Постанова

від 06.08.2013 по справі 5023/3343/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2013 р. Справа № 5023/3343/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.

при секретарі Вороні В.С., після перерви - Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (особисто)

відповідача - Гвоздик О.І. (дов. №32 від 01.04.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1968Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2013 року у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю агентство комплексної безпеки "Стелс", м. Харків

про стягнення 200250,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача в якості компенсації за завдані реальні збитки в сумі 7950,00 грн. та в якості компенсації за завдані збитки (втрачена вигода) в сумі 192300,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 червня 2013 року у справі №5023/3343/12 (суддя Ковальчук Л.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

ФОП ОСОБА_2 з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку, що лише наявність Книги обліку доходів та витрат може повністю відобразити дійсне понесення позивачем реальних збитків. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити; судові витрати покласти на відповідача.

ТОВ АКБ "Стелс" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачем не підтверджена протиправна поведінка відповідача. Просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні позивач заявив клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів та про винесення в порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України окремої ухвали, якою зобов'язати працівників УПП ГУМВС України здійснити повторну перевірку додержання ТОВ АКБ "Стелс" ліцензійних умов, а також направити повідомлення до Київського РВ ХМУ ГУМВС України про порушення законності працівниками ТОВ АКБ "Стелс", ОСОБА_5, ОСОБА_6, що мають ознаки злочинів передбачених статтями 162, 182, 186, 382 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача, вислухавши думку відповідача, дійшла наступного висновку: клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів задовольнити; клопотання про винесення окремої ухвали та направлення повідомлення до правоохоронних органів відхилити, оскільки в матеріалах справи є докази проведення перевірок за зверненнями позивача правоохоронними органами та УПП ГУМВС України додержання ТОВ АКБ "Стелс" ліцензійних умов (акт від 08.06.2012 р.).

Для надання сторонам можливості ознайомитись з додатковими доказами та надати додаткові пояснення по справі, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, колегія суддів оголосила перерву в судовому засіданні 23.07.2013 р. до 11 год. 30 хв. 01 серпня 2013 року.

Після перерви, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача та уповноваженого представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 яке з 2008 року використовував для отримання прибутку шляхом надання його в оренду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.06.2009 р. у цивільній справі №2-67 9/09 було накладено арешт на майно підприємця, у тому числі на земельну ділянку та житловий будинок літ. А-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.15).

Державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 16.07.2009 р. на виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.06.2009 р. було описано та арештовано нерухоме майно позивача, зокрема, житловий будинок літ. А-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 про що складено акт опису й арешту майна АА №789467. Вказаний житловий будинок було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_5

13.10.2009 р. державним виконавцем на виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.06.2009 р. описано та арештовано рухоме майно - товар, що належав ФОП ОСОБА_2, про що складено акти опису й арешту майна, яке було перевезено до приміщень житлового будинку літ. А-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Відповідальним зберігачем товару було призначено ОСОБА_5 (т.3 а.с.120).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 01.09.2009 р. скасовано ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.06.2009 р. в частині накладення арешту на земельну ділянку та житловий будинок літ. А-2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та заборонено ФОП ОСОБА_2 вчиняти дії, направлені на відчуження цього нерухомого майна.

Між ОСОБА_5 (замовник) та ТОВ АКБ "Стелс" (охорона) 17.10.2009 р. укладено договір охорони об'єкту №9-10/09, за умовами якого товариство прийняло на себе обов'язки щодо надання послуг з охорони майна (т.1 а.с.58-61), арештованого та описаного державними виконавцями згідно актів опису та арешту майна від 16.07.2009 р. та 13.10.2009 р.

Факт прийняття арештованого майна під охорону зафіксований в акті від 17.10.2009 р. (т.1 а.с.62).

З матеріалів справи вбачається, що в період з 17.10.2009 р. по 26.03.2010 р. відповідач знаходився за адресою: АДРЕСА_1 виконуючи умови договору про охорону № 9-10/09 від 17.10.2009 р.

