Постанова

від 06.08.2013 по справі 2а/257/6/13

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 р. Справа № 2а/257/6/13

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Дворникова М.С.

суддів: Бабаш Г.П., Смагар С.В.

за участі секретаря Воловик Ю.В.

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача І: Заікіна О.Г.

представника відповідача ІІ: Кравченко І.О.

представника відповідача ІІІ: Ахрамєєвої І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерство доходів і зборів України у Донецькій області про поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.129) просив внести зміни до наказів від 13.10.2004р. № 1371-0, від 06.01.2005р. № 2-0 та від 18.05.2005р. №752-о змінивши підставу його звільнення, а також здійснити перерахунок вихідної допомоги та пенсії та внести зміни до грошового атестату.

Справа в даній редакції позовних вимог розглядалась судами неодноразово.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 20.12.2006р. позов задоволено. Зобов`язано ДПА України змінити накази від 18.05.2005р. №752-о, від 13.10.2004р. № 1371-0, від 06.01.2005р. №2-0 змінивши фомулювання звільнення з пункту 64 «ж»(за власним бажанням) на пункт 65 «а» (за віком) та стягнуто витрати на послуги адвоката.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007р. скасовано рішення суду першої інстанції і в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2011р. скасовано рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінено шляхом скасування в частині задоволення позовних вимог про стягнення витрат на послуги адвоката і в цій частині в задоволенні позову відмовлено. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 17.10.2011р. скасовано рішення касаційного суду, а справу направлено на новий касаційний розгляд.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2012 постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2007 та Київського районного суду м. Донецька від 20.12.2006 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 25.04.2013 справу передано до Донецького окружного адміністративного суду.

Після направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд позивач змінив позовні вимоги та неодноразово їх уточнював.

Відповідно до останньої заяви про уточнення позовних вимог від 06.08.2013 позивач просив визнати недійсним та відмінити наказ колишнього голови Державної податкової адміністрації України ОСОБА_6 від 13 жовтня 2004 року № 1371-О, наказ № 2-О від 06 січня 2005 року колишнього виконуючого обов'язки голови ДПА України в Донецькій області ОСОБА_7, а також наказ № 752-О Державної податкової адміністрації України Кірєєва О.І. про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника об'єднаної державної податкової інспекції - начальника головного відділу податкової міліції Єнакієвської об'єднаної ДПІ в Донецькій області, як такі, що не відповідають чинному законодавству; поновити ОСОБА_1 на посаду першого заступника начальника Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Донецькій області; стягнути з Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06 січня 2005 року з урахуванням її підвищення та індексації; стягнути з Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50000 грн.; стягнути з Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Міндоходів у Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати з оплати адвокатських послуг у сумі 800 грн. (т. 2, а.с. 71).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про відсутність правових підстав для звільнення його зі служби в запас Збройних Сил України на підставі підпункту "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 (далі - Положення), тобто за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, оскільки рапорт про звільнення з займаної посади на ім'я колишнього голови Державної податкової адміністрації України він не подавав. Тим більш, як зазначив позивач, це звільнення мали місце під час його перебування на лікарняному, що є порушенням ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Заявлену до стягнення суму моральної шкоди у розмірі 50000,0 грн. позивач обґрунтував тим, що звільненням із займаної посади під час знаходження на лікуванні, керівництво Державної податкової служби України фактично знехтувало його людську гідність та спричинило значну моральну шкоду, оскільки дискредитувало його відносно підлеглих йому працівників податкової міліції, а також відносно членів сім'ї, друзів, знайомих, що впродовж тривалого часу мало негативний вплив на стосунки з цими особами та спричинило значні моральні страждання. Крім того, позивач, за його твердженнями, тривалий час не працював, що порушило звичайний розклад його життя та позбавило можливості утримувати сім'ю.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Представники відповідачів надали письмові заперечення (а.с. 112-113, т. 1), просили відмовити у позові в повному обсязі.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 в період з 18.04.2003 по 06.01.2005 проходив службу в органах податкової міліції.

10.09.2004 позивач подав рапорт про звільнення із займаної посади за станом здоров'я. В період з 30.09.2004 по 02.11.2004 та з 08.11.2004 по 03.01.2005 знаходився на лікуванні в медичному відділі УМВС України в Донецькій області, а також в Донецькому обласному протипухлинному центрі.

13.10.2004 наказом голови ДПА України № 1371-О ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади першого заступника начальника ОДПІ - начальника головного відділу податкової міліції Єнакіївської ОДПІ, залишивши в розпорядженні ДПА у Донецькій області.

Після стаціонарного лікування та обстеження 04.01.2005 ОСОБА_1 приступив до виконання своїх обов'язків, оскільки рішенням медичної комісії був визнаний придатним для подальшого проходження служби, а рапорт про звільнення за власним бажанням не подавав.

06.01.2005 наказом голови ДПА у Донецькій області № 2-о ОСОБА_1 було звільнено за пунктом 64 підпунктом "ж" (за власним бажанням) Положення.

