Ухвала

від 31.07.2013 по справі 2а-9184/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" липня 2013 р. м. Київ К/9991/69177/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Вербицької О.В., Пилипчук Н.Г.,

секретар судового засідання Фомін А.Ю.,

за участю:

представників позивача - Орехівської Л.М., Щегельського Д.М.,

представника відповідача-1 - Манікало І.М.,

представника Генеральної прокуратури України - Зарудяної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

та касаційну скаргу Прокуратури міста Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року

у справі № 2-а-4924/08/1570

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро»

до 1. Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України

2. Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві

за участю Прокуратури міста Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Підприємство з іноземними інвестиціями «Віталмар Агро» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві (далі - відповідач-2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 11 квітня 2011 року № 0000050700, від 11 квітня 2011 року № 0000060700; стягнення з Державного бюджету України на користь ПІІ «Віталмар Агро» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 7001923,00 грн. (в редакції заяви про часткову зміну предмету позову від 12 вересня 2011 року).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року скасовано та прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 11 квітня 2011 року № 0000050700 та від 11 квітня 2011 року № 0000060700. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП ДПС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року.

В касаційній скарзі Прокуратури міста Києва, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2012 року.

У запереченні на касаційну скаргу ПІІ «Віталмар Агро», посилаючись на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні відповідач-1 заявив усне клопотання про заміну СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП ДПС її правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ № 522652 від 07 травня 2013 року та постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів».

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП ДПС її правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача-1 та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП провела позапланову документальну невиїзну перевірку ПІІ «Віталмар Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин за 2008 - 2010 роки, за результатами якої був складений акт № 105/42-20/7/30855748 від 28 березня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпунктів 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 1629399,00 грн., у тому числі по періодах: за січень 2008 року - 52276,00 грн., за вересень 2008 року - 15401,00 грн., за січень 2009 року - 59 071,34 грн., за лютий 2009 року - 793925,00 грн., за березень 2009 року - 1308099,00 грн., за квітень 2009 року - 2379503,00 грн., за травень 2009 року - 656547,00 грн., за червень 2009 року - 1291014,00 грн., за липень 2009 року - 394613,00 грн., за серпень 2009 року - 532999,00 грн., за вересень 2009 року - 1668422,00 грн., за жовтень 2009 року - 2153537,00 грн., за листопад 2009 року - 2733910,00 грн., за лютий 2010 року - 87586,00 грн., за березень 2010 року - 808527,00 грн., за квітень 2010 року - 185676,00 грн., за травень 2010 року - 602758,00 грн., за червень 2010 року - 27843,00 грн., за липень 2010 року - 149358,00 грн., за серпень 2010 року - 241847,00 грн., за вересень 2010 року - 146087,00 грн.; підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 12429337,00 грн., яка підлягає зменшенню, у тому числі по періодах: за листопад 2008 року - на 72667,00 грн., за березень 2009 року - на 852996,00 грн., за квітень 2009 року - на 1308099,00 грн., за травень 2009 року - 3036050,00 грн., за липень 2009 року - на 1291014,00 грн., за серпень 2010 року - на 927612,00 грн., за жовтень 2010 року - на 324967,00 грн., за квітень 2010 року - на 4305519,00 грн., за серпень 2010 року - на 310403,00 грн., у зв'язку з чим сума податку на додану вартість в розмірі 3864662,00 грн. підлягає донарахуванню до сплати в бюджет, у тому числі по періодах: за грудень 2009 року - у розмірі 2733910,00 грн., за лютий 2010 року - у розмірі 87586,00 грн., за травень 2010 року - у розмірі 788434,00 грн., за червень 2010 року - у розмірі 27843,00 грн., за серпень 2010 року - у розмірі 80802,00 грн., за вересень 2010 року - у розмірі 146087,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Агроанкорекстпорт», ПП «Інтер-Білд», ПП «Фрегат-1», ТОВ «Южагросервіс», ТОВ «Укрфорвард», ТОВ «Шторм», ПП Трансагропродукт», ТОВ «Агро марин-М», ПП «Мартрейд», ТОВ «Інфостар», ТОВ «Сібаріт», ТОВ «Мегаінвест-Україна», ТОВ «Аграрний інститут», ТОВ «Агроком», суперечать вимогам пунктів 1, 2 статті 215, пунктам 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків, оскільки під час перевірки вказаних контрагентів позивача було виявлено формування неможливість фактичного здійснення господарських операцій зазначеними товариствами через відсутність матеріальних та трудових ресурсів; відсутність у контрагентів реальної, розумної, економічної чи іншої причини (ділової мети); систематичного придбання та продажу товарів; порушення постачальниками позивача вимог податкового законодавства; відсутність зазначених суб'єктів господарювання за юридичною адресою та неможливість проведення їх перевірок, а також подальша їх ліквідація.

