Постанова

від 19.09.2012 по справі 11/5026/654/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2012 № 11/5026/654/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

ОСОБА_1

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 дов. №/н від 11.06.2008 року

від відповідача 1 не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця - ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 07.06.2012 року (підписано 11.06.2012 р.)

у справі №11/5026/654/2012 (суддя К.І. Довгань)

за позовом Фізичної особи підприємця - ОСОБА_3

до Лисянської районної ради

про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Черкаської області передані позовні вимоги Фізичної особи підприємця - ОСОБА_3 до Лисянської районної ради про визнання права власності на 80/100 частини нежитлового приміщення з цільовим призначенням - для розміщення торгівельного об'єкту, загальною площею 88,8 кв. м., розташованого на першому поверсі будівлі кінотеатру "Перемога", за адресою: пл. Миру буд. 5, м. Лисянка, Черкаська область.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: позивач орендує спірне приміщення на умовах укладеного з відповідачем договору. Дозвіл на проведення поліпшення нерухомого майна, за твердженням позивача, було отримано попереднім орендарем спірного приміщення - приватним підприємцем ОСОБА_4, з яким у позивача укладено договір про спільну діяльність. В результаті виконаних позивачем будівельних робіт по поліпшенню орендованого нерухомого майна було створено нову річ, а саме було створено окреме приміщення з окремим входом, власною електромережею та власною системою сигналізації, в результаті чого позивач претендує на право спільної власності на таку річ в частині вартості витрат, понесених ним на її створення.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.06.2012р. у справі № 11/5026/654/2012 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач зобов'язаний був отримати згоду на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна у відповідача. Доказів надання такої згоди позивач суду не подав.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням місцевого господарського суду позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2012р. у справі № 11/5026/654/2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неповним з'ясуванням обставин справи. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував правовідносини за договором про спільну діяльність між позивачем та попереднім орендарем - ПП ОСОБА_4В, що призвело до не повного з'ясування обставин справи та є підставою для скасування рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.08.2012 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_5 № 11/5026/654/2012 від 01.08.2012 року, керуючись ст.. ст..4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., для розгляду апеляційної скарги по справі № 11/5026/654/2012 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

У зв'язку з поданням представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи ухвалою суду від 01.08.2012 року розгляд справи було відкладено на 05.09.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 року у зв'язку з поданням представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 19.09.2012 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_6 № 11/5026/654/2012 від 19.09.2012 року враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, керуючись ст.. ст..4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 11/5026/654/2012 доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Чорна Л.В.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 18.09.2012 року від позивача по справі надійшли уточнення та додаткові пояснення до апеляційної скарги у відповідності до яких позивач просить долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме копію висновку спеціаліста судового експерта з інженерно-технічної експертизи ОСОБА_7 DS/01/1209-05 від 13.09.2012 року, копію договору про надання послуг № DS/01/1209-05 від 07.09.2012 року, копію відповіді Головного архітектора відділу містобудування та архітектури Лисянської РДА від 14.09.2012 року, копію накладних від 24.02.2007 року, від 20.02.2012 року, від 10.03.2012 року, а також просить суд визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 право власності на 92/100 частини нежитлового приміщення з цільовим призначенням - магазин «Автозапчастини», загальною площею 88,8 кв.м., розташованого на першому поверсі будівлі кінотеатру «Перемога», за адресою: Черкаська обл.., смт. Лисянка, пл. Миру, 5.

Розглянувши подані позивачем уточнення та додаткові пояснення до апеляційної скарги колегія суддів вирішила задовольнити прохання позивача в частині залучення до матеріалів справи копій наданих позивачем документів, щодо вимоги позивача про збільшення позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до пунктів 3.10, 3.12 постави Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Передбачене ч. 4 ст. 22 ГПК України право позивача збільшити розмір позовних вимог може бути реалізоване до прийняття рішення судом першої інстанції.

Так, зі змісту уточнень та додаткових пояснення до апеляційної скарги слідує, що позивачем фактично збільшені позовні вимоги (визнання права власності на 92/100 замість первісних 80/100), які позивачем не заявлялися під час розгляду судом першої інстанції.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява позивача про уточнення позовних вимог від 18.09.2012р. судом не приймається з огляду на її невідповідність вимогам ст. 22 ГПК України

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2012 у справі № 11/5026/654/2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 12.09.2012 року не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. SpainВ» ) від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_3 у відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2008 року між Фізичною особою підприємцем - ОСОБА_3 (далі позивач та орендар) та Лисянською районною радою (далі відповідач та орендодавець) було укладено договір №26-08 оренди з правом-викупу окремого індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності (надалі - Договір оренди № 26-08).

