Ухвала

від 06.11.2013 по справі 816/4039/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 р.Справа № 816/4039/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Мурга С.С.,

представника позивача - Близнюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2013р. по справі № 816/4039/13-а

за позовом Приватного підприємства "Світ"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

02.07.2013 року позивач - Приватне підприємство "Світ" - звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 року № 0000452204/411, № 0000462204/410.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Світ" задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 04.03.2013 року № 0000452204/411, № 0000462204/410.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції представником позивача надані заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 06.11.2013 року сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника позивача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 07.02.2013 року по 11.02.2013 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача по питанню взаємовідносин, зокрема, з ТОВ "Імпекс Продгарант" за період з 01.01.2009 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 11.02.2013 року № 1201/22.4-08/31446640.

За висновками зазначеного акту позивачем порушено вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (зі змінами та доповненнями), у зв'язку із чим визначено заниження податку на прибуток за 2010 рік в сумі 112581 грн.;

- підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97 ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі - 40938,67 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 04.03.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000452204/411, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальному розмірі 140 726,25 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0000462204/410, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмір 51173,34 грн.

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача від 04.03.2013 року № 0000452204/411, № 0000462204/410, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару від ТОВ "Імпекс Продгарант" та сформовано податковий кредит на підставі виписаної ТОВ "Імпекс Продгарант" податкової накладної, отриманої в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, а, отже, донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для винесення податкових повідомлень - рішень слугували відображені в акті перевірки висновки податкового органу щодо не встановлення підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій по правовідносинам ПП "Світ" та ТОВ "Імпекс Продгарант", посилаючись на те, що згідно акту Світловодської ОДПІ Кіровоградської обл. ДПС від 21.09.12р. № 296/2200/37142844 «Про неможливість проведення документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Продгарант» (код ЄДРПОУ 37142844) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.05.2010р. по 21.09.2012р.», перевірку провести неможливо у зв'язку з тим, що контрагент станом на дату складання акту перевірки має стан платника - в стані переходу до іншої ДПІ за місцезнаходженням. Посадові особи ТОВ «Імпекс Продгарант» за адресою: 98600, м. Ялта, вул. Українська, буд. 7 не знаходяться, також, згідно акту за № 97/2200 від 12.09.2012р. про неможливість вручення ТОВ «Імпекс Продгарант» запиту за № 4207/10/22-027 від 29.08.2012р. про надання документального підтвердження, складений у зв'язку з поверненням листа з поштовою відміткою «немає такої організації». Загальна чисельність працюючих на підприємстві складає 0 особа, відсутнє майно, інші матеріальні ресурси, відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності. Крім того, в провадженні СУ ДПС у Полтавській обл. перебуває кримінальна справа № 2012532008008 порушена за ч.2 ст. 205 КК України. Таким чином, податковим органом встановлено, що ТОВ «Імпекс Пролгарант» порушено ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, а тому правочин між ПП «Світ» та зазначеним контрагентом є нікчемним. Згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів в декларації з ПДВ встановлено розбіжності. Законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України, тобто встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. Так як ТОВ «Імпекс Продгарант» податок до бюджету не сплатило, ПП «Світ» безпідставно включило відповідні суми до податкового кредиту з ПДВ.

З матеріалів справи убачається, що між позивачем та ТОВ "Імпекс Продгарант" укладено договір купівлі-продажу № 27/10 щодо придбання позивачем сої.

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано до суду договір купівлі-продажу, видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, банківські виписки, витяг з журналу видачі довіреностей ПП "Світ", реєстр отриманих та виданих податкових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Вартість придбаного товару віднесено позивачем до складу валових витрат звітного періоду.

В ході розгляду справи судом встановлено, що транспортування товару від ТОВ "Імпекс Продгарант" позивачу здійснювалось на умовах СРТ - с. Піщане за рахунок Продавця, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

Придбана у ТОВ "Імпекс Продгарант" соя на підставі договору на переробку давальницької продукції від 01.08.2010 року № 1/06, укладеного із ТОВ "Сільгосппродукт", перероблена на соєву макуху та соєву олію, що підтверджується актами передачі сировини на переробку та прийняття передачі продукції з переробки.

В подальшому соєва макуха та олія реалізовані позивачем ТОВ "Птахокомплекс "Дніпровський" на виконання умов договору від 22.09.2010 року № 750 та ТОВ "Арсенал Групп" (договір поставки від 01.10.2010 року № 01/10).

Як правомірно враховано судом першої інстанції, позивач придбав у ТОВ "Імпекс Продгарант" товар для використання у власній господарській діяльності.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно -суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На час укладення договорів та проведення господарських операцій з контрагентами, вказані юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Податкові накладні, які були виписані контрагентами позивача, не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами та підтверджували висновки акту перевірки від 11.02.2013 року № 1201/22.4-08/31446640.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач мав право на віднесення до складу податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість за отримані товари (роботи, послуги), відповідно до податкових накладних, отриманих від контрагентів.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

З матеріалів справи убачається, що укладені між позивачем та його контрагентами договори є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Придбання товарів (робіт, послуг) по вищезазначеними договорами з контрагентами безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності позивача, що направлена на отримання доходу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з врахуванням порядку відображення в податковому обліку суб'єкта підприємницької діяльності з податку на прибуток підприємств витрат на придбання товарів та робіт для використання у власній господарській діяльності, підтверджується правомірність віднесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам з контрагентами за перевіряємий період, на підставі первинних документів, зокрема, договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат суму за придбання товару від ТОВ "Імпекс Продгарант" та правомірно віднесено до складу податкового кредиту жовтня 2010 р. суму ПДВ у розмірі 40938,67 грн. за господарськими операціями з ТОВ "Імпекс Продгарант".

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 04.03.2013 року № 0000452204/411, № 0000462204/410 прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2013р. по справі № 816/4039/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 11.11.2013 р.