Постанова

від 02.08.2013 по справі 810/3367/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2013 року місто Київ № 810/3367/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112», звернувся до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової від 21.01.2013 року № 0000072202, від 21.01.2013 року № 0000082202, від 10.04.2013 року № 0001332202 та від 10.04.2013 року № 0001352202 прийняті з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягають скасуванню.

Під час судового розгляду справи представником позивача надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Від відповідача відзиву на позовну заяву, заперечення на адміністративний позов, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 22202218.

З матеріалів справи встановлено, що 02.01.2013 року Броварською ОДПІ Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 02.01.2013 року № 1/222/22202218 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року».

Перевіркою встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства:

- підпункт 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 436 002, 13 гривень, в тому числі за ІІ квартал 2010 року в розмірі 150 267, 24 гривень, за ІІІ квартал 2010 року - 1 172 732, 02 гривень, за ІV квартал 2010 року - 113 002, 8 гривень;

- підпункт 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 827 154, 06 гривень, в тому числі за березень 2010 року в розмірі 1 361 569, 00 гривень, за квітень 2010 року - 14 060, 63 гривень, за травень 2010 року - 164 468, 33 гривень, за червень 2010 року - 8894, 17 гривень, за липень 2010 року - 11 495, 66 гривень, за серпень 2010 року - 266 666, 7 гривень;

- підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункт 168.4 статті 168, пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме донараховано 792, 89 гривень податок на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року;

- пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, підпункт 1.2 пункту 1, пункт 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року за № 451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 року за № 960/8221, а саме податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку по формі № 1ДФ за 1-2 квартали 2012 року подавалися до податкового органу не у повному обсязі (вказані порушення не є предметом розгляду у даній адміністративній справі);

- згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону правочин, укладений відповідно до договору від 01.04.2010 року № 01/04-10 між ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» та ПП «Шанхай» на загальну суму - 12 000 000, 00 гривень, у тому числі ПДВ - 2 000 000, 00 гривень (вказані порушення не є предметом розгляду у даній адміністративній справі).

На підставі Акта перевірки від 02.01.2013 року № 1/222/22202218 Броварською ОДПІ Київської області ДПС були винесені наступні податкові повідомлення-рішення (які стосуються предмету розгляду даної адміністративної справи):

від 21.01.2013 року № 0000072202 за платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 1 436 002, 13 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 359 000, 52 гривень;

від 21.01.2013 року № 0000082202 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 1 827 154, 06 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 456 788, 62 гривень.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження, за результатами якої Рішенням ДПС у Київській області про результати розгляду первинної скарги від 01.04.2013 року № 715/10/10-206/102, податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000082202 - залишено без змін та частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000072202 щодо зобов'язання сплатити податок на прибуток у розмірі 1 399 209, 43 гривень і штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 349 802, 36 гривень (з урахуванням пункту 39.15 статі 39 Податкового кодексу України).

За результатами апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень від 21.01.2013 року № 0000072202 та від 21.01.2013 року № 0000082202, на підставі Рішення ДПС у Київській області про результати розгляду первинної скарги від 01.04.2013 року № 715/10/10-206/102, Броварською ОДПІ Київської області ДПС були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

від 10.04.2013 року № 0001332202 за платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 36 792, 71 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9198, 18 гривень;

від 10.04.2013 року № 0001352202 за платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 1 399 209, 43 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 349 802, 36 гривень.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 01.06.2013 року № 3959/6/99-99-10-01115 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000072202, від 21.01.2013 року № 0000082202 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (від 10.04.2013 року № 0001332202 та від 10.04.2013 року № 0001352202), а скаргу позивача без задоволення.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати їх протиправними та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