Відповідно до п.1.1. Договору оренди №26-08, відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 100-7 (окрема кімната) площею 15,8 кв.м., № 100-5 (виділена частина фойє) площею 73,0 кв.м. загальною площею 88,8 кв.м., що знаходиться на першому поверсі будівлі кінотеатру "Перемога", розташованої за адресою: пл. Миру буд. 5, м. Лисянка, Черкаська область. Вартість якого на момент передачі згідно висновку незалежного експерта становить 13 618, 00 грн., балансоутримувачем цього нерухомого майна є Дирекція кіновідеомережі Лисянського району. Строк дії Договору оренди №26-08 з 13.02.2008 року по 13.02.2018 року.

Відповідно до п. 5.1.5 Договору оренди №26-08, сторони визначили обов'язок орендаря здійснювати капітальний, поточний інші види ремонту за власний рахунок лише з дозволу орендодавця.

П. 6.1.8 Договору оренди №26-08 сторони визначили право орендаря поліпшувати орендоване майно за згодою орендодавця.

На умовах пункту 7.1.1 Договору оренди №26-08, відповідач зобов'язаний був передати майно у технічному стані, що відповідає умовам Договору оренди №26-08 та, відповідно до пункту 7.1.2. попередити позивача про особливі властивості та недоліки майна.

За актом приймання-передачі приміщень від 13.02.2008 р., що є додатком №1 до Договору оренди №26-08, позивач прийняв в тимчасове володіння та користування від балансоутримувача окреме індивідуально визначене нерухоме майно.

Крім того колегією суддів встановлено, що майно яке є предметом спору, до моменту укладення Договору оренди №10/07 від 11.04.2007 року перебувало у користуванняі приватного підприємця - ОСОБА_4 на підставі Договору оренди №71/06 від 12.12.2006 року (надалі Договір оренди №71/06 )

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та попереднім орендарем спірного нерухомого майна приватним підприємцем ОСОБА_4 15.03.2006 року було укладено договір про спільну діяльність по організації відкриття магазину «Автозапчастини» (надалі - Договір про спільну діяльність) в приміщенні спірного нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1. Договору про спільну діяльність сторони взяли на себе зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти без створення юридичної особи з метою організації магазину «Автозапчастини» в приміщенні кінотеатру «Перемога» на першому поверсі смт. Лисянка та забезпечення його подальшої діяльності.

Згідно до п. 1.7. Договору про спільну діяльність ПП ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання щодо безпосередньої організації всіх робіт, що є необхідними для досягнення мети договору про спільну діяльність в тому числі і щодо виконання необхідних для цього будівельних робот та відповідного оформлення результатів таких робіт, а саме введення їх в експлуатацію.

Також, відповідно до п. 1.8. Договору про спільну діяльність сторони дійшли згоди про те, що ПП ОСОБА_4 має право від свого імені оформляти будь-які договори та інші документи, що є необхідними для відкриття магазину «Автозапчастини» та здійснювати їх фінансування за рахунок спільних грошових коштів. За умовами Договору про спільну діяльність всі укладені та отримані ПП ОСОБА_4 документи для досягнення мети спільної діяльності створюють права та обов'язки і для іншої сторони, тобто позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про спільну діяльність ПП ОСОБА_4 звернувся з письмовою заявою до відповідача щодо надання дозволу на реконструкцію спірного приміщення.

Відповідач листом від 17.11.2006 року за № 512 за підписом голови районної ради у відповідності до п. 5.4. Договору оренди №71/06 надав такий дозвіл, такий же дозвіл було отримано й від балансоутримувача спірного майна. В подальшому на підставі дозволу Лисянської районної ради та дозволу балансоутримувача ПП ОСОБА_4 отримав всі інші документи дозвільного характеру необхідні для реконструкції об'єкту оренди та й розпочав реконструкцію.

Як зазначено позивачем, в подальшому ПП ОСОБА_4 з особистих сімейних чи інших проблем не зміг займатись всією роботою з реконструкції, в зв'язку з чим всі подальші роботи виконувались Позивачем особисто.