Після закінчення виконавчого провадження, відповідно до постанови Дзержинського ВДВС ХМУЮ від 26.03.2010 р. договір про охорону об'єкта № 9-10/09 від 17.10.2009 р. розірвано угодою про розірвання від 26.03.2010 р., а охорона знята з об'єкту згідно з актом від 26.03.2010 р.

Вважаючи, що дії ТОВ "Агентство комплексної безпеки "Стелс" призвели до понесення збитків (реальні та втрачені прибутки) по підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_2, останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача в якості компенсації за завдані реальні збитки в сумі 7950,00 грн. та за завдані збитки (втрачена вигода) в сумі 192300,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.09.2012 р. у справі №5023/3343/12 в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 р. рішення від 25.09.2012 р. скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2013 р. судові акти попередніх інстанції скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді в задоволені позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, всупереч вимогам ч.4 ст.623 Цивільного кодексу України, не доведено належними доказами вжиття заходів щодо отримання ним неодержаних доходів (упущеної вигоди) та не надано суду жодних доказів для підтвердження факту отримання збитків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_2, зокрема зазначає, що 17.10.2009 р. працівники ТОВ АКБ "Стелс" незаконно увійшли до будинку за адресою: АДРЕСА_1 самостійно змінили замки на дверях, чим обмежили доступ до домоволодіння позивачу, його дружині та орендарям, з якими позивач уклав договори оренди належних йому приміщень.

Дані обставини стали підставою для розірвання договорів оренди, укладених з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що підтверджується заявами орендарів та угодами про розірвання договорів оренди від 01.12.2009 р. та 01.01.2010 р. (т. 1, а. с. 27-28, 37-38, 45-46).

Відповідно до п. 2 вказаних угод позивачем були відшкодовані орендарям збитки згідно з п. 9.1.1 договорів оренди. Таким чином, загальний розмір реальних збитків за договорами оренди, укладеними з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, складає 7950,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що він не отримав прибутку (втрачена вигода) за вказаними договорами оренди в сумі 192300,00 грн., на який він розраховував в зв'язку з їх укладенням.

Колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог враховуючи наступне.

На думку позивача, про чинення перешкод працівниками відповідача свідчать заяви орендарів, які укладали з ним договори оренди, та саме через незаконні дії працівників ТОВ АКБ "Стелс" розірвали зазначені договори. Отже, в даному випадку наявний причинний зв'язок між діями відповідача, які призвели до розірвання договорів оренди, та завданням збитків позивачу.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдані збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків, настає за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) наявність протиправної поведінки, 2) наявність збитків та їх розміру, 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, 4) наявність вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно за пункту 9.1 договорів оренди, укладених з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зміни або доповнення договорів можуть мати місце тільки по взаємній згоді сторін.

Згідно з пунктом 9.1.1 договорів сторона зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки в розмірі місячної орендної плати в разі порушення п. 9.1 договорів

Як вбачається з матеріалів справи угодами від 01.12.2009 р. та 01.01.2010 р. про розірвання договорів оренди сторони у відповідності з п. 9.1 договорів домовились про їх дострокове розірвання. Тобто, позивач не довів порушень п. 9.1 договорів.

Надані позивачем докази в підтвердження протиправної поведінки відповідача, зокрема: постанови правоохоронних органів про відмови в порушенні кримінальних справ, заяви до правоохоронних органів, до ОСОБА_5, третіх осіб (без відповідача), до ОСОБА_5 та ТОВ АКБ "Стелс", що датовані після звільнення майна з-під охорони; акт перевірки ліцензійних умов ГУМВС України в Харківській області від 08.06.2012 р. за № 75, не підтверджують неправомірну поведінку відповідача.

Позивач також не довів чинення відповідачем перешкод власнику чи орендарям у доступі до приміщень, оскільки останні не були позбавлені можливості звернутися із заявами до правоохоронних органів або з позовами про усунення перешкод у користуванні майном на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено вжиття ним та орендарями заходів з метою захисту своїх прав щодо розпорядження та користування майном.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини та вжиття кредитором заходів для одержання такої вигоди. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються збитки у розмірі доходів, які могли б бути реально отримані при належному виконання зобов'язання. Однак, позивачем всупереч ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України не доведено належними доказами вжиття заходів щодо отримання ним неодержаних доходів (упущеної вигоди) та не надано суду доказів для підтвердження факту отримання збитків. Оскільки упущена (втрачена) вигода є розрахунковою величиною втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якби інший учасник відносин у сфері господарюванні не допустив би правопорушення, то пред'являючи вимогу про відшкодування упущеної вигоди позивач зобов'язаний надати розрахунки та документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди.

Підтвердженням відображення здійснених господарських і фінансових операцій платника єдиного податку відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 р. за №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", Наказу ДПАУ №599 (додаток 10 до Інструкції 12), Постанови КМУ від 26.09.2001 р. за №1269 про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів та витрат є Книга обліку доходів і витрат, в якій і фіксуються наявні первинні документи ("період обліку" (графа 1), "витрати на виробництво продукції" (графа 3), "сума виручки (доходу)" (графа 6), "чистий дохід" (графа 7), складені на час здійснення господарської операції.

Дані Книги обліку доходів і витрат за 2009 р. є підставою для складання звітів про результати діяльності фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку. Підсумкові дані книги обліку доходів і витрат за звітній період повинні відповідати підсумковим даним звітній документації (деклараціям за квартал). Саме цими документами і може бути підтверджена господарська діяльність позивача за договорами оренди.

Не надання даних доказів спростовує твердження позивача про наявність у нього реальних збитків та втраченої вигоди.

Книга обліку доходів і витрат (форма №10) за 2009 рік, витребувана судом ухвалою від 09.04.2013 р., ФОП ОСОБА_2 не надана.

В матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують посилання позивача на неможливість надання Книги. ФОП ОСОБА_2 не надав суду ані листа про звернення до податкової інспекції про надання Книги обліку доходів і витрат за 2009 рік, ані інших доказів, що б свідчили про відмову податкової інспекції про надання позивачу вказаної Книги.

На підтвердження наявності збитків у вигляді втраченої вигоди, позивачем не надано доказів реальної можливості отримання прибутку.

При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватись заходи, вжиті для їх отримання, доказів на вжиття таких заходів до матеріалів справи також не надано .

Розмір втраченої вигоди повинен розраховуватись з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії. Проте, позивач розрахував втрачену вигоду за час строку дії укладених договорів оренди та не врахував їх розірвання в добровільному порядку .

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 щодо стягнення реальних збитків у сумі 7950,00 грн. безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надано жодних доказів в підтвердження понесення ним витрат в зазначеному розмірі.

Колегія суддів вважає, що твердження позивача щодо незаконності знаходження працівників ТОВ АКБ "Стелс" будинку за адресою: АДРЕСА_1 є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 11.06.2009 р., чинній на момент укладення договору від 17.10.2009 р.) про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом. Арешт застосовується, зокрема, при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Тобто, вчиняючи на підставі договору №9-10/09 від 17.10.2009 р. дії по охороні арештованого нерухомого майна позивача, відповідач виконував ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.06.2009 р. у цивільній справі №2-67 9/09, а також акти опису й арешту майна від 16.07.2009 р. і від 13.10.2009 р., складені державним виконавцем в ході виконавчого провадження, що відповідає приписам ч.ч.4-6 ст.55 Закону України "Про виконавче провадження".

