Ухвала

від 01.04.2014 по справі 826/7141/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2014 р. м. Київ К/800/41630/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Третьяков М. В. Грембовський В. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року у справі№ 826/7141/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СОКАР Енерджі Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2013 року у справі № 826/7141/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 05.02.2013 року № 0000722220, № 0000732220, № 0000742220 та № 000075220.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, пп. пп. 14.1.97, 14.1.288 п. 14.1 ст. 14, п. 135.4, пп. 135.5.2 п. 135.5 ст. 135, п. 137.11 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п. 144.3 ст. 144, п. 153.7 ст. 153, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року складено акт від 22.01.2013 року № 185223-205/36866563, яким зафіксовано порушення позивачем: пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.288 п. 14.1 ст. 14, п. 135.4, пп. 135.5.2 п. 135.5 ст. 135, п. 137.11 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141, п. 144.3 ст. 144, п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на загальну суму 4 064 149,00 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2012 року - 942 174,00 грн., за ІІ квартал 2012 року - 1 600 079,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 1 521 896,00 грн. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в загальному розмірі 5707215,00 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року в розмірі 5 707 215,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в загальному розмірі 244 776,00 грн., у тому числі: за липень 2012 року на суму 110 792,00 грн., за серпень 2012 року на суму 133 984,00 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на 66 992,00 грн., у тому числі за вересень 2012 року на 66 992,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 05.02.2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000722220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 83 740,00 грн., з яких: 66 992,00 грн. - за основним платежем та 16 748,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000732220, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 305 970,00 грн.;

- № 0000742220, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 707 215,00 грн.;

- № 0000752220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 6 096 223,50 грн., з яких: 4 064 149,00 грн. - за основним платежем та 2 032 074,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатом розгляду первинної скарги позивача, ДПС у м. Києві прийняла рішення від 12.04.2013 року № 3398/10/12-1-03, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000722220, № 0000732220, № 0000742220 та № 0000752220- без змін.

За результатом розгляду скарги позивача Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення від 07.05.2013 року № 2092/6/99-99/10-01-18, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0000722220, № 0000732220, № 0000742220 та № 0000752220 та рішення ДПС у м. Києві від 12.04.2013 року № 3398/10/12-1-03 - без змін.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги) (пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодекс України).

Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток (пп. 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодекс України).

Згідно із пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодекс України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу;

Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України).

У відповідності до п. 137.11 ст. 137 Податкового кодексу України, датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу) за майно, що передано платником податку в оренду/лізинг, ліцензійних платежів (у тому числі роялті) за користування об'єктами інтелектуальної власності є дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів.

Згідно із п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється в такому порядку:

- передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій із оренди землі та жилих приміщень;

- передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує доходи, а орендар збільшує витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, у якому здійснюється таке нарахування.

У разі якщо вартість об'єкта фінансового лізингу, що вперше або повторно вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою від вартості витрат на його придбання або спорудження, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку для визначення рівня звичайної ціни; передача в оренду житлового фонду або землі здійснюється за правилами оперативного лізингу; передача житлового фонду у фінансовий лізинг здійснюється за правилами цього підпункту; перехід права власності на об'єкт лізингу від орендодавця (власника майна) до іншої особи (нового власника майна) із збереженням відповідних прав та обов'язків орендодавця за договором фінансового лізингу не змінює податкових зобов'язань орендодавця, орендаря та нового власника майна, сформованих до моменту передачі у власність такого майна (об'єкту лізингу) іншій особі (новому власнику майна).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23.05.2012 року між ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» (орендодавець) та ТОВ «Астрал-Сервіс» (орендар) укладено договір оренди автозаправного комплексу № 01-23052012, відповідно до якого, орендодавець передає орендарю у тимчасове платне користування автозаправний комплекс, розташований за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Гора. Орендна плата за місяць становить 78 250,00 грн. та ПДВ - 15 650,00 грн.

Витрати на придбання та поліпшення вищевказаного автозаправного комплексу склали 24 740 437,08 грн., даний об'єкт знаходиться на балансі підприємства та амортизується прямолінійним методом. Витрати на придбання земельної ділянки, на якій знаходиться зазначений автозаправний комплекс, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.11.2010 року становлять 11 304 411,00 грн.

Крім цього, ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» нараховує та сплачує до Бориспільської ОДПІ ДПС земельний податок у розмірі 868,40 грн. за місяць.

