Ухвала

від 12.11.2013 по справі 813/4153/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р. № 876/10897/13 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Волошин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Лео Кераміка» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

у травні 2013 року позивач ПП «Лео Кераміка» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби у якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 23.01.2013 року за № 00000092302/1357 та форми «В4» від 08.04.2013 року за № 0000842210/7906.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року складено висновок про заниження ПП «Лео Кераміка» податку на додану вартість та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. З цими висновками позивач не погоджується, оскільки господарські операції з ТзОВ «Оріал» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» відбувались реально, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а зазначені вище контрагенти перебували в єдиному державному реєстрі підприємств, були зареєстровані платниками податку, не були та не перебувають в стадії банкрутства чи припинення господарської діяльності. Придбаний контрагентами позивача товар оплачено на розрахунковий рахунок останнього, що також відображено в акті перевірки. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач володів на умовах оренди складськими приміщеннями за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 174. Передача товару ТОВ «Оріал» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» проведена шляхом відвантаження із зазначеного вище складу постачальника (ПП «Лео Кераміка») згідно умов укладених договорів поставки, а доставка здійснювалась шляхом самовивозу покупцем. Під час перевірки на підприємстві було проведено інвентаризацію ТМЦ станом на 06.12.2012 року, за результатами якої надлишків не було встановлено.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними і скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби форми «Р» від 23.01.2013 року за № 00000092302/1357 та форми «В4» від 08.04.2013 року за № 0000842210/7906.

Із цією постановою не погодився відповідача та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така ухвалена з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що в процесі проведення перевірки, податковою інспекцією встановлено неправомірне відображення ПП «Лео Кераміка» у податковому обліку шляхом включення до податкового кредиту господарських операцій з ТзОВ «Оріал» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», оскільки такі фактично між позивачем та зазначеними контрагентами не відбувались. А саме, перевіркою встановлено використання запасів не у господарській діяльності ПП «Лео Кераміка» за липень-серпень 2011 року, а саме списання товару зі складу без фактичної їх реалізації покупцям ТзОВ «Оріал» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». Отже, подані до перевірки первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості. Крім того, перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і прибули в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така не може бути задоволена.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ПП «Лео Кераміка» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року, результати якої оформлені актом № 4962/22-10/35968529 від 08.01.2013 року.

Відповідно до висновків цього акта, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3. ст. 198, п. 198.5. ст. 198, п. 189.1. ст. 189, п. 198.1. ст. 198, п. 198.3. ст. 198, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

До таких висновків податковий орган дійшов з тих міркувань, що позивач виписував податкові накладні на відпуск товарів (плитки керамічної, фризи, декору в асортименті та ін.) для ТОВ «Оріал», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», однак згідно актів Алчевської ОДПІ Луганської області за № 328/236-36917523 від 10.02.2012 року та Ленінської МДПІ у м. Луганську за № 129/227/35554567 від 17.05.2012 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки цих підприємств з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість встановлено, що господарські операції між ТОВ «Оріал», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Крім того, товарно-транспортна документація, на підставі якої здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу до перевірки не надані.

На підставі вказаного вище акта перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000092302/1357 від 23.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 673811,74 грн, в тому числі за основним платежем - 539049,39 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 134762,35 грн та податкове повідомлення-рішення від 23.01.2013 року № 0000102302/1358 відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2011 року - вересень 2012 року включно.

04.04.2013 року рішенням ДПС у Львівській області за № 5870/10/10-2005/400 «Про результати розгляду первинних скарг» частково задоволено скаргу позивача, на виконання якого відповідачем 08.04.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000842210/7906, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: липень 2011 на суму 407611,78 грн; серпень 2011 на суму 859837 грн; вересень 2011 на суму 549932 грн; жовтень 2011 на суму 361885 грн; листопад 2011 на суму 361885 грн; грудень 2011 на суму 361885 грн; січень 2012 на суму 361885 грн; лютий 2012 на суму 361885 грн; березень 2012 на суму 361885 грн; квітень 2012 на суму 361885 грн; травень 2012 на суму 361885 грн; червень 2012 на суму 361885 грн; липень 2012 на суму 361885 грн; серпень 2012 на суму 361885 грн; вересень 2012 на суму 361885 грн.

