Постанова

від 05.08.2013 по справі 5002-17/2909-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2013 року Справа № 5002-17/2909-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Козакової І.М., посв. № 018008 від 01.07.2013 року;

Позивача -1: не з'явився;

Позивача -2: Сіднєнка О.Л., дов. № 144 від 12.03.2013 року;

Відповідача -1: не з'явився;

Відповідача -2: Шаповалова В.Є. - директора, наказ № 1 від 18.04.2007 року;

Третьої особи -1: не з'явився;

Третьої особи -2: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року

у справі № 5002-17/2909-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом заступника прокуратура міста Ялти в інтересах держави в особі:

1) Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим

2) Фонду державного майна України

до відповідача -1 Лівадійської селищної ради

відповідача -2 товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Регіон-інвест"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

2) дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

про визнання недійсним рішення та зобов'язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

У липні 2011 року заступник прокурора міста Ялти, виступаючи в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Лівадійської селищної ради, просив визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 177 від 14.10.2004 року; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Регіон-інвест" повернути земельну ділянку загальною площею 0,2784 га, розташовану за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12б у користування державного підприємства "Санаторій "Курпати" (т. 1, а.с. 4-8).

Позовні вимоги мотивовані тим, що при прийнятті спірного рішення Лівадійською селищною радою перевищено надані повноваження, а відчудження спірної земельної ділянки суперечить нормам закону.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2011 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Регіон-інвест" (т. 1, а.с. 1-2).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.09.2011 року замінено закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" його правонаступником приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (т. 2, а.с. 77).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.09.2011 року (суддя Гайворонський В.І.) позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 177 від 14.10.2004 року. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 80-84).

Судовий акт мотивовано доведеністю позовних вимог щодо недійсності спірного рішення.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Регіон-інвест" обрано правовий статус у справі в якості відповідача (т. 5, а.с. 103-106).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року (головуючий Євдокімов І.В., судді Воронцова Н.В., Проценко О.І.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.09.2011 року скасовано частково. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 177 від 14.10.2004 року відмовлено. Скасовано пункти резолютивної частини рішення про стягнення судових витрат з Лівадійської селищної ради. В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.09.2011 року залишено без змін (т. 8, а.с. 57-61).

Оскаржений судовий акт мотивовано тим, що Лівадійська селищна рада при прийняті спірного рішення діяла у межах своїх повноважень.

Не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим рішенням, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив оскаржений судовий акт скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційної інстанції (т. 8, а.с. 71-78).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.07.2013 року касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.07.2013 року (т. 8, а.с. 69-70).

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 02-05/580 від 11.07.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Владимиренко С.В. (т. 8, а.с. 1102).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.07.2013 року розгляд касаційної скарги заступника прокурора Автономної Республіки Крим відкладено на 05.08.2013 року (т. 8, а.с. 104-106).

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 02-05/633 від 01.08.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

У судове засідання 05.08.2013 року представники позивача - Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, відповідача - Лівадійської селищної ради, третіх осіб - приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, відповідача - Лівадійської селищної ради, третіх осіб - приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", дочірнього підприємства "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників позивача - Фонду державного майна України, відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Регіон-інвест", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради № 35 від 21.04.1993 року курортно-оздоровчому комплексу "Курпати" видано державний акт серії КМ № 0009 ПС на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 12,79 га (т. 1, а.с. 18).

Рішенням 22 сесії 4-го скликання Лівадійської селищної ради від 14.10.2004 року № 177 було затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Регіон-інвест" у довгострокову оренду загальною площею 0,2784 га для рекреаційного будівництва (комплексу - пансіонату на 16 місць)" на землях Лівадійської селищної ради; вилучено земельну ділянку площею 0,2784 га з земель, наданих у постійне користування курортно-оздоровчому комплексу "Курпати" (державний акт серії КМ № 0009 ПС № 9 від 16.06.1994 року); передано товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Регіон-інвест" у довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,2784 га (кадастровий номер 0111947900:06:001:0025) для рекреаційного будівництва (комплексу-пансіонату на 16 місць) із "земель рекреаційного призначення" (КОК "Курпати") (рядок 7.3, шифр 86), по видам земельних угідь "забудовані землі", у тому числі "громадського призначення", у тому числі "рекреаційного призначення" (гр. 34, 43, 80, ф. 6-зем) для "землі рекреаційного призначення"(рядок 7.3, шифр 86) по видам земельних угідь "забудовані землі", у тому числі "громадського призначення" (гр. 34, 43, 80, ф. 6-зем) на землях Лівадійської селищної ради за адресою: смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 12б. Код згідно УКЦВЗ - 1.17 (т. 1, а.с. 69).

Апеляційний господарський суд, встановивши, що дочірнє підприємство "Санаторій "Курпати" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" мало право як землекористувач відмовитись від права користування спірною земельною ділянкою, дійшов висновку, що Лівадійська селищна рада діяла у межах своїх повноважень, оскільки повинна була прийняти рішення про припинення права користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1586 від 08.11.2012 року земельна ділянка загальною площею 0,2784 га, що належить товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Регіон-інвест" на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 539708 та розташована за адресою Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкинське шосе, 12б розташована у межах у межах населеного пункту смт. Курпати та згідно правовстановлюючих документів на вказаній земельній ділянці розташована будівля червоного кутку: рік побудови 1964; загальна площа - 172,50 кв.м. Будь яких інших будівель на дату огляду на досліджуваній земельній ділянці немає (т. 7, а.с. 2-5).

Тобто, спірна земельна ділянка належить товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Регіон-інвест" на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Крім того, ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Враховуючи те, що рішення Лівадійської селищної ради № 177 від 14.10.2004 року реалізоване та повністю виконано у зв'язку з продажем спірної земельної ділянки, вимога про визнання недійсним вказаного рішення Лівадійської селищної ради щодо надання спірної земельної ділянки у довгострокову оренду не може бути підставою для відновлення порушених, на думку прокурора, прав позивачів.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку, що вимога щодо зобов'язання повернути майно задоволенню не підлягає, оскільки така вимога була заявлена тільки до відповідача - Лівадійської селищної ради, а не до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Регіон-Інвест".

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2013 року у справі № 5002-17/2909-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков