Постанова

від 07.08.2013 по справі 922/287/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р. Справа № 922/287/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників:

прокурор - Кондратюк Н.А., посвідчення № 009093 від 12.10.2012 р.

Представник 2-ої 3-ої особи - Курчакова А.В., дов. №10-26/3333 від 11.04.13 р.

Представник 2-го відповідача - Коновал А.М ., дов № 95 від 18.07.2013 р.

Представник 1-ої 3-ої особи - не з'явився

Представник 1-ого відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора (вх. №2182 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2013 року у справі №922/287/13-г

за позовом Прокурора Вовчанського району Харківської області, м. Вовчанськ,

треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Управління Держкомзему у Вовчанському районі Харківської області,

2. Державна інспекція сільського господарства в Харківській області,

3. Головне управління Держземагенства у Харківській області,

до відповідачів:

1. Вовчанської районної державної адміністрації, м. Вовчанськ,

2. СТОВ агрофірми "Хлібороб", с. Нестерне,

про визнання недійсним договорів оренди землі, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.06.2013 року по справі №922/287/13-г (головуючий суддя Шатерніков М.І., суддя Аюпова Р.М., суддя Жигалкін І.П.) у задоволенні позову відмовлено.

Прокурор із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2013 року у справі№922/287/13-г скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. При цьому прокурор вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що надання у користування земельних ділянок без зміни їх цільового призначення має здійснюватись без розроблення проекту відведення земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встанолвення меж земельних ділянок в натурі та складання документів, що посвідчують право на земельній ділянці; не погоджується з висновками господарського суду про те, що прокурором не вірно визначено початок дії ст. 124 ЗК України в частині визначення аукціонних засад для набуття права на оренду земель державної власності та не враховано наявність розпорядження Вовчанської РДА № 50 від 27.01.2007 та № 1060 від 24.11.2008. Прокурор вважає, що в результаті порушень законодавства при виданні розпоряджень Вовчанської РДА та укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок були порушені інтереси держави.

Держсільгоспінспекції в Харківській області надала відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує апеляційну скаргу прокурора та зазначає, що Вовчанською районною державною адміністрацією, при прийнятті спірних рішень у формі розпоряджень, порушено вимоги п. 1 розділу Х Перехідних положень, ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, постанови КМУ від 26.05.2004 № 677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", ст. 50 ЗУ "Про землеустрій", а також здійснено передачу спірних земельних ділянок у користування другого відповідача з порушенням норм земельного законодавства, а саме, не дотримано порядок виготовлення документації із землеустрою та процедури проведення земельних торгів (аукціону).

Головне управління Держземагентства у Харківській області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому також підтримує позицію прокурора. Крім того, просить провести судове засідання 31.07.2013 без участі представника Головного управління Держземагентства у Харківській області.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора, відповідачів та учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Прокурор звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою в інтересах держави до СТОВ агрофірми "Хлібороб" про визнання недійсними розпоряджень, договорів оренди земельних ділянок та зобов'язання відповідачів повернути земельні ділянки.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, Вовчанською районною державною адміністрацією 27.01.2007 р. видано розпорядження № 50 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)".

Пунктом 1 вказаного розпорядження надано дозвіл СТОВ агрофірмі "Хлібороб" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок з земель державного резервного фонду загальною площею 129,68 га ріллі та з земель запасу загальною площею 36,9 га ріллі, які знаходяться за межами населених пунктів на території Нестернянської сільської ради Вовчанського району Харківської області, для передачі їх в оренду строком на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У пункті 3 зазначеного розпорядження вказано, Вовчанському районному відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни до земельно-облікової документації.

