Постанова

від 30.07.2013 по справі 826/8901/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2013 року 14:23 № 826/8901/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Велігор» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за участю:

представників позивача: Гаврилюка А.В., Наконечного В.Л., Ярмоли А.Ю.

представників відповідача: Коваленка А.О., Іващенко О.С.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30.07.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірмес», Товариство з обмеженою відповідальністю «Солтас», Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліт Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нордос», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гратіон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мімант» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Велігор» звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2013 в адміністративній справі № 826/6999/13-а позовні вимоги вищезазначених юридичних осіб роз'єднано в окремі провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2013 адміністративну справу № 826/8901/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велігор» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.02.2013 № 0000162230 прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскільки розрахунки проводились у валюті України та перерахування здійснювалось на рахунок нерезидента, що відкритий в Україні, то необхідність в отриманні ліцензії НБУ відсутня.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що у відповідності до вимог законодавства, діючого під час здійснення розрахунків з нерезидентом, операції щодо здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами у валюті України допускаються виключно за наявності індивідуальної ліцензії НБУ. Враховуючи не надання позивачем такої ліцензії в ході перевірки, на думку відповідача, санкції у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні визначені позивачу правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовою особою відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби № 1607 від 17.10.2012, направлення № 2005 від 17.10.2012 згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Велігор» (код ЄДРПОУ 37936306) з питань підтвердження від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами та дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з цінними паперами за період з 01.12.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 30.10.2012 № 3959/22-30/37936306 (далі - акт № 3959/22-30/37936306).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» із змінами та доповненнями, а саме здійснення ТОВ «Велігор» в межах торговельного обороту у валюті України розрахунків з нерезидентом «PT Platinum Public Limited» (Кіпр) без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

На підставі акту перевірки № 3959/22-30/37936306 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.11.2012 № 0000782230, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 40 567 854,58 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

ТОВ «Велігор» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 № 0000782230 у порядку адміністративного оскарження, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві від 31.01.2013 №1020/10/12-1-03 прийнятим, за результатом розгляду скарги позивача, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.11.2012 № 0000782230 та зобов'язано ДПІ у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби прийняти податкове повідомлення-рішення за формою "У" згідно з додатком 11 до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236.

Відповідач на підставі вищезазначеного рішення Державної податкової служби міста Києва виніс податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013 № 0000162230 про застосування до ТОВ «Велігор» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 40 567 854,58 грн. за порушення резидентами порядку розрахунків, встановленого статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 15.04.2013 № 725/6/99-99-10-01-15 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 20.02.2013 № 0000162230 - без змін.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Велігор» звернулось до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Суд встановив, що 07.12.2011 між ПТ Платинум Паблік Лімітед (Продавець) та ТОВ «Ірмес» (Покупець 1), ТОВ «Солтас» (Покупець 2), ТОВ «Меліт Інвест» (Покупець 3), ТОВ «Нордос» (Покупець 4), ТОВ «Мімант» (Покупець 5), ТОВ «Гратіон» (Покупець 6), ТОВ «Велігор» (Покупець 7) укладено Договір купівлі-продажу 2 112 993 простих акцій, які складають 68,7488% випущеного акціонерного капіталу Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» (Банк) (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.2 Договору, при Завершенні Продавець має передати, а Покупці мають придбати, із залученням Торговця цінними паперами (ТОВ «Ай пі Сек'юрітіз») як посередника, повне законне та бенефіціарне право власності на Акції.

Згідно з пп. 2.2.7 Договору, ТОВ «Велігор» (Покупець 7) за цим Договором купує 301 857 акцій, що складають 9,82127% статутного капіталу Банку.

З оригіналів банківських виписок, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що 19.12.2011 позивач перерахував на рахунок ПТ Платинум Паблік Лімітед грошові кошти у розмірі 40 567 854,58 грн.

Абзацом 3 п. 6 ч. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93) встановлено, що нерезидентами є розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Постановою Національного банку України від 14.10.2004 року № 484 затверджено Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України.

Згідно з абз. 6 п. 1.3 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, розрахунки в межах торговельного обороту - рух коштів між резидентами і нерезидентами за операціями продажу (купівлі) товарів на підставі зовнішньоекономічних договорів, які передбачають експорт або імпорт товарів.

При цьому, статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що «товар» - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Пунктом 17 Договору купівлі-продажу від 07.12.2011 визначено, що ставка обміну валют для конвертації сум у доларах США, які підлягають сплаті у гривнях, якщо це вимагається, є: у зв'язку зі сплатою Ціни Акцій офіційна ставка обміну валют, встановлена та опублікована НБУ станом на Робочий день до Дати Завершення плюс 0,3 відсотка; в усіх інших випадках - офіційна ставка обміну валют, встановлена та опублікована НБУ станом на Робочий день до Дати відповідної конвертації валют.

У відповідності до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку від 10.08.2005 № 281 валютні операції - це операції, пов'язані з переміщенням або переходом права власності на валютні цінності.

Декретом Кабінету Міністрів України № 15-93 встановлено, що валютні цінності - це цінності, по відношенню до яких валютним законодавством країни встановлено особливий режим обігу на території країни та при перетині її кордонів.

Згідно з чинним законодавством України до валютних цінностей віднесено: 1) валюту України - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають у обігу та є законними платіжними засобами на території України; вилучені з обігу або такі, що вилучаються та підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, а також кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Пунктом 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 встановлено, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Таким чином, з правового аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що для здійснення розрахунків між ТОВ «Велігор» та нерезидентом ПТ Платинум Паблік Лімітед за Договором купівлі-продажу від 07.12.2011, позивач зобов'язаний був отримати ліцензію Національного банку України.

Згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовується штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

Позивач факту здійснення розрахунків з нерезидентом без отримання відповідної ліцензії НБУ не спростував. Фактичне перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок нерезидента підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення форми «У» від 20.02.2013 № 0000162230.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Велігор» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складений 05.08.2013