Постанова

від 01.07.2013 по справі 826/3633/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2013 року № 826/3633/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Повного товариства «Золотий ломбард «Фінансовий супермаркет «АРІС і компанія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 грудня 2012 року № 0010542250, № 21301750 та визнання (встановлення) їх такими, що скасовані, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 березня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Повне товариство «Золотий ломбард «Фінансовий супермаркет «АРІС і компанія» (далі - ПТ «ЗЛ «ФС «АРІС і компанія», позивач) з адміністративним позовом про визнання нечинним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0010542250 та визнання (встановлення) його таким, що скасоване (справа № 826/3633/13-а).

19 березня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Повне товариство «Золотий ломбард «Фінансовий супермаркет «АРІС і компанія» з адміністративним позовом про визнання нечинним (недійсним) та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 21301750 та визнання (встановлення) його таким, що скасоване (справа № 826/3635/13-а).

10 квітня 2013 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, відповідач).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 10 квітня 2013 року для спільного розгляду адміністративну справу № 826/3633/13-а об'єднано з адміністративною справою № 826/3635/13-а в одне провадження та об'єднаній справі присвоєно № 826/3633/13-а.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оціночна вартість заставленого майна неправомірно прирівняна посадовими особами податкового органу до ціни придбання ним такого майна, що, на думку позивача, протирічить п. 7.9.5 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач зазначає, що ним цілком правомірно було визначено балансову вартість невикупленого з-під застави майна, що дорівнює основній сумі кредитів та нарахованих на них процентів у розмірі що становить 42 139,39 грн.

Зазначена посадовими особами контролюючого органу інформація щодо відсутності первинних документів, які б підтверджували джерело отримання коштів (товарів) та відповідно прирівнювання сум «розбіжності оціночної вартості майна, яке зняте з позабалансового обліку як забезпечення виконання зобов'язань на суму 5 450 690,00 грн.» до безоплатно наданих товарів і послуг є, на думку позивача, недостовірною та не відповідає дійсності.

З цього приводу позивачем відзначено, що згідно первинних документів товариства - договорів та облікових касових документів (видаткові, прибуткові касові ордери) - це кошти, які надходили до позивача за кредитно-заставними операціями при здійсненні ломбардної діяльності, підтвердженої договорами фінансових кредитів за 2010 рік та касовими документами.

На думку позивача, відповідач помилково зазначив, що до складу валових витрат не відноситься вартість отриманих консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_1

Разом з тим, необґрунтованість такого висновку пояснюється тим, що в процесі перевірки інспектори не врахували пред'явлені до перевірки договори, акти виконаних послуг, а саме, до перевірки були надані договори, акти від ФОП ОСОБА_1, оборотно-сальдові відомості по рахунках 311 «розрахунковий рахунок», 632 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», журнали-ордери 301 (розрахунки по касовим операціям) по зазначеним рахункам.

На підставі зазначених документів були придбані консультаційні послуги та послуги оренди.

Крім того, позивачем відзначено, що ним надавалися фінансові послуги у вигляді фінансового кредиту під заставу за договором, відповідно до умов якого, ломбард з метою погашення позики визначав звернення стягнення на закладене майно шляхом примусової реалізації (з позабалансу, не набуваючи на нього прав власності).

Згідно даних бухгалтерського обліку позивач обліковував заставлене майно, на яке було звернено стягнення шляхом примусової реалізації, на позабалансовому рахунку 06 «Гарантії та забезпечення отримані» і з якого відбувалася подальша реалізація. Власником майна, що реалізовувалось, залишалась фізична особа - клієнт. Майно реалізовувалось до Національного банку України та СПД, які мали відповідні ліцензії.

За таких обставин, на думку позивача, власником брухту дорогоцінних металів є фізична особа - клієнт і ломбард виступає лише посередником між ним та НБУ, що підтверджує відсутність обов'язку виконувати ПТ «ЗЛ «ФС «АРІС і компанія» в період з функції податкового агента.

А тому, збільшення грошового зобов'язання та застосування фінансових санкцій до ПТ «ЗЛ «ФС «АРІС і компанія» є, на думку позивача, необґрунтованим та неправомірним, вчиненим з порушенням норм чинного законодавства.

Також, застосовуючи п. 56.9 ст. 59 Податкового кодексу України, 18.02.2013 р. - день винесення ДПС у м. Києві рішень про результати розгляду первинних скарг, податкові повідомлення-рішення відповідача від 04 грудня 2012 року № 0010542250, № 21301750, на думку позивача, є скасованими.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що ПТ «ЗЛ «ФС «АРІС і компанія» правомірно збільшено податкові зобов'язання, а відповідні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

В судовому засіданні 19 червня 2013 року, в зв'язку з поданням сторонами клопотань про розгляд справи за їх відсутності, на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Повне товариство «Золотий ломбард «Фінансовий супермаркет «АРІС і компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи 36530657) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 01 липня 2009 року за № 10741020000033945. Вказане товариство розташоване за адресою: 01054, м. Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 3/7 (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 162928).

ПТ «ЗЛ «ФС «АРІС і компанія» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03 липня 2009 року за № 36647 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

У періоді, за який проводилась перевірка, ПТ «ЗЛ «ФС «АРІС і компанія» не було платником податку на додану вартість.

В період з 24 вересня 2012 року по 02 листопада 2012 року (термін проведення перевірки продовжувався з 22.10.2012 р. по 02.11.2012 р.) Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Повного товариства «Золотий ломбард «Фінансовий супермаркет «АРІС і компанія» (код за ЄДРПОУ 36530657) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено Акт № 1917/2250/36530657 від 16 листопада 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого платником податку занижено податок на прибуток на загальну суму 2 717 870,00 грн., в тому числі по кварталах: 4 квартал 2010 р. на суму 2 717 870,00 грн.;

- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого платником податку занижено податок на прибуток на загальну суму 61 427,00 грн., в тому числі по кварталах: 1 квартал 2010 р. на суму 8 237,00 грн., 2 квартал 2010 р. на суму 29 870,00 грн., 4 квартал 2010 р. на суму 23 320,00 грн.;

- пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого платником податку занижено податок на прибуток на загальну суму 7 142,00 грн., в тому числі по кварталах: 4 квартал 2009 р. на суму 803,00 грн., 4 квартал 2010 р. на суму 2 303,00 грн., 1 квартал 2011 р. на суму 2 075,00 грн., 4 квартал 2011 р. на суму 1 961,00 грн.;

- пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого, платником податку занижено податок на прибуток на загальну суму 14 708,00 грн., у тому числі по кварталах: 4 квартал 2009 р. на суму 1 283,00 грн., 1 квартал 2010 р. на суму 2 025,00 грн., 2 квартал 2010 р. на суму 1 349,00 грн., 3 квартал 2010 р. на суму 2 024,00 грн., 4 квартал 2010 р. на суму 1 350,00 грн., 1 квартал 2011 р. на суму 1 695,00 грн., 2 квартал 2011 р. на суму 3 697,00 грн., 3 квартал 2011 р. на суму 1 285,00 грн.;

- пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого платником податку занижено податок на прибуток на загальну суму 56 963,00 грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2010 р. на суму 24 500,00 грн., 2 квартал 2010 р. на суму 32 463,00 грн.;

- пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13 205,00 грн., в тому числі в 2 кварталі 2011 року на суму 13 205,00 грн.;

- п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємством» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) платником податку занижено валовий дохід за 2009 рік на суму 237 031,00 грн., в тому числі в 4 кварталі 2009 р. на суму 237 031,00 грн.;

- пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14; п. 163.1 ст. 163; п. 164.1 ст. 164; пп. 164.2.18 (пп. 164.2.19) п. 164.2 ст. 164; пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168; пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168; п. 173.8 ст. 173; пп. «а» п. 171.2 ст. 171; пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 616 834,48 грн.;

- пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 та п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (з змінами та доповненнями) в результаті чого не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 4 620,16 грн. з нарахованого та виплаченого платнику податку доходу.

22 листопада 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 1917/2250/36530657 від 16 листопада 2012 року.

Висновком відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 29 листопада 2012 року № 9647/10/22-50, з висновку акта перевірки № 1917/2250/36530657 від 16 листопада 2012 року виключено порушення вимог пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємством» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та п. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого платником податку занижено податок на прибуток на загальну суму 14 708,00 грн.; інші порушення, викладені в висновку акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 16 листопада 2012 року № 1917/2250/36530657 залишені без змін.

04 грудня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 1917/2250/36530657 від 16 листопада 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0010542250, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємством» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 3 862 739,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 3 093 639,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 769 100,00 грн.