Щодо донарахування позивачу податку на прибуток підприємств у сумі 1 399 209, 43 гривень у зв'язку з включенням до складу валових витрат витрати на придбання металоконструкцій у ТОВ «Торговий дім «Мост» вище за звичайні цін у зв'язку з їх придбанням у пов'язаних осіб, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що між ВАТ «Мостобуд» (генпідрядник) та ДП ВАТ «Мостобуд» Мостозагін № 112» (субпідрядник) укладений договір субпідряду № МД/17-36/112 від 18.04.2008 року на виконання робіт з будівництва естакади по об'єкту «Транспортна розв'язка на Московській площі». Згідно умов вищевказаного договору генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними і залученими силами і засобами будівництво естакади на об'єкті «Транспортна розв'язка на Московській площі», відповідно до проектно-кошторисної документації та договірною ціною, у відповідності з вимогами Державних будівельних норм України, у встановлений цим Договором термін, усуває за власний рахунок недоробки та дефекти, якщо вони виникли з його вини, які виявлені в процесі приймання робіт та гарантійний строк експлуатації об'єкту, здає виконані роботи генпідряднику за Актом державної комісії.

Відповідно до пункту 2.1 даного договору, договірна ціна є динамічною та узгоджена сторонами (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору і складає 167 840 706, 00 гривень, з урахуванням ПДВ - 2 973 451, 00 гривень. Сума на 2008 рік складає 70 000 000, 00 гривень, з урахуванням ПДВ. Договірна ціна робіт може переглядатися сторонами згідно умов даного договору.

Виконання умов вищевказаного договору підтверджується наявним в матеріалах справи доказами, а саме: довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року; актами № 1, № 2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року; актами № 1, № 2, № 3, № 4 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року; актами № 2, № 3, № 5 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» мало взаємовідносини з ТОВ «Торговий дім «Мост» (код за ЄДРПОУ: 33594189). Директором та засновником ТОВ «Торговий дім «Мост» є ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5), частка у статутному капіталі 100%, який є директором Філії ПАТ «Мостобуд» Мостобудівельний загін № 77».

ПАТ «Мостобуд» (код за ЄДРПОУ: 01386326) є засновником ТОВ «Мостобудівельний загін № 112», частка у статутному капіталі 100%.

Відповідач в Акті перевірки зазначив, що ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» та ТОВ «Торговий дім «Мост» перебуває під спільним контролем ПАТ «Мостобуд», таким чином відповідно до пункту 1.26 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» та ТОВ «Торговий дім «Мост» є пов'язаними особами.

Відповідно до договору поставки від 24.07.2008 року № 24-07/ДК ТОВ «Торговий дім «Мост» відвантажив ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» металоконструкції (з чорних металів) прогінних будівель основної естакади на Московській площі у місті Києві. Металоконструкції відвантажено відповідно до видаткових накладних, наявних в матеріалах справи та наданих відповідачу під час перевірки.

Також були укладені ряд Додаткових угод до договору від 24.07.2008 року № 24-07/ДК, зокрема: Додаткова угода № 2 від 31.12.2009 року; Додаткова угода № 3 від 29.03.2010 року; Додаткова угода № 4 від 16.08.2010 року; Додаткова угода № 5 від 30.08.2010 року, які є невід'ємними частинами договору поставки від 24.07.2008 року № 24-07/ДК, які регулюють зміну цін за договором поставки від 24.07.2008 року № 24-07/ДК.

Виконання умов договору поставки від 24.07.2008 року № 24-07/ДК підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: журналом проводок за 2010 рік з контрагентом ТОВ «Торговий дім «Мост» по зазначеному вище договору; платіжними дорученнями та банківськими виписками, які підтверджують факт оплати отриманих товарів (робіт, послуг) за договором від 24.07.2008 року № 24-07/ДК; видатковими накладними; актом коригування ціни за договором від 24.07.2008 року № 24-07/ДК; накладними; відвантажувальними відомостями на відвантажувальну продукцію; актами списання за серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року; звітами про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року; податковими накладними тощо.

Відповідно до автоматизованої системи АІС «Податки» підсистеми митниця згідно вантажно-митних декларацій вантажоотримувачем металоконструкції (з чорних металів) прогінних будівель основної естакади на Московській площі у місті Києві було ТОВ «Мостобудівельний загін № 112».

