Постанова

від 16.10.2014 по справі 805/7658/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року місто Київ К/800/48594/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної реєстраційної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс" в особі ліквідатора Степанова О.Ю. до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратор Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс" в особі ліквідатора Степанова О.Ю. звернулось до суду з позовом до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В., в якому просило суд визнати протиправним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Корюк Т.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 20.05.2013 №2418438 та зобов'язати Державну реєстраційну службу України провести реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщ. 131 «А-ІХ» площею 391,9 кв.м за позивачем.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю рішення про відмову у державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна як такого, що винесено незважаючи на подання позивачем повного та достатнього пакету документів для вчинення реєстраційної дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, позов задоволено частково: визнано протиправним рішення Державної реєстрації служби України про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 20.05.2013 №2418438; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Державна реєстраційна служба України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Господарського суду Донецької області від 10.01.2012 у справі про банкрутство №42/44Б товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Степанова Олексія Юрійовича.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс" було власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з договором купівлі-продажу від 28.11.2007 ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 зазначене вбудоване приміщення.

10.01.2013 Центрально-міським районним судом м. Горлівки Донецької області по справі №2-409/11 винесено рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс" до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третіх осіб: приватних нотаріусів - ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу вбудованого приміщення А-ІХ загальною площею 391,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 16.03.2007, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс" в особі генерального директора Козловського Андрія Геннадійовича та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_8; визнано недійсним договір купівлі-продажу вбудованого приміщення А-ІХ загальною площею 391,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 28.11.2007, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_7

У зв'язку із набранням законної сили рішенням Центрально-міським районним судом м. Горлівки Донецької області від 10.01.2013 по справі №2-409/11, товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс" звернулось до Реєстраційної служби Горлівського міського управління юстиції для проведення державної реєстрації права власності на вбудоване приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Корюк Тетяни Василівни від 20.05.2013 № 2418438 товариству з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс" на підставі пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " відмовлено у державній реєстрації права власності на вбудоване приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування рішення від 20.05.2013 № 2418438, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з його протиправності як такого, що прийнято без дотримання вимог статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не обґрунтував причини відмови у реєстрації.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги, поданої Державною реєстраційною службою України, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не містить положень, згідно з якими державна реєстрація речових прав здійснюється виключно на підставі судових рішень про визнання права власності.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.01.2013 Центрально-міським районним судом м. Горлівки Донецької області по справі №2-409/11 винесено рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс" до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третіх осіб: приватних нотаріусів - ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу вбудованого приміщення А-ІХ загальною площею 391,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 16.03.2007, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс" в особі генерального директора Козловського Андрія Геннадійовича та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_8; визнано недійсним договір купівлі-продажу вбудованого приміщення А-ІХ загальною площею 391,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 28.11.2007, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Так, визнання недійсним у судовому порядку договору купівлі-продажу нерухомого майна є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення певних наслідків, а саме відновлення права власності на нерухоме майно за особою, яка його відчужила на підставі правочину, що визнано судом недійсним.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на обставини, встановлені рішенням Центрально-міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10.01.2013, колегія суддів вказує помилковість позиції державного реєстратора щодо невідповідності поданих позивачем документів вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення від 20.05.2013 № 2418438 про відмову у державній реєстрації як такого, що прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У той же час, зважаючи на те, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень приймає державний реєстратор, колегія суддів вказує на помилковість посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на протиправність рішення від 20.05.2013 №2418438 як рішення Державної реєстраційної служби України.

Одночасно з викладеним, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного рішення як такого, що прийнято без зазначення вмотивованих причин для відмови у державній реєстрації.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Форма рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень затверджена Додатком 8 до наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2011 №3601/5.

Згідно з виноскою 14 Додатку 8 в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2011 №3601/5, чинній на момент прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення, підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень у рішенні зазначаються відповідно до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що державним реєстратором при прийнятті оскаржуваного рішення в якості підстави для відмови у державній реєстрації зазначено: "подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують", що відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та формі рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень затвердженій Додатком 8 до наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2011 №3601/5.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову до Державної реєстрації служби України.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Сервіс" в особі ліквідатора Степанова О.Ю. до Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним рішення відмовити.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Корюк Тетяни Василівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 20.05.2013 №2418438.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та не може бути переглянута в порядку ст.ст.235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: