Постанова

від 08.08.2013 по справі 814/3319/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08 серпня 2013 року Справа № 814/3319/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Ткач Г.С. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛЬГАМА ЛЮКС", (вул. Громадянська, 119, оф. 109, м. Миколаїв, 54017)

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, (вул. Г. Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029)

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2013року № 0000652202, за участю представників:

від позивача: Чамара Л.В., Фигель С. І.

від відповідача: Сугацький О.М.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Амальгама Люкс» (далі по тексту - ТОВ, Підприємство, позивач) звернулося до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївський області (далі по тексту - ДПІ, контролюючий орган, відповідач) з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0000652202 від 07.05.2013р., яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 122773грн. 75коп. (98219,00грн. - основного платежу та 24554,75грн. - за штрафними санкціями). Не погоджуючись з підставами прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення (порушення пп.3.1, пп.5.2.1, пп.5.3.9 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства»), позивач в заяві та його представники в судовому засіданні просили про задоволення позову.

Відповідач позов не визнав, вказавши на відсутність у позивача права на формування валових витрат при визначені податку на прибуток по господарським операціям з ТОВ «ДЕ ЛОНГА» та ПП «МГНОВЕНИЕ ЮГ» всього в сумі 392873грн. у т.ч. за І квартал 2010 у сумі 144040грн., за півріччя 2010 року у сумі 150790грн., у т.ч. за II квартал 2010 року у сумі 6750грн., за три квартали 2010 року у сумі 392873грн. у т.ч. за III квартал 2010 року у сумі 242083грн., в зв'язку з безтоварністю господарських операцій з вказаними контрагентами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 08.04.2013р. по 09.04.2013р. фахівцями відповідача було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських відносин з ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» за березень, квітень, травень 2010 року та з ПП «Мгновение-Юг» за березень, липень 2010 року.

За результатами перевірки складено відповідний акт перевірки від 12.04.2013р. №1142/22-200/32719869, яким встановлено, що підприємством порушено пп. 3.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства», внаслідок чого підприємством неправомірно сформовано податковий кредит та валові витрати по безтоварним господарським операціям з ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» та ПП «МГНОВЕНИЕ ЮГ».

На підставі зазначеного акту ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000652202 від 07.05.2013р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 122773грн. 75коп. (в тому числі: 98219,00грн. - основного платежу та 24554,75грн. - за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» та ПП «МГНОВЕНИЕ ЮГ», що ґрунтується на судженнях про те, що: з актів перевірок інших ДПІ, в яких вказується про неможливість проведення звірки підприємств-контрагентів через їх відсутність за юридичною адресою; аналізу податкової звітності підприємств-контрагентів, за результатами якої встановлено недекларування підприємствами (контрагентами контрагентів позивача) по ланцюгу постачання податкових зобов'язань; вказані контрагенти мали «господарські» відносини з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності; порушення кримінальної справи за ч.2 ст.205 КК України за фактом створення ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» з метою прикриття незаконної діяльності (постанова слідчого СВ ПМ ДПА у Миколаївській області Гупаленко В.Р. від 02.08.2011).

Підставою для таких висновків посилання відповідача на акти перевірок (звірок) інших ДПІ, а не дослідження відповідачем господарських операцій позивача.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону визначено, що датою збільшення валових витрат є:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат, витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат в розумінні Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат понесені витрати на придбання послуг та використання запасів, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні встановлено, що згідно наданих позивачем документів, про реальність факту виконання господарських операцій свідчать первинні та інші документи, що були надані під час перевірки, та до суду, а саме:

