Постанова

від 07.08.2013 по справі 913/398/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.08.2013 р. справа №913/398/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого:Кододової О.В. суддівАгапова О.Л. Будко Н.В. при секретарі Коломієць С.О. За участю представників сторін: від позивача - не з»явився від відповідача 1.- не з»явився від відповідача 2. - не з»явився від третьої особи - не з»явився від прокурора - Русланова Г.М. - прокурор відділу Прокуратури Донецької області Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури м. Луганська на рішення господарського судуЛуганської області від 03 квітня 2013року (повний текст складений та підписаний 08.04.2013р.) у справі№913/398/13-г (суддя Корнієнко В.В.) за позовом:Стаханово-Алчевського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ до відповідача 1.: до відповідача 2.: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Антрацитівської районної державної адміністрації, м. Антрацит Луганської області Приватного підприємства «Укрпромдобича - 2005», м. Антрацит Луганської області Управління Держземагенства в Антрацитівському районі Луганської області, м. Антрацит Луганської області про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку ВСТАНОВИВ:

Стаханово-Алчевський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації, м. Луганськ звернулися з позовною заявою до Антрацитівської районної державної адміністрації, м. Антрацит Луганської області та Приватного підприємства «Укрпромдобича - 2005», м. Антрацит Луганської області про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Антрацитівської районної державної адміністрації від 28.01.2011 № 32 "Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки загальною площею 0,3 га ПП "Укрпромдобича-2005"; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.02.2011 (державна реєстрація від 20.10.2011 № 442038554000383), який укладено між відповідачами по справі; зобов'язання 2-го відповідача (ПП "Укрпромдобича-2005") повернути земельну ділянку площею 0,3 га, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Рафайлівській сільській раді Антрацитівського району Луганської області.

В процесі розгляду справи прокурор уточнив позовні вимоги та просить повернути земельну ділянку Луганській обласній державній адміністрації для подальшого розпорядження нею. Господарським судом прийняті уточнення до розгляду та оспорювань рішення прийняте з урахуванням зазначених вимог.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.02.2013року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Управління Держкомзему у м. Антрацит.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.03.2013року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, правонаступником - Управлінням Держземагенства в Антрацитівському районі Луганської області, м. Антрацит Луганської області.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03 квітня 2013року (повний текст рішення складений та підписаний 08.04.2013року) у справі №913/398/13-г позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано розпорядження Антрацитівської районної державної адміністрації Луганської області від 28.01.2011р. № 32 "Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки загальною площею 0,3 га ПП "Укрпромдобича-2005" на території Рафайлівської сільської ради"; Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.02.2011р. (державна реєстрація від 20.10.2011р. № 442038554000383), укладений між Антрацитівською районною державною адміністрацією Луганської області та приватним підприємством "Укрпромдобича-2005" (м. Антрацит Луганської області); В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що Антрацитівська районна державна адміністрація не мала законних повноважень на передачу зазначеної в оспорюваному розпорядженні земельної ділянки 2-му відповідачу, так як ця земельна ділянка надавалася не для сільськогосподарського використання, не для ведення водного господарства та не для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Відтак розпорядження Антрацитівської районної державної адміністрації від 28.01.2011 № 32 про передачу в оренду ПП "Укрпромдобича-2005" зазначеної земельної ділянки є незаконним, так як прийнято поза межами своїх повноважень.

Враховуючи, що розпорядження 1-го відповідача від 18.11.2010р. № 446, на підставі якого був укладений оспорюваний договір, визнано судом недійсним, господарський суд дійшов до висновку, що відсутні законні підстави для передачі 2-му відповідачу, вказаної у розпорядженні земельної ділянки, в оренду шляхом укладення договору. Відтак вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.02.2011 (державна реєстрація від 20.10.2011 № 442038554000383), укладеного між відповідачами по справі, задоволені місцевим господарським судом, так як зміст договору суперечить вищевказаним актам цивільного законодавства. Відповідно до п. 2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

В оспорюваному рішенні господарський суд Луганської області також зазначив, що у позивача відсутні законні підстави для реалізації права власності на спірну земельну ділянку, в тому числі права розпорядження цією земельною ділянкою. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання 2-го відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку для подальшого розпорядження, відмовлено в зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Прокуратура м. Луганська не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення від 03.04.2013року в частині відмови у задоволенні позову.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що загальним наслідком недійсності правочину є реституція. Виходячи зі змісту реституції в зобов'язально-правових відносинах захисту права власності, її метою є поновлення того самого становища сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину. Ставлячи за мету поновлення майнового становища сторін, реституція покликана виконувати, насамперед, право відновлювальну функцію. Реституція є найбільш прийнятним засобом захисту права власності за недійсним правочином, який відповідає і приватноправовим засадам, і справедливості.

На думку скаржника, приймаючи рішення суд позбавляє Луганську обласну державну адміністрацію права реалізувати вимоги законодавства щодо оформлення права власності та здійснення відповідної державної реєстрації земельної ділянки, договір оренди щодо якої визнаний недійсним.

Відповідачі та третя особа не скористалися правом участі представників в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Згідно зі ст.ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 4 2, ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України).

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено:

Розпорядженням Антрацитівської районної державної адміністрації від 28.01.2011року № 32 було вирішено передати в довгострокову оренду ПП "Укрпромдобича-2005" строком до 08.11.2027року земельну ділянку загальною площею 0,3 га (землі під відпрацьованими розробками та кар'єрами, закритими шахтами, відвалами, териконами, що не експлуатуються) для будівництва та експлуатації міні-шахти, яка (земельна ділянка) розташована за межами населених пунктів і територій і за даними земельного кадастру враховується в Рафайлівській сільській ради Антрацитівського району Луганської області.

На підставі розпорядження від 28.01.2011року № 32, між Антрацитівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Приватним підприємством «Укрпромдобича-2005» (орендар) 11.02.2011року був укладений договір оренди землі (державна реєстрація від 20.10.2011 № 442038554000383) відповідно до умов якого, орендодавець передав орендарю в оренду строком до 08.11.2027року земельну ділянку площею 0,3 га (землі під відпрацьованими розробками та кар'єрами, закритими шахтами, відвалами, териконами, що не експлуатуються) для будівництва та експлуатації міні-шахти, яка (земельна ділянка) розташована за межами населених пунктів і територій і за даними земельного кадастру враховується в Рафайлівській сільській ради Антрацитівського району Луганської області.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ст.2 Земельного Кодексу України)

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). За приписами наведеної норми, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні положення щодо організації, повноважень та порядку діяльності місцевих державних адміністрацій регулює Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 року №586-ХІУ, із змінами і доповненнями (далі вживається скорочено - ЗУ "Про місцеві державні адміністрації").

Згідно ч.1 ст.1 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Частиною 3 вказаного Закону передбачено, що місцеві державні адміністрації діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Пунктом 12 розділу X „Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік земель України за основним цільовим призначенням та поділ їх на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які уповноважені розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Згідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Згідно договору оренди земельної ділянки від 11.02.2011року та і самого оспорюваного розпорядження Антрацитівської районної державної адміністрації Луганської області від 28.01.2011року №32 земельна ділянка, що передана відповідачеві 2. розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Рафайлівській сільській раді Анстрацитівського району Луганської області, для будівництва та експлуатації міні-шахти.

Тобто матеріалами справи підтверджується, що передача земельної ділянки в оренду пов'язана будівництвом та експлуатації міні-шахти, роботами з видобутку вугілля, знаходиться за межами населених пунктів, протилежного відповідачем 1. не доведено, а відтак позовна вимога про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Антрацитівської районної державної адміністрації від 28.01.2011 № 32 "Про передачу в довгострокову оренду земельної ділянки загальною площею 0,3 га ПП "Укрпромдобича-2005" на території Рафайлівської сільської ради" правомірно задоволена господарським судом Луганської області.

Колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що повноваження щодо передачі вказаної земельної ділянки в користування, згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України, належать Луганській обласній державній адміністрації (позивачу по справі).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пунктом 2.24. постанови Пленуму ВГСУ № 6 встановлено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Оскільки необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про її надання, то в зв"язку з незаконністю такого рішення, належить визнати недійсним і укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Апеляційна інстанція погоджується з місцевим господарським судом, що спірний договір визнається недійсним та припиняється на майбутнє.

Відтак рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2013року у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.02.2011 (державна реєстрація від 20.10.2011 № 442038554000383), укладеного між відповідачами по справі, ґрунтується на чинному законодавстві та підстав для його скасування не вбачається.

Рішення місцевого господарського суду в частині зобов'язання відповідача 2. повернути спірну земельну ділянку позивачу для подальшого розпорядження, також скасуванню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до пп. "г" п. 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу (на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку.

Луганською обласною державною адміністрацією не надано документів, які підтверджують право власності на спірну земельну ділянку.

Враховуючи, позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив, що спірна земельна ділянка належить останньому на праві власності , застосування реституції у цій частині не є можливим за тих підстав, що позивач не є стороною по угоді, відтак посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що реституція покликана виконувати, насамперед, правовідновлювальну функцію, до уваги не приймаються, оскільки земельна ділянка передавалася не власником землі без належних на це повноважень.

За тих підстав рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2013року по справі №913/398/13-г в цій частині також є законним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду керуючись ст. 43 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2013року (повний текст рішення складений та підписаний 08.04.20134року) по справі №913/398/13-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Прокурора м. Луганська - без задоволення.

Результати апеляційного провадження у справі №913/398/13-г оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прокурора м. Луганська на рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2013року (повний текст рішення складений та підписаний 08.04.20134року) по справі №913/398/13-г - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду господарського суду Луганської області від 03.04.2013року (повний текст рішення складений та підписаний 08.04.20134року) по справі №913/398/13-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Кододова О.В.

Судді: Агапов О.Л.

Будко Н.В.

Надруковано 10 екз.: 1- прокуратурі Луганської обл., 1- Прокуратурі Дон.обл.,1 - Стаханово-Алчевському міжрайонному прокурору, 1-позивачу, 2-відповідачам, 1 - третій особі, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЛО .