Ухвала

від 07.08.2013 по справі 813/232/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" серпня 2013 р. м. Київ К/800/32340/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Костенка М.І. Маринчак Н.Є. за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача - Демченко О.І.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 р.

у справі № 813/232/13-а (№ 5102/13)

за позовом приватного підприємства «ОККО-Нафтопродукт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «ОККО-Нафтопродукт» (далі - позивач, ПП «ОККО-Нафтопродукт») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000620803 від 20.11.2012 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 р., адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Відповідач в судове засідання 07.08.2013 р. не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.11.2012 р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові на підставі наказу від 26.10.2012 р. №197 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ОККО-Нафтопродукт» з питань правомірності формування податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Сан-Кор Трейд», за результатами якої складено акт перевірки від 08.11.2012 р. № 987/34-00/36670361 та встановлено порушення позивачем вимог пункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит у розмірі 2 050 000,00 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Сан-Кор Трейд» у жовтні 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 20.11.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000620803, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 2 050 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція (штрафами) в сумі 1 025 000,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 08.11.2012 р. № 987/34-00/36670361 висновок щодо завищення позивачем податкового кредиту податковий орган обґрунтовує фіктивністю господарської діяльності позивача з ТОВ «Сан-Кор Трейд» за укладеним між ними договором купівлі-продажу № 965 від 20.10.2011 р. в зв'язку з неможливістю підтвердження фактичної поставки продукції (горіх волоський) від вказаного контрагента за жовтень 2011 року.

Суд першої інстанції, з висновками якого обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, прийшов до висновку, що позивачем не було допущено порушення норм діючого законодавства при формуванні податкового кредиту, оскільки правочин між позивачем та його контрагентом є реальним, що підтверджується первинними документами.

Суд касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до абзацу «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності мав взаємовідносини з ТОВ «Сан-Кор Трейд».

Так, 20.10.2011 р. між ПП «ОККО-Нафтопродукт» (покупець) та ТОВ «Сан-Кор Трейд» (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів №965. Згідно умов договору покупець зобов'язується приймати від продавця та оплачувати товар (горіх волоський без шкаралупи, українського походження, врожаю 2011 року, та горіх волоський в шкаралупі, українського походження, врожаю 2011 року на умовах, зазначених у цьому договорі. Асортимент продукції, яка поставляється (передається у власність), визначається додатками (специфікаціями) до договору. Датою поставки (передачі у власність) товару і переходу права власності на продукцію від продавця до покупця вважається дата фактичного отримання покупцем товару, що підтверджується підписами уповноважених представників покупця та продавця у акті приймання-передачі товару. Передача (відпуск, поставка) товару покупцю здійснюється партіями. Партією товару зазначається така його кількість, яка зазначається у відповідному додатку до цього договору, додатки становлять невід'ємну частину даного договору. Перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається у момент підписання сторонами акту приймання-передачі товару. Пунктом 2.5 договору визначено, що продавець зобов'язується зберігати товар покупця до моменту його фактичного вивозу, на власних складах протягом 90 днів з дня передачі покупцеві, що підтверджується актом приймання-передачі товару. Вартість зберігання врахована у вартість відповідної партії товару.

На виконання умов договору № 965 від 20.10.2011 р. сторонами підписано додатки до нього, Згідно з якими, сторонами визначено умови поставки - EXW - Херсонська область, м. Херсон, вул. Нафтовиків,10.

Реальність фактичного отримання товару, визначеного додатками до договору купівлі-продажу від 20.10.2011р., підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому товарів по якості та кількості до договору купівлі-продажу №965 від 20.10.2011 р. №1-№6 за 26.10.2011 р., №7-№12 за 27.10.2011 р., №13-№18 за 28.10.2011 р., №19-№24 за 31.10.2011 р. та №25-№26 за 10.11.2011 р.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають всі необхідні реквізити, а тому є первинними документами, що підтверджують факт здійснення операцій по спірному договору.

В подальшому, придбаний у ТОВ «Сан-Кор Трейд» товар (горіх волоський в шкаралупі та без шкаралупи) був реалізований позивачем по договору комісії №2010/16 від 20.10.2011 р., укладеним з ТОВ «Ріад», як комісіонером. Відповідно до умов цього договору комітент (ПП «ОККО-Нафтопродукт») доручає комісіонерові здійснити реалізацію на експорт (шляхом укладання відповідних зовнішньоекономічних контрактів) товарів, визначених в специфікаціях та актах-приймання передачі товару, якій належить комітенту на праві власності. Конкретні умови зовнішньоекономічних контрактів для реалізації товару комісіонером на експорт є: асортимент, кількість, якість, ціна реалізації, умови поставки (базис), інші умови. Комісіонер самостійно від свого імені укладає зовнішньоекономічний контракт, забезпечує транспортування товару, забезпечує зберігання отриманого товару за свій рахунок, забезпечує доставку до митного посту та місця відправки на експорт товару за свій рахунок. Товар, горіх волоський в шкаралупі, українського походження, врожаю 2011 року та горіх волоський без шкаралупи, українського походження, врожаю 2011 року було передано комісіонеру на умовах EXW - Херсонська область, м. Херсон, вул. Нафтовиків,10 згідно актів прийому-передачі товару: акт №1 від 26.10.2011 р., акт №2 від 27.10.2011 р., акт №3 від 28.10.2011 р., акт №4 від 31.1.02011 р., акт №5 від 10.11.2011 р. на комісію. Вказаний товар було експортовано, що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями вантажно-митних декларацій, міжнародними товарно-транспортними накладними та відповідними фітосанітарними сертифікатами.

Первинні документи, що підтверджують подальший продаж товару оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підтвердженням фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається із довідки № 67 від 08.02.2013 р., за підписом головного бухгалтера, прибуток від продажу 225,270 тон горіхів на експорт в період жовтень-листопад 2011 становить 233 916,00 грн. Відповідачем цієї обставини не спростовано.

Отже, взаємовідносини між позивачем та контрагентом не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Відповідач не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочини, укладені позивачем з ТОВ «Сан-Кор Трейд» відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з контрагентом, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 20.11.2012 р. № 0000620803, вимоги щодо скасування останнього були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 р. у справі №813/232/13-а (№ 5102/13) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) М.І. Костенко Помічник судді (підпис) Н.Є. Маринчак З оригіналом згідно Т. В. Давидовська