- по ПП «Мгновение-Юг»: договір № 30/1 від 26.07.2010р. про постачання товарів (косметичної сировини) згідно специфікацій; податкові накладні, а саме: №63 від 30.07.2010р., №54 від 29.07.2010р.; реєстри отриманих податкових накладних за липень 2010 року; видаткові накладні № 54 від 30.07.2010р., № 63 від 30.07.2010р.; банківські виписки в національній валюті за 05.08.2010р., 01.09.2010р., 02.09.2010р., 03.09.2010р., 06.09.2010р., 07.09.2010р., 09.09.2010р., 10.09.2010р., 21.09.2010р., 22.09.2010р., 24.09.2010р., 29.09.2010р., 13.10.2010р.; відомість аналітичного обліку по рахунку 6312 в розрізі контрагента ПП «Мгновение-Юг»; документи (акти списання та ін.) на підтвердження отримання отриманого від ПП «Мгновение-Юг» і використання ланоліну в господарській діяльності: фотографії від 04.08.2010р. до накладних №54 від 29.07.2010р., № 63 від 30.07.2010р., що підтверджують отримання ТМЦ на складі Покупця; рух ТМЦ (ланоліну) по складу підприємства (оприбуткування сировини); акти на списання сировини при виробництві готової продукції: № 74 від 31.03.2010р., № 110 від 30.04.2010р., № 137 від 31.05.2010р., № 236 від 31.08.2010р., № 283 від 30.09.2010р., № 316 від 31.10.2010р., № 350 від 30.11.2010р., № 393 від 31.12.2010р.; товарна накладна № 00012 від 03.03.2010р.; податкова накладна № 28 від 03.03.2010р.; копії банківських виписок, якими підтверджуються розрахунки за отриману від ПП «Мгновение-Юг» сировину: 19.03.2010р. - 10000,03 грн.; 18.03.2010р. - 20000,00 грн.; 16.03.2010р. - 20000,00.; 16.03.2010р. - 10000,00грн.; 15.03.2010р. - 19432,11грн., 12.03.2010р. - 567,89 грн., 11.03.2010р. - 5074,18грн., 05.03.2010р. - 85074,18грн.; реєстри виданих и отриманих податкових накладних в частині розділу 2 «Отримані податкові накладні» за березень 2010р.; сертифікат аналізу ланоліну безводного (країна виробник Китай); сертифікатом аналізу (країна виробник Індія); журнал реєстрації фізико-хімічних показників сировини.

- по ТОВ «ДЕ-ЛОНГА»: податкові накладні №27 від 30.03.2010р., №28 від 01.04.2010р., №32 від 16.04.2010р., №34 від 19.04.2010р., №27 від 01.04.2010р.; копії банківських виписок, підтверджуючих розрахунки за надані ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» на адресу нашого підприємства від 20.04.2010р. - 3000,00 грн., 08.04.2010р. - 3600,00грн., 26.05.2010р. - 1500,00грн.; акти виконаних робіт №27 від 01.04.2010р., №15 від 01.04.2010р., №32 від 16.04.2010р., №34 від 19.04.2010р.; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за березень, квітень, травень, червень 2010 року в частині розділу «Отримані податкові накладні».

Щодо порушення кримінальної справи за ч.2 ст.205 КК України за фактом створення ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» з метою прикриття незаконної діяльності. Зазначений процесуальний документ не може бути доказом безтоварності господарських операцій ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» з позивачем, оскільки такий висновок суперечить закріпленому у ст.62 Конституції України принципу «презумпції невинуватості», згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Згідно постанови про порушення кримінальної справи, ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» не інкримінується здійснення безтоварних господарських операцій з позивачем. Дослідження питання щодо складу злочину в діях фізичної особи належить до завдань досудового та судового слідства в кримінальному провадженні і не має відношення до позивача, як суб'єкта господарювання в частині здійснення господарських операцій з контрагентами. Оцінка доказів у кримінальної справі може надаватися виключно компетентним судом.

Оскільки кваліфікуючою ознакою ст.205 КК України є заподіяння матеріальної шкоди державі, то відшкодування цієї шкоди має здійснюватись виключно з винних осіб шляхом пред'явлення цивільного позову у кримінальній справі. В даному ж випадку, перевіряючим в порушення ст.61 Конституції України, яка встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, матеріальну шкоду у вигляді не задекларованого та несплаченого до бюджету податку відшкодовує за рахунок донарахування цього податку добросовісному платнику податків, який будь-яких порушень податкового законодавства не допускав.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно застосовувати наслідки недійсності правочинів, оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку. В акті перевірки немає посилань на відповідні рішення суду, а висновки акта є суто суб'єктивною думкою державних податкових ревiзорів-iнспекторів, а тому умовивід про «нереальність» цих правочинів є невмотивованими. При дотримані вимог щодо оформлення необхідних документів, висновки про недостовірність або суперечність відомостей, зазначених у таких документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що вказують на обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Отже, посилання ДПІ на порушення кримінальної справи за фактом незаконного створення фіктивного підприємства ТОВ «Де-Лонга» не може бути підставою для позбавлення позивача на формування валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з вказаним суб'єктом господарювання. Доказом вини особи у здійсненні господарських операцій, які мають ознаки кримінально-караних діянь, може бути лише рішення суду, постановлене у кримінальній справі. В даному випадку таке рішення суду (вирок та ін.) відсутнє.

Судом встановлено, що господарські операції позивача були обумовлені з боку позивача діловою метою, мала реальний характер і фактично виконана.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «ДЕ ЛОНГА» та ПП «МГНОВЕНИЕ ЮГ», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товарів, послуг та робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Доводи відповідача про необхідність підтвердження понесених витрат ще й товарно-транспортними накладними, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки за умови надання платником податку інших документів, передбачених пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 згаданого Закону, товарно-транспортна накладна не є визначальною підставою для віднесення витрат пов'язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей до складу валових, оскільки відповідною транспортною документацією мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не операції з придбання товарно-матеріальних цінностей. Доказів надання позивачем послуг перевезення відповідачем не надано.

