Ухвала

від 12.07.2013 по справі 8/518-12/381-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 липня 2013 року Справа № 8/518-12/381-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСеліваненка В.П., суддів:Бакуліної С.В., Владимиренко С.В., Добролюбової Т.В., Шевчук С.В., розглянувши заявутовариства з обмеженою відповідальністю "Лівобережжя Плюс" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 01.04.2013 у справі№8/518-12/381-2012 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "СМК Груп" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Лівобережжя Плюс" простягнення 200 520, 83 грн. та за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Лівобережжя Плюс" дотовариства з обмеженою відповідальністю "СМК Груп" простягнення 100000, 00 грн. безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМК Груп" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лівобережжя Плюс" (з урахуванням заяви від 22.03.2012) про стягнення 730400,00 грн. - 80% вартості проектних робіт, 36520,00 грн. - 3% річних, 77422,00 грн. інфляційних та 124168,00 грн. штрафних санкцій.

У подальшому товариство з обмеженою відповідальністю "Лівобережжя Плюс" звернулося із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СМК Груп" про стягнення 100000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово; останнім рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2012 у справі №8/518-12/381-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2013, первісний позов задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Лівобережжя Плюс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СМК Груп" 730400,00 грн. основного боргу, 124168,00 грн. штрафних санкцій, 77422,00 грн. інфляційних, 36520,00 грн. - 3% річних; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2013 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівобережжя Плюс" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2013 у справі №8/518-12/381-2012, в якій заявник просить зазначену постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а також прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосування судом касаційної інстанції положень статей 638, 837, 1212 ЦК України та статей 180, 181 Господарського кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2012 у справі №8/518, від 24.04.2013 у справі №20/5005/8244/2012, від 16.11.2011 у справі №8/5027/374/2011, від 02.03.2011 у справі №11/12-10-147 та від 03.04.2012 у справі №17/5005/10555/2011.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 01.04.2013 у справі №8/518-12/381-2012, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення первісного позову про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи з огляду на те, що позивач (підрядник) розпочав розробку проектної документації і частину направив позивачу (замовнику), яку останній прийняв без зауважень, чим підтвердив виконання позивачем своїх зобов'язань. Таким чином, враховуючи часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості підрядних робіт та відсутність зауважень щодо якості прийнятих по актах робіт, вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості підлягають частковому задоволенню. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що сторони погодили всі істотні умови договору підряду, оскільки визначили об'єм і види робіт, строки виконання робіт, їх вартість і порядок приймання-передачі виконаних робіт. Щодо зустрічного позову про стягнення безпідставно отриманих коштів суд касаційної інстанції також погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові з огляду на те, що на момент здійснення розрахунків між сторонами існували договірні зобов'язання, а відтак авансовий платіж позивачем за зустрічним позовом здійснювався на підставі укладеного договору, тому підстави для його повернення відсутні.

У постанові від 24.04.2013 у справі №20/5005/8244/2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості, збитків від інфляції, річних та пені, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що договір підряду, на який посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, є неукладеним, оскільки не містить істотних умов, визначених законом для даного виду договору, зокрема, в договорі відсутня дата його укладення, не передбачені строки початку і завершення виконання робіт, порядок прийняття робіт, порядок розрахунків за виконані роботи, підстави та умови зміни і розірвання договору, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення спірної суми.

У постанові від 16.11.2011 у справі №8/5027/374/2011 суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору підряду, а саме не погодили проектно-кошторисну документацію, у зв'язку з чим договір підряду є неукладеним, тому відсутні підстави для задоволення позову про розірвання договору, повернення сплачених за договором коштів, стягнення пені та штрафу за невиконання робіт у встановлений договором строк.

У постанові від 03.04.2012 у справі №17/5005/10555/2011 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за перевезення вантажу за заявкою із визначеною вартістю послуг транспортно-експедиційних послуг у сумі 17000,00 грн., виходячи з того, що вказана заявка підписана сторонами без застереження та скріплена їх печатками, виконання перевезення позивачем підтверджується відмітками митних органів та вантажоодержувача, крім того вантаж прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень та претензій щодо строку доставки вантажу, його якості та кількості; разом з тим відповідачем частково та з порушенням строку, визначеного заявкою, оплачені виконані позивачем послуги. Суд касаційної інстанції також зауважив, що спірна заявка із вартістю послуг 13500,00 грн. обґрунтовано не взята судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки не відповідає вимогам закону щодо порядку укладення господарських договорів, зокрема узгодження його умов або внесення змін.

Таким чином, наведені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 02.03.2011 у справі №11/12-10-147 не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на різні предмети спорів у порівнянні зі справою, про перегляд якої подано заяву, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 111 16 ГПК України. Так, у справі №11/12-10-147 подано позов про визнання недійсним договору генерального підряду; водночас у справі №8/518-12/381-2012 предметом спору за первісний позовом є стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та неустойки; зустрічний позов подано про стягнення безпідставно набутих грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Разом з тим, постанова Вищого господарського суду України від 02.08.2012 у справі №8/518, якою рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції , не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи №8/518-12/381-2012 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Лівобережжя Плюс" у допуску справи №8/518-12/381-2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяВ.Селіваненко Судді: С.Бакуліна С.Владимиренко Т.Добролюбова С.Шевчук