Відповідно до автоматизованої системи АІС «Податки» підсистеми митниця згідно вантажно-митних декларацій ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» отримало металоконструкції (з чорних металів) прогінних будівель основної естакади на Московській площі у місті Києві вагою 1 496 103 кг на суму 35 498 533, 00 гривень без ПДВ (ціна за 1 кг - 23, 563 гривень).

Відповідно до автоматизованої системи АІС «Податки» підсистеми митниця згідно вантажно-митних декларацій контрактоотримувачем металоконструкції (з чорних металів) прогінних будівель основної естакади на Московській площі у місті Києві є ПП «Шанхай» (код за ЄДРПОУ: 36529589). До перевірки ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» було надано договір про надання послуг від 15.06.2010 року № МЗ-112/12. Відповідно до пункту 1 вказаного договору ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» зобов'язується за завданням ПП «Шанхай» надати приймання металевих конструкцій, які надійшли в адресу ПП «Шанхай», залізничним та іншим транспортом.

Відповідачем в розділі 3.1.2 «Валові витрати» Акта перевірки зазначено, що підприємством за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року встановлено завищення валових витрат на суму 5 744 008, 53 гривень у зв'язку з порушенням пункту 1.26 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 334/94-ВР), відповідно до якого пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Відповідно до підпункт 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР, витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

В Акті перевірки відповідач зазначив, що позивач володів достатньою інформацією про металоконструкції (з чорних металів) прогінних будівель основної естакади на Московській площі у місті Києві, а також ціни, які склалися на ринку однорідних товарів, оскільки металоконструкції придбані у ТОВ «Торговий дім «Мост» за ціною 27, 563 гривень за кг, отримало з митниці за ціною 23, 563 гривень за кг, що в різниці складає 5 596 837, 70 гривень.

Позивач звернув увагу, що перевіряючими ДПС у Київській області під час розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення не були взяті до уваги зміни, внесені Броварською ОДПІ Київської області ДПС до Акта перевірки щодо зазначених цін.

Так, з відповіді Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 17.01.2013 року № 41/10/222 на заперечення позивача до Акта перевірки встановлено, що в Акті перевірки допущена орфографічна помилка на сторінці 12 «оскільки металоконструкції придбані у ТОВ «Торговий дім «Мост» за ціною 23, 563 гривень за кг», вважати «оскільки металоконструкції придбані у ТОВ «Торговий дім «Мост» за ціною 27, 101 гривень за кг».

В порушення підпункт 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР відповідач зазначив, що до складу валових витрат позивачем включалися витрати на придбання металоконструкцій вище рівня звичайних цін, а, отже, дані витрати неправомірно включені до складу валових витрат рядок 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства всього в сумі 5 596 837, 70 гривень.

Однак, з даними твердженнями відповідача суд не погоджується виходячи з того, що перевіряючими не було взято до уваги той факт, що зазначена вище ціна металоконструкцій була погоджена з замовником будівництва ПАТ «Мостобуд» як генеральним підрядником виконання робіт. Крім того, звичайна ціна товару не є ціною, за якою товар розмитнюється.

Законодавство України про ціноутворення на час придбання металоконструкцій у 2010 році складалося з Закону України від 03.12.1990 року № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення». Зазначений Закон від 03.12.1990 року № 507-ХІІ втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України від 21.06.2012 року № 5007-VІ «Про ціни і ціноутворення».

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.12.1990 року № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Згідно зі статтею 6 Закону України від 03.12.1990 року № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення», в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Оскільки на металоконструкції прогонових будов і метизи, які придбавалися ДП ВАТ «Мостобуд» Мостозагін № 112», державою не здійснюється регулювання цін та тарифів, то відповідно до статті 7 Закону України від 03.12.1990 року № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення», вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачений порядок визначення звичайної ціни, про що вже зазначалося вище.

