Постанова

від 22.07.2013 по справі 805/7658/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2013 р. Справа № 805/7658/13-а

час прийняття постанови: 12 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Козаченка А. В.

суддів Волгіної Н. П., Куденкові К. О.

при секретарі Широбокові І. В.

за участю:

представника позивача Ковердяєва Л. В.

представника відповідача 1 Кванц А. Г.

представника відповідача 2 не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс" в особі Лівкідатора Степанова О. Ю. до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Т. В. про визнання дій незаконним, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ Сервіс» в особі ліквідатора Степанова О. Ю. (далі-позивач, Товариство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної реєстраційної служби України (далі-відповідач 1), державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Т. І. (далі-відповідач 2) про визнання дій незаконним, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він звернувся до Реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції з питання реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі постанови Господарського суду Донецької області від 10.01.2012р. по справі № 42/44Б, рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 10.01.2013р. по справі №2-409/11. Рішенням № 2418438 від 20.05.2013р. було відмовлено в державній реєстрації прав на нерухоме майно на підставі подання неповного пакету документів.

Позивач вважає відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно неправомірною, просить визнати Рішення № 2418438 від 20.05.2013р. про відмову у державній реєстрації прав незаконним, скасувати рішення, зобов'язати відповідача 2 зареєструвати право власності на нерухоме майно, а саме: вбудоване приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надав до суду письмові заперечення, згідно яких просив відмовити в задоволені позову.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїх заперечень та заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача 1, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п. п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також, ч.4 ст.8 КАС України встановлено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно ст. 2, 13 Закону України № 2453-VI від 07.07.2010р. «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства в тому числі є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

Постановою Господарського суду Донецької області від 10.01.2012р. у справі про банкруцтво № 42/44Б (а.с. 13-14), Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ Сервіс» (83016, м. Донецьк, вул. Аравійська, б. 9, кв. 71, ЄДРПОУ 30073117) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначений Степанов Олексій Юрійович.

Товариство було власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Згідно договору купівлі-продажу від 16.03.2007р. (а.с. 9), Товариство, в особі директора, Козловського А. Г., продало ОСОБА_7 вбудоване приміщення, розташоване за відповідною адресою.

Згідно договору купівлі-продажу від 28.11.2007р. (а.с. 8), ОСОБА_7 продав ОСОБА_8 вищевказане вбудоване приміщення.

10.01.2013р. Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області по справі 2-409/11 було винесено рішення (а.с. 10-11), яким позов ТОВ «АВ Сервіс» до ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третіх осіб: приватних нотаріусів-ОСОБА_12, ОСОБА_10 про визнання договорів купівлі-продажу недійсним-задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу вбудованого приміщення, розташованого за зазначеною адресою, укладений між ТОВ «АВ Сервіс» та ОСОБА_7

Визнано недійсним договір купівлі-продажу вбудованого приміщення, розташованого за зазначеною адресою, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Рішення від 10.01.2013р. по справі № 2-409/11 набрало законної сили 22.01.2013р.

На підставі прав, що виникли після вступу в силу судового рішення від 10.01.2013р. по справі № 2-409/11, ТОВ «АВ Сервіс» звернулося з заявою до Реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції для проведення державної реєстрації права власності на вбудоване приміщення, розташоване за відповідною адресою.

Відповідно положень наказу N 607/5 від 02.04.2013р. зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013р. за N 534/23066 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб", на нерухоме майно загальною площею понад 5000 кв. метрів, а також у випадку подання рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання органу державної реєстрації прав та/або державного реєстратора речових прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав вчинити дії щодо реєстрації, скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідною заявою або без неї щодо вищезазначених речових прав державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводяться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

З урахуванням положень вищезазначеного наказу, вказана заява про реєстрацію права власності була передана Реєстраційною службою Горлівського міського управління юстиції на розгляд до Укрдержреєстру.