На підтвердження даних обставин у судовому засідання апеляційної інстанції позивачем було надано суду заяву ПП ОСОБА_4, у якій підприємець відмовляється від подальшої участі в договорі про спільну діяльність по організації відкриття магазину «Автозапчастини» від 15.03.2006 року та вся свої вклади, документи та майнові права, що виникли на їх підставі, передає ОСОБА_3

Крім того позивачем було надано належним чином завірені копії товарних чеків № 13 від 20.02.2007 року, № 15 від 24.02.2007 року, №18 від 25.02.2007 року, № 21 від 10.03.2007 року на підтвердження фінансування проведення реконструкції спірного приміщення.

Таким чином, позивач вважає отриманий ПП ОСОБА_4В дозвіл від відповідача та балансоутримувача спірного нерухомого майна на його реконструкцію є чинним й для нього.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 124 Конституції України встановлює, що до юрисдикції судів віднесено всі правові відносини, які виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами правовою природою договору, укладеного між сторонами, є договір (найму) оренди.

13.02.2008 року між Фізичною особою підприємцем - ОСОБА_3 (далі позивач та орендар) та Лисянською районною радою (далі відповідач та орендодавець) було укладено договір №26-08 оренди з правом-викупу окремого індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності (надалі - Договір оренди № 26-08).

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді таких справ, застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до статті 2 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

За змістом ст. 27 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відділити від майна без спричинення йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому затрачені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна визначеної у встановленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначене договором оренди

Також, колегія суддів бере до уваги, що ст. 778 Цивільного кодексу України передбачає, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, у положеннях ст. 778 Цивільного кодексу України закріплюється право наймача на проведення поліпшень майна, яке є предметом договору найму, лише за згодою наймача. Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі. Саме проведенням суттєвих змін поліпшення відрізняються від ремонту, при проведенні якого відбувається не зміна майна, а відновлення його стану, корисних властивостей.

За загальним правилом право наймача на відшкодування поліпшень майна, переданого у найм, пов'язується із згодою наймодавця на проведення таких поліпшень. Згода наймодавця може бути виражена в самому договорі або в окремому документі. Згода орендодавця на реконструкцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути втілена у певну документальну форму, якщо такі дії не передбачені у самому договорі оренди.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, а також шляхів місцевого значення.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Отже, надання орендодавцем, як власником, відповідної згоди на реконструкцію, технічне переоснащення чи поліпшення орендованого майна, є наслідком його вільного волевиявлення

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України встановлено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Як вже зазначалось вище, 15.03.2006 року між позивачем та ПП ОСОБА_4 (попередній орендар) було укладено договір про спільну діяльність по організації відкриття магазину «Автозапчастини» (адреса: Черкаська область, м. Лисянка, пл. Миру, 5 ).

Відповідно до п. 1.1 договору про спільну діяльність сторони взяли на себе зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти без створення юридичної особи з метою організації відкриття магазину «Автозапчастини» в приміщенні кінотеатру «Перемога» на першому поверсі в смт. Лисянка та забезпечення його подальшої діяльності.

Згідно п. 1.7 договору про спільну діяльність ПП ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання щодо безпосередньої організації всіх робіт, що є необхідними для досягнення мети договору про спільну діяльність, а також отримання всіх дозвільних документів, необхідних для відкриття магазину «Автозапчастини» у вестибюлі кінотеатру «Перемога», в тому числі і щодо виконання необхідних для цього будівельних робіт та відповідного оформлення результатів таких робіт, а саме введення їх в експлуатацію.

Пунктом 1.8 договору про спільну діяльність передбачено, що ПП ОСОБА_4 має право від свого імені оформляти будь-які договори та інші документи, що є необхідними для відкриття магазину «Автозапчастини» та здійснювати їх фінансування за рахунок спільних грошових коштів.

Відповідно до цього ж пункту договору про спільну діяльність всі укладені ПП ОСОБА_4 договори та всі інші отримані ним документи для досягнення мети спільної діяльності створюють права та обов'язки і для іншої сторони договірних відносин.

Таким чином отримання ПП ОСОБА_4 спірного майна в користування на підставі договору оренди № 71/06 від 12 грудня 2006 року було здійснено ним на виконання умов договору про спільну діяльність від 15.03.2006 року, укладеного з позивачем, а отже створило права та обов'язки і для ФО-П ОСОБА_3

13.11.2006 року ПП ОСОБА_4 звернувся до голови Лисянської районної ради ОСОБА_8 з заявою про надання дозволу на реконструкцію приміщення на 1 поверсі кінотеатру «Перемога», за адресою пл. Миру, 5 смт. Лисянка.