В Акті перевірки звичайні ціни визначені на підставі даних АІС «Податки» підсистеми митниця без вивчення цін на внутрішньому ринку України, на відповідній території. Також, відповідачем не проведений аналіз діяльності, відповідальності, ризики (матеріальні, кредитні тощо), які на себе взяли сторони договору. Відповідачем не досліджено договірні умови, насамперед, умови поставки, строки поставки, відстрочення платежу (передплата), відповідальність, наявність штрафних санкцій тощо.

Також слід зазначити, що у відповідності до вимог підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» не приймало участі в розмитненні зазначеного товару і власне не отримувало його безпосередньо з митниці. Документів щодо ціни розмитнення товару ПП «Шанхай» та продажу його в подальшому ТОВ «Торговий дім «Мост», не отримувало.

Отже, при встановленні факту невідповідності рівня звичайних цін, податковий орган діяв не у межах наведених норм, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, з врахуванням звичайних, при укладені угод між непов'язаними особами надбавок чи знижок до ціни тощо.

З врахуванням положень пункту 1.20 Закону № 334/94-ВР, вимоги наведеної правової норми при визначенні податкового зобов'язання внаслідок визначення звичайних цін стосуються тільки процедури, а відтак податковий орган, здійснивши відповідне донарахування податкових зобов'язань, зобов'язаний звернутися до суду з позовом про стягнення з платника податків в доход відповідного бюджету донарахованої суми.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недотримання податковим органом, при реалізації своїх повноважень норм законодавства (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), щодо донарахування податкових зобов'язань позивачу внаслідок визначення звичайних цін встановленого законом способу.

Також слід відмітити, що перевірка проводилась 02.01.2013 року. Так, в статті 39 Податкового кодексу України закріплено механізм застосування звичайних цін при визначенні бази оподаткування. Відповідно до пункту 39.15 статі 39 Податкового кодексу України у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Стаття 39 Податкового кодексу України набула чинності з 01.01.2013 року. Тобто, використання зазначених у цій нормі методів може застосовуватись податковим органом для визначення рівня звичайних цін лише по відносинам, які виникли після 01.01.2013 року. До цієї дати звичайна ціна визначається за правилами, які встановлено в пунктом 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР.

Водночас, суд вважає, що відповідачем не дотримано порядку прийняття податкового повідомлення-рішення при визначені об'єкта оподаткування. Статтею 39 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Ця обставина також підтверджується пунктом 5.6 наказу Мінфіну України від 28.11.2012 року № 1236 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», який встановлює, що з 1 січня 2013 року, у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного із застосуванням звичайних цін, або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення відкликається з урахуванням вимог пункту 39.15 статті 39 Кодексу. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Тобто, після 01.01.2013 року, навіть якщо методи визначення звичайних цін регулюються Законом № 334/94-ВР, сама процедура застосування санкцій вже встановлюється статтею 39 Податкового кодексу України.

Таким чином, по-перше, суд не погоджується з висновками відповідача щодо порушення підпункт 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого до складу валових витрат позивачем включалися витрати на придбання металоконструкцій вище рівня звичайних цін, а, отже, дані витрати неправомірно включені до складу валових витрат рядок 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства всього в сумі 5 596 837, 70 гривень, у тому числі за 2 квартал 2010 року у сумі 473 614, 80 гривень, за 3 квартал 2010 року у сумі 4 671 211, 43 гривень, за 4 квартал 2010 року у сумі 452 011, 47 гривень.

По-друге, суд звертає увагу, що в разі оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, що винесене із застосуванням звичайних цін, таке податкове повідомлення-рішення в силу статті 39 Податкового кодексу України є відкликаним. Тому вирішення питання про визначення суми податкового зобов'язання в цьому разі відбуватиметься лише за результатами розгляду в суді позову податкового органу.

