Постанова

від 05.08.2013 по справі 816/4210/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4210/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.

при секретарі - Грубчак Н.М.

за участю: представника позивача - Магдій В.Т.

представника відповідача -Оринчин В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2013 року позивач Державне геофізичне підприємство "Укргеофізика" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402200 від 27.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області проведено документальну позапланову перевірку Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" щодо правомірності проведених господарських відносин з TOB "Селена-Трєйд" за березень 2010 року. За результатом проведеної перевірки складено акт № 334/22/21044912 від 13.03.2013 року. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 27 березня 2013 року № 0000402200 яким визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій в розмірі 501825,00 грн. з них 41460,00 грн. за основним платежем та 10365,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Як зазначає позивач спірне рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірного рішення з підстав викладених у відзиві на позов (а.с.68-71).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Державними податковими ревізорами-інспекторами Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 79.1 та 79.2 статті 79, пунктом 82.2 статті 82, пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу Полтавської МДПІ від 22.02.2013 року №216 (а.с.72), на підставі службового посвідчення ПЛ №135513, виданого 29.12.2012 року проведено документальну позапланову перевірку Полтавської експедиції по геофізичним дослідженням у свердловинах (код ЄДРПОУ 21044912) правомірності проведених господарських відносин з TOB "Селена-Трєйд" (код ЄДРПОУ 31495330) за березень 2010 року.

В ході перевірки встановлено порушення: п.п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.1 п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94 - ВР від 28.12.94 року (зі змінами та доповненнями) чим занижено податок на прибуток за I квартал 2010 року в частині проведених господарських відносин з TOB "Селена-Трєйд" у березні 2010 року в сумі 41460,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 334/22/21044912 від 13.03.2013 року (а.с.10-22).

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 27 березня 2013 року № 0000402200 яким визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій в розмірі 501825,00 грн. з них 41460, за основним платежем та 10365 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області Міністерства доходів і зборів України податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2013 року № 0000402200 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень Полтавської МДПІ суд приходить до наступних висновків.

Державне геофізичне підприємство "Укргеофізика" (код 01432761) зареєстровано виконавчим комітетом Шевченківською районною в м.Києві державній адміністрації 14.01.1992 року (а.с.58).

Полтавська експедиція по геофізичним дослідженням в свердловинах (код 21044912) зареєстрована 18.03.1994 року та взята на податковий облік в органах державної податкової служби 25.01.1992 року за № 27, станом на 27.02.2013 року перебуває на обліку в Полтавській МДПІ. Свідоцтво платника ПДВ від 30.06.1997 року № 23784698 анульовано 31.12.2009 року.

Головне підприємство - Геофізичне державне підприємство "Укргеофізика" (код ЄДРПОУ 01432761).

Актом перевірки встановлено порушення п.п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.1 п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме за 01.01.2010 року - 31.03.2010 року Полтавською експедицією по геофізичним дослідженням у свердловинах задекларовано податок на прибуток у сумі 1031168,00 грн.

Так, перевіркою повноти визначення податку на прибуток перевіряючими встановлено його заниження у розмірі 41460,0 грн., оскільки сума валових витрат понесених Полтавською експедицією по геофізичним дослідженням у свердловинах у березні 2010 року по взаємовідносинах з TOB "Селена-Трейд" включено до декларації І кварталу 2010 року в сумі 165 840,0 грн., а дані взаємовідносини підпадають під категорію "ризикові". Несплачений контрагентами TOB "Донтрансторг" (основний постачальник TOB "Селена-Трейд") податок на прибуток унаслідок порушення встановленого порядку формування валових витрат, податок на додану вартість унаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту та невірного відображення показників податкової звітності, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування валових витрат та, як наслідок, заниження об'єктів оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Судом встановлено, що між Державним геофізичним підприємством "Укргеофізика" та TOB "Селена-Трейд" укладено договір № 51/10 від 01 березня 2010 року (а.с.46 - 48) відповідно до умов якого TOB "Селена-Трейд" (постачальник) зобов'язується поставити (передати у власність) Державному геофізичному підприємству "Укргеофізика" (замовник) товарно - матеріальні цінності, згідно рахунку - фактури, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити його.

На підтвердження реальності даного договору позивачем надано специфікацію, накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, подорожній лист, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, копію банківської виписки на підтвердження оплати товару (а.с.49 - 57).

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.2.2 п. 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

Згідно п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Згідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України N 165 від 30.05.97 року "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. У пункті 18 Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. В даному випадку примірники податкових накладних підписані безпосередньо керівником підприємства та не визнавалися не дійсними.

А також пункт 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 не допускає ніякого впливу при її підписанні та завіренні печаткою зі сторони покупця: "Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою". Тому, незважаючи на те, що податкова накладна видається для покупця, вона є податковим продуктом постачальника, і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

При цьому суд зазначає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплату податків покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення платника податків (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість та включення сум податку на прибуток до валових витрат через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Як контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податків до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість та включення сум податку на прибуток до складу валових витрат у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до наданих документів вбачається, що на виконання договору поставки товару від 01.03.2010 року отримані товари згідно накладної №007 від 15.03.2010 року, податкової накладної № 006 від 04.03.2010 року з переліком на суму 165840, 00 грн. в тому числі ПДВ 33168,00 грн. були оплачені в безготівковій формі та використані в господарській діяльності. ТМЦ оприбутковані на складі 15.03.2010 року згідно накладної внутрішнього переміщення №81 від 15.03.2010 року де товарно матеріальні цінності відображені в кількісному та сумарному виразі, відповідальна особа Яковенко Б.В., яка оформлена підписами керівника, головного бухгалтера та матеріально - відповідальних осіб.

Пунктом 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 року № 363 зареєстрований в Мінюсті України 20.02.98 за № 128/2568 (далі-Правила) встановлено , що основними документам перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Таким чином, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Правилами встановлено , що товарно транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу - взаємні розрахунки учасниками транспортного процесу. Відповідно до Правил основними документами перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та листи вантажів автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Позивачем надано документи, які підтверджують факт перевезення товару та інші первинні документи, що свідчать про використання отриманих за угодою товару у власній господарській діяльності.

Дослідивши накладні для документального оформлення виконання умов договору та виконаних операцій з постачання товару, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні.

Крім того, суд зазначає, що платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000402200 від 27 березня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" (код ЄДРПОУ 01432761) витрати по сплаті судового збору в розмірі 518,25 грн. (сплачений згідно платіжного доручення № 616 від 26 червня 2013 року).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2013 року.

Суддя Г.В. Костенко