18.05.2005 наказом голови ДПА України № 752-О внесено зміни до наказу ДПА України № 1371-О, відповідно до яких позивача звільнено згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1716 від 30.10.1998 та Положення з посади та податкової міліції в запас за пп. "ж" п. 64 (з власним бажанням з 06.01.2005).

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує наведені нижче норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

За правилами ч. 4 ст. 5 цього Закону державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Як вбачається з наказу Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 2004 року № 1371-О зі змінами, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 18 травня 2005 року № 752-О, ОСОБА_1 - полковника податкової міліції - першого заступника начальника ОДПІ - начальника головного відділу податкової міліції Єнакієвської ОДПІ Донецької області, звільнено з посади та податкової міліції в запас за пунктом 64 підпунктом "ж" (за власним бажанням) з 06.01.2005 (а.с. 19, т. 1).

Саме цей наказ центрального органу виконавчої влади був підставою для звільнення позивача із займаної посади.

Згідно з пп. "ж" п. 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до п. 68 Положення особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

З приписів наведених правових норм вбачається, що для звільнення позивача, як особи старшого начальницького складу за пп. "ж" п. 64 Положення (за власним бажанням), необхідно: по-перше, письмове вираження позивачем свого волевиявлення в адресованому Голові ДПА України службовому документі - рапорті; по-друге, з'ясування керівництвом Державної податкової адміністрації у Донецькій області поважності причин, що перешкоджають виконанню ним своїх посадових обов'язків.

За відсутності будь-якої з наведених умов звільнення особи за пп. "ж" п. 64 Положення є неможливим.

З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що рапорт про звільнення за власним бажанням (за пп. "ж" п. 64 Положення) позивач не подавав.

Єдиний рапорт, який було подано позивачем - це рапорт про звільнення на пенсію за станом здоров'я (а.с. 13, т. 1).

Між тим, дана обставина передбачена пп. "б" п. 64 Положення, а отже є зовсім іншою підставою для звільнення особи зі служби в запас, зокрема, у разі визнання її непридатною до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

Однак після стаціонарного лікування та обстеження 04.01.2005 ОСОБА_1 приступив до виконання своїх обов'язків, оскільки рішенням медичної комісії був визнаний придатним для подальшого проходження служби.

Таким чином, у Державної податкової адміністрації у Донецькій області не було підстав розглядати цей рапорт як рапорт про звільнення за власним бажанням за пп. "ж" п. 64 Положення, а отже - і для внесення подання до Державної податкової адміністрації України про звільнення позивача з посади (а.с. 47-48, т. 1), а у ДПА України, відповідно - для звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника ОДПІ - начальника головного відділу податкової міліції Єнакієвської ОДПІ.

В обґрунтування своїх заперечень представники відповідача посилались на те, що під час наради, яка відбулась 09.09.2004 у ДПА у Донецькій області, позивач кинув на стіл голови цього органу посвідчення податкової міліції та залишив нараду, що, на їх думку, свідчило про намір позивача звільнитися з органів податкової міліції.

Проте, така поведінка позивача наведених вище висновків не спростовує, оскільки не може підміняти встановленого п. 68 та пп. "ж" п. 64 Положення порядку звільнення осіб з органів внутрішніх справ.

Таким чином, наказ Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 2004 року № 1371-О зі змінами, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 18 травня 2005 року № 752-О, згідно з яким ОСОБА_1 - полковника податкової міліції - першого заступника начальника ОДПІ - начальника головного відділу податкової міліції Єнакіївської ОДПІ Донецької області, звільнено з посади та податкової міліції в запас за пунктом 64 підпунктом "ж" (за власним бажанням) з 06.01.2005, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Крім того, позивач також оспорює наказ Державної податкової адміністрації у Донецькій області по особовому складу від 06.01.2005 № 2-о, згідно з яким полковника податкової міліції ОСОБА_1 звільнено за п. 64 пп. "ж" Положення (за власним бажанням) як такого, що знаходиться в розпорядженні ДПА у Донецькій області з 06.01.2005 (а.с. 14).

Цей наказ був прийнятий на підставі наказу Державної податкової адміністрації України від 13.10.2004 № 1371-О у первісній редакції (згідно з якою ОСОБА_1 звільнено з посади із залишенням в розпорядженні ДПА у Донецькій області - а.с. 15, т. 1), яку було змінено наказом Державної податкової адміністрації України від 18 травня 2005 року № 752-О (а.с. 19, т. 1).

Отже, правові підстави існування наказу Державної податкової адміністрації у Донецькій області по особовому складу від 06.01.2005 № 2-о, після прийняття наказу ДПА України від 18 травня 2005 року № 752-О, перестали існувати.