Суд констатує, що податкове повідомлення-рішення від 10.04.2013 року № 0001352202, яке виносилось у зв'язку із застосуванням відповідачем звичайних цін, було оскаржене позивачем у судовому порядку після набрання чинності статтею 39 Податкового кодексу України, а тому відповідні положення цієї статті щодо порядку та наслідків їх оскарження повинні застосовуватися до спірних правовідносин.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 10.04.2013 року № 0001352202 є відкликаними. Відкликані податкові повідомлення рішення не породжують жодних негативних наслідків для платника податку, не можуть порушувати його права та охоронювані законом інтереси, відповідно, відсутня потреба у відповідному судовому захисті прав платника. Відкликані податкові повідомлення-рішення не можуть визнаватися протиправними чи скасовуватися в судовому порядку. Питання про нарахування спірних податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін у даному випадку повинно вирішуватись в окремому судовому процесі за відповідним позовом органу податкової служби.

За таких обставин, виходячи з правових приписів пункту 39.15 статті 39 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 10.04.2013 року № 0001352202 слід відмовити.

Також суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000072202, оскільки відсутній предмет спору.

Так, відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1сттаі 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення рішення вважається відкликаним у разі, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення

Відповідно до пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадку, визначеному підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містять зменшену суму грошового зобов'язання.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000072202 вважається відкликаним з дати надходження до позивача податкових повідомлень-рішень від 10.04.2013 року № 0001332202 та № 0001352202.

У зв'язку з чим, у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000072202 також слід відмовити.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Варекоресурс» та донарахування ПДВ у сумі 29 434, 16 гривень та податку на прибуток у сумі 36 792, 71 гривня, слід зазначити наступне.

Відповідач в Акті перевірки посилається на те, що позивачем було укладено без посилання на первинні документи договір з ПП «Варекоресурс» про надання послуг по проживанню.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Варекоресурс» (виконавець) та позивачем (замовник) був укладений договір № 01/04/10-01 від 01.04.2010 року про надання послуг. Згідно умов вищевказаного договору, виконавець на замовлення замовника протягом визначеного в договорі періоду надає за плату послуги по підбору помешкання для розміщення проживаючих осіб на умовах, передбачених в договорі. Проживаючі особи, згідно умов зазначеного договору - це особи, що задіяні на будівництві Подільського мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві та реконструкції Московської площі у місті Києві (будівництво естакади).

Виконання умов вищевказаного договору підтверджено наявними в матеріалах справи документами, а саме: актами здачі-приймання робіт (надання послуг); довідками про надання послуг з проживання; наказами про направлення на роботу вахтовими методами працівників позивача; табелем обліку використаного робочого часу; податковими накладними тощо.

Відповідач в Акті перевірки зазначив, що відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ПП «Варекоресурс» зареєстрований в органах державної виконавчої влади фізичними особами з подальшою передачею його у володіння чи управління підставним (вигаданим) особам, в тому числі тим, які не мають відношення до фінансово-господарської діяльності. Порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. В Акті перевірки йде посилання на Вирок Ленінського районного суду міста Луганська за статтею 205 Кримінального кодексу України від 01.06.2011 року № 1-626/11.

Однак слід відмітити, що відповідачем не зазначено, проти кого і коли була порушена кримінальна справа, і щодо кого винесений вирок, чи має кримінальна справа і вирок суду відношення до ПП «Варекоресурс», чи йде посилання у вироку на взаємовідносини ПП «Варекоресурс» та позивача.

Відповідач в Акті перевірки зазначив, що позивачем неправомірно було включено до складу валових витрат витрати на отримані послуги від ПП «Варекоресурс» при здійсненні нікчемних правочинів у 2010 році, що призвело до завищення валових витрат на 147 170, 83 гривень (податок на прибуток 36792, 71) та податкового кредиту на суму 29434, 16 гривень.

Однак, з вищевикладеними твердженнями відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до його складу сум сплаченого податку на додану вартість у складі придбаної послуги та завищення валових витрат, суд зазначає наступне.

