Рішення

від 06.08.2013 по справі 912/775/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 рокуСправа № 912/775/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/775/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ-ЕНЕРГО", м. Запоріжжя

до відповідача: Кіровоградського підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло", м. Кіровоград

про стягнення 134 999,47 грн.

Представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Погоріла Н.С., довіреність № б/н від 23.04.13 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КІМ - ЕНЕРГО" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Кіровоградського підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 76 688,00 грн., пені у розмірі 17586,16 грн., інфляційних втрат в розмірі 7321,54 грн., 3% річних в розмірі 3403,77 грн., юридичних послуг в розмірі 30000,00 грн., всього в сумі 134 999,47 грн.

Представник позивача участі в судовому засіданні не брав, проте, надіслав на адресу суду клопотання № 26 від 02.08.13 р. про розгляд справи без участі повноважного представника товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ-ЕНЕРГО" (а.с. 73).

Крім того, позивач пояснив, що 30 000,00 грн., пред'явлені до стягнення з відповідача, є коштами за юридичну допомогу адвоката.

Зважаючи на те, що явка представника позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалась та враховуючи виконання позивачем вимог суду, господарський суд вважає за можливе задовольнити заявлене позивачем клопотання.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача підтримав свою правову позицію, викладену у письмових запереченнях на позовну заяву.

Так, згідно письмових заперечень на позовну заяву від 07.06.13 р., відповідач визнає суму основного боргу та 3% річних, проте заперечує в решті позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині сплати пені, інфляційних втрат та витрат на юридичні послуги (а.с. 29 - 31).

У судовому засіданні 06.08.13 р. представником відповідача подано письмову заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафних санкцій (а.с.82).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступне.

10.06.11 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "КІМ-ЕНЕРГО" (далі - Постачальник) та Кіровоградським підприємством електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" (далі - Покупець) укладено договір поставки № 1006 (далі - Договір, а.с. 9).

Відповідно до умов Договору, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця електротехнічну продукцію (далі - продукція), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах і в порядку, передбачених даним Договором (п. 1.1. Договору).

У п.п. 2.1. - 2.2. Договору сторони визначили, що Постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця по цінам, що відображені в накладних (рахунок - фактура, специфікація); загальна вартість Договору складає 250 000,00 грн.

У розділі 3 Договору сторони погодили порядок розрахунків за Договором.

Так, згідно п.п. 3.1. - 3.2. Договору, Покупець оплачує відвантажену продукцію не пізніше 30 календарних днів від дня поставки. Оплата здійснюється в розмірі повної вартості відвантаженої партії продукції шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений в реквізитах Постачальника у даному Договорі; оплата здійснюється Покупцем на підставі даного Договору і рахунку-фактури, виписаного Постачальником на вартість відвантаженої партії продукції. При здійсненні платежу Покупець зазначає в платіжному дорученні номер і дату рахунку - фактури, по якому партія продукції була відвантажена.

Строк поставки конкретної партії продукції складає до 5 днів після прийняття заявки; форма відвантаження продукції - доставка на склад Покупця; передача продукції оформляється накладною, за наявності довіреності Покупця (п.п. 4.2., 4.3., 5.1. Договору).

У відповідності до п. 10.1. Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.11 р.

Договір підписаний сторонами та скріплений круглими печатками Постачальника та Покупця.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткової накладної № 195 від 14.11.11 р., довіреності № 229 від 14.11.11 р., позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, передавши відповідачу продукцію на суму 101 688,00 грн. (а.с.10-11).

Видаткова накладна № 195 від 14.11.11 р. містить відмітку про отримання товару відповідачем, а саме: підпис повноважного представника Покупця у графі "Отримав".

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, оскільки за отриманий Товар розрахувався частково, сплативши 14.02.12 р. суму в розмірі 20 000,00 грн. та 08.08.12 р. - 5 000,00 грн., що вбачається з наданого позивачем та підписаного Постачальником та Покупцем акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.12 р. (а.с. 12).

Отже, основна заборгованість відповідача за отриманий товар перед позивачем становить 76 688,00 грн. (101 688,00 грн. - 20 000,00 грн. - 5 000,00 грн. = 76 688,00 грн.).

Згідно листа відповідача № 295 від 12.09.12 р., Покупець визнав суму заборгованості в розмірі 76 688,00 грн., пояснивши її виникнення несвоєчасним та не в повному обсязі фінансуванням з місцевого бюджету (а.с. 23).