Суд першої інстанції задовольнив адміністративний позов і виходив з того, що фінансово-господарські операції позивача з ТОВ «Оріал», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» документально підтверджені відповідними первинними документами, а тому помилковими є висновки органу державної податкової служби про безтоварність операцій та нікчемність правочинів, а доводи викладені в акті перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах господарської діяльності позивача. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності, позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків чи недостовірність його відомостей.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Норми, щодо порядку віднесення сум податку до податкового кредиту містить Податковий кодекс України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно 189.1. ст. 189 Податкового Кодексу, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього ж Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.5. ст. 198 цього ж Кодексу, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього ж Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту. При цьому, обов'язковій перевірці підлягає реальність проведення господарських операцій. При цьому, господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем на підтвердження реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надано суду копії: податкових декларація з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по вересень2012 року; договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Оріал» 01.07.2011; реєстру видаткових накладних на ТОВ «Оріал»; видаткових накладних за період з 05.07.2011 року по 31.08.2011 року; реєстру виданих податкових накладних та розрахунків коригування на ТОВ «Оріал»; податкових накладних за період з 05.07.2011 року по 21.09.2011 року; розрахунків коригування за період з 11.11.2011 року по 30.11.2011 року; реєстру банківських виписок по ТОВ «Оріал»; банківських виписок за період з 06.07.2011 року по 30.11.2011 року; реєстру договорів на постачання товару, що в подальшому реалізовано ТОВ «Оріал»; договору поставки товару, укладеного між позивачем та ЗАТ «Інтертайл» № 27-05-2010 від 27.05.2010 року; договору поставки, укладеного між позивачем та ПП «Термтех» № 12/01-01 від 12.01.2010 року; додатків до договору поставки №12/01-01 від 12.01.2010 року; договору купівлі-продажу, укладеного позивачем та ТОВ «Церсаніт Інвест» № 52 ОР/2010 від 11.01.2010 року; договору поставки, укладеного між позивачем та ЗАТ «Зевс Кераміка» № 860 від 11.01.2010 року, додаткової угоди до договору постачання № 860; дилерського договору, укладеного між позивачем та ПрАТ «Інтертайл» № 050 від 01.06.2011 року; договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ «Церсаніт трейд Україна» № 1 від 01.04.2011 року; договору поставки, укладеного між позивачем та ПП «Керам-Сіті» № 24011 від 04.01.2011 року; реєстру документів по матеріалах придбаних у ЗАТ «Інтертайл» і в подальшому проданих на ТОВ «Оріал»; видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних за період з 09.12.2010 року по 18.08.2011 року; реєстру документів товар, який придбаний у ЧП «Керам-Сіті» і в подальшому проданий на ТОВ «Оріал»; видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних за період з 28.07.2010 року по 26.08.2011 року; реєстру документів товар, який придбаний у ТОВ «Церсаніт Інвест» і в подальшому проданий на ТОВ «Оріал»; видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних за період з 18.01.2011 року по 22.02.2011 року; реєстру документів товар, який придбаний у ЗАТ «Зевс Кераміка» і в подальшому проданий на ТОВ «Оріал»; видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних за період з 09.09.2010 року по 25.08.2011 року; реєстру документів по матеріалах придбаних у ПП «Термтех» і в подальшому проданих на ТОВ «Оріал»; видаткових накладних, податкових накладних за період з 04.10.2010 року по 31.01.2011 року; реєстру документів про товар придбаний у ТОВ «Церсаніт Трейд Україна» і в подальшому реалізований ТОВ «Оріал»; видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних за період з 08.04.2011 року по 26.08.2011 року; договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Оріал» № 1003-3 від 10.03.2011 року; податкової накладної № 4 від 01.07.2011 року; видаткової накладної № Л-00000937 від 01.07.2011 року; податкової накладної № 5 від 01.07.2011 року; видаткової накладної № Л-00000938 від 01.07.2011 року; реєстру договорів постачальників товар який в подальшому проданий на ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»; договору поставки товару, укладеного між позивачем та ЗАТ «Інтертайл» № 27-05-2010 від 27.05.2010 року; дилерського договору № 050 від 01.06.2011 року; договору поставки товару, укладеного між позивачем та ПП «Термтех» № 12/01-01 від 12.01.2010 року, додатків до договору поставки № 12/01-01; договору поставки товару, укладеного між позивачем та ТОВ «Церсаніт Інвест» № 52 ОР/2010 від 11.01.2010 року; договору поставки товару, укладеного між позивачем та ТОВ «Церсаніт Трейд Україна» № 1 від 01.04.2011 року; реєстру прихідних товарних накладних; ТТН і податкові накладних по ТМЦ, що в подальшому реалізовувались на ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж»; видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних за період з 19.11.2010 року по 04.01.2011 року.

Судом першої інстанції вірно не враховано висновки податкового органу щодо порушення позивачем п. п. 198.3. ст. 198, п. 198.5. ст. 198, п. 189.1. ст. 189, п. 198.1. ст. 198, п. 198.3. ст. 198 ПК України у зв'язку з тим, що у його контрагентів відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого укладені угоди з позивачем містять ознаки нікчемності, оскільки позивачем ПП «Лео Кераміка» на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Оріал», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» надано суду вищевказані копії належних первинних документів за відповідний період.

Також, судом першої інстанції правомірно не взяті до уваги: Акт від 10.02.2012 року за № 328/236-36917523 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оріал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року та Акт від 17.05.2012 року за № 129/237/35554567 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, оскільки вказані акти перевірок контрагентів позивача не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, так як обставини зазначені у вказаних актах перевірок контрагентів позивача мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, а в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Податковий кодекс України не ставить в залежність формування (сплату) позивачем податкових зобов'язань з ПДВ від відсутності у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, здійснення ними операцій з наданням податкової вигоди третім особам та незаконне формування податкового кредиту.

Судом першої інстанції правомірно не враховані висновки акта перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги, щодо відсутності транспортних документів, які підтверджують здійснення поставки товарів від позивача його контрагентам на підставі вищевказаних договорів, оскільки поставка товару згідно укладених договорів здійснювалася самими контрагентами позивача.

Відносно твердження відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами ТОВ «Оріал», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Господарські операції позивача з контрагентами не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами. Відповідачем не надано доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на здійснення господарських операцій, тощо.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків чи недостовірність його відомостей.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Встановлені вище судом обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності згаданих вище правочинів, оскільки проведені між позивачем та ТОВ «Оріал», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» господарські операції мають реальний характер, що підтверджується необхідними первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі № 813/4153/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з дня складення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 15.11.2013 року.