Постанова

від 30.07.2013 по справі 813/4153/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року № 813/4153/13-а

о 15 год., 52 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Приватного підприємства «Лео Кераміка», представник - Палій Ю.В. до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, представник - Карпин Я.С. про скасування податкових повідомлень - рішень

Приватне підприємство «Лео Кераміка» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, Львівської області ДПС, у якому позивач просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 23.01.2013 року за № 00000092302/1357 та форми «В4» від 08.04.2013 року за № 0000842210/7906.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він не погоджується із висновками відповідача викладеними у акті планової виїзної перевірки за № 4962/22-10/35968529 від 08.08.2013 року, оскільки на момент проведення господарських операцій з реалізації товарів ТОВ «Оріал» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», вказані контрагенти перебували в єдиному державному реєстрі підприємств, були зареєстровані платниками податку, не були та не перебувають в стадії банкрутства чи припинення господарської діяльності.

Під час перевірки позивачем надані відповідачу підтверджуючі документи, які свідчать про реалізацію товару згідно умов укладених договорів поставки, а саме-видаткові накладні, які оформлені у відповідності до вимог п.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Придбаний контрагентами позивача товар оплачено на розрахунковий рахунок позивача, що також відображено в акті перевірки. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач володів на умовах оренди складськими приміщеннями за адресою - м. Львів, вул. Городоцька, 174. Передача товару ТОВ «Оріал» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» проведена шляхом відвантаження зі складу постачальника (ПП «Лео Кераміка») за адресою - м. Львів, вул. Городоцька, 174 згідно умов укладених договорів поставки, а доставка здійснювалась шляхом самовивозу покупцем .

Згідно договорів поставки, право власності на товар та всі ризики, пов'язані з товаром, переходять від постачальника до продавця з моменту підписання накладної, яка свідчить про передачу товару.

Під час перевірки на підприємстві було проведено інвентаризацію ТМЦ станом на 06.12.2012 року, за результатами якої надлишків не було встановлено. Обґрунтування відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, що свідчить про безтоварність проведених операцій є безпідставним, оскільки позивачем не здійснювалось перевезення проданого товару, в ціну такого вартість перевезення не включалась.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення та письмові докази, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що перевіркою встановлено, що факт реалізації позивачем товарів ТОВ «Оріал» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» згідно наданих до перевірки документів не доведений, оскільки перевірками податкових органів вказаних контрагентів позивача встановлено неможливість здійснення такими господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів необхідних для здійснення операцій щодо позивача. Списання товару зі складу без фактичної його реалізації підтверджує використання запасів не у господарській діяльності, а також відсутність товарно-транспортних накладних вказують про нікчемність правочинів із вказаними контрагентами.

Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримала, надала додаткові пояснення та докази, просила суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

08.01.2013 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 4962/22-10/35968529.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3. ст. 198, п. 198.5. ст. 198, п. 189.1. ст. 189, п. 198.1. ст. 198, п. 198.3. ст. 198, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість та завищено залишок від'ємного значення , який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У вказаному акті зазначено, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих позивачем деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року встановлено здійснення позивачем операцій із оптової торгівлі плиткою керамічною, санітарно-технічним обладнанням та іншими будівельними матеріалами та інше.

В ході перевірки встановлено що позивач виписував податкові накладні на відпуск товарів (плитки керамічної, фризи, декору в асортименті та ін.) для ТОВ «Оріал», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», які відображені в бухгалтерському обліку, включені в реєстр виданих податкових накладних, та відображені у складі податкових зобов'язань.

Згідно акту Алчевської ОДПІ за № 328/236-36917523 від 10.02.2012 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оріал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість встановлено, що господарські операції між ТОВ «Оріал» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Згідно акту Ленінської МДПІ за № 129/227/35554567 від 17.05.2012 року про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість встановлено, що господарські операції між ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Товарно транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу до перевірки не надані.

23.01.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000092302/1357, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 4962/22-10/35968529 від 08.01.2013 року, встановлено порушення п. 198.3. ст. 198, п. 198.5. ст. 198, п. 189.1. ст. 189, п. 198.1. ст. 198, п. 198.3. ст. 198, ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем, усього 673811,74 грн., в тому числі за основним платежем - 539049,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 134762,35 грн.

