Постанова

від 30.07.2013 по справі 809/2005/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа № 809/2005/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача: Демчик О.І.

представника відповідача: Книгиницької М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотті Груп"

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000582203 від 17.06.2013 року та № 0000712203 від 17.07.2013 року,-

ВСТАНОВИВ :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотті Груп» (надалі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000582203 від 17.06.2013 року та № 0000712203 від 17.07.2013 року (позовні вимоги в редакції заяви від 23.07.2013 року).

Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ в м.Івано-Франківську протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 3790133 грн. та податку на прибуток на суму 4737665 грн., оскільки висновки податкового органу в акті позапланової виїзної перевірки від 30.05.2013 року щодо відсутності реальності господарських операцій щодо придбання в ТОВ «Саноіл Торг» товарно-матеріальних цінностей та їх наступної реалізації ТОВ Югекотоп» в період: листопад-грудень 2010 року, не відповідають фактичним обставинам та нормам законодавства України, а тому, як наслідок, є безпідставними висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток у вказаному періоді.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснила, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки вони ґрунтується на безпідставних висновках перевірки про непідтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Саноіл Торг» щодо поставки останнім ТОВ «Захід-Пульс» (правонаступником якого є позивач) меляси бурякової та насіння соняшника. Вважає вказані висновки необґрунтованими, непідтвердженими належними засобами доказування, оскільки факт поставки товару та здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку. Окрім цього, вказує на те, що придбаний в ТОВ «Саноіл Торг» був в подальшому реалізований комісіонером позивача - ТОВ Югекотоп» на експорт, що підтверджується вантажно-митними деклараціями з відмітками митного органу про проведення митного контролю. Між учасниками товарних операцій проведено повний розрахунок та проведено декларування грошових зобов'язань, що з них випливають. Актами перевірок контрагентів позивача не спростовано факту безтоварності вказаних операцій. За наведеного, представник позивача просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову від 23.07.2013 року. Зокрема, зазначила про те, що позапланова перевірка позивача була проведена на виконання постанови слідчого з ОВС слідчого відділу ДПС в Івано-Франківській області Петріва І.Р. в кримінальному провадженні за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, з використанням актів перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Югекотоп». Перевіркою не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника - ТОВ «Саноіл Торг» у зв'язку з відсутністю у нього об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток. Вказані висновки, зокрема, ґрунтуються й на тому, що позивачем не підтверджено належними доказами факту транспортування товару по спірних операціях. Таким чином, на думку представника відповідача, перевіркою встановлено, що господарські операції за ТОВ «Саноіл торг», ТОВ «Югекотоп» спрямовані на отримання позивачем податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а тому податковим органом правомірно донараховано оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями відповідні суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Лотті Груп» зареєстроване 27.09.2010 року як юридична особа, ідентифікаційний код 37183317, місце знаходження: 78200, АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Головного управління статистики в Івано-Франківській області серії АА № 558980 від 04.05.2012 року (т. 1, а.с. 83). Як вбачається з п. 1.7 статуту ТОВ «Лотті Груп», державна реєстрація змін до якого проведена 22.05.2013 року, вказане Товариство є правонаступником ТОВ «Захід-Пульс» (ідентифікаційний код 37183203, місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 6), яке було припинено шляхом реорганізації у формі приєднання до ТОВ «Лотті Груп», державна реєстрація припинення ТОВ «Захід-Пульс» проведена 16.04.2013 року (т. 1, а.с. 149-156). ТОВ «Захід-Пульс» в періоді, за який проводилась перевірка, та ТОВ «Лотті Груп», були зареєстрованими як платники податку на додану вартість згідно свідоцтв № 100305822 від 15.10.2010 року та № 100305123 від 12.10.2010 року про реєстрацію платника податку на додану вартість. Вказані обставини викладені в акті перевірки позивача від 30.05.2013 року й не заперечуються сторонами.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м.Івано-Франківську проведена документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог - податкового законодавства ТОВ «Лотті Груп» (код за ЄДРПОУ 37183317), правонаступника ТОВ Захід Пульс» (код за ЄДРПОУ 37183203) по фінансово-господарським взаємовідносинам ТОВ Захід Пульс» (код за ЄДРПОУ 37183203) з ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136), ТОВ ЮГЕКОТОП» (код 35674119) та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Саноіл Торг» (код ЄДРПОУ 37269136), ТОВ «ЮГЕКОТОП» (код ЄДРПОУ 35674119) товарно-матеріальних цінностей за період з 20.09.2010 по 01.04.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 3938/22-3/37183317 від 30.05.2013 року, згідно висновків якого встановлено наступні порушення ТОВ «Лотті Груп» як правонаступника ТОВ «Захід Пульс»):

1. п. 1.32 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із наступними змінами і доповненнями), ст. 2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ із змінами та доповненнями, пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, в результаті чого встановлено зниження податку на прибуток всього в сумі 3790132 грн., в т.ч. за IV квартал 2010 року в сумі 3790132 грн.;

2. пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 68/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із внесеними змінами та доповненнями), ст. 2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996- IV (із змінами та доповненнями), пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.5 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції країни 05.06.1995 року за № 168/704, в результаті чого занижено податку на додану вартість в сумі 3032106, в т.ч.: за листопад 2010 року в сумі 2702602 грн., грудень 2010 року в сумі 329504 грн.

На підставі акту перевірки № 3938/22-3/37183317 від 30.05.2013 року (надалі - акт перевірки), ДПІ у м.Івано-Франківську було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582203 від 17.06.2013 року, яким ТОВ «Лотті-Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 3032106 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 758027 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0000572203 від 17.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 3790132 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1895066 грн.

В подальшому, на підставі рішення Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 10.07.2013 року № 269/10/09-19-10-0219/163/412, яким, за результати розгляду скарги позивача від 18.06.2013 року, було скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000572203 від 17.06.2013 року в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 947533 грн., а в решті скаргу залишено без задоволення, ДПІ у м.Івано-Франківську було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712203 від 17.07.2013 року, яким ТОВ «Лотті-Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 3790132 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 947533 грн.

Вищевказана позапланова виїзна перевірка, як вбачається з акту перевірки, проводилась згідно направлень від 14.05.2013 року № 00001003 та № 0000104 на підставі наказу ДПІ у м.Івано-Франківську № 1019 від 14.05.2013 року у зв'язку із отриманням постанови слідчого слідчої групи Головного управління ДПС України - слідчого з ОВС слідчого відділу ДПС в Івано-Франківській області Петріва І.Р. від 17.04.2013 року за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32013110100000031, про проведення позапланової документальної перевірки, за присутності представника позивача в період з 15.05.2013 року по 23.05.2013 року. Представник позивача в судовому засідання не заперечив вказаних обставин.

Позивачем в позовній заяві не оспорювались підстави та порядок проведення даної перевірки. Обставин порушення чинного законодавства підстав та порядку її проведенні судом не встановлено.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в спірному періоді, був Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, з вищенаведеного норм законодавства, яке існувало на час виникнення спірних правовідносин, вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Як встановлено перевіркою, що й не заперечується відповідачем в акті перевірки, і підтверджено в судовому засіданні поданими позивачем податковими деклараціями з податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року, з додатками до них, зокрема, реєстрами отриманих податкових накладних (т. 1, а.с. 163-230), позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ), нараховану (сплачену) на користь ТОВ «Саноіл Торг», згідно податкових накладних: № 14 від 30.11.2010 року на загальну суму 880036,90 грн., в тому числі ПДВ 146672,82 грн.; № 13 від 30.11.2010 року на загальну суму 15335577,05 грн., в тому числі ПДВ 2555929,51 грн.; № 15 від 06.12.2010 року на загальну суму 1977022,95 грн., в тому числі ПДВ 329503,83 грн., виданих ТОВ «Захід-Плюс» ТОВ «Саноіл Торг» на підтвердження господарських операцій по поставці товарно-матеріальних цінностей, оригінали яких було оглянуто судом в судовому засіданні (т. 1, а.с. 64-66).

Вказані вище податкові накладні підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою ТОВ «Саноіл Торг», містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Як вбачається з акту перевірки та пояснень представників відповідача в судовому засіданні, податковим органом не наведено доводів щодо дефектів їх форми. При цьому, також слід зазначити, що відповідачем відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не подано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на недостовірність чи фальшивість вказаних документів або невідповідність їх оформлення вимогам нормативно-правових актів.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу (надалі - ГК) України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 вищевказаного Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою з'ясування реальності господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податку з прибутку підприємств, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом було запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

Так, відповідачем в акті перевірки зазначено, що представлені до перевірки документи хоча й відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх форми, однак не можуть підтверджуватись факт реальності здійснення господарських операцій.

В свою чергу, позивачем було подано суду господарські договори, первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин фактичності здійснення господарських операцій по вказаних правочинах.

Зокрема, 05.11.2010 року між ТОВ «Саноіл Торг» (як продавцем) та ТОВ «Захід-Пульс» (як покупцем) та укладено Договір купівлі-продажу № 05-11-10, оригінал якого оглянуто судом в судовому засіданні (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором. Товар поставляється окремими партіями. Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру та вартість кожної партії товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного Договору (п.1.2 Договору).

Як вбачається зі змісту вищевказаного Договору, він вчинений в письмовій формі, підписаний представниками ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Захід-Пульс», скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлює для сторін права та обов'язки, що з нього випливають. Будь-яких доказів підписання вищевказаних договорів невстановленими особами, скріплення їх підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в їх достовірності, відповідач суду відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не подав.

На виконання умов Договору, сторонами було складено Специфікації № 1 від 30.11.2010 року на придбання насіння соняшника в кількості 207,850т. на загальну суму 880036,90 грн., в тому числі ПДВ 146672,82 грн., та Специфікацію № 2 від 30.11.2010 року на придбання меляси бурякової в кількості 16180,00т. на загальну суму 17312600,00 грн., в тому числі ПДВ 2853433,33 грн.

Відповідно до вищевказаної специфікації № 1 до Договору ТОВ «Саноіл Тор» в особі заступника директора - ОСОБА_4 поставив ТОВ «Захід Пульс» через його представника, а саме: директора ОСОБА_5, насіння соняшника в кількості 207,850т. на загальну суму 880036,90 грн., в тому числі ПДВ 146672,82 грн., в підтвердження чого суду подано за підписом вказаних осіб копії акту прийому-передачі № 1 та видаткову накладну № РН-0000014 від 30.11.2010 року, а згідно Специфікації № 2 до Договору - мелясу бурякову в кількості 16180,00т. на загальну суму 17312600,00 грн., в тому числі ПДВ 2853433,33 грн., в підтвердження чого суду подано копії акту прийому-передачі № 2 від 30.11.2010 року, видаткової накладної № РН-0000013 від 30.11.2013 року на продаж меляси бурякової в кількості 14332,315 т. на загальну суму 15335577,05 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2555929,51 грн. та акту прийому-передачі № 3 від 06.12.2010 року, видаткової накладної № РН-0000015 від 06.12.2010 року на продаж меляси бурякової в кількості 1847,685 т. на загальну суму 1977022,95 грн., в тому числі ПДВ 329503,83 грн.

Як вбачається з вказаних актів приймання-передачі товару, пояснень представника позивача, сторони Договору не мали претензій по кількості та якості товару.

В судовому засіданні судом були досліджені оригінали вказаних вище специфікацій, актів приймання-передачі, видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1, а.с. 56-63).

