Постанова

від 29.10.2013 по справі 5023/3343/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 5023/3343/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -ОСОБА_4, відповідача -Гвоздік О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 у справі№5023/3343/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доТОВ "Агентство комплексної безпеки "Стелс" про стягнення збитків встановив:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2013 (суддя Ковальчук Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 (судді: Черленяк М.І., Івакіна В.О., Ільїн О.В.), відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.5,47 ГК України, п.5.3.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999р. №599, та ст.ст.38,43,47 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що з 17.10.2009р. по 16.08.2010р. відповідач незаконно знаходився в належних позивачу приміщеннях, та перешкоджав йому у здійсненні підприємницької діяльності, чим завдав збитків у заявленому розмірі. На думку заявника, він надав достатньо доказів на підтвердження завдання йому збитків внаслідок розірвання договорів оренди. Позивач також наголошує на нікчемності укладеного між відповідачем та ОСОБА_6 договору №9-10/09 від 17.10.2009 як такого, що суперечить моральним засадам суспільства.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Судами попередніх інстанцій на виконання вказівок касаційної інстанції, вміщених у постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2013, достеменно встановлено та відповідачем не спростовано факт законного знаходження відповідача з 17.10.2009р. по 26.03.2010р. у належних позивачу приміщеннях, так як у зазначений період відповідач знаходився в належних позивачу приміщеннях, виконуючи умови договору про охорону об'єкта №9-10/09 від 17.10.2009, укладеного з відповідальним зберігачем ОСОБА_6 в межах відкритого виконавчого провадження по цивільній справі №2-67 9/09 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, а тому самостійно своїми діями товариство не обмежувало та не порушувало прав позивача.

Згідно ст.ст.204,629 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять та скаржник не надав доказів визнання договору про охорону об'єкта №9-10/09 від 17.10.2009 недійсним в судовому порядку.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що в силу вимог ст.ст.204,629 ЦК України, в період дії вказаного договору останній підлягав виконанню його сторонами, в тому числі відповідачем.

Касаційна інстанція не може прийняти до уваги недоречні посилання заявника на нікчемність укладеного між відповідачем та ОСОБА_6 договору №9-10/09 від 17.10.2009 як такого, що суперечить моральним засадам суспільства, оскільки підстави для визнання договору нікчемним вичерпно врегульовані цивільним законодавством. Зокрема, таким підставами можуть бути недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору (ст.220 ЦК України), вчинення правочину, який порушує публічний порядок (ст.228 ЦК України) тощо. Однак, сама по собі суперечність договору моральним засадам суспільства не є достатньою підставою вважати його нікчемним. Отже, договір №9-10/09 від 17.10.2009 не може вважатися нікчемним.

Таким чином, колегія погоджується з висновками судів про те, що вчиняючи на підставі договору №9-10/09 від 17.10.2009 дії по охороні арештованого нерухомого майна позивача, відповідач таким чином виконував ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 23.06.2009 у цивільній справі №2-67 9/09, а також акти опису й арешту майна від 16.07.2009 та від 13.10.2009, складені державним виконавцем в ході виконавчого провадження, що відповідає приписам ч.ч.4,6 ст.55 Закону України "Про виконавче провадження".

Житловий будинок літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1, товариство звільнило 26.03.2010р., тобто після завершення виконавчого провадження по цивільній справі та розірвання договору про охорону об'єкта №9-10/09 від 17.10.2009 за згодою його сторін. Вказаний факт, який встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2011 у справі №5023/4364/11 між тими ж сторонами (а.с.92 том 1), в силу імперативних приписів ч.2 ст.35 ГПК України не підлягає доведенню при вирішенні даного спору, чим спростовуються твердження скаржника про звільнення відповідачем приміщень в цьому будинку лише 16.08.2010р.

Крім того, підприємець не надав як доказів визнання у встановленому законодавством порядку протиправними та незаконними дій товариства щодо зайняття житлового будинку літ.А-2 за адресою: АДРЕСА_1, так і доказів щодо незаконного знаходження в ньому відповідача в період з 17.10.2009р. по 26.03.2010р. з метою виконання охоронних функцій за договором №9-10/09 від 17.10.2009.

ТОВ "АКБ "Стелс" не був стороною у справі №22ц-4434/2009р., за результатами перегляду якої апеляційним судом Харківської області 01.09.2009 винесено ухвалу про скасування ухвали Дзержинського районного суду від 23.06.2008 в частині накладення арешту на земельну ділянку та житловий будинок, а, відтак, міг не знати про наявність зазначеної ухвали та момент її визнання Дзержинським ВДВС Харківського МУЮ обов'язковою до виконання. Правильність висновку суду з цього приводу підтверджується також тим, що, оскільки відповідач у листі від 20.11.2009 №74 (а.с.24 том 1), адресованому позивачу, обґрунтовує законність зайняття приміщень саме чинністю акта опису та арешту нерухомого майна від 16.07.2009 та наголошує на готовності їх звільнення в разі скасування державним виконавцем цього акта. В свою чергу, позивачем не надано доказів на підтвердження оскарження у встановленому порядку дій (бездіяльності) державного виконавця щодо невиконання ухвали апеляційного суду Харківської області від 01.09.2009 у цивільній справі №2-67 9/09, яка набрала законної сили з моменту проголошення.