До того ж, висновок суду про відсутність з боку позивача відповідного рапорту, як необхідної підстави для звільнення за п. 64 пп. "ж" Положення, повною мірою стосується також і наказу Державної податкової адміністрації у Донецькій області по особовому складу від 06.01.2005 № 2-о, у зв'язку з чим цей наказ також підлягає скасуванню як неправомірний.

Відповідно до ч. 1 п. 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

У своєму позові позивач просив поновити його на посаду першого заступника начальника Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Між тим, в силу положень наведеного пункту поновлення ОСОБА_1 на цю посаду є неможливим, оскільки він не був з неї звільнений спірним наказом.

Разом з цим, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та враховуючи його позицію, висловлену в судовому засіданні, судова колегія, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та поновити ОСОБА_1 на роботі на його попередню посаду - першого заступника начальника об'єднаної державної податкової інспекції - начальника головного відділу податкової міліції Єнакієвської об'єднаної Державної податкової інспекції в Донецькій області з 06 січня 2005 року.

Як встановлено судом, Єнакієвська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Донецькій області була утворена за наслідками реорганізації Єнакієвської об'єднаної Державної податкової інспекції в Донецькій області.

В силу вимог ч. 4 ст. 36 Кодексу законів про працю України, який підлягає субсидіарному застосуванню до спірних правовідносин, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Таким чином, відсутність на час розгляду справи у реорганізованій Єнакієвській ОДПІ головного управління Міндоходів у Донецькій області посади першого заступника начальника ОДПІ - начальника головного відділу податкової міліції Єнакіївської ОДПІ в Донецькій області, не є перешкодою для поновлення позивача на даній посаді. Подальше вирішення кадрових питань відноситься до компетенції Міндоходів та не є предметом розгляду в цій справі.

Згідно з ч. 2 п. 24 Положення у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до положень статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги стосовно визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Отже, нарахування та виплата будь-яких коштів є основним завданням відповідача та відноситься до його компетенції. Тому у суду відсутні законні підстави для стягнення з Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, як правонаступника Єнакіївської ОДПІ в Донецькій області, на користь позивача конкретної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Цей висновок зроблено судом з урахуванням правової позиції Вищого адміністративного суду України, відображеної у постановах № К/9991/24265/12, К/9991/24969/12 від 18.12.2012 та ухвалах № К/9991/75583/11 від 20.06.2013 та № К/9991/83063/11 від 16.05.2013.

Таким чином з Єнакієвської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 січня 2005 року по 06 січня 2006 року, виходячи з розміру середньої заробітної плати з посади першого заступника начальника ОДПІ - начальника головного відділу податкової міліції Єнакіївської об'єднаної Державної податкової інспекції в Донецькій області.

Зі змісту ч. 2 п. 24 Положення вбачається, що різниця за час вимушеного прогулу виплачується саме в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи особою у випадку її незаконного переведення на таку роботу, а не в пенсійних виплатах, що отримувала звільнена особи. Отже, отримання позивачем після звільнення пенсії не може впливати на стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в повному обсязі, оскільки останнє являється гарантією відновлення порушених прав незаконно звільненого працівника.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів завданої моральної шкоди, яку він оцінює у 50000,0 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до Постанови Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Нормами ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чого в даному випадку немає.

Так, у поданні про звільнення від 29.09.2004 позивачу дана позитивна характеристика, за зверненням ОСОБА_1 посадовими особами податкових органів проведена перевірка та усунуті деякі порушення, при звільненні позивачу виплачено грошову допомогу, а звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів само по собі не може принести моральних страждань, оскільки через це реалізуються закладені в Основному Законі України конституційні гарантії держави.

Приймаючи до уваги наведене, суд не встановив обставин, що підтверджують спричинення позивачу моральної шкоди, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В матеріалах справи також відсутні докази понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 800,0 грн., що є підставою для відмови у позові і в цій частині вимог.

Враховуючи викадене та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 2004 року № 1371-О зі змінами, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України від 18 травня 2005 року № 752-О про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника об'єднаної державної податкової інспекції - начальника головного відділу податкової міліції Єнакіївської об'єднаної Державної податкової інспекції в Донецькій області.

Визнати неправомірним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації у Донецькій області по особовому складу від 06.01.2005 № 2-о.

Поновити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на роботі на посаді першого заступника начальника об'єднаної державної податкової інспекції - начальника головного відділу податкової міліції Єнакіївської об'єднаної Державної податкової інспекції в Донецькій області з 06 січня 2005 року.

Стягнути з Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (ЗКПО 38540049) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 січня 2005 року по 06 січня 2006 року, виходячи з розміру середньої заробітної плати з посади першого заступника начальника об'єднаної державної податкової інспекції - начальника головного відділу податкової міліції Єнакіївської об'єднаної Державної податкової інспекції в Донецькій області.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника об'єднаної державної податкової інспекції - начальника головного відділу податкової міліції Єнакіївської об'єднаної Державної податкової інспекції в Донецькій області та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня її отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Дворников М.С.

Судді Бабаш Г.П.

Смагар С.В.