В частині формування валових витрат, слід застосовувати наступні норми діючого на момент спірних відносин податкового законодавства.

Згідно із статтею 3 Закону № 334/94-ВР об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статі 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Під час судового розгляду представник позивача надав суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання послуг та їх подальшого використання в господарській діяльності.

Таким чином, твердження податкового органу про завищення валових витрат позивач є безпідставними, а отже порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, та абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР судом не встановлено.

Також суд звертає увагу, що відповідачем помилково у висновках Акта перевірки не зроблені посилання на пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, однак валові витрати у сумі 147 170, 83 гривень по взаємовідносинам з ПП «Варекоресурс» були зменшені, що і стало підставою для нарахування податку на прибуток у розмірі 36792, 71.

Відносно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів та послуг, які підтверджені податковою накладною, придбані товари та послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

В частині посилання відповідача на вирок по кримінальній справі, суд вважає за необхідне відмітити, що частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами Кодексу адміністративного судочинства України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок.

Отже, обов'язковими для врахування є факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

З вищевикладеного вбачається, що вирок стосується фізичної особи, громадянина ОСОБА_2 щодо якого і була розглянута кримінальна справа. Отже, правові наслідки, дії чи бездіяльність даної особи не є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Вирок суду по кримінальній справі, по якій було засуджено посадову особу контрагента позивача, не може бути доказами незаконності дій позивача, фіктивності спірних договорів, оскільки останній не був учасником операцій, які досліджувались по вказаній кримінальній справі.

Тобто, протиправна діяльність вказаного постачальника, не може бути підставою для негативних наслідків для позивача, при умові відсутності доказів недобросовісності останнього (в тому числі прямій чи опосередкованій причетності до такої протиправної діяльності з ціллю отримання податкової вигоди чи обізнаності про таку), і про це не вказано у вироку суду.

Факт підроблення підписів на податкових накладних, підписаних та виданих від імені ПП «Варекоресурс» може бути встановлений лише вироком суду, а такого з цього питання взагалі не існує.

До того ж, посилання відповідача на постанову Жовтневого районного суду міста Луганська від 01.06.2011 року є необґрунтованим, оскільки господарські операції між ПП «Варекоресурс» та позивачем в рамках даної кримінальної справи судом не досліджувались, також не було встановлено підроблення підписів на податкових та видаткових накладних, інших первинних документах ПП «Варекоресурс» виданих позивачеві.

Вказана кримінальна справа була порушена після здійснення вказаних господарських операцій, а саме після квітня 2010 року.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на податковий кредит та на формування валових витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання та не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та на віднесення отриманих послуг до валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання таких послуг.

На думку суду, позивач як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність.

В матеріалах справи наявні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують виконання умов договору між позивачем та ПП «Варекоресурс», а саме: актами здачі-приймання робіт (надання послуг); довідками про надання послуг з проживання; наказами про направлення на роботу вахтовими методами працівників позивача; табелем обліку використаного робочого часу; податковими накладними тощо.

Позивач фактично оплатив послуги, надані ПП «Варекоресурс», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1677 від 08.07.2010 року на суму 99 580, 00 гривень; № 1784 від 27.07.2010 року на суму 53 365, 00 гривень, на що було отримано податкові накладні: № 3004107 від 30.04.2010 року; № 3105110 від 31.05.2010 року та № 30061005 від 30.06.2010 року.

В результаті виконання договору, укладеного між позивачем та ПП «Варекоресурс», ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» отримало документи, складені у відповідності до правил ведення бухгалтерського та податкового обліку, а, отже, ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» не порушило вимог законодавства при включенні до складу валових витрат суми, сплачені в складі ціни за послуги по проживанню та формуванні податкового кредиту.