Разом з тим, ухвалою апеляційного суду Харківської області 01.09.2009 не було знято арешт з рухомого майна, яке знаходилось в приміщеннях будинку за адресою: АДРЕСА_1, а тому підлягало охороні за договором №9-10/09 від 17.10.2009.

Позивач також не довів чинення відповідачем перешкод власнику чи орендарям у доступі до приміщень (самовільна заміна замків тощо), оскільки в такому разі позивач та орендарі не були позбавлені можливості звернутися із заявами та скаргами до правоохоронних органів або ж позовами про усунення перешкод у користуванні майном на підставі ст.391 ЦК України та ст.28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено вжиття ним та орендарями наведених вище заходів з метою захисту своїх прав щодо розпорядження та користування нерухомим майном.

Колегія враховує, що незаконність дій відповідального зберігача по укладенню договору №9-10/09 від 17.10.2009 в межах виконавчого провадження також не встановлено в порядку цивільного судочинства.

Водночас, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення реальних збитків у розмірі 7950 грн., оскільки позивачем не надано жодних доказів в підтвердження понесення ним витрат в зазначеному розмірі.

Що стосується позовних вимог про стягнення 192300 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати), то суди правильно зазначили про їх недоведеність з тих мотивів, згідно з п.9.1.1 договорів оренди, укладених з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, сторона зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки в розмірі місячної орендної плати в разі порушення п.9.1 договорів. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано заявником, угодами від 01.12.2009 та 01.01.2010 про розірвання договорів оренди сторони у відповідності з п.9.1 договорів домовились про їх дострокове розірвання за взаємною згодою, а не внаслідок порушень їх умов з боку позивача як орендодавця чи третіх осіб.

Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини та вжиття кредитором заходів для одержання такої вигоди. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання . У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються збитки у розмірі доходів, які могли б бути реально отримані при належному виконання зобов'язання. Крім того,

Однак, як встановлено судами, позивачем всупереч ч.4 ст.623 ЦК України не доведено належними доказами вжиття ним заходів для одержання доходів (упущеної вигоди) та не надано суду належних доказів для підтвердження факту завдання йому таких збитків. Адже, в матеріалах справи відсутні платіжні документи щодо відшкодування позивачем на користь орендарів збитків у розмірі місячної орендної плати згідно з п.9.1.1 договорів оренди, а також відсутні докази повернення орендарями майна орендодавцю за актом приймання-передачі, як того вимагає ч.2 ст.795 ЦК України, оскільки саме з моменту підписання цього акту договір оренди припиняється.

Апеляційний суд також правомірно врахував ті обставини, що розмір втраченої вигоди повинен розраховуватись з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії. Проте, позивач розрахував втрачену вигоду за весь строк дії укладених договорів оренди та не врахував їх розірвання в добровільному порядку.

З огляду на це, касаційна інстанція не приймає до уваги недоречні посилання скаржника на неотримання ним з вини відповідача прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 192300 грн. за договорами оренди, на який він розраховував в зв'язку з їх укладенням.

Отже, судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи дотримано вимог ст.111 12 Господарського процесуального кодексу України та належним чином виконано вміщені в постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2013 вказівки касаційної інстанції та достовірно з'ясовано законні підстави знаходження відповідача з 17.10.2009р. по 16.08.2010р. у приміщеннях, належних позивачу, та обумовлену цим недоведеність протиправної поведінки товариства у вказаний період та завдання останньому збитків в цей період з вини відповідача.

Інші наявні ж заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі (акт державного виконавця від 13.10.2009, акт опису та арешту майна від 13.10.2009) та до намагань надати перевагу певним доказам (письмова відповідь ТОВ "Агентство комплексної безпеки "Стелс" №74 від 20.11.2009, відповідь ТОВ "Агентство комплексної безпеки "Стелс" на претензію від 31.03.2011 №19, диски DVD+R "Встановлення охорони "Стелс" та "Зняття охорони "Стелс", декларації за всі квартали 2009 року, звернення (скарги) до міліції, прокуратури та Міністерства юстиції України, що направлені після звільнення майна з-під охорони), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає достатніх правових підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 у справі №5023/3343/12 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун