Постанова

від 30.07.2013 по справі 802/1571/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1571/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В,

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Ганковський Денис Анатолійович

відповідач (апелянт) : Радзіковська Інна Тимофіївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік 777" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОМІНІК 777" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000152206 від 05.03.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 91612 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік 777". Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаного адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Представник позивача заперечував проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова -скасуванню, виходячи з наступного.

Судом апеляційної та першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ДОМІНІК 777" з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "АВЕЛІТ-Д", код ЄДРПОУ 38200310, за жовтень 2012 р.

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті від 19.02.2013 р. № 508/22-05/34625668. На підставі вказаного акта перевірки Вінницька ОДПІ 05.03.2013 р. прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000152206, яким зменшила ТОВ "ДОМІНІК 777" розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 91612 грн. Не погодившись з указаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків акту перевірки та прийняття на його підставі податкового повідомлення-рішення, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків акту перевірки і прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

10.07.2012 р. між ТОВ "ДОМІНІК 777" (дистрибутор) та ТОВ "АВЕЛІТ -Д" (продавець) укладено Дистрибуторський договір № 2012-07-29, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність дистрибутору продукт, а дистрибутор зобов'язується прийняти продукт і здійснювати дистрибуцію на умовах цього договору . На виконання умов вказаного договору позивачу поставлено і передано у власність товар - засоби гігієни, вартістю 549672,88 грн., в тому числі ПДВ в сумі 91612 грн.

Відповідно до розділу «Визначення термінів» вказаного договору, Дистриб'ютор -суб'єкт господарювання, який здійснює закупівлю Продукту оптовими партіями і здійснює Дистрибуцію, в свою чергу Дистрибуція є забезпеченням Продуктом 100 % роздрібних торгових точок через Канали дистрибуції і на умовах дистрибуції. Сторони договору також погодили визначення Клієнта, яким є фізична або юридична особа, яка здійснює закупівлю продукту у дистрибутора, на території якого вона зареєстрована і/або здійснює свою діяльність.

Слід зазначити, що позивачем до перевірки не було надано документів щодо підтвердження забезпечення ТМЦ (продуктом) роздрібних торгових точок та реалізації ТМЦ (продукту) суб'єктам господарювання (клієнтам), як то передбачено умовами дистрибуційного договору, а відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків після початку перевірки зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів ДПС всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Дана норма має імперативний характер.

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору обов'язки дистрибутора включають у собі своєчасну оплату поставленого за цим договором Продукту.

Згідно із п. 4.2 оплата здійснюється Дистрибутором в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в установлені цим Договором терміни. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок Продавця.

Відповідно до п. 4.4 Продавець надає Дистрибутору відстрочку платежу за поставлений Продукт по торговим маркам: EVYAP - ЗО (тридцять) календарних днів; SILVER STANDART - 45 (сорок п'ять) календарних днів; «MASTER FRESH», «MASTER BRIILIANCE», «FRESH IDEA», «EMILY», «EMILY STYLE», «HELLO LADY», «Зубочистка» (ESTA) - 45 (сорок п'ять) календарних днів; «MASTER LAMP» -45 (сорок п'ять) календарних днів, з моменту оформлення накладної на відпуск Продукту, за умови дотримання Дистрибутором термінів розрахунків за раніше поставлені партії Продукту.

Відповідно до п. 6.3 у разі несвоєчасної оплати за поставлений Дистрибутору Продукт, Дистрибутор зобов'язаний сплатити Продавцю пеню за кожний день прострочення від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з пп. 6.4 у разі затримки оплати за поставлений Дистрибутору Продукт на термін, більше ніж 5 (п'ять) банківських днів, з будь-якої з поставлених раніше партій Продукту, Продавець має право призупинити відвантаження Продукту за іншими замовленнями (замовлення) Дистрибутора; не здійснювати подальших поставок з відстрочкою платежу, застосовуючи постачання Продукту за умови 100% передоплати, а також достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 7.1, Продавець має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей Договір,шляхом направлення письмового повідомлення Дистрибутору не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати розірвання, зазначеної у повідомленні, у випадку затримки оплати за поставлений Дистрибутору Продукт на термін, більше ніж 5 (п'ять) банківських днів за будь-яку з поставлених раніше партій Продукту;

Враховуючи наведені вище положення дистрибуторського договору та проаналізувавши надані на перевірку копії первинних документів, встановлено відсутність оплати за поставлений товар.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між TOB «Авеліт-Д» та TOB «Домінік 777», завіреного мокрими печатками підприємств, за період жовтень 2012 року сальдо розрахунків станом на 01.10.2012 року становило 870 516,94 грн., тоді вже як станом на 31.10.2012 року заборгованість значно зросла і становила вже 1 417 845,02 грн. Позивачем в процесі проведення господарських операцій з придбання ТМЦ (мило у асортименті) у TOB «Авеліт-Д» у жовтні 2012 року, не виконувались умови п.3.2, п. 4.2, п. 4.4, п.6.3., п. 6.4., пп.7.1.1 укладеного договору № 2012-07-29 від 10.07.12.

Згідно з п. 198.1. ст.. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі

при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або

ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на

баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно з п. 198.2. ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно до п. 198.6. ст.. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку .

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03 № 143, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку.

Відповідно до наданих до суду документів, встановлено що розрахунки за поставлений товар від TOB «Авеліт-Д» до TOB «Домінік 777» не відбувалась.

В процесі дослідження транспортування придбаної продукції, відповідно до наданих до перевірки ТТН на перевезення придбаних засобів гігієни (мило в асортименті), було встановлено, що у графі Автопідприємство даних ТТН зазначається TOB «Максан-Транс», у графі автомобілі - AM 5729 ВЕ, AM 7001 XX та ВК 7496 ВА, ВК 9081 XX .

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів № 865 від 24.06.06 Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення та у відповідності до ст. 8 Закону України «Про автомобільні дороги» (2862-15), затверджений перелік автомобільних доріг загального користування державного значення.

Протяжність шляху (відстань) від м. Одеса (Одеська область) до м. Луцьк (Волинська область) з використанням автомагістралі (автомобільного шляху міжнародного значення ) М - 05 складає 763 км. (9 год. 26 хв.); протяжність шляху (відстань) від м. Одеса ( Одеська область) до м. Луцьк (Волинська область) з використанням автомагістралі (автомобільного шляху міжнародного значення) М-05 та Е373/М-07 - 899 км. (10 год. 45 хв.).

Відповідно до наданих до перевірки TOB «Домінік 777» ТТН від З0 жовтня 2012 року, автомобіль ВК 7496 ВА (причіп ВК 9081 XX) з водієм Романовичем, здійснив перевезення вантажу, відповідно до видаткових накладних № АВ2012_0874, AB 2012 00873, АВ2012 00884, АВ2012 00877, з м. Одеса в м. Луцьк та протягом цього ж календарного дня (З0 жовтня 2012 року) здійснив ще одне перевезення вантажу, відповідно до видаткових накладних № АВ2012_0878, AB 2012 00875, АВ2012_00876, з м. Одеса в м. Луцьк.

Відповідно до наданих TOB «Домінік 777» ТТН від 15 жовтня 2012 року, автомобіль AM 5729 ВЕ (причіп AM 7001 XX) з водієм Дзензилевським, здійснив перевезення вантажу, відповідно до видаткових накладних № АВ2012 00727, AB 2012 00728, АВ2012 00729, з м. Одеса в м. Луцьк та протягом цього ж календарного дня (15 жовтня 2012 року) здійснив ще одне перевезення вантажу, відповідно до видаткових накладних № АВ2012 00730, AB 2012 00731, з м. Одеса в м. Луцьк.

Враховуючи протяжність шляху (відстань) від м. Одеса до м. Луцьк, здійснення повторного вантажного перевезення протягом одного календарного дня, враховуючи зворотній шлях повернення для завантаження є неможливим.

Відповідно до АІС Аудит система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, ТОВ «Авеліт-Т» за період жовтень 2012 року, задекларувало податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Максан Транс» та ТОВ «Максан» у сумі 0,00 грн.

Разом з тим, відповідно до письмового доказу, а саме довідки-висновку ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська (супровідний лист №2830/7/22-6 від 08.02.13), вбачається, що основний вид діяльності ТОВ «Авеліт-Т» - це оптова торгівля парфумними та косметичними товарами (46.45.); податкова декларація з ПДВ надана 19.11.12. Обсяг реалізації за жовтень 4546,6 тис.грн., сума до сплати 31,7 тис.грн., податкова віддача 0,7%.

Також у листі зазначається, що у 2-му ланцюзі формування податкового кредиту за жовтень 2012 року знаходяться підприємства фінансового ринку, такі як ТОВ «Кепітал Трейд» (код 38017927, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС); ТОВ «Грант Тайм» (код 38123047, ДПІ у Шевченківькому районі м. Києва ДПС; ПП «Сузір'я «Альпіонн» (код 35882076, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС), а продаж здійснено за допомогою ДП «Фірма Леда» (код 24761695, СПДІ по роботі з ВПП у м. Одеса ДПС), яка фактично при здійсненні даних господарських операцій виступає посередником. Відповідно до наданої до перевірки податкової накладної № 97 від 30.10.12, товар (засоби гігієни) придбаний у ТОВ «Авеліт-Д» є імпортований з-за меж України, відповідно до чого у графі 4 «код товару згідно з УКТ ЗЕД» зазначається 3401110000, 3401190000, 3403100000.

Відповідно до п. 11.5 ст. 11 вищезазначених Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). З цих чотирьох екземплярів одна ТТН залишається у вантажовідправника друга у вантажоодержувача, а третя і четверта залишається в авто перевізника.

Судом першої інстанції при винесено постанови не враховано вимоги п. 198.2. ст. 198 ПК України, відповідно до якого «датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.».

Відповідно до чого, наявність у товариства податкової накладної, за умови встановлення факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.10 № 1112/11/13-10 суд касаційної інстанції зазначив, що при оцінці доказів, на які слід посилатись при ухваленні рішень, наявність або відсутність належним чином оформлених податкових накладних вважається обов'язковою, але не вичерпною умовою, оскільки предмет доказування у даній категорії справ становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, а Вінницька ОДШ, приймаючи податкові повідомлення-рішення про скасування яких заявлено позов, виходила із того, що операції між позивачем і контрагентами-постачальниками, що були врегульовані відповідними договорами носили безтоварний характер.

Згідно з практикою Вищого адміністративного суду України відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Колегія суддів вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження. Обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне не отримання ТМЦ, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.

Колегія суддів вважає, що позивач відображав господарські операції документально, тобто без мети реального настання правових наслідків, а тому укладені позивачем правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 ЦКУ порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

Також потрібно відмітити, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції для отримання реальних наслідків. Якщо ж, фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Така ж позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

Відтак, позивачем за перевіряємий період до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від вартості товарів які не придбавались та не використовувалися в господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що господарські операції, здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Водночас колегія суддів прийшла до висновку про створення товариством імітації операцій з поставки товарів з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визнає незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

Норми Закону про ПДВ крім вищезазначених обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Вказана обставина випливає із самої суті поняття податку, як основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи яка згідно Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету такого податку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем в судовому засіданні не доведено реальності господарських операцій, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що товариством безпідставно сформований податкових кредит за вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою в задоволені позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік 777" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік 777" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "05" серпня 2013 р.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.