11 квітня 2011 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000050700, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України зменшила ПІІ «Віталмар Агро» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 11888630,00 грн., у т тому числі: за листопад 2008 року - на 72667,00 грн., за березень 2009 року - на 852996,00 грн., за квітень 2009 року - на 1308099,00 грн., за травень 2009 року - 3036050,00 грн., за липень 2009 року - на 1291014,00 грн., за серпень 2010 року - на 926905,00 грн., за квітень 2010 року - на 4090486,00 грн., за серпень 2010 року - на 310403,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1221667,00 грн.

11 квітня 2011 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000060700, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України збільшила ПІІ «Віталмар Агро» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 4800814,00 грн., у тому числі: 3840651,00 грн. - за основним платежем, 960163,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що висновки органу державної податкової служби про те, що договори, укладені між ПІІ «Віталмар Агро» та ТОВ «Агроанкорекстпорт», ПП «Інтер-Білд», ПП «Фрегат-1», ТОВ «Южагросервіс», ТОВ «Укрфорвард», ТОВ «Шторм», ПП Трансагропродукт», ТОВ «Агро марин-М», ПП «Мартрейд», ТОВ «Інфостар», ТОВ «Сібаріт», ТОВ «Мегаінвест-Україна», ТОВ «Аграрний інститут», ТОВ «Агроком», є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, з огляду на що право позивача на податковий кредиту з податку на додану вартість та бюджетне відшкодування податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких договорів, не виникає.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість, оскільки витрати позивача, пов'язані з оплатою вартості товарно-матеріальних цінностей (у тому числі податку на додану вартість), підтверджені належними бухгалтерськими та податковими документами, у зв'язку з чим позивач правомірно включив до податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, до податкового кредиту відповідного податкового періоду. При цьому, суд виходив з того, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками, а також від отримання податковим органом результатів проведення зустрічних перевірок. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

У справі, як розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що фактичне виконання господарських зобов'язань за договорами купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладеними позивачем з ТОВ «Агроанкорекспорт» протягом січня - листопада 2009 року, підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками (т.1 арк. справи 229-272, т.2 арк. справи 2-323, т.3 арк. справи 1-337, т.4 арк. справи 1-334, т.5 арк. справи 1-304, т.6 арк. справи 1-125), документами портів та елеваторів, з якими позивачем укладені відповідні договори на зберігання, а саме: посвідчення якості елеватора та складські квитанції, в яких вказані основні параметри якості та кількості партій товару (т.10 арк. справи 167-169), транспортування продукції підтверджується товарно-транспортними накладними та залізничними накладними на маршрут або групу вагонів (т.11 арк. справ и16-149, т.12 арк. справи 1-162).

Окрім того, правомірність віднесення до складу податкового кредиту підтверджується довідками ДПІ у Печерському районі м. Києва, які складені за результатами перевірок позивача, в ході яких податковим органом було, зокрема, перевірено довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей штатними працівниками позивача; договори, укладені позивачем з портами та зерносховищами, на підставі яких позивачу надаються послуги із зберігання, очистки та відвантаження продукції (т.9 арк. справи 1-219).

У вищевказаних довідках, зокрема, зазначено, що фактичне одержання продукції від постачальників здійснюється представником позивача на складах зберігання (елеваторах та зерносховищах) на основі доручень та складських квитанцій, які виписують хлібоприймальні підприємства. Також, у вказаних довідках перераховані підприємства, які забезпечували транспортно-експедиційне обслуговування таких поставок продукції і зазначено, що «факти доставки товару підтверджують акти виконаних робіт і товарно-транспортні накладні».

Фактичне виконання господарських зобов'язань за договорами з придбання сільськогосподарської продукції (кукурудзи фуражної, ячменю фуражного), укладеними між позивачем та ПП «Інтер-Білд» у листопаді 2009 року, підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями (т.6 арк. справи 153-216), документами порту «Южний» - відповідними сертифікатами якості, транспортування продукції підтверджується товарно-транспортними накладними (т.12 арк. справи 163-206).

Також, правильність формування позивачем податкового кредиту в листопаді 2009 року підтверджується довідкою ДПІ в Печерському районі м. Києва від 17 лютого 2010 року 111/07-02/30855748, при складанні якої було досліджено та описано первинні документи, якими підтверджується фактичне виконання договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (в тому числі, укладених з ПП «Інтер-Білд»).

