Ухвала

від 23.07.2013 по справі 2а-11206/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2013 р. м. Київ К/9991/39227/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Костенка М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 лютого 2012р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012р.

у справі №2а-11206/11/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва (надалі - ДПІ у Печерському районі м.Києва)

до відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа» (надалі - ТОВ «Арго-торгівельна мережа»); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЛ Україна» (надалі - ТОВ «РТЛ Україна»)

про визнання угоди недійсною та стягнення коштів, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсною угоди, укладеної між відповідачами, на підставі ч.3 ст.228 ЦК України, та стягнення з ТОВ «Арго-торгівельна мережа» в дохід держави вартість товару на відповідну суму, а також стягнення з ТОВ «РТЛ Україна» в дохід держави суму коштів у відповідному розмірі.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 лютого 2012р. позов було задоволено частково. Визнано недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України договір №511/1 від 05.11.2010р., укладений між ТОВ «РТЛ Україна» та ТОВ «Арго-торгівельна мережа». Стягнуто з ТОВ «РТЛ Україна» в дохід держави суму коштів у розмірі 2705388,00грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення, яким закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України договору №511/1 від 05.11.2010р., укладеного між відповідачами. При цьому, позивачеві роз'яснено право на звернення з позовом в цій частині до господарського суду в порядку господарського судочинства. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Арго-торгівельна мережа» (код ЄДРПОУ 32249009) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «РТЛ Україна» (код ЄДРПОУ 34480987) за період з 01.10.2010р. по 30.11.2010р., про що складено акт №708/23-9/32249009 від 16.06.2011р.

Висновками перевірки встановлено порушення ТОВ «Арго-торгівельна мережа» вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на спірну суму.

Судом встановлено, що підставою для такого висновку є дослідження укладеного між ТОВ «РТЛ Україна» (постачальник) та ТОВ «Арго-торгівельна мережа» (покупець) договору купівлі-продажу товару (згідно специфікації одяг, взуття, аксесуари) №511/1 від 05.11.2010р. на відповідну суму.

При цьому, податковим органом зроблено висновок, що вищезазначену угоду, укладену між відповідачами, слід кваліфікувати як нікчемну угоду. В обґрунтування такого висновку позивач посилається на обставини, встановлені актом перевірки №708/23-9/32249009 від 16.06.2011р. та актами перевірок по ланцюгу контрагентів-постачальників ТОВ «РТЛ Україна», розкриваючи їх фінансово-господарську діяльність, вказуючи на те, що у контрагентів ТОВ «Агропрайд», що в свою чергу був основним постачальником ТОВ «РТЛ Україна», - звітність та вся первинна документація сформована та підписана не уповноваженими особами, а також не встановлено фактичне постачання товару за господарськими угодами.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, ч. 1 ст. 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За приписами п. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Отже, з аналізу вказаних норм слідує висновок, що позовні вимоги в частині визнання договору №511/1 від 05.11.2010р., укладеного між ТОВ «РТЛ Україна» та ТОВ «Арго-торгівельна мережа», недійсним підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів в доход держави грошових коштів в сумі вартості товару, переданого за договором, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Натомість, для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства, а на час укладення договору та його виконання відповідачі були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відповідних обставин щодо наявності у відповідачів умислу на укладення угоди із метою, суперечною інтересам держави, не доведено належними засобами доказування того, що господарська операція між відповідачами не мала реального, товарного характеру, тобто укладення угоди без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, підстави для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України, не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

М.І. Костенко