Оскільки зазначену заборгованість відповідач не сплатив, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів оплати заборгованості в сумі 76 688,00 грн. відповідачем до суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно письмових заперечень на позовну заяву, відповідач суму основної заборгованості в розмірі 76 688,00 грн. визнав у повному обсязі.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар в сумі 76 688,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 17 586,16 грн., інфляційні втрати в сумі 7 321,54 грн. та три відсотки річних в сумі 3 403,77 грн.

В частині вимог про стягнення пені та інфляційних втрат відповідач позовні вимоги заперечив, вважаючи їх необґрунтованими.

Крім того, щодо стягнення пені відповідач просить застосувати строк позовної давності в один рік на підставі ст. 258 Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.1. Договору сторонами погоджено, що за порушення строків виконання зобов'язань по Договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості порушеного (невиконаного) зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно поданого позивачем розрахунку розмір пені становить 17 586,16 грн. (а.с. 8), що нарахована за період з 21.11.11 р. по 13.01.12 р. на суму 101688,00 грн., з 15.02.12 р. по 07.08.12 р. на суму 81688,00 грн. та з 09.08.12 р. по 17.05.13 р. на суму 766888,00 грн.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, фактичні обставини справи та правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові пленуму ВГСУ від 29.05.13 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" господарський суд не погоджується з розрахунком позивача, враховуючи наступне.

Так, в силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Враховуючи умови Договору, поставлений позивачем 14.11.11 р. товар мав бути оплачений Покупцем не пізніше 30 днів з дня поставки, тобто до 14.12.11 р.

Отже, перебіг строку позовної давності в частині вимоги про стягнення пені починається 15.12.11 р. та закінчується 15.12.12 р.

При цьому, відповідно до п. 4.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Таким чином, лист відповідача № 295 від 12.09.12 р. (відповідь на претензію) щодо визнання заборгованості не є підставою для переривання строку позовної давності стосовно вимоги про стягнення пені.

Пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

При цьому, слід враховувати також положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Визначений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Однак, господарським судом встановлено, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені сплинув, і про це зроблено заяву відповідачем у справі.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України нарахована позивачем пеня не може бути стягнута з відповідача, з урахуванням пропуску строку позовної давності за період з 15.12.11 р. по 22.05.12 р. включно; пеня має бути нарахована позивачем за період з 23.05.12 р. по 15.06.12 р. на суму 81 688,00 грн. Згідно розрахунку проведеного господарським судом сума пені за вказаний вище період становить 803,49 грн.

В іншій частині вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, у зв'язку зі сплином строку позовної давності (до 23.05.12 р.) та із застосуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (після 15.06.12 р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині вимоги про стягнення втрат від інфляції господарський суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у письмовому відзиві на позовну заяву, щодо необґрунтованості наданого позивачем розрахунку.

Так, господарським судом встановлено, що інфляційні втрати за період з 14.02.12 р. по 07.08.12 р. та за період з 08.08.12 р. по 17.05.13 р. мали від'ємний індекс, що не враховано позивачем, в результаті чого позивачем завищено пред'явлену до стягнення суму.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати на суму 160,92 грн., нараховані за весь час прострочки, починаючи з 15.12.11 р. по 17.05.2013 р., з урахуванням часткових проплат відповідача, а саме: 14.02.12 р. - 20 000,00 грн. та 08.08.12 р. - 5 000,00 грн.

Так, на суму заборгованості 101 688,00 грн. інфляційні втрати за період з 15.12.11 р. по 13.02.12 р. становлять 406,75 грн., на суму 81 688,00 грн. за період з 14.02.12 р. по 07.08.12 р. інфляційні втрати становлять мінус 245,06 грн., на суму 76 688,00 грн. за період з 08.08.12 р. по 17.05.13 р. інфляційні втрати становлять мінус 0,77 грн., а всього 160,92 грн. (406,75 грн. +(- 245,06 грн.)+ (- 0,77 грн.) = 160,92 грн.).

Враховуючи помилкове визначення граничного строку сплати позивачем 21.11.11 р., господарським судом також проведено новий розрахунок нарахування 3 % річних, а саме: 509,83 грн. за період з 15.12.11 р. по 13.02.12 р. на суму 101 388,00 грн., 1 181,68 грн. за період з 14.02.12 р. по 07.08.12 р. на суму 81 688,00 грн. та 1 783,78 грн. за період з 08.08.12 р. по 17.05.13 р. на суму 76 688,00 грн., що загалом становить 3 475,29 грн. (509,83 грн. + 1181,68 грн.. + 1783,78 грн. = 3 475,29 грн.).