Фактичне виконання господарських зобов'язань за договорами з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладеними між позивачем та ПП «Фрегат-1» протягом лютого та березня 2010 року, підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками (т.6 арк. справи 220-272), документами порту «Южний», державна хлібна інспекція якого при надходженні партій зерна проводила дослідження та складала сертифікати якості.

Також, правильність формування позивачем податкового кредиту в березні 2010 року підтверджується довідкою ДПІ в Печерському районі м. Києва від 8 червня 2010 року 438/07-02/30855748, при складанні якої також досліджено та описано первинні документи, якими підтверджується фактичне виконання договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (в тому числі, укладених з ПП «Фрегат-1»).

Фактичне виконання господарських зобов'язань за договорами про проведення організаційних послуг по сертифікації зернових культур, укладеними у листопаді 2009 року та у травні 2010 року між позивачем та ТОВ «Южагросервіс», підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками (т.7 арк. справи 1-112).

Також, правильність формування податкового кредиту за зазначеними операціями підтверджується довідкою ДПІ в Печерському районі м. Києва від 17 лютого 2010 року 11/07-02/30855748, при складанні якої також досліджено первинні документи, якими підтверджується фактичне здійснення позивачем господарської діяльності (в тому числі, замовлення та оплата послуг щодо проведення сертифікації зернових культур ТОВ «Южагросервіс»).

Фактичне виконання господарських зобов'язань за договорами з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладеними між позивачем та ТОВ «Укрфорвард» у листопаді 2009 року, підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками (т.7 арк. справи 113-168), транспортування продукції підтверджується товарно-транспортними накладними (т.12 арк. справи 257-315).

Фактичне виконання господарських зобов'язань за договорами з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладеними між позивачем та ТОВ «Шторм» в березні та квітні 2010 року, підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками (т.7 арк. справи 169-300), транспортування продукції підтверджується товарно-транспортними накладними (т.12 арк. справи 208-209). Отримання товару від ТОВ «Шторм» підтверджено також документами, наданими портом «Южний».

Також, правильність формування позивачем податкового кредиту в березні та квітні 2010 року підтверджується довідкою ДПІ в Печерському районі м. Києва від 8 червня 2010 року № 438/07-02/30855748 при складанні якої також досліджено та описано первинні документи, якими підтверджується фактичне виконання договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (в тому числі, укладених з ТОВ «Шторм»).

Крім того, за результатами розгляду первинної скарги на податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2010 року № 0004082203/0, ДПІ в Печерському районі м. Києва було прийнято рішення від 22 листопада 2010 року №64598/10/25-011, яким задоволено скаргу суб'єкта господарювання та скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення. При цьому, в рішенні контролюючим органом було, зокрема, зазначено, що «під час розгляду заперечень до акту перевірки листом від 09 вересня 2010 року № 857 позивачем надано копії договорів поставки, платіжних документів, видаткових накладних та податкових накладних, що свідчать про фінансово-господарські відносини в червні 2010 року з ТОВ «Шторм». При цьому, за результатами аналізу первинних документів спростовано попередні висновки про відсутність поставок від вищевказаного підприємства, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків (т.7 арк. справи 302-305).

Фактичне виконання господарських зобов'язань за договорами з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладеними між позивачем та ПП «Трансагропродукт» в серпні та вересні 2008 року, підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками (т.7 арк. справи 306-317), посвідченнями якості елеватора та складськими квитанціями ЗАТ «Глобинський елеватор», де вказуються основні параметри якості (т.10 арк. справи 162-163).

Також, правильність формування позивачем податкового кредиту в серпні та вересні 2008 року підтверджується довідкою від 19 грудня 2008 року № 4884/23-3/30855748 та актом від 03 листопада 2008 року № 548/23-3/30855748 (яким податковий кредит позивача (понад 57000000,00 грн.) було зменшено лише на 14564,00 грн.). При складанні вказаних документів також було досліджено та описано первинні документи, якими підтверджується фактичне виконання договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (в тому числі, укладених з ПП «Трансагропродукт»).

Фактичне виконання господарських зобов'язань за договорами з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладеними між позивачем та ТОВ «Агромарин-М» з липня по вересень 2010 року, підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками (т.8 арк. справи 1-51), складськими квитанціями, де вказуються основні параметри якості, наданими портом «Севастополь» та елеваторами «Плетеноташликський ХПП», ТОВ «Урожай», які проводили лабораторні дослідження зерна після його поставки та складали сертифікати якості (т.10 арк. справи 147-161).

Також, в акті перевірки від 29 вересня 2010 року № 152/07-02/30855748, складеному ДПІ в Печерському районі м. Києва, наведено перелік контрагентів позивача, по яких податковим органом не було підтверджено суми податкового кредиту, сформованого в липні та серпні 2010 року. Однак, жодних порушень щодо формування податкового кредиту, виходячи з результатів господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Агромарин-М», встановлено не було, та, відповідно, такі суми податку на додану вартість були підтверджені податковим органом до відшкодування.

Фактичне виконання господарських зобов'язань за договорами з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладеними між позивачем та ПП «Мартрейд» у травні 2010 року, підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками (т.8 арк. справи 52-70), транспортування продукції підтверджене товарно-транспортною накладною (т.12 арк. справи 207).

Фактичне виконання господарських зобов'язань за договором з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладеним між позивачем та ТОВ «Інфостар» у березні 2010 року, підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, банківськими виписками (т.8 арк. справи 71-77), документами порту «Южний» та довідкою ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08 червня 2010 року №438/07-02/30855748.

Фактичне виконання господарських зобов'язань за договорами з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладеними між позивачем та ТОВ «Сібаріт ЛТД» у жовтні 2009 року, серпні та вересні 2010 року, підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, банківськими виписками (т.8 арк. справи 95-126), складською квитанцією на зерно елеватора ТОВ «Павлоградзернопродукт» (т.10 арк. справи 146), довідкою ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21 грудня 2009 року №4511/23-11/30855748 та актом від 29 вересня 2010 року №152/07-02/30855749.

Фактичне виконання господарських зобов'язань за договорами з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладеними між позивачем та ТОВ «Мегаінвест Україна» у лютому, березні та червні 2009 року, підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками (т.8 арк. справи 127-175), довідками податкового органу від 29 травня 2009 року №1461/23-3/30855748, від 30 червня 2009 року №1750/23-3/38855748 та від 08 жовтня 2009 року №2685/23-11/30855748, під час складання яких були досліджені, зокрема, довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей штатними працівниками позивача; договори, укладені позивачем з елеваторами та зерносховищами, на підставі яких позивачу надаються послуги із зберігання, осушки, очистки та відвантаження продукції (в тому числі придбаної у ТОВ «Мегаінвест Україна»), та зазначено, що фактичне одержання продукції від постачальників здійснюється представником позивача на складах зберігання (елеваторах зерносховищах) на основі доручень та складських квитанцій, які виписують приймальні підприємства. Також, у вказаних довідках перераховані підприємства, які забезпечували транспортно-експедиційне обслуговування таких поставок продукції, і зазначено, що «факти доставки товару підтверджують акти виконаних робіт і товарно-транспортні накладні».

Фактичне виконання господарських зобов'язань за договорами з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладеними між позивачем та ТОВ «Аграрний Інститут» у березні - травні 2009 року, підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками (т.8 арк. справи 176-193), складськими квитанціями на зерно елеваторів ТОВ «Ера Грейн» та ЗАТ «Катюжани зерно» (т.10 арк. справи 164-166).

Фактичне виконання господарських зобов'язань за договорами з купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, укладеними між позивачем та ТОВ «Агрокрок» у вересні - жовтні 2009 року, підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками (т.8 арк. справи 194-295), транспортування продукції підтверджується товарно-транспортними накладними (т.12 арк. справи 210-256).

Наведеними доказами спростовуються доводи податкового органу про безтоварність операцій.

Абзацами 1, 3 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

З огляду на викладене, суди апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суму податку на додану вартість, сплачену у складі такої вартості придбаних у вказаних вище товарів (робіт, послуг), оскільки факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Положеннями підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Твердження СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), сплата сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача правомірно були відхилені судом апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» (пункт 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

Таким чином, продавець товарів (послуг) відповідає за утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, а тому несплата цих зобов'язань при фактичному здійснені господарських операцій не впливає на податковий кредит покупця та його право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи (т.13 арк. справи 8-57), на момент укладення та виконання господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та, як наслідок право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Слід зазначити, що податковим органом не доведено невідповідність виданих контрагентами позивача податкових накладних податковому законодавству України, а саме вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідачем також не заперечувався та не спростовувався факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (робіт, послуг). Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від вказаних вище контрагентів податкових накладних правомірно визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованим, у зв'язку з чим позивач має право на бюджетне відшкодування.

При цьому, колегія суддів вказує, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вироків у кримінальних справах матеріали справи не містять, не додано таких доказів і до касаційних скарг. Доказів звернення податковим органом до суду з позовом про визнання угод, укладених між позивачем із вказаними вище контрагентами, нікчемними та стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, податковим органом також не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційних скарг викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та касаційна скарга Прокуратури міста Києва підлягають залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та касаційну скаргу Прокуратури міста Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Н.Г. Пилипчук