На виконання п. 3 Договору, як вбачається з вказаних вище специфікацій до Договору, актів приймання-передачі, передача товару від продавця до покупця відбувалась на умовах ЕХW - Миколаївський морський торговий порт, термінал ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, та Миколаївський морський торговий порт, склад № 7, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

Згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000р.) умови поставки ЕХМ («франко завод») означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб).

За таких обставин, безпідставними є заперечення відповідача щодо неподання позивачем під час проведення перевірки документів на транспортування товару, оскільки вони зроблені без врахуванням умов Договору купівлі-продажу № 05-11-10 від 05.11.2010 року, укладеного між вказаними суб'єктами господарювання, п. 3.1 якого передбачає поставку на умовах EXW склад продавця згідно Інкотермс 2000. В даному випадку, ТОВ «Захід Пульс» зобов'язувалось лише отримати товар в обумовленому місці - Миколаївський морський торговий порт, термінал ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, та Миколаївський морський торговий порт, склад № 7, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, а обов'язок поставки покладався на ТОВ «Саноіл торг». Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем документів, які б підтверджували факт відрядження директора ТОВ «Захід Пульс» до м.Миколаєва для приймання товарно-матеріальних цінностей, то як вбачається з пояснень позивача від 29.07.2013 року (т. 2 а.с. 1-2), директор вказаного Товариства у вказаний період: листопад-грудень 2010 року працював за сумісництвом на посаді спеціаліста операційного відділу Миколаївської філії ТОВ «Фінансова компанія «Декра», що не заборонено чинними трудовим законодавством, в підтвердження чого суду подано копії наказу (розпорядження) № 31 від 10.08.2010 року про прийняття на роботу, наказу № 21 від 12.08.2011 року про припинення трудового договору (контракту), витягу з трудової книжки ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 6-10), а тому перебував за місцем праці у вказаній філії ТОВ «Фінансова компанія «Декра» в м.Миколаєві. Відповідачем відповідно до положень ст. 71 КАС України не подано суду жодних доказів в спростування вказаних обставин.

У відповідності до ст. 691 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій витягів з банківських рахунків (т. 1, а.с. 106-117), ТОВ «Захід Пульс» розрахувалось з ТОВ «Саноіл Торг» за поставлений йому товар по Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останнього, що й не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, отриманий від ТОВ «Саноіл торг» товар, ТОВ «Захід Пульс» використало в своїй господарській діяльності. Зокрема, вказаний товар було передало на комісію ТОВ «Югекотоп» згідно Договору комісії № 05/11/10-К від 05.11.10 року (надалі - Договір комісії), що підтверджено специфікаціями № 1 та № 2 до даного Договору, актом прийому-передачі № 1 від 11.2010 року, актом прийому-передачі № 2 від 30.11.2010 року та актом прийому-передачі № 3 від 16.12.2010 року, оригінали яких досліджено судом в судовому засіданні, а копії знаходяться в матеріалах справи (т, 1, а.с. 67-77).

Як вбачається зі змісту вищевказаного Договору комісії, він вчинений в письмовій формі, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлює для сторін права та обов'язки, що з нього випливають. Будь-яких доказів підписання вищевказаних договорів невстановленими особами, скріплення їх підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в їх достовірності, відповідач суду відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не подав.

Відповідно до умов Договору комісії, з врахуванням специфікацій № 1 та № 2 від 30.11.2010 року, які є його невід'ємними частинами, Комітент передав, а Комісіонер отримав для подальшої реалізації на експорт (шляхом укладення відповідних зовнішньоекономічних контрактів) насіння соняшнику в кількості 207,850т., ціна реалізації за тонну - 535 дол. США, всього - 111199,75 дол. США+-10%, мелясу бурякову в кількості 16180,00 т., ціна за тонну - 130 дол. США, всього - 2103400 дол. США +-10%, умови реалізації: FOB Миколаївський морський торговий порт, причал № 3, термінал ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, та Миколаївський морський торговий порт, склад № 7.

Судом встановлено, що між ТОВ «Югекотоп» та Компанією «OREXIM LIMITED» (Великобританія) було укладено зовнішньоекономічні контракти № 0064/10 від 08.11.2010 року та № 0066/10 від 19.11.2010 року про поставку насіння соняшнику та меляси бурякової (т. 1, а.с. 90-99).

Згідно звітів Комісіонера - ТОВ «Югекотоп» перед ТОВ «Захід Пульс» (т. 1, а.с. 78-82), згідно контрактів № 0064/10 від 08.11.2010 року та № 0066/10 від 19.11.2010 року, ТОВ «Югекотоп» експортував нерезиденту - Компанії «OREXIM LIMITED» товар загальною вартістю 17634424,07 грн. або 2214600 дол. США, в тому числі 16180,00 тонн меляси бурякової (код товару - 17039000000) вартістю 16748929,34 грн. або 2103400,00 дол. США, та насіння соняшнику, в кількості 207,850 тонн, код товару 12060099000, вартістю 885494,73 грн. або 111200,00 дол. США, на умовах FOB ММТП, а саме: згідно контракту № 0064/10 від 08.11.2010 року експортовано мелясу бурякову, код товару: 7039000000, в кількості 16180,000 тонн на суму 16748929,34 грн. або 2103400,00 дол. США, з них 16000,00 тонн по вантажно-митній декларації № 3214 від 15.12.2010 року вартістю 16563248,00 грн. або 2080000,00 дол. США; 180,000 тонн по вантажно-митній декларації № 0721 від 14.03.2011 року вартістю 185681,34 грн. або 23400,00 дол. США.; згідно контракту № 0066/10 від 19.11.2010 року експортовано насіння соняшнику, код товару 12060099000, по вантажно-митній декларації № 3205 від 15.12.2010 року в кількості 207,850 тонн на суму 885494,73 грн. або 111200,00 дол. США.

Як вбачається зі звітів комісіонера - ТОВ «Югекотоп» та банківських виписок, валютна виручка надійшла від нерезидента за придбання меляси бурякової в наступних сумах: в сумі 2080000,00 дол. США, за реалізований товар Комісіонер перерахував Комітенту 16563248,00 грн. по вантажно-митній декларації № 3214 від 15.12.2010 року, комісійна винагорода комісіонера складає 2558400 грн.; в сумі 23400,00 дол. США, за реалізований товар Комісіонер перерахував Комітенту 185705,21,00 грн. по вантажно-митній декларації № 0721 від 14.03.2011 року 185705,21 грн., комісійна винагорода комісіонера складає 28782 грн.; в сумі 111199,75 дол. США, за реалізований товар Комісіонер перерахував Комітенту 885494,73 грн. згідно вантажно-митній декларації № 3205 від 15.12.2010 року, комісійна винагорода комісіонера складає 50417,76 грн., а з врахуванням компенсації понесених витрат - 156677,13 грн.

Таким чином, витрати ТОВ «Захід Пульс» на комісійну винагороду за реалізацію товару на експорт склали 2743859,13 грн. Комісійну винагороду перераховано Комітентом на поточний рахунок Комісіонера, зокрема, в 4 кв. 2010 року в сумі 50417,76 грн. (вт.ч. компенсація митного збору - 106259,37 грн.), в 1 кв. 2011 року в сумі 2715077,13 та в 2 кв. 2011 року в сумі 28782,00 грн., що підтверджується наданими суду банківськими виписками.

Факт відправки товару через митний кордон України підтверджено вантажно-митними деклараціями № 504000018/2010/003214 від 15.12.2010 року, № 504000018/2010/003205 від 15.12.2010 року, № 504000018/2010/000721 від 14.03.2011 року (т.1, а.с. 100-105).

