Рішення

від 08.08.2013 по справі 920/1106/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.2013 Справа № 920/1106/13

за позовом: Приватного підприємства «БудСалон», м. Суми

до відповідача: Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради, м. Суми

про стягнення 93 278 грн. 77 коп.

Суддя С.В. ЗАЄЦЬ

За участі представників сторін:

від позивача : Литвиненко В.О., довіреність № 4 від 09.07.2013р.

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні брав участь секретар с/з Карабан Є.П.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за невиконання умов договору підряду № 166 від 01.12.2012р. у розмірі 91 366 грн. 17 коп., пеню в сумі 1 593 грн. 83 коп., 3% річних у сумі 318 грн. 77 коп., всього 93 278 грн. 77 коп., а також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 865 грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, проте поштою надійшов відзив на позовну заяву б/н від 08.08.2013р., в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що зазначені у актах виконаних робіт роботи не виконані, акти виконаних робіт підписані від імені відповідача шляхом застосування факсиміле зразка підпису директора особами, які мали лише право використовувати факсиміле при оформленні робіт (актів), які вже прийняті повноважною особою з боку відповідача, але не мали права приймати роботи від імені директора відповідача.

Представник відповідача поштою направив клопотання від 22.07.2013р., в якому просить суд відкласти розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив :

01.12.2012 року між Комунальним підприємством «Сумижитло» Сумської міської ради (Замовник) та Приватним підприємством «БудСалон» (Підрядник) був укладений договір підряду № 166, відповідно до умов якого Підрядник (позивач) приймає на себе зобов`язання на власний ризик підготувати Об`єкт та забезпечити виконання ремонтно-будівельних робіт за завданням Замовника (відповідача) з використанням своїх матеріалів, а Замовник (відповідач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити якісно та належно виконану роботу.

Згідно з п. п. 4.1 та 4.2 договору розрахунок за фактично виконані роботи відповідач здійснює протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-3 та розрахунку. Відповідач здійснює розрахунки шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 5.2.2. договору передбачено, що відповідач зобов`язаний оплатити позивачу виконані роботи в розмірах і в строки, встановлені договором.

Як зазначає позивач, згідно із зобов'язаннями, передбаченими договором підряду № 166, позивачем якісно та належно за дорученням відповідача та у відповідності з вимогами договору підготовлені Об`єкти та виконані ремонтно-будівельні роботи з використанням своїх матеріалів, про що свідчать оформлені належним чином - підписані сторонами та скріплені їх печатками акти приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-3. Акти підписані відповідачем без жодних претензій та зауважень.

Крім того, позивач зазначає, що акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2013р. підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що підтверджує визнання відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 91 366 грн. 17 коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач своїх зобов'язань з оплати за виконані роботи не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 91 366 грн. 17 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві, акти виконаних робіт, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, не є належними доказами надання позивачем відповідних послуг, оскільки усі акти виконаних робіт затверджені не за допомогою особистого підпису відповідальних осіб, а за допомогою факсимільного відтворення підпису, проте використання факсимільного відтворення підпису за допомогою механічного або іншого копіювання сторонами погоджено не було. Інших доказів щодо надання послуг, на думку відповідача, позивачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У судових засіданнях представник позивача надавав суду для огляду акти приймання виконаних робіт, які дійсно, хоча і затверджені за допомогою факсимільного відтворення підпису, проте скріплені печаткою підприємства.

Твердження відповідача про відсутність у справі інших доказів щодо надання послуг позивачем судом не приймається, оскільки спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт виконання позивачем робіт підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2013р., підписаним сторонами і скріпленим їх печатками (а. с. 17). З вищевказаного Акту вбачається, що відповідачем здійснювалась оплата за виконані роботи, в тому числі, протягом спірного періоду.

Крім того, в матеріалах справи містяться довідки про вартість виконаних робіт типової форми КБ-3, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору підряду № 166 від 01.12.2012р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 91 366 грн. 17 коп. заборгованості за виконані роботи є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 1 593 грн. 83 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату виконаних робіт у вигляді стягнення пені передбачена п. 6.3 договору № 166 від 01.12.2012р., за яким за порушення сторонами строків виконання їхніх зобов`язань за цим договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки від суми не наданих або не оплачених послуг.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 166 від 01.12.2012р., позивач просить стягнути з відповідача 318 грн. 77 коп. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 318 грн. 77 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача (Пономаренко В.П.) поштою направив клопотання від 22.07.2013р., в якому просить суд відкласти розгляд справи.

У даному клопотанні представник відповідача зазначає, що про наявність даної судової справи йому стало відомо лише 21.07.2013р. під час моніторингу судових справ за участю відповідача по Єдиному державному реєстру судових рішень. При цьому, в матеріалах справи наявне клопотання від 15.07.2013р., в якому той же представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи з метою підготовки обґрунтованих заперечень (а. с. 57). Тобто станом на 15.07.2013р. представнику відповідача вже було відомо про наявність провадження у даній справі.

Крім того, матеріали справи свідчать, що 24.07.2013р. представник відповідача ознайомився з матеріалами справи і, як наслідок, 08.08.2013р. було подано відзив на позовну заяву.

Також у клопотанні про відкладення розгляду справи від 22.07.2013р. представником відповідача зазначено, що відповідачем не було отримано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Проте в матеріалах справи наявний фіскальний чек № 3037 від 27.06.2013р. та опис вкладення до цінного листа від 27.06.2013р., що свідчать про отримання відповідачем копії позовної заяви та доданих до неї документів (а. с. 6, 7).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає клопотання відповідача від 22.07.2013р. про відкладення розгляду справи необґрунтованим та відмовляє у його задоволенні.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Горького, 21, код 37654796) на користь Приватного підприємства «БудСалон» (40030, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд. 6, кв. 86, код 32462594) 91 366 грн. 17 коп. боргу, 1 593 грн. 83 коп. пені, 318 грн. 77 коп. 3% річних, 1 865 грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набранням рішення законної сили.

Повне рішення складено 09.08.2013р.

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