Враховуючи те, що суд не може вийти за межі розміру пред'явленої до стягнення позивачем суми 3 % річних 3 403,77 грн., стягненню з відповідача підлягає пред'явлена до стягнення позивачем сума 3 % річних - 3 403,77 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальній сумі 81 056,18 грн., в решті позову слід відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача 30 000,00 грн. юридичних послуг.

На вимогу господарського суду позивачем уточнено, що вказана сума сплачена позивачем за юридичну допомогу адвоката (а.с. 73).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Згідно п.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Позивачем до суду надано копію договору № 1 від 01.06.12 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "КІМ-ЕНЕРГО" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт - Буд 2007" (Виконавець) про надання юридичної допомоги (а.с. 57), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання здійснювати захист товариства з обмеженою відповідальністю "КІМ-ЕНЕРГО" відносно проблеми, що виникла та пов'язана з невиконанням Кіровоградським підприємством електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" договору поставки № 1006 від 10.06.11 р.

Пунктом 2.1. договору про надання юридичної допомоги № 1 від 01.06.12 р. передбачено, що юридична допомога надається клієнту шляхом участі в судових засіданнях судових інстанцій всіх рівнів у відповідності до норм ГПК, КПК України; представництва та захисту прав і законних інтересів Замовника в державних органах, інших організаціях, підприємствах, установах; складання окремих правових документів (листів, скарг, клопотань, претензій, позовних заяв та інших документів у відповідності до норм чинного законодавства); відносно проблеми, що виникла та пов'язана з невиконанням договору поставки № 1006 від 10.06.11 р.

Замовник зобов'язався на протязі двох днів з моменту підписання договору видати довіреність на представника його інтересів - гр. Осауленко Віталія Миколайовича (п. 3.4. Договору).

У п.п. 4.1.-4.2. Договору Замовником та Виконавцем погоджено, що за надання правової допомоги (послуг) у відповідності до п. 2.1. даного договору, Замовник сплачує Виконавцю гонорар в розмірі 30000,00 грн.; оплата за послуги здійснюється Замовником у валюті України у формі передоплати, на протязі 8 місяців з моменту укладення договору.

В матеріалах справи наявні також копія платіжного доручення № 56 від 11.02.13 р. про сплату товариством з обмеженою відповідальністю "КІМ-ЕНЕРГО" 30000,00 грн. за юридичні послуги, копія рахунку - фактури № СФ-0000010 від 05.02.13 р., на підставі якого вказані кошти були сплачені та копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 4013 на ім'я Білицького Євгена Миколайовича (а.с.24-25, 74).

При цьому, господарським судом враховано правову позицію Пленуму Вищого господарського суду України, викладену в постанові за № 7 від 21.02.13 р., а саме в тій частині, що відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язаних з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази надання позивачу у даній справі будь-яких адвокатських послуг адвокатом Білицьким Євгеном Миколайовичем.

Так, позовна заява підписана генеральним директором позивача Почепцовим О.М.; у судовому засіданні 16.07.13 р. приймали участь генеральний директор Почепцов О.М.. та Осауленко В.М.

Зі змісту наданого до суду договору № 1 про надання юридичної допомоги від 01.07.2012 р. (п. 3.4. договору) визначено, що Замовник зобов'язаний протягом двох днів з моменту підписання договору видати довіреність на представника його інтересів гр. Осауленко Віталію Миколайовичу.

Хоча в матеріалах справи є наявною довіреність № 1 від 01.07.2012 р., видана позивачем на ім'я Осауленко В.М. (а.с. 52), однак докази наявності у даної особи статусу адвоката в матеріалах справи відсутні, позивачем не надано.

В матеріалах справи відсутні також докази надання у даній справі послуг адвокатом Білецьким Е.М., копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю якого надана позивачем до суду (а.с. 74).

За таких обставин, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. як витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засідання 06.08.13 р. оголошувалась перерва до 17 год. 00 хв.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Кіровоградського комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" (25030, м. Кіровоград, вул. Панфіловців, 20, код ЄДРПОУ 03347135, р/р 26005221490200 в АТ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кім - Енерго" (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне Шосе, 30; поштова адреса: 69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 105, офіс 4, код ЄДРПОУ 36836188, р/р 26007265636200 АКИБ УкрСиббанк м. Запоріжжя, МФО 351005) заборгованість в сумі 81 056,18 грн., з них: 76 688,00 грн. - основний борг, 803,49 грн. - пеня, 3403,77 грн. - 3% річних та 160,92 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 616,98 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити позивачу за адресою: 69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 105, офіс 4.

Повне рішення складено 07.08.2013 року.

Суддя Л. С. Коротченко