Окрім цього, як вбачається зі статуту ТОВ «Захід Пульс», довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області серії АА № 028704 від 20.09.2010 року (т. 2, а.с. 17-27) вказані господарській операції, факт здійснення яких не визнається податковим органом, відповідають статутній діяльності товариства.

Таким чином, ТОВ «Лотті Груп» надано до перевірки належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій купівлі-продажу товару у ТОВ « Саноіл Торг», податкові накладні, з наявністю яких чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство пов'язувало право платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а також належним чином оформлені документи, що підтверджують подальше використання Товариством придбаного товару у господарській діяльності, а саме: його подальший продаж, а також відповідність таких господарських операцій меті та предмету господарської діяльності товариства, тобто наявності в діяльності ТОВ «Захід Пульс», правонаступником кого є позивач, розумної ділової мети.

В той же час, відповідно до ст. 71 КАС України податковим органом не доведено невідповідності спірних операцій купівлі-продажу меті та предмету господарської діяльності вказаного Товариства, збитковості операцій купівлі та подальшого продажу придбаного у ТОВ «Саноіл Торг» товару через комісіонера - ТОВ «Югекотоп» нерезиденту - Компанії «OREXIM LIMITED».

На фактичність виконання господарських зобов'язань також вказує й те, що на момент проведення вищевказаних господарських операцій ТОВ «Саноіл Торг» та «ТОВ «Югекотоп» мали відповідну господарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку було зареєстровано як юридичні особи - суб'єкти господарювання, взяті на податковий облік. Вказані обставини підтверджується даними, викладеними в акті перевірки позивача від 30.05.2013 року 3938/22-3/37183317, актом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Саноіл Торг» від 30.04.2013 року № 1305/22-20/37269136 (т. 1, а.с. 132-148), актом документальної позапланової виїзної перевірки перевірки ТОВ «Югекотоп» від 30.04.2013 року (т. 2, а.с. 31-98), а також витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 26.07.2013 року (т. 2, а.с. 11-16), що й не заперечується відповідачем.

Нормами частин 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Окрім того, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагент - ТОВ «Саноіл Торг», а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача.

Щодо посилання в акті перевірки на постанову слідчого слідчої групи Головного управління ДПС України - слідчого з ОВС слідчого відділу ДПС в Івано-Франківській області Петріва І.Р. про проведення позапланової документальної перевірки від 17.04.2013 року за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32013110100000031, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, то суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, підсумовуючи наведене, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити у судовому засіданні докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення у судовому засіданні обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Відповідачем відповідно до ст. 71 КАС України не подано доказів існування вироку суду, що набрав законної сили, яким би встановлювався факт фіктивного підприємництва постачальника позивача - ТОВ «Саноіл Торг».

Судом також не береться до уваги й посилання представників відповідача на те, постановою слідчого від 17.04.2012 року, актами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Саноіл Торг» від 30.04.2013 року № 1305/22-20/37269136 не підтверджено факту поставок товару ТОВ «Саноіл Торг» його контрагентами-постачальниками з мотивів того, що укладені між вказаними суб'єктами господарювання правочини здійснені без мети настання реальних наслідків та з порушенням публічного порядку, так як при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. При цьому, також слід зазначити, що як вбачається з постанови слідчого від 17.04.2012 року, кримінальне провадження № 32013110100000031 відкрите за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, і як пояснив в судовому засіданні представник відповідача йому невідомі обставини, які б підтверджували завершення вказаного кримінального провадження вироком суду, який набрав законної сили, і яким би було встановлено факт здійснення фіктивного підприємництва юридичними особами, які були постачальниками ТОВ «Саноіл Торг».

Таким чином, посилання представників відповідача на матеріали кримінального провадження № 32013110100000031, суд не приймає до уваги, оскільки обставини даної справи не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, передбаченими ч. 4 ст. 72 КАС України.

Вищевказане також узгоджується з встановленим ч. 2 ст. 61 Конституції України конституційним принципом щодо індивідуальної відповідальності особи.

Окрім цього, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції ", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Таким чином, судження, викладені в акті перевірки позивача, та пояснення представників відповідача щодо сумнівів в реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг» не були всупереч нормі ч. 2 ст. 71 КАС України підкріплені жодними належними та допустимими доказами, які б свідчили про вказані обставини, а ґрунтуються лише на припущеннях щодо фіктивності господарських операцій згідно правочинів, укладених між контрагентом позивача та його контрагентами, викладених в акті перевірки ТОВ «Саноіл Торг».

Окрім цього, слід зазначити, що в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Югекотоп» від 30.04.2013 року, на який йде посилання в акті перевірки позивача, податковим органом зазначено про те, що ТОВ «Югекотоп» мав взаємовідносини з ТОВ «Захід Пульс» (код ЄДРПОУ 37183203) в наступних періодах: грудень 2010 року, січень, квітень 2011 року. Однак в даному акті не наведено обставин, які б свідчили про недотримання цими суб'єктами господарювання вимог податкового, валютного законодавства у зазначеному періоді в зв'язку з відсутністю встановлених порушень.

Одним з принципів податкового законодавства України відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Таким чином, суд вважає, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Захід Пульс» (правонаступником якого в спірних правовідносинах є позивач у справі) та його контрагентом - ТОВ «Саноіл Торг» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у позивача наявні отримані від постачальника належним чином оформлені податкові накладні. За наведеного, кошти в сумі 3032106 грн. правомірно віднесено позивачем до податкового кредиту, а тому висновки органу державної податкової служби про заниження ТОВ «Захід Пульс» податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 3032106 грн. за листопад-грудень 2010 року, є неправомірними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Як наслідок, відсутні правові підстави для застосування оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000582203 від 17.06.2013 року до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 758027 грн.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено валові витрати виробництва та обігу, як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Тобто необхідною умовою для збільшення валових витрат виробництва (обігу) є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вище вставлено судом, позивачем подано суду первинні бухгалтерські документи в підтвердження придбання товару у ТОВ «Саноіл Торг» та його подальшої реалізації через комісіонера - ТОВ «Югекотоп».

Суд перевірив фактичність здійснення ТОВ «Захід Пульс» товарних операцій по господарських зобов'язаннях з ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Югекотоп» в 4 кв. 2010 року, та встановив, що позивачем товар отримано та здійснено розрахунок за отриманий товар з постачальником та комісіонером. В судовому засіданні представником відповідача даний факт не заперечувався.

Крім цього, позивачем було задекларовано грошові зобов'язання, що випливають з вказаних господарських операцій у відповідних деклараціях з прибутного податку підприємств, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 158-163, 232-233). Вказаний факт, як вбачається з акту перевірки від 30.05.2013 року на заперечується відповідачем.

Таким чином, враховуючи те, що наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суд вважає, що позивачем доведено факт підставності віднесення до валових витрат суми 15160530 грн. в 4 кв. 2010 року, а тому висновки органу державної податкової служби про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 3790132 грн. за 4 кв. 2010 року є неправомірними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Як наслідок, відсутні правові підстави для застосування оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000712203 від 17.07.2013 до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 947533 грн. з вказаного податку.

Нормою п. 21.1. ст. 21 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було подано суду належних, допустимих та достатніх доказів правомірності та обґрунтованості прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000582203 від 17.06.2013 року та № 0000712203 від 17.07.2013 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову. Зокрема, з врахуванням наданих суду ч. 2 ст. 162 КАС України повноважень, суд постановляє визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 0000582203 від 17.06.2013 року та № 0000712203 від 17.07.2013 року.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України. Зокрема, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотті Груп" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області № 0000582203 від 17.06.2013 року та № 0000712203 від 17.07.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотті Груп" (ідентифікаційний код 37183317, місцезнаходження: 76022, АДРЕСА_2) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 05.08.2013 року.