Ухвала

від 28.05.2014 по справі 809/2005/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2014 р. м. Київ К/800/21019/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М.,

представника позивача Демчик О.І.,

представника відповідача Лаврука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 року

у справі № 809/2005/13-а (876/11997/13)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лотті Груп» (далі - позивач, ТОВ «Лотті Груп»)

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Лотті Груп» звернулось у липні 2013 року до суду з позовом до ДПІ у м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2013 року № 0000582203 та від 17.07.2013 року № 0000712203.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Лотті Груп», правонаступника ТОВ «Захід Пульс» по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Югекотоп» та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Саноіл Торг», ТОВ «Югекотоп» товарно-матеріальних цінностей за період з 20.09.2010 року по 01.04.2013 року, за результатами якої складено акт від 30.05.2013 року № 3938/22-3/37183317, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем: п. 1.32 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (далі - Закон № 283/97-ВР), ст. 2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88), в результаті чого встановлено зниження податку на прибуток всього в сумі 3 790 132,00 гривні; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), ст. 2, ст. 9 Закону № 996-ХIV, пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.5 п. 2 Положення № 88, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 3 032 106,00 гривень.

На підставі зазначеного акту, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013 року № 0000582203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3 032 106,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 758 027,00 гривень та № 0000572203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 3 790 132,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 895 066,00 гривень.

В подальшому, на підставі рішення Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 10.07.2013 року № 269/10/09-19-10-0219/163/412, яким за результатами розгляду скарги позивача від 18.06.2013 року скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року № 0000572203 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 947 533,00 гривні, а в решті скаргу залишено без задоволення. На підставі зазначеного рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2013 року № 0000712203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 3 790 132,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 947 533,00 гривні.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брата участь у здійсненні господарської операції.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 визначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення № 88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що перевіркою встановлено та не заперечується відповідачем в акті перевірки, і підтверджено поданими позивачем податковими деклараціями з податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року, з додатками до них, зокрема, реєстрами отриманих податкових накладних, позивачем віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нараховану (сплачену) на користь ТОВ «Саноіл Торг», згідно податкових накладних: № 14 від 30.11.2010 року на загальну суму 880 036,90 гривень, у тому числі ПДВ 146 672,82 гривні; № 13 від 30.11.2010 року на загальну суму 15 335 577,05 гривень, у тому числі ПДВ 2 555 929,51 гривень; № 15 від 06.12.2010 року на загальну суму 1 977 022,95 гривні, у тому числі ПДВ 329 503,83 гривні, виданих ТОВ «Захід-Плюс» ТОВ «Саноіл Торг» на підтвердження господарських операцій по поставці товарно-матеріальних цінностей.

При досліджені вищевказаних податкових накладних судами попередніх інстанцій встановлено, що вони підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою ТОВ «Саноіл Торг», містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону № 168168/97-ВР. Як вбачається з акту перевірки та пояснень представників відповідача в судовому засіданні, податковим органом не наведено доводів щодо дефектів їх форми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Саноіл Торг» (продавець) та ТОВ «Захід-Пульс» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу від 05.11.2010 року № 05-11-10 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором. Товар поставляється окремими партіями. Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру та вартість кожної партії товару визначається сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного Договору (п. 1.2 Договору).

Судами попередніх інстанцій при дослідженні вищевказаного Договору встановлено, що останній вчинений в письмовій формі, підписаний представниками ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Захід-Пульс», скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює для сторін права та обов'язки, що з нього випливають.

Крім того, на виконання умов Договору, сторонами було складено специфікації № 1 від 30.11.2010 року на придбання насіння соняшника в кількості 207,850 т. на загальну суму 880 036,90 гривень, у тому числі ПДВ 146 672,82 гривні, та специфікацію № 2 від 30.11.2010 року на придбання меляси бурякової в кількості 16 180,00 т. на загальну суму 17 312 600,00 гривень, у тому числі ПДВ 2 853 433,33 гривні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Саноіл Торг» поставило ТОВ «Захід Пульс» насіння соняшника та меляси бурякової відповідно до специфікацій № 1 та № 2 до Договору, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи та дослідженими судами копіями актів прийому-передачі, видаткових накладних. При цьому, встановлено, що претензій по кількості та якості товару сторони Договору не мали.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до п. 3 Договору передача товару від продавця до покупця відбувалась на умовах ЕХW - Миколаївський морський торговий порт, термінал ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, та Миколаївський морський торговий порт, склад № 7, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

Згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) умови поставки ЕХМ («франко завод») означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності тверджень відповідача, що час проведення перевірки позивачем не надано документів на транспортування товару, оскільки вони зроблені без врахуванням п. 3.1 Договору купівлі-продажу, яким передбачено здійснення поставки на умовах EXW склад продавця згідно Інкотермс 2000, а саме ТОВ «Захід-Пульс» зобов'язувалось лише отримати товар в обумовленому місці - Миколаївський морський торговий порт, термінал ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, та Миколаївський морський торговий порт, склад № 7, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, а обов'язок поставки покладався на ТОВ «Саноіл торг».