Розпорядженням Вовчанської районної державної адміністрації № 1061 від 24.11.2008 внесено зміни до розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації № 50 від 27.01.2007 р., а саме: п. 1 вказаного розпорядження викладено в такій редакції: "Надати СТОВ агрофірмі "Хлібороб" дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель державного резервного фонду загальною площею 64,3458 га ріллі та із земель запасу загальною площею 30,2294 га ріллі, які знаходяться за межами населених пунктів на території Нестернянської сільської ради Вовчанського району Харківської області, для передачі їх в оренду строком на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Як зазначає прокурор, розпорядження Вовчанської районної державної адміністрації № 50 від 27.01.2007р. та №1061 від 24.11.2008 р. видані із порушенням земельного законодавства, оскільки вказаними розпорядженнями надано дозвіл на розробку саме технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок із земель державного резервного фонду, загальною площею 64,3458 га ріллі, та із земель запасу загальною площею 30,2294 га ріллі, які знаходяться за межами населених пунктів на території Нестернянської сільської ради Вовчанського району, для передачі їх в оренду строком на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в той час, як межі земельних ділянок на момент видання розпоряджень фактично встановлені не були, тобто має місце випадок формування нових земельних ділянок.

Крім того, Вовчанською районною державною адміністрацією 14.12.2011 р. видано розпорядження № 462, пунктом 1 якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель державного резервного фонду та земель запасу на території Нестернянської сільської ради Вовчанського району для передачі її в оренду СТОВ агрофірмі "Хлібороб" строком на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 2 вказаного рішення, СТОВ агрофірмі "Хлібороб" надано в оренду земельні ділянки із земель державного резервного фонду та із земель запасу строком на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок на території Нестернянської сільської ради Вовчанського району, а саме: із земель державного резервного фонду загальною площею 64,3458 га ріллі, в тому числі: земельну ділянку № 1 площею 12, 6368 га ріллі, земельну ділянку № 3 площею 6, 5478 га ріллі, земельну ділянку № 4 площею 4, 4170 га ріллі, земельну ділянку № 5 площею 29, 3441 га ріллі, земельну ділянку № 6 площею 11, 4001 га ріллі; із земель запасу загальною площею 30, 2294 га ріллі, у тому числі: земельну ділянку № 1 площею 5, 3769 га ріллі, земельну ділянку № 2 площею 13, 3557 га ріллі, земельну ділянку № 3 площею 11, 4968 га ріллі з подальшим укладанням договорів оренди на земельні ділянки.

Прокурор вважає, що розпорядження голови Вовчанською районною державною адміністрацією від 14.12.2011 р. № 462 видане з порушенням розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки воно могло бути прийняте в термін до 2 років з дня набрання чинності Законом № 509-VІ від 16.09.2008 р.

20.04.2012 р. між СТОВ агрофірмою "Хлібороб" та Вовчанською районною державною адміністрацією було укладено 8 договорів оренди землі із земель державного резервного фонду земель запасу, що знаходяться на території Нестернянської сільської ради Вовчанського району Харківської області, які зареєстровані в Управлінні Держкомзему у Вовчанському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 15.05.2012 р. за № 6321684600:03:001:0130; № 6321684600:01:002:0143; № 6321684600:01:002:0142; №6321684600:03:002:0049; №6321684600:01:001:0126;№ 6321684600:03:001:0132; № 6321684600:02:002:0428; № 6321684600:01:001:0125, згідно з умовами яких СТОВ агрофірмою "Хлібороб" сплачується орендна плата до бюджету за використання земельних ділянок, заборгованість у відповідача по сплаті орендної плати відсутня.

За інформацією, наданою відділом Держкомзему у Вовчанському районі на запит прокурора Вовчанського району, на земельні ділянки, які надані в користування СТОВ агрофірмі "Хлібороб" розпорядженнями голови Вовчанської РДА № 50 та № 1061, окремими проектами землеустрою (технічною документацією) раніше в натурі (на місцевості) межі не встановлювались.

Як зазначив прокурор у позовній заяві, прокуратурою Вовчанського району проведено перевірку, якою встановлено, що розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області № 50 від 27 січня 2007 року, № 1061 від 24 листопада 2008 р. та № 462 від 14 грудня 2011 року видані з порушенням вимог законодавства, що регулює порядок надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у державній власності, оскільки передача даних земельних ділянок була здійсненна з порушенням норм земельного законодавства, а саме, не дотримано порядок виготовлення документації із землеустрою та процедури проведення земельних торгів (аукціону), а спірні договір оренди землі від 20.04.2012 року укладені в порушення вимог ст. 123, 124 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим прокурор вважає, що спірні розпорядження та договору підлягають визнанню недійсними, а земельні ділянки, передані в оренду другому відповідачу підлягають поверненню Вовчанській районній державній адміністрації. Такі дії відповідачів, на думку прокурора, свідчить про порушення прав держави та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, що з приводу земельних ділянок зазначених у договорах оренди з боку відповідачів було необхідно розробляти замість технічної документації, проект відведення земельних ділянок, оскільки заявником не доведено і матеріалами справи не підтверджено зміни цільового призначення та не встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), як це передбачено ст. 123 ЗК України.