Податковим органом автозаправний комплекс був віднесений до 12 групи основних засобів «Тимчасові (нетитульні) споруди» з мінімально допустимим строком використання - 5 років і, враховуючи вказане, обраховано розмір амортизаційних відрахувань на рівні 412 340,60 грн., та визначено відповідну різницю по орендним платежам - 334 959,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом не враховано інженерно-технічні характеристики автозаправного комплексу та його окремих будівель. Згідно технічного паспорту БТІ та сертифікату Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, автозаправний комплекс загальною площею 556,8 кв. м, в тому числі торгівельний зал з операторною сукупною площею 316,7 кв. м, являє собою ансамбль капітальних будівель, які мають у своєму складі монолітно-бетонний фундамент та цоколь.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно із пп. 4.1.15 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, віднесення автозаправного комплексу, розміщеного за адресою: Київська область, Бориспільський район с. Гора, до 12 групи основних засобів та інших необоротних активів є помилковим.

Крім того, на підставі наказу по підприємству № 1078-03 від 23.05.2012 року, амортизація автозаправного комплексу (Київська область, Бориспільський район, с. Гора) визначається прямолінійним методом зі строком використання 27 років з моменту зведення в експлуатацію об'єкту.

Встановлений термін повністю кореспондується із п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України, відповідно до якого для 3 групи класифікації основних засобів та інших необоротних активів «Будівлі» визначено мінімально допустимий строк використання будівель - 20 років, тобто обмежено лише нижнє граничне значення такого строку. Сума амортизаційних відрахувань становить 76 359,00 грн. на місяць.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» в періоді, що перевірявся, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, віднесено відсотки по отриманій від нерезидента позики, що використана не в господарській діяльності підприємства в загальному розмірі 22 205 382,00 грн., а тому позивачем завищено витрати на загальну суму 22 205 382,00 грн.

Крім цього, на підставі наданих до перевірки документів, перевіряючими було встановлено, що в періоді, що підлягав перевірці, ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» використовувало залучені кредитні кошти від нерезидентів для будівництва та реконструкції (поліпшення) автозаправних комплексів.

Відповідач вважає, що нараховані відсотки по позиці, яка частково була використана позивачем для поліпшення об'єктів основних засобів повинні капіталізуватися на рахунку 15 підприємства, а після введення об'єкта в експлуатацію раніше понесені витрати списуються з кредиту субрахунків 151, 152, 153 в дебет відповідних субрахунків 10 «Основні засоби» та підлягають амортизації згідно ст. 144 Податкового кодексу України.

Відповідно до умов договору позики № 3-04/11 від 18.04.11, укладеного з компанією «Хойджар Інвестментс Лімітед» (Кіпр), Позикодавець надає Позичальнику позику на суму 50 000 000,00 грн., строк погашення 08.04.2016 року, процентна ставка Libor для доларів США терміном на 1 рік + 3 % річних, відповідно до додатку №2 від 02.10.2012 загальна сума договору складає 100 000 000,00 дол. США. Відповідно до наданих до перевірки документів, підприємством нараховувались відсотки по даній позиці в загальному розмірі 22 205 382,00 грн.

Також, ТОВ «Сокар Енерджі Україна» використовує в своїй діяльності залучені кредитні кошти по наступних позиках, отриманих від нерезидентів:

- Фірма «Hoijare Investments Limited» (Кіпр), договір за № б/н від 26.02.2010 року. Метою договору є: забезпечення розвитку, виконання статутних завдань та фінансування інших витрат, включаючи поточні, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності відповідно до статуту. Розмір позики: 50 000 000,00 дол. США, процентна ставка: Libor для доларів США на 1 рік + 5 % річних;

- Фірма «Hoijare Investments Limited» (Кіпр), договір за № 25/08/10 від 25.08.2010 року. Метою договору є: забезпечення розвитку, виконання статутних завдань та фінансування інших витрат, включаючи поточні, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності відповідно до статуту. Розмір позики: 38 300 000 дол. США, процентна ставка: Libor для доларів США на 1 рік + 4,1 % річних. Розмір отриманої позики станом на 01.07.2011 року становить 25 000 000,00 дол. США;

- Фірма «Hoijare Investments Limited» (Кіпр), договір за № 3-04/11 від 18.04.2011 року Метою договору є: забезпечення розвитку, виконання статутних завдань та фінансування інших витрат, включаючи поточні, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності відповідно до статуту. Розмір позики: 100 000 000,00 дол. США, процентна ставка: Libor для дол. США на 1 рік + 3 % річних. Розмір отриманої позики станом на 01.07.2011 року становить 15 000 000,00 дол. США. Розмір отриманої в ході перевірки позики становить 64 000 000,00 дол. США.

Податковий орган зазначив, що оскільки статутний капітал ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» становить 142 181,70 грн., що внесено засновниками грошовими коштами в повному обсязі, платнику достатньо власних обігових коштів для здійснення фінансово-господарської діяльності, а отже залучення позики від нерезидента «Хойджар Інвестментс Лімітед» (Кіпр) від 18.04.2011 року за № 3-04/11 18, є економічно недоцільним для фінансово-господарської діяльності підприємства, метою створення якого є отримання прибутку.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «СОКАР Енерджі Україна», в періоді, що перевірявся:

- придбавалися корпоративні права ТОВ «Альма 2», ТОВ «СБМ+», ТОВ «Петрол Девелопмент» за договорами купівлі-продажу від 16.08.2011 року, 12.10.2011 року, від 04.09.2012 року та від 24.04.2012 року;

- надавалася фінансова допомога пов'язаним особам ТОВ «Альма 2», ТОВ «Богром ойл», ТОВ «Капітолій А», ТОВ «Західна Паливна Група», ТОВ «Галицька Паливна компанія», ТОВ «Томакс - 2000», ТОВ «Уні-Кепітал», ПП «Свей», ТОВ «О.Т.Б.Л.Е.С.К.», ТОВ «Супер Сервіс 2007», ТОВ «Форвей» та іншим в загальному розмірі 142 432,30 грн.;

- надавався товарний кредит ТОВ «Торговий Дім «Сокар Україна».

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138 1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено безпосереднього використання отриманих позивачем в межах зазначених договорів відсоткових коштів для надання безвідсоткової допомоги.

Також колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем пп. «в» п. 186.3 ст. 186, пп. «б» п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 186.2.1, пп. 186.2.3 п. 186.2 ст. 186 Податкового кодексу України, місцем постачання послуг є:

- місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном;

- місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.

Місцем постачання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання (пп. «в» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що участь відповідно до контракту № D&EPR/12/VG/01076 від 28.02.2012 року співробітника позивача в семінарі за темою, яка співпадає з діяльністю позивача, є послугою у сфері освіти, а не передбаченими п. «в» ст. 183 Податкового кодексу України консультаційними послугами.

Крім того, судами встановлено, що послуга надавалася позивачу саме щодо конкретного працівника, а результатом послуги є отримане конкретно визначеною фізичною особою підвищення рівня знань, а не консультація юридичній особі, яка має вигляд відповіді на питання, яка може бути використана юридичною особою безпосередньо.

За контрактом № 1-15-02-2012-DD від 15.02.2012 року позивачу надано корпоративні послуги з перевірки іноземних компаній - контрагентів замовника. Послуги полягали у експертизі якісних та оцінці вартісних характеристик паливно-мастильних матеріалів, які поставляються компаніями - контрагентами на адресу позивача. Згідно із актом приймання послуг по зазначеному контракту надані послуги стосувалися конкретно визначеної продукції, яка імпортувалася позивачем.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що дані послуги є послугами з експертизи майна - пального, яке перебувало поза межами митної території України, а не як консультаційні послуги.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що вартість послуг, отриманих за контрактом за № D&EPR/ 12/VG/01076 від 28.02.2012 року та за контрактом № 1-15-02-2012-DD від 15.02.2012 року, правомірно не була включена до податкових зобов'язань позивача.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що взаємовідносини між ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» та ТОВ «МК-БРОК ГРУП» не спричиняють настання реальних правових наслідків.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 п. 201 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно із п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що господарські операції по виконанню позивачем договорів № 18/04 від 18.04.2011 року та № 23/06 від 23.06.2011 року, укладених між ТОВ «СОКАР Енерджі Україна» та ТОВ «МК-БРОК ГРУП», мали місце та їх результати використовувалися позивачем у його власній господарській діяльності.

Акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо її змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що момент укладання позивачем з контрагентом договорів на надання послуг, даний контрагент, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та мав свідоцтво платника податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагента позивача, якими встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 05.02.2013 року № 0000722220, № 0000732220, № 0000742220 та № 000075220, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року у справі № 826/7141/13-а, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак