від 16.08.2011 року, 12.10.2011 року, від 04.09.2012 року та від 24.04.2012 року;

- надавалася фінансова допомога пов'язаним особам ТОВ «Альма 2», ТОВ «Богром ойл», ТОВ «Капітолій А», ТОВ «Західна Паливна Група», ТОВ «Галицька Паливна компанія», ТОВ «Томакс - 2000», ТОВ «Уні-Кепітал», ПП «Свей», ТОВ «О.Т.Б.Л.Е.С.К.», ТОВ «Супер Сервіс 2007», ТОВ «Форвей» та іншим в загальному розмірі 142 432,30 грн.;

- надавався товарний кредит ТОВ «Торговий Дім «Сокар Україна».

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138 1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

При цьому, пп. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодекс України не визначено передумовою для віднесення до витрат необхідності отримання доходу від кожної конкретної операції, натомість таке визначено для сукупності операцій - діяльності юридичної особи. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що діяльність з придбання корпоративних прав та надання фінансових допомог може відноситися до господарської діяльності, оскільки результатом такої діяльності може бути отримання позивачем доходу в прямій чи опосередкованій формі.

Крім цього, апелянтом не було надано доказів безпосереднього використання саме отриманих позивачем в межах зазначених договорів відсоткових позик коштів для надання безвідсоткових допомог.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставина аналізу доцільності одержання та надання таких позик з точки зору можливого отримання доходу в майбутньому, та віднесення їх до здійснених поза межами господарської діяльності, тобто такими, що не спрямовані на отримання доходу, податковим органом виходить за межі встановленої компетенції з боку органів ДПС.

Підтримання протилежної правової позиції призводить до надання податковим органам права здійснювати аналіз доцільності/недоцільності кожної господарської операції, з метою врахування/не врахування витрат платника податку.

Щодо доводів апелянта про порушення позивачем п.п. «в» п. 186.3 ст. 186, п.п. «б» п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що між ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» та фірмою «International Business House Ltd» (Польща) було укладено контракт № D&EPR/12/VG/01076 від 28.02.2012 року, відповідно до якого, ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» отримано послуги з підвищення кваліфікації, а саме: ефективне управління АЗС та супутнього бізнесу. На виконання зазначених послуг підприємству надано акт здачі-приймання наданих послуг б/н від 29.02.2012 року на загальну суму 32 877,65 грн. (4 116,55 дол. США).

Крім цього, між ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» та фірмою «Multiways Intertrans Inc.», в особі віце-Президента Рут Нейдхарт було укладено контракт № 1-15-02-2012-DD від 15.02.2012 року. відповідно до якого фірма «Multiways Intertrans Inc.» за дорученням ТОВ «СОКАР Енерджі Україна», надає йому корпоративні послуги з перевірки іноземних компаній - контрагентів ТОВ «СОКАР Енерджі Україна». Згідно додатку № 1 до контракту від 15.02.2012 року, вартість послуг становить 13 000 дол. США.

Податковий орган вважає, що позивачу були надані консультаційні послуги.

Відповідно до пп. 186.2.1, пп. 186.2.3 п. 186.2 ст. 186 Податкового кодексу України, місцем постачання послуг є:

- місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном;

- місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.

Місцем постачання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання (пп. «в» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до контракту № D&EPR/12/VG/01076 від 28.02.2012 року співробітник позивача взяв участь у семінарі за темою, яка співпадає з діяльністю позивача, а тому участь у семінарі має вважатися послугою у сфері освіти, а не передбаченими п. «в» ст. 183 Податкового кодексу України консультаційними послугами.

При цьому, послуга надавалася позивачу саме щодо конкретного працівника, а результатом послуги є отримане конкретно визначеною фізичною особою підвищення рівня знань, а не консультація юридичній особі, яка має вигляд відповіді на питання, яка може бути використана юридичною особою безпосередньо.

За контрактом № 1-15-02-2012-DD від 15.02.2012 року, позивачу було надано корпоративні послуги з перевірки іноземних компаній - контрагентів Замовника. Як вбачається з пояснень позивача та додатку до контракту, послуги полягали у експертизі якісних та оцінці вартісних характеристик паливно - мастильних матеріалів, які поставляються компаніями - контрагентами на адресу позивача. Згідно з актом приймання послуг по зазначеному контракту надані послуги стосувалися конкретно визначеної продукції, яка імпортувалася позивачем.

З огляду на викладене, дані послуги також слід оцінити як послуги з експертизи майна - пального, яке перебувало поза межами митної території України, а не як консультаційні послуги.

При цьому суд виходить з того, що визначення наданих позивачу послуг як освітні та експертні послуги більш детально характеризує їх, ніж загальне визначення «консультаційні», тому дані послуги не підпадають під визначені п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи те, що місця постачання отриманих за контрактом за № D&EPR/ 12/VG/01076 від 28.02.2012 року послуг з підвищення кваліфікації та за контрактом № 1-15-02-2012-DD від 15.02.2012 року послуг з перевірки іноземних компаній, розташовані за межами митної території України, колегія суддів приходить до висновку, що їх вартість не має включатися до податкових зобов'язань позивача.

Щодо доводів апелянта про те, що взаємовідносини між ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» та ТОВ «МК-БРОК ГРУП» не спричиняють настання реальних правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що на підставі договорів № 18/04 від 18.04.2011 року та № 23/06 від 23.06.2011 року, укладених між ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» та ТОВ «МК-БРОК ГРУП», ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» було отримано послуги митно-брокерського обслуговування, які включають виконання всіх робіт та послуг, необхідних для ведення зовнішньо-економічної діяльності та митного оформлення вантажів замовника.

Документи, які підтверджували факт виконання умов договорів № 18/04 від 18.04.2011 року та № 23/06 від 23.06.2011 року були надані позивачем до перевірки.

Разом з цим, від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС надійшов акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МК-БРОК ГРУП» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за липень та серпень 2011 року» від 14.09.2012 року № 825/2307/36356425, відповідно до якого, ТОВ «МК-БРОК ГРУП» у періоді з липня по серпень 2011 року мало взаємовідносини з ТОВ «Укртрансзапчастина».

Згідно акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 19.12.2011 року № 1277/233/32393259 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Укртрансзапчастина», з аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів було встановлено, що ТОВ «Укртрансзапчастина» декларувало доходи, отримані від роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту. Разом з цим, за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ТОВ «Укртрансзапчастина» та даних податкової звітності було встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання. Тобто, актом перевірки не було встановлено факту передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю поставок з боку постачальників та відсутністю взаємовідносин з постачальниками.

Крім цього, співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі було опитано засновника та керівника ТОВ «Укртрансзапчастина» ОСОБА_10, який пояснив, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укртрансзапчастина» ніякого відношення не має, первинних документів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт не складав, не підписував та до органів ДПС не подавав, коштів з рахунку банку не знімав та нікому не передавав.

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області сектору з ТКЗР Броварського МВ від 14.09.2011 року № 158, податкову звітність ТОВ «Укртрансзапчастина» ОСОБА_10 «ймовірно» не підписував.

Крім цього, ТОВ «МК-БРОК ГРУП» мало взаємовідносини з ТОВ «Лайке».

Згідно отриманої інформації від ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Лайкс» було встановлено, що співробітниками ГВПМ ДПІ в Оболонському районі м. Києва було опитано директора ТОВ «Лайкс» ОСОБА_11, який пояснив, що узимку 2011 року до нього звернувся невідомий на ім'я ОСОБА_5 із пропозицією заробити гроші шляхом реєстрації на нього підприємства, за що отримав грошову винагороду. Особистого наміру ОСОБА_11 використовувати підписані документи та здійснювати підприємницьку діяльність на меті не мав, реєстрацію товариства та отримання документів у ДПІ (у т.ч. свідоцтва платника ПДВ) не здійснював, фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Лайкс» не займався, звітів до ДПІ не подавав та не підписував, рахунки в установах банку не відкривав, співробітників на ТОВ «Лайкс» не наймав.

Так, службовими особами ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було встановлено, що операції ТОВ «Лайкс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Вищевказане, на думку апелянта, свідчить про те, що угоди по ланцюгу ТОВ «МК-БРОК ГРУП» - ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що в акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МК-БРОК ГРУП» від 14.09.2012 року № 825/2307/36356425 відсутня інформація щодо даних державного реєстратора щодо здійснення реєстраційних дій по зазначеному підприємству, отримання довідки з дозвільної системи про надання дозволу на виготовлення печатки та штампа (хто саме звертався та отримував печатку та штами, та на підставі яких документів), про осіб, які отримували довідку 4-ОПП (про взяття на облік платника податків)

Крім цього, відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однак, матеріали справи не містять, а апелянтом не було надано доказів зв'язку діяльності ТОВ «Лайкс» та ТОВ «Укртрансзапчастина» з діяльністю позивача. По своїй суті акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МК-БРОК ГРУП» від 14.09.2012 року № 825/2307/36356425, акт перевірки ТОВ «Укртрансзапчастина» від 19.12.2011 року № 1277/233/32393259 та викладені в них обставини взаємовідносин контрагента позивача з ТОВ «МК-БРОК ГРУП» стосуються виключно відносин цих осіб та не мають правового значення при вирішенні даної справи.

Крім цього, матеріалів справи не містять доказів того, що зміст укладених між ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» та ТОВ «МК-БРОК ГРУП» договорів суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Колегія суддів вважає, що позивач не може нести відповідальність за порушення законодавства при укладенні та виконанні господарських договорів іншими суб'єктами господарської діяльності, стороною яких не є певна юридична особа (третій ланцюг взаємовідносин).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позовних вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України .

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Є.О. Сорочко Н.М. Троян

Повний текст ухвали складено та підписано - 29.07.13р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Сорочко Є.О.

Троян Н.М.