Постанова

від 27.06.2013 по справі 826/6731/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 27 червня 2013 року                      № 826/6731/13-а Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Делікатесстаргруп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про  скасування податкового повідомлення – рішення №0005052280 від 18.05.2013 року та визнання дії протиправними ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Приватне підприємство «Делікатесстаргруп» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби в якому (з урахуванням заяви позивача від 27.05.2013р.) просить суд: визнати протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо проведення документальної позапланової перевірки ПП «Делікатесстаргруп»; скасувати податкове повідомлення – рішення від 18.05.2013 р. №0005052280. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагенту, до податкового кредиту. Відповідачем заперечень на позов не надано. З огляду на те, що в судове засідання представник відповідача не з'явився, справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі – відповідач) було проведено документально позапланову перевірку Приватного підприємства «Делікатесстаргруп» (код ЄДРПОУ 35791597), з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Світлодніпровське» (од ЄДРПОУ 22224993) за квітень 2010 року, ПП. «Калісто» (код ЄДРПОУ 24670538), за травень, липень – вересень 2010 року, ПП. «Сільгоспнафтопродукрсервіс 10» (код ЄДРПОУ 37261004) за січень, лютий 2011 року, ПП «АС Груп» (код ЄДРПОУ 34958348) за березень 2011 року, ПП. «Асторг-М» (код ЄДРПОУ 38052647) за липень, серпень 2012 року, ПП. «Делікатессервіс» (код ЄДРПОУ 35709665) за вересень, жовтень 2012 року, ПП. «Азимут плюс» (код ЄДРПОУ 36864964) за вересень 2011 року, ТОВ «Кремавтобуд» (код ЄДРПОУ 30132398) за грудень 2011 року, ТОВ «МІПВЕ» (код ЄДРПОУ 34958133) за квітень 2011 року,за результатами якої складено Акт від 24.04.2013 №261/1-22-80-35791597 (далі – акт перевірки). Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, та п.198.3, п.198.6 ст. 198, та п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 650  538,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 36  100 грн.; за травень 2010 року в сумі 36  775 грн.; за липень 2010 року в сумі 46  246,00 грн.; за серпень 2010 року в сумі 43  414 грн.; за вересень 2010 року в сумі 48  615 грн.; за січень 2010 року в сумі 23  605,00 грн.; за лютий 2011 року в сумі 25  560,00 грн.; за березень 2011 року в сумі 35242,00 грн.; за квітень 2011 року в сумі 31  453,00 грн.; за травень 2011 року в сумі 6024,00 грн.; за вересень 2011 року в сумі 75  857,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі 899,00 грн.; за грудень 2011 року в сумі 103  823,00 грн.; за липень 2010 року в сумі 64  228,00 грн.; за серпень 2010 року в сумі 65062,00 грн.; за вересень 2012 року в сумі 7  635,00 грн. На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013р. №0005052280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 914  866,00 грн., з яких за основним платежем – 650538,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 264328,00 грн. В ході проведення перевірки встановлено, що ПП. «Делікатесстаргруп» здійснювала фінансові операції з ознаками сумнівності з отриманням товарів (робіт, послуг) з контрагентами, по яких ДПІ у голосіївському районі м. Києва ДПС надійшли акти перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності по безтоварних операціях на підприємствах. Відповідно до даних програмного забезпечення «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» за перевіряємий період в задекларованих сумах ПДВ ПП. «Делікатесстаргруп» має розбіжності на загальну суму 660  513,40 грн. з контрагентами, ТОВ «Світлодніпровське», ПП. «Калісто», ПП. «Сільгоспнафтопродукрсервіс 10», ПП. «АС Груп», ПП. «Ас торг-М», ПП. «Делікатес сервіс», ПП. «Азимут плюс», ТОВ «Кремавтобуд», ТОВ «МІПВЕ». Також, в акті перевірки вчинено запис про відсутність у ТОВ «Світлодніпровське», ПП. «Калісто», ПП. «Сільгоспнафтопродукрсервіс 10», ПП. «АС Груп», ПП. «Ас торг-М», ПП. «Делікатес сервіс», ПП. «Азимут плюс», ТОВ «Кремавтобуд», ТОВ «МІПВЕ» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських операцій, господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку, що правочини, які  укладені між позивачем та ТОВ «Світлодніпровське», ПП. «Калісто», ПП. «Сільгоспнафтопродукрсервіс 10», ПП. «АС Груп», ПП. «Ас торг-М», ПП. «Делікатес сервіс», ПП. «Азимут плюс», ТОВ «Кремавтобуд», ТОВ «МІПВЕ», не спричиняють реального настання правових наслідків, та слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечливими інтересам держави та суспільства, оскільки мають ознаки «фіктивних» правочинів. Суд із зазначеними посиланнями відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного. Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (який був чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті  7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту, 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); Тобто чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Також варто зазначити, що нарахування санкцій можливе, як це передбачено абзацом 2 підпункту 7.4.5., пункту 7.4. статті 7 Закону, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами ( тобто податковими накладними), платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Аналогічні положення встановлені нормами Податкового кодексу України. Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи по фінансовим операціям між ПП. «Делікатесстаргруп» та його контрагентами були укладені договори на отримання товару (робіт, послуг) та оформлені первині документи, а саме: - з ТОВ «Світлодніпровське» було укладено договір б/н від 01.01.2010р, на виконання даного договору були оформлені податкові накладні №376 від 01.04.2010р. №380 від 02.04.2010р., №386 від 07.04.2010р., №385 від 06.04.2010р. №396 від 12.04.2010р., №390 від 09.04.2010р.; - з ПП «Калісто» було укладено договір куплі-продажу №32 від 01.05.2010, на виконання даного договору були оформлені податкові накладні №77 від 12.09.2010р. №763 від 06.09.2010р., №739 від 02.09.2010р., №747 від 03.09.2010р. №733 від 01.09.2010р., №575 від 01.08.2010р., №592 від 10.08.2010р., №582 від 06.08.2010р., №581 від 03.08.2010р., №576 від 02.08.2010р., №531 від 01.07.2010р., №538 від 05.07.2010р., №582 від 06.08.2010р., №581 від 03.08.2010р., №576 від 02.08.2010р. №531 від 01.07.2010р., №538 від 05.07.2010р., №537 від 02.07.2010р., №429 від 15.05.2010р., №335 від 02.05.2010р., №336 від 03.05.2010р., №375 від 07.05.2010р., №334 від 01.05.2010р.; - з ПП. «Сільгоспнафтопродукрсервіс 10» було укладено договір №6637 від 01.01.2011р. на виконання даного договору були оформлені податкові накладні №1081 від 15.02.2011р. №1080 від 04.02.2011р., №1079 від 03.02.2011р., №1078 від 02.02.2011р., №1077 від 01.02.2011р. №549 від 01.01.2011р., №50 від 02.01.2011р., №551 від 03.01.2011р., №552 від 04.01.2011р.; - з ПП. «АС Груп» було укладено договір №6637 від 01.01.2011р. на виконання даного договору були оформлені податкові накладні №214 від 03.03.2011р., №213 від 02.03.2011р., №212 від 01.03.2011р.; - з ПП. «Асторг-М» було укладено договір№44 від 01.06.2011р. на виконання даного договору були оформлені податкові накладні №56 від 09.08.2012р., №55 від 09.08.2012р., №51 від 08.08.2012р., №50 від 09.08.2012р., №39 від 01.08.2012р., №38 від 01.08.2012р., №37 від 09.08.2012р., №147 від 23.08.2012р., №66 від 31.08.2012р. №124 від 31.08.2012р., №14 від 09.07.2012р.; №13 від 09.07.2012р., №12 від 03.07.2012р., №5 від 02.07.2012р., №10 від 02.07.2012р., №11 від 02.07.2012р., №15 від 10.07.2012р., №21 від 12.07.2012р., №22 від 12.07.2012р., №23 від 12.07.2012р., №24 від 13.07.2012р., №14 від 23.07.2012р., №04 від 23.07.2012р., №39 від 23.07.2012р., №118 від 20.08.2012р., №20 від 03.07.2012р., №66 від 20.08.2012р., №38 від 19.07.2012р.; - з ПП. «Делікатес сервіс» було укладено договір №12-90 від 03.09.2012р. на виконання даного договору були оформлені податкові накладні №12-90 від 03.09.2012р., №12-372 від 29.10.2012р., №12-367 від 16.10.2012р., №12-359 від 02.10.2012р., №12-366 від 08.02.2012р., №12-355 від 07.09.2012р, №12-90 від 03.09.2012р., №12-357 від 13.09.2012р.; - ПП. «Азимут плюс» позивачу були оформлені податкові накладні №27 від 01.09.2011р., №28 від 01.09.2011р., №29 від 02.09.2011р., №33 від 07.09.2011р., №32 від 05.09.2011р., №34 від 12.9.2011р., №37 від 13.09.2011р., №38 від 19.09.2011р., №40 від 01.09.2011р.; - ТОВ «Кремавтобуд» позивачу були оформлені податкові накладні №69 від 01.12.2011р., №81 від 26.12.2011р., №80 від 19.12.2011р., №79 від 15.12.2011р., №78 від 14.12.2011р., №77 від 12.12.2011р., №76 від 09.12.2011р., №75 від 09.12.2011р., № 74 від 07.12.2011р., №73 від 06.12.2011р.,  №72 від 05.12.2011р., №71 від 02.12.2011р., №70 від 01.12.2011р.; - з ТОВ «МІПВЕ» було укладено договір №000046 від 28.03.2011р. на виконання даного договору були оформлені податкові накладні №280 від 08.04.2011р. №282 від 15.04.2011р., №281 від 11.04.2011р., №279 від 05.04.2011р., №276 від 01.04.2011р., №277 від 01.04.2011р., №278 від 04.04.2011р. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, та відображені у Єдиному реєстрі податкових накладних. Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання товару (послуг, робіт) позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності, зокрема, виписка з банку, оборотно – сальдові відомості, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, банківські виписки, договори оренди нежилих приміщень. Враховуючи вищенаведене, за вищезазначеним договором позивачем були отримані товари (харчова продукція). Дані товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку. Матеріали справи містять податкові накладні, виписані позивачу його контрагентами, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагентів позивача станом на дату їх виписки. Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованими платниками податку. З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту. Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає таке: Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю. Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок. Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок. Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого  наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення, Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення). Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого  наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної. Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Господарська діяльність вищезазначених контрагентів позивача на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, дані товариства були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечить приписам норм чинного законодавства. Крім того, суд звертає увагу на положення  інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, оскільки здійснення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва перевірки, складання акта даної перевірки та винесення податкового повідомлення –рішення законодавством передбачено, порушень при здійсненні даних дій не встановлено, підстав для задоволення позову в цій частині немає. При цьому сам по собі акт перевірки прав позивача не порушує, скасуванню не підлягає. Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу та витрат на копіювання та прошивання письмових доказів суд враховує наступне. В заявленому клопотанні позивач не послався на встановлені Кодексом адміністративного судочинства України підстави відшкодування витрат на копіювання та прошивання документів, що подаються суду, тому в цій частині клопотання задоволенню не підлягає. Відповідно до частин 1 та 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (ч.1). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.3 статті 94.) З огляду на часткове задоволення позовних вимог суд вважає, що витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню позивачу в розмірі 5000 грн., з урахуванням того, що у позовній заяві об'єднано вимоги як майнового, так і немайнового характеру, чим унеможливлено пропорційний розрахунок задоволених вимог.   Керуючись ст. ст. 69-71, 94,  160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: 1.Позов Приватного підприємства «Делікатесстаргруп» задовольнити частково. 2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення  Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 18 травня 2013 року №0005052280. 3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Судові витрати в сумі 2294 грн. витрат на сплату судового збору та 5000 грн. витрат на правову допомогу присудити на користь  приватного підприємства «Делікатесстаргруп»  за рахунок Державного бюджету України. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                С.К. Каракашьян