17.11.2006 року Головою районної ради листом за № 512 ПП ОСОБА_4 було надано дозвіл на проведення відповідної реконструкції.

Такий же дозвіл було отримано ПП ОСОБА_4 від Балансоутримувача спірного майна - Дирекції кіновідеомережі.

В подальшому на підставі дозволу Лисянської районної ради та дозволу Балансоутримувача ПП ОСОБА_4 отримав усі необхідні дозвільні документи на реконструкцію фойє кінотеатру «Перемога» під магазин «Автозапчастин» та замовив виготовлення робочого проекту на реконструкцію.

Позивачем було надано суду на підтвердження наведеної обставини належним чином засвідчену копію Архітектурно-планувального завдання №1 на проектування об'єкта архітектури для перепланування, назва об'єкту перепланування фойє кінотеатру «Перемога» під магазин «Автозапчастин» за адресою: пл. Миру буд. 5, м. Лисянка, Черкаська область, затверджене начальником відділу містобудування та архітектури від 16.01.2007 року та видане ПП ОСОБА_4

Тобто саме у 2007 році ПП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розпочато роботи з реконструкції орендованого приміщення, при цьому позивача приймав у даному процесі безпосередню участь, а саме шляхом фінансування вказаних робіт.

Пунктами 1, 2, 5 статі 1135 Цивільного кодексу України зазначено, що під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства. Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства.

Отже враховуючи наявний договір про співпрацю між позивачем та ПП ОСОБА_4, витрачання позивачем власних коштів та зусиль на проведення робіт реконструкції, укладання органом місцевого самоврядування на момент закінчення дії договору оренди з попереднім орендарем (який як і позивач на момент виконання робіт з реконструкції приміщення був учасником договору про співпрацю) саме з іншим учасником договору про співпрацю встановлює у даних договірних відносинах чіткий причинно-наслідковий правовий зв'язок, який на думку колегії суддів не було припинено моментом пов'язаним з переведення прав та обов'язків орендаря на позивача по справі шляхом укладання нового договору оренди, що в свою чергу свідчить про збереження прав та обов'язків позивача щодо наданого ПП ОСОБА_4 дозволу на реконструкцію

Тобто позивач усвідомлюючи дані обставини правомірно продовжив закінчення будівельно-ремонтних робіт з реконструкції окресленого об'єкту згідно розробленої проектно-технічної документації на підставі наданого органом місцевого самоврядування дозволу, при цьому на думку колегії суддів у отриманні нового дозволу на закінчення розпочатої реконструкції не має необхідності, оскільки дія даного процесу не була закінчена, а продовжувала своє існування у рамках укладеного договору про співпрацю не зважаючи на зміну учасників договірних орендних відносин.

Судом першої інстанції при розгляді справи не було взято до уваги положення ст. 1135 Цивільного кодексу України та не враховано ту обставину, що дозвіл на реконструкцію було отримано попереднім орендарем - приватним підприємцем ОСОБА_4 на виконання умов Договору про спільну діяльність, який на момент отримання дозволу на реконструкцію є чинним, а отже приватний підприємець ОСОБА_4 подаючи заяву на отримання дозволу щодо реконструкції орендованого майна діяв і від імені позивача, на підставі чого такий дозвіл розповсюджує свою дію як на ПП ОСОБА_4 та і ФО-П ОСОБА_3, а тому повторного отримання дозволу на реконструкцію не було потрібно.

Як зазначено у рішенні суду першої інстанції, 26.11.2011 року з метою фіксації всіх здійснених будівельних робіт та з метою оформлення всіх необхідних документів для подальшого введення в експлуатацію приміщення після його реконструкції 26.11.2011 року звернувся до відповідача із заявою щодо цього, але 26.12.2011 року рішенням №34 відповідач згоди на проведення невід'ємних поліпшень орендованого приміщення не надав.

За змістом ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відділити від майна без спричинення йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому затрачені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна визначеної у встановленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначене договором оренди.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 773 Цивільного кодексу України, наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що ст. 778 Цивільного кодексу України передбачає, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, у ст. 778 Цивільного кодексу України закріплюється право наймача на проведення поліпшень майна, яке є предметом договору найму, лише за згодою наймача.

Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі.