Рішенням № 2418438 від 20.05.2013р. (а.с. 12) відповідачем 1 було відмовлено в державній реєстрації прав на нерухоме майно на підставі подання неповного пакету документів.

Відповідно до Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 401/201 (далі-Положення), Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Укрдержреєстр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра юстиції України.

Таким чином, відповідач є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обов'язки щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обтяжень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вiд 01.07.2004р. №1952-IV (далі за текстом - Закон України №1952) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. №703 (далі за текстом - Порядок №703).

Згідно ст. 3 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місця розташування об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України №1952, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України №1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ч.1, ч.3, ч.7 ст.16 Закону України №1952, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

У відповідності до вимог статті 15 Закону України №1952 державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться згідно встановленого порядку.

Згідно п.1 Порядку №703, цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п.2 Порядку №703 державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Відповідно до ст.16 Закону №1952, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Для реалізації прав та обов'язків, що виникли на підставі вищевказаного судового рішення, позивач звернувся до Реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції, Державної реєстраційної служби України з питання реєстрації права власності на нерухоме майно, яке вказано вище.

Відповідно до ст. 24 Закону №1952, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону №1952, Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 52 - 56 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Враховуючи вищевказані підстави та п. 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. № 703 відповідачем було прийнято Рішення № 2418438 від 20.05.2013р. про відмову в державній реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно, на підставі подання неповного пакету документів.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішення відповідача 1 № 2418438 від 20.05.2013р. про відмову у реєстрації права власності не відповідає вимогам ст. 24 Закону №1952, оскільки відповідач не обґрунтував причини відмови у реєстрації декларації.

З вказаної відмови вбачається, що при перевірці заяви та доданих до неї документів встановлено, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Однак, в Рішенні № 2418438 від 20.05.2013р. не вказано, які саме документи необхідно надати для встановлення відповідності заявлених прав, чим порушені права позивачів на повторне звернення до відповідачів, оскільки Порядком передбачено, що після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник може повторно звернутися до державного реєстратора для реєстрації відповідного права власності.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відмова відповідача 2 у реєстрації права власності прийнята в порушення ст. 24 Закону №1952, тому таку відмову слід визнати протиправною.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної реєстраційної служби України провести реєстрацію права власності на відповідний об'єкт, суд вважає вказані позовні вимоги передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, так як вказані позовні вимоги можливо розглянути лише після винесення рішення про відмову в реєстрації права власності з обґрунтуванням причин, з огляду на які реєстрація не відбулася, тому в даний час слід відмовити в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Державної реєстраційної служби України зареєструвати право власності на відповідний об'єкт.

Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України № 2453-VI від 07.07.2010р. «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Зі змісту резолютивної частини рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 10.01.2013р. по справі №2-409/11 чітко вбачається: визнати недійсним договір купівлі-продажу вбудованого приміщення, загальною площею 391, 9 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 16.03.2007 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ-Сервіс" в особі генерального директора Козловського Андрія Геннадійовича та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу вбудованого приміщення, площею 389, 2 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 28.11.2007 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 Проте будь-які висновки суду щодо набуття або визнання права власності за наявною особою у резолютивній частині зазначеного судового рішення-відсутні. У зв'язку з чим вказане рішення суду не може вважатися документом, на підставі якого виникає право власності у розумінні ст. 19 Закону України №1952.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем не доведений факт правомірності винесення оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині позовних вимог.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір у розмірі 17, 20 грн.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс" до Державної реєстраційної служби України, даржавного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Т. В. про визнання дій незаконним, зобов'язання вчинити певні дії про визнання рішення незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Державної реєстраційної служби України про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 2418438 від 20.05.2013р.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс" судові витрати у розмірі 17 (сімнадцять) грн., 20 (двадцять) коп.

Постанова виготовлена та проголошена у судовому засіданні 22.07.2013р.

Повний текст постанови складений 26.07.2013р.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова в адміністративній справі може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Донецький окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Козаченко А.В.

Судді Волгіна Н.П.

Куденков К.О.