В спростування твердження позивача щодо незаконності укладення договору охорони об'єкту №9-10/09 від 17.10.2009 р. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою для укладення відповідачем договору охорони об'єкту №9-10/09 від 17.10.2009 р. є наявність у замовника охоронних послуг ОСОБА_5 документів ( акти опису і арешту майна), які підтверджують повноваження щодо володіння, користування або розпорядження майном згідно з п. 4.5.2 Наказу МВС України від 14.12.2004 р. за 3 145/1501 чинного на момент укладення договору.

Відповідач з 17.10.2009 р. по 26.03.2010 р. знаходився за адресою АДРЕСА_1 виконуючи умови договору.

ТОВ АКБ "Стелс" не був стороною у справі № 22ц-4434/2009 р. За результатами перегляду ухвали Дзержинського районного суду від 23.06.2008 р. апеляційним судом Харківської області 01.09.2009 р. винесено ухвалу про скасування ухвали Дзержинського районного суду від 23.06.2008 р. в частині накладення арешту на земельну ділянку та житловий будинок, а тому міг не знати про наявність зазначеної ухвали.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області 01.09.2009 р. не було знято арешт з рухомого майна, яке знаходилось в приміщеннях будинку за адресою: АДРЕСА_1 та підлягало охороні за договором №9-10/09 від 17.10.2009 р.

Згідно вимог ст.ст. 204, 629 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять, а позивач не надав доказів визнання договору про охорону об'єкта №9-10/09 від 17.10.2009 р. недійсним в судовому порядку, а відтак, в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України в період дії вказаного договору, останній підлягав виконанню його сторонами, в тому числі відповідачем.

Вчиняючи на підставі договору №9-10/09 від 17.10.2009 р. дії по охороні арештованого нерухомого майна позивача, відповідач таким чином виконував ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.06.2009 у цивільній справі №2-67 9/09, а також акти опису й арешту майна від 16.07.2009 і від 13.10.2009, складені державним виконавцем в ході виконавчого провадження, що відповідає приписам ч.ч.4,6 ст.55 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази визнання договору про охорону об'єкта №9-10/09 від 17.10.2009 р. недійсним в судовому порядку, з 17.10.2009 р. по 26.03.2010 р. відповідач знаходився в належних позивачу приміщеннях, виконуючи умови договору про охорону об'єкта №9-10/09 від 17.10.2009 р., укладеного з відповідальним зберігачем ОСОБА_5 в межах відкритого виконавчого провадження по цивільній справі №2-67 9/09 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, тому, самостійно своїми діями товариство не обмежувало та не порушувало прав позивача.

Твердження позивача про неправомірність знаходження відповідача в будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до 16.08.2010 р. є безпідставними та не підтвердженими належними доказами, оскільки з матеріалів справи вбачається, що з 28.07.2010 р. по 16.08.2010 р. працівники ТОВ АКБ "Стелс" були присутні по АДРЕСА_1 на підставі договору про охорону об'єкта №11-07\10 від 28.07.2010 р., укладеного з ОСОБА_6 - відповідальним зберігачем описаного та арештованого майна відповідно до актів опису та арешту майна від 28.07.2010 р. в результаті проведення ДВС Жовтневого ВДВС ХМУЮ виконавчих дій на виконання ухвали Московського районного суду м. Харкова від 27.07.2010 р.

Крім того, факт звільнення відповідачем будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, 26.03.2010 р., встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2011 р. у справі №5023/4364/11 між тими ж сторонами (т.1 а.с.92), тому в силу імперативних приписів ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доведенню при вирішенні даного спору, чим спростовуються твердження позивача про звільнення відповідачем приміщень в цьому будинку 16.08.2010 р.

Враховуючи наведене, суд не приймає в якості доказів в підтвердження неправомірного знаходження відповідача на території будинку літ. А-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 постанови про відмову в порушенні кримінальних справ від 30.07.2010 р. та 19.08.2010 р.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2013 року у справі №5023/3343/12 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2013 року у справі №5023/3343/12 залишити без змін.

Повна постанова складена 06.08.2013 р.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

суддя Івакіна В.О.

суддя Ільїн О.В.