Крім того, посилання податкового органу в акті перевірки на ненадання позивачем документів, що підтвердили б факт відрядження директора ТОВ «Захід-Пульс» до м. Миколаєва для приймання товарно-матеріальних цінностей, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що директор ТОВ «Захід-Пульс» у період: листопад-грудень 2010 року працював за сумісництвом на посаді спеціаліста операційного відділу Миколаївської філії ТОВ «Фінансова компанія «Декра», що не заборонено чинними трудовим законодавством та підтверджується наявними у матеріалах справи копією наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, наказу про припинення трудового договору (контракту), витягу з трудової книжки, а тому перебував за місцем праці у вказаній філії ТОВ «Фінансова компанія «Декра» в м. Миколаєві.

Крім того, судами попередніх інстанції при дослідженні наявних у матеріалах справи копій витягів з банківських рахунків встановлено, що ТОВ «Захід-Пульс» розрахувалось з ТОВ «Саноіл Торг» за поставлений йому товар по Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок останнього у повному обсязі, що й не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Разом з тим, судами встановлено, що в подальшому, отриманий від ТОВ «Саноіл торг» товар, позивачем використано у власній господарській діяльності, шляхом передачі товару на комісію ТОВ «Югекотоп» згідно Договору комісії № 05/11/10-К від 05.11.2010 року (далі - Договір комісії), що підтверджено специфікаціями № 1 та № 2 до даного Договору, актами прийому-передачі № 1, № 2, № 3.

Відповідно до умов Договору комісії, з врахуванням специфікацій № 1 та № 2 від 30.11.2010 року, які є його невід'ємними частинами, Комітент передав, а Комісіонер отримав для подальшої реалізації на експорт (шляхом укладення відповідних зовнішньоекономічних контрактів) насіння соняшнику в кількості 207,850 т., ціна реалізації за тонну - 535,00 дол. США, всього 111 199,75 дол. США+/-10%, мелясу бурякову в кількості 16180,00 т., ціна за тонну - 130 дол. США, всього 2 103 400,00 дол. США +/-10%, умови реалізації: ТOB Миколаївський морський торговий порт, причал № 3, термінал ТОВ «Евері», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117, та Миколаївський морський торговий порт, склад № 7.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що між ТОВ «Югекотоп» та Компанією «OREXIM LIMITED» (Великобританія) було укладено зовнішньоекономічні контракти № 0064/10 від 08.11.2010 року та № 0066/10 від 19.11.2010 року про поставку насіння соняшнику та меляси бурякової, за якими, згідно звітів Комісіонера - ТОВ «Югекотоп» перед ТОВ «Захід-Пульс», ТОВ «Югекотоп» експортувало нерезиденту - Компанії «OREXIM LIMITED» товар, загальною вартістю 17 634 424,07 гривні або 2 214 600,00 дол. США, на умовах FOB ММТП, що підтверджується дослідженими судами вантажно-митними деклараціями.

Крім того, судами при дослідженні звітів комісіонера - ТОВ «Югекотоп» та банківських виписок встановлено, що валютна виручка надійшла від нерезидента за придбання меляси бурякової в наступних сумах: в сумі 2 080 000,00 дол. США, за реалізований товар Комісіонер перерахував Комітенту 16 563 248,00 гривень по вантажно-митній декларації № 3214 від 15.12.2010 року, комісійна винагорода комісіонера складає 2 558 400,00 гривень; в сумі 23 400,00 дол. США, за реалізований товар Комісіонер перерахував Комітенту 185 705,21 гривень по вантажно-митній декларації № 0721 від 14.03.2011 року 185 705,21 гривень, комісійна винагорода комісіонера складає 28 782,00 гривні; в сумі 111 199,75 дол. США, за реалізований товар Комісіонер перерахував Комітенту 885 494,73 гривні згідно вантажно-митній декларації № 3205 від 15.12.2010 року, комісійна винагорода комісіонера складає 50 417,76 гривень, а з врахуванням компенсації понесених витрат в розмірі 156 677,13 гривень.

Таким чином, судами встановлено, що витрати ТОВ «Захід-Пульс» на комісійну винагороду за реалізацію товару на експорт склали 2 743 859,13 гривень. Комісійну винагороду перераховано Комітентом на поточний рахунок Комісіонера, зокрема, в 4 кварталі 2010 року в сумі 50 417,76 гривень (у т.ч. компенсація митного збору - 106 259,37 гривень), в 1 кварталі 2011 року в сумі 2 715 077,13 гривень та в 2 кварталі 2011 року в сумі 28 782,00 гривні, що підтверджується наданими суду банківськими виписками.

Факт відправки товару через митний кордон України підтверджено дослідженими судами вантажно-митними деклараціями.

Крім того, при дослідженні статуту ТОВ «Захід-Пульс» та довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області серії АА № 028704 від 20.09.2010 року, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що вказані господарські операції, факт здійснення яких не визнається податковим органом, відповідають статутній діяльності товариства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем надано до перевірки належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій купівлі-продажу товару у ТОВ «Саноіл Торг», податкові накладні, з наявністю яких чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство пов'язувало право платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а також належним чином оформлені документи, що підтверджують подальше використання товариством придбаного товару у господарській діяльності, а саме: його подальший продаж, а також відповідність таких господарських операцій меті та предмету господарської діяльності товариства, тобто наявності в діяльності ТОВ «Захід-Пульс», правонаступником кого є позивач, розумної ділової мети.

Разом з тим, колегія суддів вважає посилання податкового органу на акт перевірки ТОВ «Югекотоп» від 30.04.2013 року безпідставним, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, даний акт не містить обставин, які б свідчили про недотримання позивачем та його контрагентом вимог податкового, валютного законодавства у період який охоплювався перевіркою.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Захід-Пульс» (правонаступником якого в спірних правовідносинах є позивач у справі) та його контрагентом - ТОВ «Саноіл Торг» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та наявними у позивача належним чином оформленими податковими накладними, а тому кошти в сумі 3 032 106,00 гривень правомірно віднесено позивачем до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як встановлено судами, позивачем подано суду первинні бухгалтерські документи в підтвердження придбання товару у ТОВ «Саноіл Торг» та його подальшої реалізації через комісіонера - ТОВ «Югекотоп».

Суди перевірили фактичність здійснення ТОВ «Захід-Пульс» товарних операцій по господарських зобов'язаннях з ТОВ «Саноіл Торг» та ТОВ «Югекотоп» в 4 кварталі 2010 року, та встановили, що позивачем товар отримано та здійснено розрахунок за отриманий товар з постачальником та комісіонером.

Крім цього, судами встановлено, що позивачем було задекларовано грошові зобов'язання, що випливають з вказаних господарських операцій у відповідних деклараціях з прибутного податку підприємств, копії яких знаходяться в матеріалах справи та досліджені судами. Вказаний факт, як вбачається з акту перевірки від 30.05.2013 року на заперечується відповідачем.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що позивачем доведено факт підставності віднесення до валових витрат суми 15 160 530,00 гривень в 4 кварталі 2010 року, а тому висновки органу державної податкової служби про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 3 790 132,00 гривні за 4 квартал 2010 року є неправомірними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Як наслідок, відсутні правові підстави для застосування оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000712203 від 17.07.2013 року до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 947 533,00 гривні з вказаного податку.

Щодо посилання в акті перевірки на постанову слідчого слідчої групи Головного управління ДПС України - слідчого з ОВС слідчого відділу ДПС в Івано-Франківській області Петріва І.Р. про проведення позапланової документальної перевірки від 17.04.2013 року за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32013110100000031, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили наступне.

Частиною 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити у судовому засіданні докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення у судовому засіданні обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Відповідачем відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подано доказів існування вироку суду, що набрав законної сили, яким би встановлювався факт фіктивного підприємництва постачальника позивача - ТОВ «Саноіл Торг».

Таким чином, посилання представників відповідача на матеріали кримінального провадження № 32013110100000031, суди правомірно не прийняли до уваги, оскільки обставини даної справи не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, передбаченими ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Водночас, судами попередніх інстанцій були досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Крім того, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими та видатковими накладними, витягами з банківських рахунків тощо.

Крім того, Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Зазначені нормативно-правові акти не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 215, 216 , 228 Цивільного кодексу України . Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті перевірки, належать виключно до компетенції суду.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій правомірно скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення .

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 року у справі № 809/2005/13-а (876/11997/13) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: (підпис) М. І. Костенко (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно

Помічник судді Паніотова В.Г.