За загальним правилом право наймача на відшкодування поліпшень майна, переданого у найм, пов'язується із згодою наймодавця на проведення таких поліпшень. Згода наймодавця може бути виражена в самому договорі або в окремому документі. Згода орендодавця на реконст рукцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути втілена у певну документальну форму, якщо такі дії не передбачені у самому договорі оренди.

Колегія суддів визнає, що застосовуючи до спірних правовідносин положення частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України слід враховувати наступну правову позицію. Приписами вказаної статті передбачено що у разі, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником, адже, ця норма встановлює наслідки створення нової речі в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця і має застосовуватися лише у випадках, якщо сторони не встановили інших умов у договорі.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що твердження відповідача стосовно того факту, що проведення перепланування і реконструкції внутрішніх приміщень в ході капітального ремонту в межах капітальної будівлі кінотеатру не створює нову річ - є необґрунтованими, не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить нормам чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що згідно зі ст.ст. 331, 332, 778 Цивільного кодексу України до основних ознак нової речі - об'єкту нерухомості, зокрема, відноситься наступне: річ створена з матеріалів особи, що претендує на новостворене майно. Колегія суддів зазначає, що чіткого законодавчого визначення поняття новоствореного майна чинна нормативно-правова база не містить.

Згідно пояснень позивача, під час реконструкції відбулись зміни об'єкту оренди, а саме було створено окреме приміщення з окремим входом, власною електромережею та власною системою сигналізації, при цьому не було зафіксовано жодних відхилень від затвердженого проекту перепланування фойе кінотеатру «Перемога» під магазин «Автозапчастини».

Наведені позивачем твердження знаходять своє відображення у висновку Київського бюро судових експертиз та досліджень «Константа» № DS/01/1209-05 від 13.09.2012 року, наданого позивачем на підтвердження власної позиції.

Як вбачається з висновків проведеного дослідження після проведення будівельних робіт в фойє кінотеатру «Перемога» по пл.. Миру, 5 в смт. Лисянка, які зазначені в робочому проекту та наведені в локальному кошторисі, а саме - роботи по муруванню цегляних стін, заповненню прорізів, влаштуванню дверного блоків, влаштування бетонного ганку, прокладенню інженерних комунікації, внутрішнього та зовнішнього опорядження, внаслідок проведення яких було утворено торгівельний заклад (магазин «Автозапчастини»), тобто створено новий об'єкт з іншим функціональним призначенням (новостворене майно), яке не може бути від'ємною частиною без втрати його цільового призначення.

У відповідності до наданого на дослідження висновку про вартість майна, складеного СПД ОСОБА_9 з метою визначення вартості оренди, ринкова вартість нежитлових приміщень загальною площею 88,8, кв. м., які розташовані по пл. Миру, 5 в смт. Лисянка станом на 04.04.2012 року становить 34 000,00 грн.

Питома вага вартості невід'ємних поліпшень, здійснених орендарями, що призвели до новоствореного майна у порівнянні до ринкової вартості магазину «Автозапчастини» становить 92%.

Наданий робочий проект «Перепланування фойє кінотеатру «Перемога» під магазин «Автозапчастини», розділ архітектурно-будівельних креслення відповідає вимогам будівельних норм та правил в частині комплектації та оформлення робочих креслень. Невід'ємні поліпшення, внаслідок яких було створено новий об'єкт з інших функціональним призначенням (новостворене майно), за наданим фотографіями, здійсненні згідно до робочого проекту.

Таким чином, після проведення будівельних робіт замість фойє кінотеатру було утворено торгівельний заклад (магазин «Автозапчастини»), тобто створено новий об'єкт з іншим функціональним призначенням - (новостворене майно), яке не може бути від'ємною частинкою без втрати його цільового призначення.

Станом на момент розгляду цього спору вартість спірного нерухомого майна зросла вдвічі та становить 34 000, 00 грн., в порівнянні з вартістю майна у 2007 році, що складала 17 000,00 грн. Це також пов'язано із збільшенням корисності майна, в результаті проведення поліпшень та реконструкції проведених позивачем.

А отже в даному випадку колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що з огляду на встановлені в експертному дослідженні фізичні характеристики реконструйованого майна, зміну його цільового призначення та цінового еквіваленту, спірне майно у відповідності положень Цивільного кодексу України слід вважати новоствореним об'єктом.

На момент надання дозволу ПП ОСОБА_4, який діяв також й в інтересах позивача, всі питання щодо договорів оренди комунального майна були врегульовані Рішенням Лисянськой районної ради від 19.11.2007 Х912-15У «Про порядок передачі в оренду комунального майна», відповідно до п. 2.3. цього рішення голові районної ради були наданні повноваження щодо укладення договорів оренди нерухомого майна індивідуально визначеного майна , в тому числі на будь яку частину будівлі, споруди, приміщення площею до 200 кв.м., а також іншого індивідуально окремого (майна крім нерухомого), без наступного затвердження рішенням ради. Питання про поліпшення орендованого майна вказаним рішенням не регулювалось.

Таким чином, голова районної ради був наділений всіма повноваженнями орендодавця щодо нерухомого майна площею до 200 кв.м.

Також слід відзначити, що проаналізувавши умови договорів оренди № 71/06 від 12.12.2006 року та № №26-08 від 13.02.2008 року, суд дійшов висновку про відсутність у положення зазначених договорів імперативних приписів направлених на збереження комунальної власності, а отже для вирішення спірного питання застосуванню підлягають положення Цивільного законодавства.

Відповідно до ст.. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Беручи до уваги, що позивачем фактично зроблено поліпшення переданого в оренду нежитлового приміщення за договором оренди № 71/06 від 12.12.2006 року, розташованого за адресою: пл. Миру, 5 у смт. Лисянка, частина якого пропорційно дорівнює витраченим на поліпшення коштам, та складає 92 % та в результаті поліпшення, фактично створена нова річ, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. ст. 328, 773, ч. 4 ст. 778 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Не зважаючи на те, що у висновку спеціаліста - судового експерта з інженерно-технічної експертизи ОСОБА_7 № DS/01/1209-05 встановлена питома вага вартості невід'ємних поліпшень, здійснених орендарями, що призвели до новоствореного майна у порівняні до ринкової вартості магазину «Автозапчастини» становить 92%, суд не може вийти за межі позовних вимог позивача, тому задовольняє позовні вимоги саме щодо визнання права власності на 80/100 частини нежитлового приміщення з цільовим призначенням - для розміщення торгівельного об'єкту, загальною площею 88,8 кв. м., розташованого на першому поверсі будівлі кінотеатру "Перемога", за адресою: пл. Миру буд. 5, м. Лисянка, Черкаська область.

Відповідно до Постанови Пленума Вищого господарського суду України 23.03.2012 № 6 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Повнота дослідження обставин справи означає правильне визначення предмета доказування, з'ясування усіх обставин, які підлягають доказуванню на підставі всієї сукупності зібраних доказів, що стосується конкретної справи.

Порушення вимог закону про повне дослідження обставин справи є однією з підстав для направлення її на зміну чи скасування судових рішень.

У своєму рішенні суд наводить дані про встановлені обставини, що мають значення для справи, надає їм юридичну оцінку, характеризує предметність спірних правовідносин, а також аналізує та конкретизує значення наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, на підставі чого прийшов до обґрунтованого висновку у вирішенні позовних вимог.

При цьому встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте судом першої інстанції не було всебічно з'ясовано обставини та не перевірено їх належними доказами на які посилаються позивачі, не прийнято до уваги наявність укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_4 договору про спільну діяльність та не досліджено характеристики реконструйованого об'єкту на ознаки новоствореного майна.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2012 року у справі № 11/5026/654/2012 скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі у розмірі 1 609,50 грн.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги позивача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2012 року у справі № 11/5026/654/2012 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким:

Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (адреса: 19300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на 80/100 частини нежитлового приміщення з цільовим призначенням - для розміщення торгівельного об'єкту та здійснення торгівлі, загальною площею 88,8 кв. м., розташованого на першому поверсі будівлі кінотеатру «Перемога» за адресою: Черкаська область, смт. Лисянка, пл. Миру, 5 .

4. Стягнути з Лисянської районної ради (19300, Черкаська область, смт. Лисянка, пл. Миру, 27, код ЄДРПОУ 25673148) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (адреса: 19300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.).

6. Стягнути з Лисянської районної ради (19300, Черкаська область, смт. Лисянка, пл. Миру, 27, код ЄДРПОУ 25673148) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (адреса: 19300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 804,75 грн. (вісімсот чотири гривні 75 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

7. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

8. Матеріали справи № 11/5026/654/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.

9. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Іоннікова І.А.

ОСОБА_1