04 грудня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 1917/2250/36530657 від 16 листопада 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення № 21301750, яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 127.1 ст. 127 та п. 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення вимог п. 1.2 та п. 1.15 ст. 1, п. 12.1 ст. 12 та п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (із змінами та доповненнями), пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14; п. 163.1 ст. 163; п. 164.1 ст. 164; пп. 164.2.18 (пп. 164.2.19) п. 164.2 ст. 164; пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168; пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168; п. 173.8 ст. 173; пп. «а» п. 171.2 ст. 171; пп. «а» п. 176.2 ст. 176 та пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (з змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 765 425,05 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 621 454,64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 143 970,41 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПА у м. Києві, яка своїми рішеннями від 18 лютого 2013 року № 1628/10/12-1-03, № 1638/10/12-3-03 його скарги залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Повного товариства «Золотий ломбард «Фінансовий супермаркет «АРІС і компанія», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 334/94-ВР), Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 889-IV) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні вказаної справи суд виходить з наступного.

Пунктом 1.2 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 квітня 2005 р. № 3981, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 травня 2005 р. за № 565/10845 визначено, що ломбард - це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду; фінансовий кредит ломбарду - надання ломбардом коштів у позику, забезпечених заставою, на визначений строк та під процент.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивач здійснював надання кредитів фізичним особам готівкою під заставу майна на певний строк і під процент.

Зазначені операції, що не заперечувалося представниками позивача, відображені на балансовому рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». По дебету здійснюється надання фінансових кредитів, по кредиту їх повернення або списання.

Згідно картки рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» ПТ «ЗЛ «ФС «АРІС і компанія» за 2 півріччя 2009 року були надані кредити в сумі 529 654,65 грн. (відображені по дебету ) списані по кредиту цього рахунку в сумі 529 654,65 грн.

Згідно інвентаризаційної відомості надані кредити в сумі 529 654,65 грн. станом на 31.12.2009 року не погашені.

У зв'язку з тим, що в бухгалтерському обліку заборгованість фізичних осіб по отриманим кредитам у сумі 529 654,65 грн. перед ПТ «ЗЛ «ФС «АРІС і компанія» відсутня, а по інвентаризаційній відомості ці кредити не погашені, заставне майно залишається у власності платника податку.

Таким чином, заставне майно, враховане по дебету позабалансового рахунку 06.1 «Майно, отримане у заставу» зменшується при його списанні внаслідок погашення дебіторської заборгованості за наданими фінансовими кредитами (балансовий рахунок 377). Зменшення (зняття) заставного майна, яке не повертається, відображається по кредиту позабалансовому рахунку 06.1.

При цьому, на позабалансовому рахунку позивача обліковується оціночна вартість заставного майна, яка по списаним кредитам складає 948 125,00 грн.

Зняте з позабалансового рахунку майно оприбутковується по дебету балансового рахунку 281 «Товари на складі».

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином, на думку суду, позивачем протиправно не включено до складу валових доходів приріст балансової вартості запасів.

Отже, в порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону 334/94-ВР, платником податку занижено валовий дохід за 2009 рік на суму 948 125,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік на суму 237 031, 00 грн.

Також, згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості за 2010 рік по дебету позабалансового рахунку 06 «Гарантії за забезпечення отримані» відображено оціночну вартість отриманого майна в сумі 717 597,19 грн., по кредиту відображено майно, яке зняте з позабалансового обліку як забезпечення виконання зобов'язань в сумі 124 144,08 грн.

Згідно зведеної інвентаризаційної відомості за 2010 рік оціночна вартість заставленого майна по виданим кредитам складає 6 138 387,81 грн., оціночна вартість за погашеними договорами складає 5 013 798,36 грн., інкасовано майна оціночною вартістю на 561 036,49 грн.

Податковим органом за результатами співставлення позабалансового рахунку 06 «Гарантії за забезпечення отримані» та зведеної інвентаризаційної відомості за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. встановлені розбіжності оціночної вартості заставленого майна по виданим кредитам на суму 5 420 790,00 грн. (6 138 387,81 грн. - 717 597,19 грн.) та - оціночної вартості майна, яке зняте з позабалансового обліку як забезпечення виконання зобов'язань на суму 5 450 690,00 грн. (5 013 798,36 грн. + 561 036,49 грн. - 124 144,08 грн.).

