Ухвала

від 13.03.2014 по справі 809/2005/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року Справа № 876/11997/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Рибачука А.І., Клюби В.В.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

за участю осіб:

позивача по справі: представника Демчик О.І.

відповідача по справі: представника Лаврук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лотті Груп» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000582203 від 17.06.2013 року та №0000712203 від 17.07.2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Лотті Груп» в липні 2013 року звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000582203 від 17.06.2013 року та №0000712203 від 17.07.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на безпідставних висновках перевірки про непідтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Саноіл Торг» щодо поставки останнім ТОВ «Захід-Пульс» (правонаступником якого є позивач) меляси бурякової та насіння соняшника. Вважає вказані висновки необґрунтованими, непідтвердженими належними засобами доказування, оскільки факт поставки товару та здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку. Окрім цього, вказує на те, що придбаний в ТОВ «Саноіл Торг» товар був в подальшому реалізований комісіонером позивача - ТОВ «Югекотоп» на експорт, що підтверджується вантажно-митними деклараціями з відмітками митного органу про проведення митного контролю. Між учасниками товарних операцій проведено повний розрахунок та проведено декларування грошових зобов'язань, що з них випливають. Актами перевірок контрагентів позивача не спростовано факту безтоварності вказаних операцій. В акті перевірки відповідач посилається на нікчемність господарських операцій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року в справі №809/2005/13а адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року в справі №809/2005/13а та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт, зазначає, що позапланова перевірка позивача була проведена на виконання постанови слідчого з ОВС слідчого відділу ДПС в Івано-Франківській області Петріва І.Р. в кримінальному провадженні за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, з використанням актів перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Югекотоп». Перевіркою не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника - ТОВ «Саноіл Торг» у зв'язку з відсутністю у нього об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток. Вказані висновки, зокрема, ґрунтуються й на тому, що позивачем не підтверджено належними доказами факту транспортування товару по спірних операціях. Таким чином, на думку представника відповідача, перевіркою встановлено, що господарські операції за ТОВ «Саноіл торг», ТОВ «Югекотоп» спрямовані на отримання позивачем податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а тому податковим органом правомірно донараховано оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями відповідні суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог - податкового законодавства ТОВ «Лотті Груп», правонаступника ТОВ Захід Пульс» по фінансово-господарським взаємовідносинам ТОВ «Захід Пульс» з ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Югекотоп» та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Югекотоп» товарно-матеріальних цінностей за період з 20.09.2010 по 01.04.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 3938/22-3/37183317 від 30.05.2013 року, згідно висновків якого встановлено наступні порушення ТОВ «Лотті Груп» як правонаступника ТОВ «Захід - Пульс»:

- п. 1.32 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із наступними змінами і доповненнями), ст. 2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ із змінами та доповненнями, пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, в результаті чого встановлено зниження податку на прибуток всього в сумі 3 790 132 грн., в т.ч. за IV квартал 2010 року в сумі 3 790 132 грн.;

- пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 68/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із внесеними змінами та доповненнями), ст. 2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996- IV (із змінами та доповненнями), пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.5 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, в результаті чого занижено податку на додану вартість в сумі 3 032 106, в т.ч.: за листопад 2010 року в сумі 2 702 602 грн., грудень 2010 року в сумі 329 504 грн.

На підставі акту перевірки № 3938/22-3/37183317 від 30.05.2013 року (надалі - акт перевірки), ДПІ у м. Івано-Франківську було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582203 від 17.06.2013 року, яким ТОВ «Лотті Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 3 032 106 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 758 027 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0000572203 від 17.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 3 790 132 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 895 066 грн.

В подальшому, на підставі рішення Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 10.07.2013 року № 269/10/09-19-10-0219/163/412, яким, за результатами розгляду скарги позивача від 18.06.2013 року, було скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000572203 від 17.06.2013 року в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 947 533 грн., а в решті скаргу залишено без задоволення, ДПІ у м.Івано-Франківську було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712203 від 17.07.2013 року, яким ТОВ «Лотті Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 3 790 132 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 947 533 грн.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак судом встановлено, що обвинувальний вирок стосовно керівника позивача відсутній.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Таким чином вважати правочини нікчемними у суду апеляційної інстанції немає підстав.