Відсутність товарно-транспортної накладної, в даному випадку не мають правового значення, оскільки доставка придбаного товару здійснена продавцем в рахунок вартості придбаного товару. Зі змісту норми пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не вбачається, що відсутність ТТН, складання якої не є обов'язковим чинником та не залежить від волевиявлення покупця в разі доставки товару продавцем, є підставою для не включення до складу валових витрат витрат, понесених платником податку за наслідками здійснення господарських операцій.

Реальне постачання товару (ланоліну) контрагентом ПП «Мгновение-ЮГ» підтверджено також свідченнями ОСОБА_4 (працівник ТОВ «Амальгама Люкс», хімік-аналітик) про проведення реєстрації фізико-хімічних показників ланоліну, що поставлявся ПП «Мгновение-ЮГ», які узгоджується з інформацією з Журналу реєстрації фізико-хімічних показників сировини та сертифікатами аналізу ланоліну.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Акти про неможливість проведення зустрічних звірок в зв'язку з незнаходженням ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» та ПП «МГНОВЕНИЕ ЮГ» за юридичною адресою не можуть бути підставою для визнання правочинів недійсними, а господарських операцій безтоварними, оскільки господарські операції, що є предметом судового дослідження здійсненні в період березень-травень 2010 року, а акти про неможливість проведення зустрічних звірок складені 25.05.2011 (відносно ТОВ«ДЕ-ЛОНГА») та 26.12.2012 (відносно ПП «МГНОВЕНИЕ ЮГ»), а тому вказана обставина (незнаходженням ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» та ПП «МГНОВЕНИЕ ЮГ» за юридичною адресою за сплином значного часу (більше року) після здійснення господарських операцій) в даному випадку не має правового значення. До того ж, чинне законодавство не пов'язує право платника податків на податковий кредит та на формування валових витрат із фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на господарські відносини із підприємствами, з якими позивач не мав жодних стосунків, відповідачем не надано детального аналізу продукції, яка могла б бути поставлена цими підприємствами на адресу ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» та ПП «МГНОВЕНИЕ ЮГ», а потім і позивачеві. ДПІ не наводить жодного прикладу ідентифікації товарних цінностей, які були предметом господарських операцій між зазначеними підприємства, що унеможливлює встановлення фактів того, що саме ці товарно-матеріальні цінності (послуги) в завершенні цього ланцюга господарських операцій поставлені позивачеві. Крім того, судження відповідача про те, що безпосередній контрагент позивача - ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» мав правовідносини з недобросовісним суб'єктом господарювання в даному випадку не має правового значення, оскільки предметом господарських операцій між позивачем та ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» були транспортно-експедиційні послуги «власного виробництва», а тому застосування схеми відслідкування господарських операцій по ланцюгам постачання товарно-матеріальних цінностей взагалі не може бути застосована до правовідносин, що є предметом судового дослідження, оскільки та ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» є першим реалізатором своїх послуг стосовно позивача. Позиціонування вказаної обставини як порушення податкового законодавства не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим, а досліджені судом фактичні дані вказують на невмотивованість аргументів контролюючого органу.

Посилання ДПІ на наявність взаємовідносин контрагентів позивача з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, з яким позивач не мав жодних стосунків, не має правового значення, оскільки предметом дослідження при проведені перевірки були господарські операції між позивачем та ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» та ПП «МГНОВЕНИЕ ЮГ». Позиціонування вказаної обставини як порушення податкового законодавства не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим. Досліджені судом фактичні дані вказують на невмотивованість аргументів контролюючого органу.

Крім того, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди в ланцюгу постачання щодо спали податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження фактичного здійснення господарських операцій. До того ж, контролюючим органом не надано будь-яких фактичних даних, які б вказували на поставку такими підприємствами на користь ПП «МГНОВЕНИЕ ЮГ» саме того товару (ланоліну), що в подальшому був поставлений позивачеві.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій є бездоказовими.

Суд також вважає, що позбавлення платника податку права на формування витрат у зв'язку з невиконанням обов'язків контрагентами контрагентів позивача, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права. Так, у п. 53 рішення в справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що «власність» може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні «правомірні очікування» отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: «Найпершою та найбільш важливою вимогою ст.1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише «на умовах, передбачених законом» і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття «закону») вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні.» Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податкових зобов'язань…. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем оспорюваних витрат при визначені податку на прибуток.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, в правовідношеннях, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 07.05.2013року № 0000652202.

Стягнути судові витрати в сумі 1227 (одну тисячу двісті двадцять сім) гривень 74 копійки з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАЛЬГАМА ЛЮКС" (код ЄДРПОУ 32719869).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний