Постанова

від 31.07.2013 по справі 816/4039/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4039/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представника позивача - Запорожець В.В.,

представника відповідача - Голуб О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Світ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2013 року Приватне підприємство "Світ" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2013 року № 0000452204/411, № 0000462204/410.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки акту перевірки та прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки суперечать приписам чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. Письмові заперечення мотивовані посиланням на те, що реалізація отриманих товарів від постачальника, згідно з наданими для перевірки документами, не відбулась.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що у період з 07.02.2013 року по 11.02.2013 року податковим ревізором-інспектором Кременчуцької ОДПІ здійснено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача по питанню взаємовідносин, зокрема, з ТОВ "Імпекс Продгарант" за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені актом від 11.02.2013 року № 1201/22.4-08/31446640.

За висновками зазначеного акту позивачем порушено вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року (зі змінами та доповненнями), у зв'язку із чим визначено заниження податку на прибуток за 2010 рік в сумі 112581 грн.;

- підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року № 168/97 ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року - 40938,67 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 04.03.2013 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000452204/411, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальному розмірі 140 726,25 грн., та № 0000462204/410, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмір 51173,34 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішення суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків податкового ревізора-інспектора щодо заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Імпекс Продгарант", які не мали реального характеру.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Імпекс Продгарант" укладено договір купівлі-продажу № 27/10 щодо придбання позивачем сої.

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано суду договір купівлі-продажу, видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, банківські виписки, витяг з журналу видачі довіреностей ПП "Світ", реєстр отриманих та виданих податкових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Вартість придбаного товару віднесено позивачем до складу валових витрат звітного періоду.

В ході розгляду справи судом встановлено, що транспортування товару від ТОВ "Імпекс Продгарант" позивачу здійснювалось на умовах СРТ - с. Піщане за рахунок Продавця, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

Придбана у ТОВ "Імпекс Продгарант" соя на підставі договору на переробку давальницької продукції від 01.08.2010 року № 1/06, укладеного із ТОВ "Сільгосппродукт", перероблена на соєву макуху та соєву олію, що підтверджується актами передачі сировини на переробку та прийняття передачі продукції з переробки.

В подальшому соєва макуха та олія реалізована позивачем ТОВ "Птахокомплекс "Дніпровський" на виконання умов договору від 22.09.2010 року № 750 та ТОВ "Арсенал Групп" (договір поставки від 01.10.2010 року № 01/10).

Таким чином, судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що позивач придбав у ТОВ "Імпекс Продгарант" товар для використання у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат придбання товару від ТОВ "Імпекс Продгарант", а отже донарахування податку на прибуток в сумі 112581 грн. та відповідно нарахування штрафних санкцій на суму 28145,25 грн., суд вважає необґрунтованим.

Із акту перевірки суд також вбачає, що до складу податкового кредиту позивача за жовтень 2010 року включено суму податку на додану вартість в розмірі 40938,67 грн. у зв'язку з придбанням товару від ТОВ "Імпекс Продгарант".

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.3 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язання здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7. Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

Податкова накладна відповідно до підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктами 7.2.4 пункт 7.2 статті 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3. статті 9 Закону здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Згідно із пунктом 9.2 статті 9 Закону будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону.

Із приписів вказаних правових норм слідує, що Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Із матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору, його виконання та видачі податкової накладної, ТОВ "Імпекс Продгарант" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

Фактичні обставини справи, які встановлено судом, підтверджують реальне здійснення господарських операцій.

Податковий кредит позивача по господарських операціях з ТОВ "Імпекс Продгарант" підтверджений податковою накладною, копія якої наявна в матеріалах справи, та містить усі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

Зі змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону випливає, що платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкових накладних на момент перевірки. Податкова накладна була в наявності у ПП "Світ" на момент проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки.

Таким чином, оскільки позивач та ТОВ "Імпекс Продгарант" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі, виписаної ТОВ "Імпекс Продгарант" належно оформленої податкової накладної, отриманої в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, суд вважає таким, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість", а тому є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим формування позивачем до податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ "Імпекс Продгарант" є правомірним.

Суду не надано жодних належних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Імпекс Продгарант", судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 40938,67 грн. від ТОВ "Імпекс Продгарант", а отже донарахування податку на додану вартість та відповідно нарахування штрафних санкцій, суд вважає необґрунтованим.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару від ТОВ "Імпекс Продгарант" та сформовано податковий кредит на підставі виписаної ТОВ "Імпекс Продгарант" податкової накладної, отриманої в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 04.03.2013 року № 0000452204/411, № 0000462204/410.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Світ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 04.03.2013 року № 0000452204/411, № 0000462204/410.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Світ" (код ЄДРПОУ 31446640) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1919 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 серпня 2013 року.

Суддя А.Б. Головко