При цьому установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Так, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 зазначено, що «з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

1.Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2.Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 6 липня 1999 року № 996-Х1У визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брата участь у здійсненні господарської операції.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03р. №143 визначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №8 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704 (надалі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України - господарськими визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України - під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно ст. 655 Цивільного Кодексу України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар, послуги) у власність другій стороні (покупцеві) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За ст. 662 Цивільного Кодексу України - продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено перевіркою та не заперечується відповідачем в акті перевірки, і підтверджено поданими позивачем податковими деклараціями з податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року, з додатками до них, зокрема, реєстрами отриманих податкових накладних, позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ), нараховану (сплачену) на користь ТОВ «Саноіл Торг», згідно податкових накладних: № 14 від 30.11.2010 року на загальну суму 880 036,90 грн., в тому числі ПДВ 146 672,82 грн.; № 13 від 30.11.2010 року на загальну суму 15 335 577,05 грн., в тому числі ПДВ 2 555 929,51 грн.; № 15 від 06.12.2010 року на загальну суму 1 977 022,95 грн., в тому числі ПДВ 329 503,83 грн., виданих ТОВ «Захід-Плюс» ТОВ «Саноіл Торг» на підтвердження господарських операцій по поставці товарно-матеріальних цінностей.

Вказані вище податкові накладні підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою ТОВ «Саноіл Торг», містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Як вбачається з акту перевірки та пояснень представників відповідача в судовому засіданні, податковим органом не наведено доводів щодо дефектів їх форми.

05.11.2010 року між ТОВ «Саноіл Торг» (як продавцем) та ТОВ «Захід-Пульс» (як покупцем) укладено Договір купівлі-продажу № 05-11-10 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором. Товар поставляється окремими партіями. Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру та вартість кожної партії товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного Договору (п.1.2 Договору).

Як вбачається зі змісту вищевказаного Договору, він вчинений в письмовій формі, підписаний представниками ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Захід-Пульс», скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлює для сторін права та обов'язки, що з нього випливають.

На виконання умов Договору, сторонами було складено Специфікації № 1 від 30.11.2010 року на придбання насіння соняшника в кількості 207,850т. на загальну суму 880 036,90 грн., в тому числі ПДВ 146 672,82 грн., та Специфікацію № 2 від 30.11.2010 року на придбання меляси бурякової в кількості 16 180,00т. на загальну суму 17 312 600,00 грн., в тому числі ПДВ 2 853 433,33 грн.

Відповідно до вищевказаної специфікації № 1 до Договору ТОВ «Саноіл Торг» поставив ТОВ «Захід Пульс», насіння соняшника в кількості 207,850т. на загальну суму 880 036,90 грн., в тому числі ПДВ 146 672,82 грн., в підтвердження чого суду подано за підписом вказаних осіб копії акту прийому-передачі № 1 та видаткову накладну № РН-0000014 від 30.11.2010 року, а згідно Специфікації № 2 до Договору - мелясу бурякову в кількості 161 80,00т. на загальну суму 17 312 600,00 грн., в тому числі ПДВ 2 853 433,33 грн., в підтвердження чого суду подано копії акту прийому-передачі № 2 від 30.11.2010 року, видаткової накладної № РН-0000013 від 30.11.2013 року на продаж меляси бурякової в кількості 14 332,315 т. на загальну суму 15 335 577,05 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2 555 929,51 грн. та акту прийому-передачі № 3 від 06.12.2010 року, видаткової накладної № РН-0000015 від 06.12.2010 року на продаж меляси бурякової в кількості 1847,685 т. на загальну суму 1 977 022,95 грн., в тому числі ПДВ 329 503,83 грн.

Як вбачається з вказаних актів приймання-передачі товару, пояснень представника позивача, сторони Договору не мали претензій по кількості та якості товару.

На виконання п. 3 Договору, як вбачається з вказаних вище специфікацій до Договору, актів приймання-передачі, передача товару від продавця до покупця відбувалась на умовах ЕХW - Миколаївський морський торговий порт, термінал ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, та Миколаївський морський торговий порт, склад № 7, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

Згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000р.) умови поставки ЕХМ («франко завод») означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

За таких обставин, безпідставними є заперечення відповідача щодо неподання позивачем під час проведення перевірки документів на транспортування товару, оскільки вони зроблені без врахуванням умов Договору купівлі-продажу № 05-11-10 від 05.11.2010 року, укладеного між вказаними суб'єктами господарювання, п. 3.1 якого передбачає поставку на умовах EXW склад продавця згідно Інкотермс 2000. В даному випадку, ТОВ «Захід Пульс» зобов'язувалось лише отримати товар в обумовленому місці - Миколаївський морський торговий порт, термінал ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, та Миколаївський морський торговий порт, склад № 7, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, а обов'язок поставки покладався на ТОВ «Саноіл торг». Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем документів, які б підтверджували факт відрядження директора ТОВ «Захід - Пульс» до м. Миколаєва для приймання товарно-матеріальних цінностей, то як вбачається з пояснень позивача від 29.07.2013 року, директор вказаного Товариства у вказаний період: листопад-грудень 2010 року працював за сумісництвом на посаді спеціаліста операційного відділу Миколаївської філії ТОВ «Фінансова компанія «Декра», що не заборонено чинними трудовим законодавством, в підтвердження чого суду подано копії наказу (розпорядження) № 31 від 10.08.2010 року про прийняття на роботу, наказу № 21 від 12.08.2011 року про припинення трудового договору (контракту), витягу з трудової книжки, а тому перебував за місцем праці у вказаній філії ТОВ «Фінансова компанія «Декра» в м. Миколаєві.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій витягів з банківських рахунків, ТОВ «Захід - Пульс» розрахувалось з ТОВ «Саноіл Торг» за поставлений йому товар по Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останнього, що й не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, отриманий від ТОВ «Саноіл торг» товар, ТОВ «Захід - Пульс» використало в своїй господарській діяльності. Зокрема, вказаний товар було передало на комісію ТОВ «Югекотоп» згідно Договору комісії № 05/11/10-К від 05.11.10 року (надалі - Договір комісії), що підтверджено специфікаціями № 1 та № 2 до даного Договору, актом прийому-передачі № 1 від 30.11.2010 року, актом прийому-передачі № 2 від 30.11.2010 року та актом прийому-передачі № 3 від 16.12.2010 року.

Договір комісії вчинений в письмовій формі, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлює для сторін права та обов'язки, що з нього випливають.

Відповідно до умов Договору комісії, з врахуванням специфікацій № 1 та № 2 від 30.11.2010 року, які є його невід'ємними частинами, Комітент передав, а Комісіонер отримав для подальшої реалізації на експорт (шляхом укладення відповідних зовнішньоекономічних контрактів) насіння соняшнику в кількості 207,850т., ціна реалізації за тонну - 535 дол. США, всього - 111 199,75 дол. США+/-10%, мелясу бурякову в кількості 16180,00 т., ціна за тонну - 130 дол. США, всього - 2103400 дол. США +/-10%, умови реалізації: ТOB Миколаївський морський торговий порт, причал № 3, термінал ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, та Миколаївський морський торговий порт, склад № 7.

Судом встановлено, що між ТОВ «Югекотоп» та Компанією «OREXIM LIMITED» (Великобританія) було укладено зовнішньоекономічні контракти № 0064/10 від 08.11.2010 року та № 0066/10 від 19.11.2010 року про поставку насіння соняшнику та меляси бурякової.

Згідно звітів Комісіонера - ТОВ «Югекотоп» перед ТОВ «Захід - Пульс», згідно контрактів № 0064/10 від 08.11.2010 року та № 0066/10 від 19.11.2010 року, ТОВ «Югекотоп» експортував нерезиденту - Компанії «OREXIM LIMITED» товар загальною вартістю 17 634 424,07 грн. або 2 214 600 дол. США, в тому числі 16 180,00 тонн меляси бурякової вартістю 16 748 929,34 грн. або 2 103 400,00 дол. США, та насіння соняшнику, в кількості 207,850 тонн, вартістю 885 494,73 грн. або 111 200,00 дол. США, на умовах FOB ММТП, а саме: згідно контракту № 0064/10 від 08.11.2010 року експортовано мелясу бурякову, в кількості 16 180,000 тонн на суму 16 748 929,34 грн. або 2 103 400,00 дол. США, з них 16 000,00 тонн по вантажно-митної декларації № 3214 від 15.12.2010 року вартістю 16 563 248,00 грн. або 2 080 000,00 дол. США; 180,000 тонн по вантажно-митній декларації № 0721 від 14.03.2011 року вартістю 185 681,34 грн. або 23 400,00 дол. США.; згідно контракту № 0066/10 від 19.11.2010 року експортовано насіння соняшнику, по вантажно-митній декларації № 3205 від 15.12.2010 року в кількості 207,850 тонн на суму 885 494,73 грн. або 111 200,00 дол. США.

Як вбачається зі звітів комісіонера - ТОВ «Югекотоп» та банківських виписок, валютна виручка надійшла від нерезидента за придбання меляси бурякової в наступних сумах: в сумі 2 080 000,00 дол. США, за реалізований товар Комісіонер перерахував Комітенту 16 563 248,00 грн. по вантажно-митній декларації № 3214 від 15.12.2010 року, комісійна винагорода комісіонера складає 2 558 400 грн.; в сумі 23 400,00 дол. США, за реалізований товар Комісіонер перерахував Комітенту 185 705,21грн. по вантажно-митній декларації № 0721 від 14.03.2011 року 185705,21 грн., комісійна винагорода комісіонера складає 28 782 грн.; в сумі 111 199,75 дол. США, за реалізований товар Комісіонер перерахував Комітенту 885 494,73 грн. згідно вантажно-митній декларації № 3205 від 15.12.2010 року, комісійна винагорода комісіонера складає 50 417,76 грн., а з врахуванням компенсації понесених витрат - 156 677,13 грн.

Таким чином, витрати ТОВ «Захід - Пульс» на комісійну винагороду за реалізацію товару на експорт склали 2 743 859,13 грн. Комісійну винагороду перераховано Комітентом на поточний рахунок Комісіонера, зокрема, в 4 кв. 2010 року в сумі 50 417,76 грн. (в т.ч. компенсація митного збору - 106 259,37 грн.), в 1 кв. 2011 року в сумі 2 715 077,13 та в 2 кв. 2011 року в сумі 28 782,00 грн., що підтверджується наданими суду банківськими виписками.

Факт відправки товару через митний кордон України підтверджено вантажно-митними деклараціями № 504000018/2010/003214 від 15.12.2010 року, № 504000018/2010/003205 від 15.12.2010 року, № 504000018/2010/000721 від 14.03.2011 року.

Окрім цього, як вбачається зі статуту ТОВ «Захід - Пульс», довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області серії АА № 028704 від 20.09.2010 року вказані господарські операції, факт здійснення яких не визнається податковим органом, відповідають статутній діяльності товариства.

Таким чином, ТОВ «Лотті Груп» надано до перевірки належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій купівлі-продажу товару у ТОВ «Саноіл Торг», податкові накладні, з наявністю яких чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство пов'язувало право платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а також належним чином оформлені документи, що підтверджують подальше використання Товариством придбаного товару у господарській діяльності, а саме: його подальший продаж, а також відповідність таких господарських операцій меті та предмету господарської діяльності товариства, тобто наявності в діяльності ТОВ «Захід Пульс», правонаступником кого є позивач, розумної ділової мети.

Окрім цього, слід зазначити, що в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Югекотоп» від 30.04.2013 року, на який йде посилання в акті перевірки позивача, податковим органом зазначено про те, що ТОВ «Югекотоп» мав взаємовідносини з ТОВ «Захід - Пульс» в наступних періодах: грудень 2010 року, січень, квітень 2011 року. Однак в даному акті не наведено обставин, які б свідчили про недотримання цими суб'єктами господарювання вимог податкового, валютного законодавства у зазначеному періоді в зв'язку з відсутністю встановлених порушень.

Таким чином, суд вважає, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Захід - Пульс» (правонаступником якого в спірних правовідносинах є позивач у справі) та його контрагентом - ТОВ «Саноіл Торг» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у позивача наявні отримані від постачальника належним чином оформлені податкові накладні. За наведеного, кошти в сумі 3 032 106 грн. правомірно віднесено позивачем до податкового кредиту, а тому висновки органу державної податкової служби про заниження ТОВ «Захід Пульс» податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 3 032 106 грн. за листопад-грудень 2010 року, є неправомірними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Як наслідок, відсутні правові підстави для застосування оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000582203 від 17.06.2013 року до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 758 027 грн.

Згідно пп.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

А згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що апеляційні вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області є неаргументованими та не підлягають до задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2013 року в справі №809/2005/13а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді А.І. Рибачук

В.В. Клюба