Щодо реальності умов виконання договору між ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» та ПП «Варекоресурс», то відповідачем не було взято до уваги первинні документи, що підтверджують факт дійсності надання послуг по проживанню більше 500 робітників, які використовуючи роботи, враховувались по табелям обліку робочого часу, по табелям отримування заробітної плати та інше.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання послуг від ПП «Варекоресурс». При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ПП «Варекоресурс».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ПП «Варекоресурс» послуг з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Як зазначалося вище, позивачем документально доведено факт отримання від ПП «Варекоресурс» послуг по проживанню. В матеріалах справи наявні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують виконання умов договору між позивачем та ПП «Варекоресурс», а саме: актами здачі-приймання робіт (надання послуг); довідками про надання послуг з проживання; наказами про направлення на роботу вахтовими методами працівників позивача; табелем обліку використаного робочого часу; податковими накладними тощо, які оформлені належним чином згідно вимог чинного законодавства.

Отже, суд дійшов до висновку про неправомірність донарахування ПДВ та податку на прибуток позивачу за відносини з ПП «Варекоресурс».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Діліврі» та ТОВ НПФ «Антікор», по яким було донараховано ПДВ у розмірі 1797719,9 гривень (податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000082202 без врахування суми ПДВ по ПП «Варекоресурс» у розмірі 29434, 16), суд виходить з наступного.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Діліврі» (постачальник) був укладений договір поставки № 01/106-01 від 01.06.2009 року. Згідно умов вищевказаного договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, будівельних матеріалів тощо.

Виконання умов вищевказаного договору підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме: платіжними дорученнями № 773 від 23.03.2010 року на суму 5 000 000, 00 гривень та № 751 від 23.07.2010 року на суму 3 169 411, 34 гривень та податковими накладними.

Всі отримані ТОВ «Діліврі» будівельні матеріали проведені по складському обліку, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, наявними в матеріалах справи.

16.08.2010 року позивач уклав з ТОВ НПФ «Антікор» договір № 25-01 від 16.08.2010 року на виконання субпідрядних робіт при будівництві Подільського мостопроводу в місті Києві.

На виконання даного договору позивачем перераховано на рахунок ТОВ НПФ «Антікор» відповідно до платіжного доручення № 1931 від 20.08.2010 року 1 600 000, 00 гривень та отримало податкову накладну на виконані роботи за № 6 від 20.08.2010 року.

На час господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами ТОВ «Діліврі» та ТОВ НПФ «Антікор», останні були зареєстровані платниками ПДВ. За таких обставин, позивачем не було підстав не включати до податкового кредиту суми, нараховані, сплачені та підтверджені податковими накладними, виписаними у встановленому законом порядку.

Таким чином, ТОВ «Мостобудівельний загін № 112» під час здійснення господарської діяльності, зокрема здійснення господарських операцій відповідно до укладених договорів між позивачем та ТОВ «Діліврі», ТОВ НПФ «Антікор», було дотримано усіх норм та вимог чинного законодавства.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують факт отримання товарів та послуг та, відповідно, оплату таких товарів та послуг.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з надання відповідних послуг.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання позивачеві товарів та послуг документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання товарів та послуг не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на додану вартість, з підстав, що контрагенти позивача мають стан платника відмінний від основного, анульовані свідоцтва платника ПДВ та яким немає можливості провести перевірку, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такі контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагенти позивача не здійснюють господарську діяльність, правочини є нікчемними, відповідачем суду не надано, як і не надано жодного з витребуваних судом в ухвалі про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду - доказу.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийнято оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення про донарахування ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Діліврі», ТОВ НПФ «Антікор, ПП «Варекоресурс» оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на додану вартість і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню у відповідній частині. А саме, підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000082202.

Також, як було встановлено судом, позивач довів правомірність включення до складу валових витрат витрат за отримані послуги від ПП «Варекоресурс», а тому податкове повідомлення-рішення від 10.04.2013 року № 0001332202 є протиправним та підлягає скасуванню з вищенаведених підстав.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21.01.2013 року № 0000082202 та від 10.04.2013 року № 0001332202.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін № 112» понесені ним судові витрати в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.