04.04.20132 року рішенням ДПС у Львівській області за № 5870/10/10-2005/400 «Про результати розгляду первинних скарг» частково задоволено скаргу позивача.

08.04.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000842210/7906, яким згідно п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 4962/22-10/35968529 від 08.01.2013 року та рішення ДПС у Львівській області від 04.04.2013 року «Про результати розгляду первинних скарг», встановлено порушення п. 198.3. ст. 198, п. 198.5. ст. 198, п. 189.1. ст. 189, п. 198.1. ст. 198, п. 198.3. ст. 198, ПК України, у зв'язку з чим позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: липень 2011 на суму 407611,78 грн.; серпень 2011 на суму 859837,00 грн.; вересень 2011 на суму 549932,00 грн.; жовтень 2011 на суму 361885,00 грн.; листопад 2011 на суму 361885,00 грн.; грудень 2011 на суму 361885,00 грн.; січень 2012 на суму 361885,00 грн.; лютий 2012 на суму 361885,00 грн.; березень 2012 на суму 361885,00 грн.; квітень 2012 на суму 361885,00 грн.; травень 2012 на суму 361885,00 грн.; червень 2012 на суму 361885,00 грн.; липень 2012 на суму 361885,00 грн.; серпень 2012 на суму 361885,00 грн.; вересень 2012 на суму 361885,00 гривень.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно 189.1. ст. 189 Податкового Кодексу, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього ж Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.5. ст. 198 цього ж Кодексу, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього ж Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надано суду копії:

- податкових декларація з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по вересень2012 року;

- договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Оріал» 0107-301.07.2011;

- реєстру видаткових накладних на ТОВ «Оріал»;

- видаткових накладна за період з 05.07.2011 року по 31.08.2011 року;

- реєстру виданих податкових накладних та розрахунків коригування на ТОВ «Оріал»;

- податкових накладних за період з 05.07.2011 року по 21.09.2011 року;

- розрахунків коригування за період з 11.11.2011 року по 30.11.2011 року;

- реєстру банківських виписок по ТОВ «Оріал»;

- банківських виписок за період з 06.07.2011 року по 30.11.2011 року;

- реєстру договорів на постачання товару, що в подальшому реалізовано ТОВ «Оріал»;

- договору поставки товару, укладеного між позивачем та ЗАТ «Інтертайл» №27-05-2010 від 27.05.2010 року;

- договору поставки, укладеного між позивачем та ПП «Термтех» №12/01-01 від 12.01.2010 року;

- додатків до договору поставки №12/01-01 від 12.01.2010 року;

- договору купівлі-продажу, укладеного позивачем та ТОВ «Церсаніт Ін вест» №52 ОР/2010 від 11.01.2010 року;

- договору поставки, укладеного між позивачем та ЗАТ «Зевс Кераміка» №860 від 11.01.2010 року, додаткової угоди до договору постачання №860;

- дилерського договору, укладеного між позивачем та ПрАТ «Інтертайл» № 050 від 01.06.2011 року;

- договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ «Церсаніт трейд Україна» №1 від 01.04.2011 року;

- договору поставки, укладеного між позивачем та ПП «Керам-Сіті» №24011 від 04.01.2011 року;

- реєстру документів по матеріалах придбаних у ЗАТ «Інтертайл» і в подальшому проданих на ТОВ «Оріал»;

- видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних за період з 09.12.2010 року по 18.08.2011 року;

- реєстру документів товар, який придбаний у ЧП «Керам-Сіті» і в подальшому проданий на ТОВ «Оріал»;

- видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних за період з 28.07.2010 року по 26.08.2011 року;

- реєстру документів товар, якийпридбаний у ТОВ «Церсаніт Ін вест» і в подальшому проданий на ТОВ «Оріал»;

- видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних за період з 18.01.2011 року по 22.02.2011 року;

- реєстру документів товар, який придбаний у ЗАТ «Зевс Кераміка» і в подальшому проданий на ТОВ «Оріал»;

- видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних за період з 09.09.2010 року по 25.08.2011 року;

- реєстру документів по матеріалах придбаних у ПП «Термтех» і в подальшому проданих на ТОВ «Оріал»;

- видаткових накладних, податкових накладних за період з 04.10.2010 року по 31.01.2011 року;

- реєстру документів про товар придбаний у ТОВ «Церсаніт Трейд Україна» і в подальшому реалізований ТОВ «Оріал»;

- видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних за період з 08.04.2011 року по 26.08.2011 року;

- договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Оріал» №1003-3 від 10.03.2011 року;

- податкової накладної №4 від 01.07.2011 року;

- видаткової накладної №Л-00000937 від 01.07.2011 року;

- податкової накладної №5 від 01.07.2011 року;

- видаткової накладної №Л-00000938 від 01.07.2011 року;

- реєстру договорів постачальників товар який в подальшому проданий на ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»;

- договору поставки товару, укладеного між позивачем та ЗАТ «Інтертайл» №27-05-2010 від 27.05.2010 року;

- дилерського договору №050 від 01.06.2011 року;

- договору поставки товару, укладеного між позивачем та ПП «Термтех» №12/01-01 від 12.01.2010 року, додатків до договору поставки №12/01-01;

- договору поставки товару, укладеного між позивачем та ТОВ «Церсаніт Ін вест» №52 ОР/2010 від 11.01.2010 року;

- договору поставки товару, укладеного між позивачем та ТОВ «Церсаніт Трейд Україна» №1 від 01.04.2011 року;

- реєстру прихідних товарних накладних; ТТН і податкові накладних по ТМЦ, що в подальшому реалізовувались на ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»;

- видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних за період з 19.11.2010 року по 04.01.2011 року.

Відповідачем на підтвердження правомірності спірних рішень надано суду копії:

- Акту від 10.02.2012 року за № 328/236-36917523 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оріал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01012011 року по 30.09.2011 року;

- Акту від 17.05.2012 року за № 129/237/35554567 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Судом не враховуються заперечення відповідачем позовних вимог, актами перевірок контрагентів позивача, оскільки згідно з пунктом 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Вказані акти перевірок контрагентів позивача не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у вказаних актах перевірок контрагентів позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини встановлені у вищевказаних актах перевірок контрагентів позивача.

Судом не враховуються висновки податкового органу щодо порушення позивачем п. п. 198.3. ст. 198, п. 198.5. ст. 198, п. 189.1. ст. 189, п. 198.1. ст. 198, п. 198.3. ст. 198 ПК України у зв'язку з тим, що у його контрагентів відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого укладені угоди з позивачем містять ознаки нікчемності, оскільки фактичне проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість підтверджується наявними у справі первинними документами бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами надано суду вищевказані копії належних первинних документів за відповідний період.

Предметом спору по даній справі не є правомірність віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту та права позивача на нарахування податкового кредиту. Обставини встановлені п. 198.5. ст. 198 ПК України, відповідачем не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами.

Крім цього, з метою застосування цього ж пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що по суті відповідачем заперечується, а відтак і спростовує зроблені відповідачем висновки про порушення вищевказаних вимог ПК України.

Податковий кодекс України не ставить в залежність формування (сплату) позивачем податкових зобов'язань з ПДВ від відсутності у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, здійснення ними операцій з наданням податкової вигоди третім особам та незаконне формування податкового кредиту.

Судом не враховуються висновки акту перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги, щодо відсутності транспортних документів, які підтверджують здійснення поставки товарів від позивача його контрагентам на підставі вищевказаних договорів, оскільки поставка товару згідно укладених договорів здійснювалася самими контрагентами позивача.

Щодо нікчемності, на думку податкового органу, вищезазначених правочинів суд зазначає, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. В матеріалах справи є докази реальності виконання господарських зобов'язань, що спростовує висновок відповідача про нікчемність правочинів.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Приватного підприємства «Лео Кераміка» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 23.01.2013 року за № 00000092302/1357 та форми «В4» від 08.04.2013 року за № 0000842210/7906, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 00000092302/1357 від 23.01.2013 року.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000842210/7906 від 08.04.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лео Кераміка» (ЄДРПОУ 35968529, вул. Городоцька, 172, м. Львів) 2294,00 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 05.08.2012 року.

Суддя Гавдик З.В.