Рішення

від 28.08.2007 по справі 2-254/07

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2 - 254/2007рік

Справа № 2 -

254/2007рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня

2007року                                                                                                      м.Токмак

Токмацький

районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Поди Н.М., при

секретарі Рєзановій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 др ОСОБА_2про визнання правд власності на % частину квартири спільної

сумісної власності подружжя

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, вказуючи, що з

18.11.1994року з відповідачем проживали в зареєстрованому шлюбі. 25.05.1999

року вказаний шлюб було розірвано, про що свідчить актовий запис НОМЕР_1

Свідоцтва про розірвання шлюбу виданого Токмацького міськвідділом РАГС.

26.03.2004 року шлюб з відповідачем знову був зареєстрований, який до цього

часу не розірвано. Від даного шлюбу мають сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1року

народження.

За час шлюбу, згідно договору купівлі-продажу від 11

червня 1996 року була придбана квартира АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу

квартири був оформлений на ім'я її чоловіка, ОСОБА_2., відповідача по справі,

за взаємною згодою.

На даний час відповідач ігнорує її право власності на квартиру, чинить

перешкоди, за взаємною згодою з відповідачем не можуть розпоряджатися

квартирою. Відсутність визначення її частки у праві спільної сумісної власності

подружжя ставить її в залежне становище від чоловіка та позбавляє можливості

реалізувати її право на розпорядження часткою у майні, що є об"єктом права

спільної сумісної власності подружжя. Відсутність правовстановлюючого документа

на нерухомість перешкоджає їй самостійно приймати участь в цивільно-правових

відносинах. В зв"язку з чим змушена звернутися до суду з даним позовом,

який просила задовольнити.

Позивачка, ОСОБА_1. в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги,

пояснивши, що вказане нею в позові знаходить прояви в тому, що приїхавши в м.

Токмак з Іспанії, вона не мала можливості ввійти в квартиру, відповідач змінив

замки. Крім того на даний час вона, відповідач та їх дитина проживають та

працюють в Іспанії. Визнання права власності Ща квартиру їй необхідно, щоб мати

можливість розпорядитися своєю часткою, подарувати її синові. Твердження

відповідача, що на даний час шлюб між ними розірвано не відповідає дійсності.

Так як винесене Токмацьким районним судом заочне рішення від 05.06.2006р. про розірвання

шлюбу з відповідачем скасовано відповідно до ухвали Токмацького районного суду

від 22.08.2006р. На  даний  час в 

Іспанії  вони  з 

відповідачем вирішують  питання

про

розлучення. Крім того квартплату вона також сплачувала до. На підстав^ рішення

Токмацького районного суду від 05.05.1999р. проведений поділ майна

спільнонажитого з відповідачем. Поділ квартири не проводився. Відповідач перший

вивіз свою частку майна. Вона вивезла свою частку після нього.

Відповідач, ОСОБА_2. та його представник ОСОБА_4. в судовому засіданні

позов не визнали та пояснили, що за час коли відповідач знаходився в Іспанії

позивачка вивезла спільнонабуте за час шлюбу майно з квартири, залишивши

меблеву стінку, ліжко, про що свідчить акт та пояснення свідків. Замки він не змінював,

ключ залишив для передачі позивачці, щоб вона мала можливість зайти до

квартири. Якщо буде визначено право позивачки на 1/2частину квартири то він не

зможе користуватися квартирою, знову виникнуть сварки та непорузуміння;

Квартплату та борги по ній сплачував він. В зв"язку з чим просив в

задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи та

дослідивши надані сторонами докази, визнає що, позов ОСОБА_1підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені

такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до актового запису НОМЕР_1

від 18.11.1994року Свідоцтва про укладення шлюбу сторони зареєстрували шлюб

18.11.1994р., який розірвано відповідно до актового запису НОМЕР_2 від

25.05.1999року Свідоцтва про розірвання шлюбу.

Тобто, квартира АДРЕСА_1придбана відповідачем

11.06.1996р. відповідно до договору купівлі-продажу в період проживання   сторін в зареєстрованому шлюбі.

Про що, в

судовому засіданні не заперечував і відповідач по справі.

Відповідно до довідки №21/3-48 від 05.05.2006р. 26.03.2004р. сторони по

справі знову зареєстрували шлюб в Токмацькому міеьквіддїлі реєстрації актів

цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, відповідно до актового

запису НОМЕР_3.

Твердження відповідача, що шлюб з позивачкою на даний час розірвано не

відповідає дійсності, так як відповідно до Ухвали Токмацького районного суду

від 22.08.2006р. заочне рішення за позовом відповідача про розірвання шлюбу

скасовано, а ухвалою Токмацького районного суду від 10.11.2006р^ позовну заяву

відповідача по справі залишено без розгляду. Дані ухвали суду винесені після

отримання відповідачем свідоцтва про розірвання шлюбу.

В судовому засіданні відповідачем надано акт від 16.07.2007р. про майно яке

є в наявності в квартирі станом на час складання акта. Також, в судовому

засіданні були допитані свідки ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8., які

підписали даний акт про наявність речей які є в спірній квартирі. Але, суд

розглядає позов не про поділ спільнонажитого майна подружжя, тому хто з сторін

і коли вивозив і які речі суд не може прийняти як докази при розгляді даного

позову. Тим більше, що свідки ОСОБА_8. та ОСОБА_7.

пояснили, що бачили як позивачка вивозила речі в 2006році та весною 2007р, а

акт складено тільки 16.07.2007р.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу

України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та

чоловікові   на праві спільної сумісної

власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України та ст. 16 Закону України «Пдо

власність» квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження

майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

В зв"язку з чим, суд встановив, що сторони перебували в

зареєстрованому шлюбі, та знаходячись в шлюбних відносинах придбали квартиру

АДРЕСА_1 та яка належить їм на праві спільної сумісної власності.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної

сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов"язані

доводити наявність права спільної сумісної власності на майно набуте у шлюбі.

Відповідач не довів ті обставини на які він посилається як на підставу свої

вимог і заперечень  відповідно до ст.60

ЦПК України.

На підставі викладенного керуючись ст.ст.209,212,214,215,217,218 ЦПК

України, ст.ст. 60,61,63 Сімейного кодексу України, ст.ст.2,11,13,16 Закону

України "Про власність" суд,

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання права власності на 1А частину квартири

- задовольнити.

Визнати

за ОСОБА_1 в об"єкті права спільної сумісної власності подружжя право

власності на 1Л частину квартири АДРЕСА_1. Другу Уг частину квартири АДРЕСА_1

залишити на праві власності за ОСОБА_2.

Стягнути з

ОСОБА_2судові витрати в сумі 81грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, через суд першої

інстанції шляхом подачі в 10денний строк з дня проголошення рішення заяви про

апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295

ЦПК України.