Визначення валового доходу в такий спосіб відповідачем, на думку суду, є правомірним, з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 1.23 ст. 1 Закону № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України (зі змінами та доповненнями) визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Також, в пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, але не виключно у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону.

Таким чином, в 2010 році ПТ «ЗЛ «ФС «АРІС і компанія» безоплатно отримано товар на суму 5 420 790,00 грн. та - безповоротну фінансову допомогу на суму 5 450 690,00 грн., що підтверджується аналізом письмових доказів, наданих сторонами суду, в результаті чого позивачем занижено скориговані валові доходи за вказаний період на суму 10 871 480,00 грн., а отже, занижено податок на прибуток на загальну суму 2 717 870,00 грн.

Щодо висновків відповідача про правомірність віднесення до складу валових витрат, витрат понесених підприємством позивача за консультаційні послуги, надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на загальну суму 227 850,00 грн., суд зазначає наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем та вказаною вище фізичною особою-підприємцем були укладені договори № 1 від 20.01.2010 р. та № 1 від 05.04.2010 р. про надання консультування з питань комерційної діяльності та управління. Згідно з їх умовами, ПТ «ЗЛ «ФС «АРІС і компанія» виступає замовником, а ФОП ОСОБА_1 - виконавцем.

Предметами договорів є надання виконавцем замовнику консультацій (письмових консультацій) з питань комерційної діяльності та управління у вигляді семінару, корпоративного семінару - тренінгу чи індивідуального консультування.

Їх загальна вартість за договорами становила відповідно 98 000,00 грн. та 115 900 грн.

За наслідками виконання договорів, між сторонами були складені акти приймання консультувань (надання послуг) від 29.01.2010 р., 26.02.2010 р., 31.03.2010 р., 05.05.2010 р., 04.06.2010 р., 30.06.2010 р.

Окрім цього, між позивачем та вказаною фізичною особою-підприємцем 11.05.2010 р. було укладено договір № б/н про надання послуг з підбору приміщення, за яким вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги.

На підставі вказаного договору, сторонами складені акти про надані послуги від 31.05.2010 р. та 30.06.2010 р., загальна вартість яких склала 14 000,00 грн. Згідно цих актів, ФОП ОСОБА_1 підбиралися приміщення для відкриття підрозділу.

Грошові кошти по вищенаведених послугах виплачено готівкою через касу центрального відділення ПТ «ЗЛ «ФС «АРІС і компанія» на загальну суму 218 450,00 грн.

Проте, суд критично ставиться до наведених вище документів, як підстави для формування валових витрат позивача.

Так, засновниками позивача є ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), яка в статутному капіталі володіє часткою в розмірі 24,5%, та ТОВ «Фінансовий супермаркет «АРІС» і Компанія» (код ЄДРПОУ 32709295), яке в статутному капіталі володіє часткою в розмірі 75,5%.

В п. 1.26. ст. 1 Закону № 334/94-ВР зазначено, що пов'язана особа є особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Отже, позивач та ФОП ОСОБА_1 є пов'язаними особами.

Також, згідно наданих до перевірки документів, структури валових витрат, балансового рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», видаткових касових ордерів, встановлено відсутність інформації про конкретні отримані ПТ «ЗЛ «ФС «АРІС і компанія» письмові консультаційні послуги, як це передбачено в договорах консультаційних послуг (вид послуг, організація проведення послуг, кількість присутніх, звітні дані, прогнозні дані, перелік наданих на розгляд приміщень, план приміщень, одиниці виміру, джерела згідно яких надавались послуги та інше).

Надані позивачем копії актів прийому-передачі виконаних робіт, які будучи первинними документами та підставою формування валових витрат у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, також не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV та складені з порушенням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88), оскільки не містять даних щодо обсягів наданих робіт (послуг), змісту наданих робіт (послуг).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. l, пп. 2.1 п. 2 Положення № 88, де первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог п. 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Таких належних первинних бухгалтерських документів та доказів надання ФОП ОСОБА_1 письмових консультаційних послуг, позивачем не надано.

Отже, вищенаведені факти та обставини дають підстави суду вважати про порушення позивачем вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, в результаті чого останнім завищено валові витрати на загальну суму 227 850,00 грн., та як наслідок протиправно занижено податок на прибуток підприємств у розмірі 56 963,00 грн.

Щодо порушень, викладених в п. 3.5.1 «Перевірка правильності обчислення та своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб» Акту № 1917/2250/36530657 від 16 листопада 2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (тобто, статей 1046-1053 цієї глави щодо позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, тому протягом строку дії договору фінансового кредиту, згідно норм чинного законодавства, не розглядається як оподатковуваний дохід фізичної особи, яка одержала таку позику.

Крім того, згідно із ст. 575 ЦК України у ломбардів позика під заставу є закладом, який передається заставодавцем лише у володіння заставодержателя (ломбарда - позикодавця), а за самим заставодавцем зберігається право користування і розпорядження предметами застави (ст. 586 ЦК України), тобто власник закладених речей не втрачає права власності на них. Крім того, згідно із ст. 589 ЦКУ заставодержатель у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, додатково набуває право звернення стягнення на предмет застави. Тобто, позивач як протягом дії договору застави (закладу), так і після його закінчення, не є власником закладених речей. Він тільки має право володіти закладеними речами протягом дії договору застави, а при невиконанні умов договору заставодавцем, набуває права на їх реалізацію та за рахунок одержаної від продажу суми може задовольнити в повному обсязі свою вимогу, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором, та покрити свої витрати, пов'язані з невиконанням заставодавцем договору.

Тобто, під час реалізації закладеного майна ломбард, на підставі визначених договором позики умов, продає майно, яке на праві власності належить заставодавцю.

Разом з тим, відповідно до пп. 164.2.18 (пп. 164.2.19) п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

З матеріалів адміністративної справи та письмових доказів вбачається, що позивач у разі неповернення суми грошових коштів, реалізовував предмети застави у вигляді виробів із дорогоцінних металів (або їх лому), у зв'язку із чим у фізичної особи-позичальника виникає оподатковуваний дохід у вигляді основної суми кредиту, що залишилася неповернутою позивачу.

Отже, такий дохід позичальника має форму відповідної суми грошових коштів від реалізації заставленого предмету майна, що належало заставодавцю, а позивач, як податковий агент, зобов'язаний нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб, і направляти податковому органу звітність за формою № 1-ДФ, з урахуванням того, що така його діяльність є супутніми послугами ломбарду, яка визначена Положенням про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26.04.2005 р. № 3981, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.05.2005 р. за № 565/10845.

Таким чином, податковим органом правомірно визначено ПТ «ЗЛ «ФС «АРІС і компанія», як податковому агенту, суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 616 834,48 грн., виходячи з суми непогашеної позики у розмірі 4 112 229,85 грн. (в т.ч. сума кредиту, сума за користування та сума пені), що відповідає вимогам п. 1.2 та п. 1.15 ст. 1, п. 12.1 ст. 12 та п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. за № 889-IV (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та пп. 14.1.180 п. 1.14 ст. 14; п. 163.1 ст. 163; п. 164.1 ст. 164; пп. 164.2.18 (пп. 164.2.19) п. 164.2 ст. 164; пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168; пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168; п. 173.8 ст. 173; п. «а» п. 171.2 ст. 171; п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, за період з 4 кв. 2009 року по 2 кв. 2012 року.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0010542250, № 21301750 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому є правомірними.

Окрім цього, доводи позивача щодо задоволення його скарги в порядку п. 56.9 ст. 56 ПК України, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до вимог вищевказаної правової норми її застосування можливо лише у разі не надіслання податковим органом вмотивованого рішення упродовж 20-денного строку, або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу.

Відповідно до вимог п. 56.13 ст. 56 ПК України у разі коли останній день строків, зазначених у ст. 56 ПК України припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Як підтверджено матеріалами справи рішеннями № 9118/10/12-314 та № 9104/10/12-114 від 28.12.2012 р. відповідач продовжив строки розгляду скарг позивача відповідно по 16.02.2013 р. та по 17.02.2013 р. (включно).

Приймаючи до уваги те, що 16-17.02.2013 припадали на вихідні дні (субота-неділя), ДПС у місті Києві правомірно у перший робочий день, тобто 18.02.2013 р. були надіслані рішення про результати розгляду первинних скарг за №№ 1638/10/12-3-03, 1628/10/12-1-03, що повністю відповідає вимогам п. 56.13 ст. 56 ПК України, тобто в строк продовжений за рішенням керівника контролюючого органу, а тому з цих підстав скарга позивача не може вважатися задоволеною.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Повного товариства «Золотий ломбард «Фінансовий супермаркет «АРІС і компанія» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко