Постанова

від 23.07.2013 по справі 2а-11947/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11947/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Міщука М.С.,

при секретарі Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 15 848,21 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року Київський міський центр зайнятості звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 15848 грн. 21 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що факт наявності між відповідачем та ТОВ «Медуза» трудових правовідносин, під час перебування відповідача на обліку у службі зайнятості не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, також матеріалами справи не підтверджується жодного факту отримання відповідачем під час перебування її на обліку у службі зайнятості будь-якого доходу, в тому числі і від ТОВ «Медуза».

Не погоджуючись із судовим рішення, Київський міський центр зайнятості звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права без врахування пояснень представника Київського міського центру зайнятості, суперечить нормам чинного законодавства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується факту одночасного перебування в трудових правовідносинах з ТОВ «Медуза» ОСОБА_2 під час її перебування на обліку в службі зайнятості та отримання відповідачем під час перебування її на обліку у службі зайнятості будь-якого доходу, в тому числі і від ТОВ «Медуза».

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками, виходячи з наступного.

Частинами 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» закріплено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 25.05.2010 р. зареєстрована в Солом'янському районному центрі зайнятості міста Києва як така, що шукає роботу. Наказом Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва від 27.11.2010 р. №НТ 10127 відповідачу надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 24.12.2010 р.

У заяві від 01.06.2010 р. про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідач зазначила, що вона не працює, в тому числі за сумісництвом, як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрована, пенсії не отримує, земельного паю та особистого селянського господарства не має, нерухомість у найм не здає, інших передбачених законодавством доходів не отримує.

Крім того, відповідач написала заяву з проханням направити її на курси в Університет «Крок»за спеціальністю «директор по персоналу». В результаті чого між робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України був укладений договір №026911042100001 від 21.04.2011 року про направлення на підвищення кваліфікації в Університет «Крок»за навчальною програмою «Підбір та забезпечення персоналом, директор з персоналу»зі строком навчання 22.04.2011 року до 12.07.2011 року.

В процесі звірки отриманих даних з файлу (в електронному вигляді) Державної податкової інспекції з інформацією щодо розслідування страхових випадків за ІV квартал виявлено, що з 03.10.2010 року по 19.10.2010 року відповідач перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Медуза», а саме працювала на посаді директора та отримала заробітну плату на загальну суму 822,58 грн.

На підставі наказу Солом'янського районного центру зайнятості міста Києва від 18.07.2011 р. №144 відповідачу було надіслано лист-повідомлення від 18.07.2012 р. №4011 з пропозицією повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 15 848,21 грн. протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення. Повідомлення вручено адресату 24.08.2012 року, однак, кошти відповідачем на час розгляду справи не повернуто. Відповідач посилається на те, що вона жодного дня в ТОВ «Медуза» не працювала та грошей не отримувала.

Дослідивши матеріалами справи, колегія суддів дійшла до висновку, що доводи відповідача щодо відсутності у неї трудових відносин з ТОВ «Медуза» в період перебування її на обліку в Солом'янському районному центрі зайнятості міста Києва як такою, що шукає роботу, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.

Відповідно до Наказу ТОВ «Медуза» № 3 від 03.10.2011 року на підставі заяви ОСОБА_2 від 03.10.2011 року останню прийнято на посаду директора ТОВ «Медуза» на повну ставку з 3 жовтня 2011 року (а.с. 15). Вказаний наказ підписаний ОСОБА_2 як директором ТОВ «Медуза». Згідно розпорядження ТОВ «Медуза» про припинення трудового договору з 19 жовтня 2011 року ОСОБА_2 звільнено з посади директора ТОВ «Медуза» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с.16). Вказаний наказ також підписаний ОСОБА_2

Колегія суддів звертає увагу на те, що доказів того, що підписи на зазначених наказах не належать відповідачу, в тому числі висновку почеркознавчої експертизи, останньою не надано.

Крім того, відповідно до протоколу №1 зборів Засновників (Учасників) ТОВ «Медуза» відповідача призначили на посаду директора Товариства та згідно з Протоколу №2 зборів Засновників (Учасників) ТОВ «Медуза» відповідача звільнили з посади директора Товариства. Також, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником юридичної особи ТОВ «Медуза» зазначено відповідача (а.с. 98 зворот). Доказів щодо оскарження відповідачем дій державного реєстратора суду також не надано.

Також, в матеріалах справи наявна відомість на виплату грошей № 1, в якій наявний підпис ОСОБА_2 про одержання заробітної плати (а.с.101). Докази того, що підпис на вказаному документі зроблений іншою особою в матеріалах справи відсутні.

Отже, з врахування наведеного, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що факт наявності між відповідачем та ТОВ «Медуза» трудових правовідносин, під час перебування відповідача на обліку у службі зайнятості не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 грудня 2012 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київського міського центру зайнятості кошти в сумі 15 848,21 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: Л.В. Бєлова

М.С. Міщук

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.