Крім того, прокурором не доведено порушення з боку першого відповідача порушення щодо видачі та підстав скасування розпоряджень Вовчанської районної державної адміністрації № 50 від 27.01.2007 року, № 1061 від 24.11.2008 р., № 462 від 14.12.2011 р.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на недоведеність прокурором факту порушення інтересів держави у спірних відносинах відповідачів з приводу орендних правовідносин та необхідність їх захисту, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог.

З висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Приписами ч. 2 ст. 144 Конституції України встановлено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про те, що прокурором в поданому позові невірно визначено початок дії ст.124 Земельного кодексу України в частині щодо визначення аукціонних засад (обов'язковість проведення торгів) для набуття права на оренду земель державної власності.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" зазначено, що до компетенції місцевих державних адміністрацій віднесено питання розпорядження землями державної власності (в редакції станом на день видання розпорядження).

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування (в редакції станом на день видання розпорядження).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні забезпечується дія принципу верховенства права. Не допускається зворотна дія законів крім випадків пом'якшення відповідальності особи (ст. 58 Конституції України).

Відповідно до абз. 3 п. 1 Розділу "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції, що діяла станом на день винесення Розпорядження Вовчанською РДА № 50 від 27.01.2007р. зазначено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Дана норма Закону підлягала застосуванню протягом двох років з дня набуття чинності законом №509-VI від 16.09.2008р., з дня опублікування (опублікований в газеті "Голос України" 14.10.2008р.), що також підтверджено Прокурором.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України придбання права оренди земельних ділянок, які знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах. Вказана норма закону вперше була введена в дію Законом України від 28.12.2007р. "Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який в подальшому визнаний Конституційним Судом України неконституційним у відповідній частині (рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008).

Відповідно до прийнятого 03.06.2008р. Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким були внесені зміни до Земельного кодексу України, в тому числі і в ст.124 ЗК України, а саме знову передбачено придбання права на оренду земельних ділянок виключно на аукціонах.

При цьому, ст. 11 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008р. № 309-VI передбачена можливість визначення особливостей оформлення права оренди земельної ділянки без проведення аукціону громадянам чи юридичним особам, які звернулись із заявою (клопотанням) про передачу земельної ділянки в оренду із земель державної або комунальної власності, станом на 1 січня 2008 року відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування було прийнято рішення про погодження місця розташування такого об'єкту або про надання дозволу на розробку проекту її відведення.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України, у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 p., передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки був наданий згідно розпорядження Вовчанської РДА № 50 від 27 січня 2007р. "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)".

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Вовчанською РДА та СТОВ агрофірмою "Хлібороб" щодо попереднього узгодження і оформлення документів про передачу в оренду земельних ділянок, виникли ще в 2007 р. та тривали до набуття чинності Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" і Закону України від 03.06.2008р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в зв'язку з чим до правовідносин сторін положення ст. 124 Земельного кодексу України щодо необхідності проведення аукціонів застосуванню не підлягають.

Розроблена землевпорядна документація проходила належну державну експертизу на предмет її відповідності вимогам законодавства і є чинними та дійсними, не скасовані станом на день розгляду справи.

Така ж позиція викладена Вищим господарським судом України при розгляді аналогічних справ, а саме: постанов Вищого господарського суду України від 26 червня 2012р. у справі №8/5009/7089/11; від 19 червня 2012р. у справі №37/197-08; від 15 квітня 2010р. у справі №8/114-09.

Ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно ст. 123 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

У відповідності із ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

П. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004р. № 677, встановлено, що проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів). Проект відведення земельної ділянки може не розроблятися також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

Отже, згідно із ст.16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час винесення розпоряджень № 50 від 27.01.2007р.), єдиний випадок надання земельної ділянки в оренду із розробленням проекту відведення земельної ділянки - це зміна цільового призначення земельної ділянки, що не мало місця у спірних правовідносинах. Доказів зміни цільового призначення земельних ділянок в матеріалах справи відсутні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, на час прийняття Вовчанською районною державною адміністрацією розпорядження № 50 від 27.01.2007р., діяли законодавчі вимоги, що передбачають відсутність необхідності розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання їх у користування без зміни цільового призначення та в разі, якщо межі земельних ділянок вже були встановлені в натурі (на місцевості).

В зв'язку з чим доводи прокурора про необгрунтованість висновків суду першої інстанції в зазначеній частині є безпідстаними та такими, що спростовується вищевикладеним.

Ст.55 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно із ст.56 цього Закону технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Отже, з системного аналізу наведених положень закону колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надання у користування земельних ділянок без зміни їх цільового призначення, має здійснюватися без розроблення проекту відведення земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень законодавчо встановленої процедури надання Вовчанською районною державною адміністрацією в користування СТОВ агрофірмі "Хлібороб" на умовах оренди земельних ділянок із земель державного резервного фонду та земель запасу на території Нестернянської сільської ради Вовчанського району Харківської області.

Відповідно до приписів ст. ст. 1, 6 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом. Приписами ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Приписами ст. 13 Конституції України встановлено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Відповідно до ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст.15 цього Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Невід'ємною частиною договору оренди є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення, згідно з Законом.

Проте, під час розгляду даної справи ані місцевим господарським судом, ані судом апеляційної інстанції не встановлено порушення істотних умов договору оренди землі, необхідних для даного виду договорів та порушення інших вимог закону при укладенні спірних договорів. Натомість матеріали справи свідчать про наявність усіх обов'язкових документів, які являються невід'ємними частинами цих договорів.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином виконує умови спірного договору в частині сплати орендної плати, що підтверджуються довідкою Вовчанської МДПІ щодо відсутності заборгованості відповідача по орендній платі, з якої вбачається, що орендну плату за землю та фіксований сільськогосподарський податок СТОВ агрофірма "Хлібороб" сплачує своєчасно, заборгованість відсутня.

Відповідно п. 2 Постанови Верховного Суду від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до приписів ст. 215 ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ж до приписів ст. 203 цього Кодексу: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Посилання прокурора та позивача на Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", прийнятий 27.12.2007 року, який вніс зміни до Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та змінив процедуру набуття права оренди земель державної та комунальної власності, запровадивши передачу земельних ділянок в оренду на аукціонах, господарський суд не приймає до уваги та вважає за необхідне зауважити на наступне.

Системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину саме при укладенні цього правочину є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, волевиявлення відповідного органу (Вовчанської районної державної адміністрації) як орендодавця, в даному випадку, було здійснено у формі рішення (розпорядження) такого органу і було реалізовано шляхом укладення оспорюваних прокурором договорів оренди.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вимогами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, прокурором не доведено, що спірні договора укладено з порушенням приписів чинного законодавства, у тому числі Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України.

З урахування викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку відсутні докази наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків та які є підставою для визнання договору недійсним, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання недійсним договорів оренди.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Втім прокурор ані в місцевому господарському суді, ані в суді апеляційної інстанції не довів, яким чином права та/або інтереси держави порушуються спірними правочинами. Відсутні в матеріалах справи й інші докази, які б могли б привести суд до висновку про наявність таких порушень прав, інтересів позивача.

Отже, прокурором, в порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено в установленому законом порядку з поданням відповідних доказів факту порушення вимог земельного законодавства, не доведено правових підстав для визнання договорів недійсними, а також факту порушення інтересів держави у спірних відносинах з приводу орендних правовідносин та необхідність їх захисту, у звязку з чим відсутні правові підстави для задоволення вимог прокурора.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі прокурора і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2013 року у справі №922/287/13-г відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Прокурора Вовчанського району Харківської області, м. Вовчанськ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.06.2013 року у справі №922/287/13-г залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 05 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

суддя Ільїн О.В.

суддя Россолов В.В.