Ухвала

від 11.07.2013 по справі 11/5026/654/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 липня 2013 року Справа № 11/5026/654/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Малетича М.М., Заріцької А.О., Козир Т.П., Кота О.В., Панової І.Ю., розглянувши заявуЛисянської районної ради про перегляд Верховним Судом України постанови у справі Вищого господарського суду України від 29.01.2013 № 11/5026/654/2012 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 доЛисянської районної ради про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.06.2012 у справі №11/5026/654/2012 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 у справі №11/5026/654/2012 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 право власності на 80/100 частини нежитлового приміщення з цільовим призначенням - для розміщення торгівельного об'єкту та здійснення торгівлі, загальною площею 88,8 кв.м, розташованого на першому поверсі будівлі кінотеатру "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2013 у справі № 11/5026/654/2012 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Лисянською районною радою подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29.01.2013 № 11/5026/654/2012, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову та постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2010 у справі № 18/45-10(10/130-08), від 28.11.2012 у справі № 14/5005/3026/2012, від 13.11.2012 у справі № 34/17-3085-2011 та від 16.05.2012 у справі № 10/269(10), мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 331, 332, 778 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 29.01.2013 у справі № 11/5026/654/2012, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання права власності на 80/100 частини відповідного нежитлового приміщення. При цьому, Вищий господарський суд України виходив із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що: - спірне приміщення було передано позивачу в оренду районною радою (відповідачем); - позивачем були здійснені відповідні поліпшення орендованого приміщення за наявності дозволу на його реконструкцію; - після проведення будівельних робіт створено новий об'єкт з іншим функціональним призначенням, який не може бути відокремлений без втрати його цільового призначення; - проведені невід'ємні поліпшення, здійснені за згодою наймодавця за робочим проектом; - вартість спірного нерухомого майна зросла вдвічі.

Водночас у постанові від 19.10.2010 у справі № 18/45-10(10/130-08) суд касаційної інстанції прийшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання права власності на 75/100 частин орендованого позивачем нежитлового приміщення площею 838,5 кв.м (а саме на 628,88 кв.м.), обґрунтованого здійсненням позивачем поліпшення, виходячи при цьому із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що позивачем не наведено, а матеріали справи не містять належних доказів існування в матеріальному світі такого майна, як виробниче приміщення площею 838,5кв.м. за відповідною адресою, як об'єкта нерухомості, а саме доказів введення такого майна в експлуатацію та державної реєстрації права власності на таке майно.

У постанові від 28.11.2012 у справі № 14/5005/3026/2012 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання права власності на частку нерухомого майна, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що позивачем не було доведено факту створення в процесі реконструкції орендованого ним приміщення нової речі, натомість, укладені сторонами договори містять умови, які забезпечують збереження права орендодавця (відповідача) на спірне майно.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постановами Вищого господарського суду України від 13.11.2012 у справі № 34/17-3085-2011 та від 16.05.2012 у справі № 10/269(10), на які посилається заявник, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, передбаченої розділом ХІІ 2 ГПК України.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Лисянській районній раді у допуску справи № 11/5026/654/2012 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяМ. Малетич Судді А. Заріцька Т. Козир О. Кот І. Панова