Ухвала

від 26.01.2015 по справі 826/3633/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року м. Київ К/800/51323/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року

у справі № 826/3633/13-а

за позовом Повного товариства «Золотий ломбард «Фінансовий супермаркет «АРІС і Компанія»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Повне товариство «Золотий ломбард «Фінансовий супермаркет «АРІС і Компанія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2013 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.12.2012 року №0010542250.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року задоволено клопотання позивача. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2013 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 04.12.2012 року №21301750 та залишено позовну заяву у вказаній частині без розгляду.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представники позивача проти касаційної скарги заперечували та просили у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки Повного товариства «Золотий ломбард «Фінансовий супермаркет «АРІС і компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, відповідачем складено акт 16.11.2012 року № 1917/2250/36530657, яким встановлено порушення: - пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті занижено податок на прибуток на загальну суму 2 717 870, 00 грн., - п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 61 427, 00 грн., - пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7 142, 00 грн.; - пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14 708, 00 грн.; - пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 56 963, 00 грн.; - пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13 205, 00 грн., - п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємством», в результаті чого занижено валовий дохід за 2009 рік на суму 237 031,00 грн.

На підставі даного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04.12.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 3 862 739,00 грн., з якої за основним платежем - 3 093 639, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 769 100, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним в результаті допущених порушень платником податку.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції частково, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20 жовтня 1999 року №246, придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Тобто, обов'язковою ознакою запасів є їх перебування у власності платника податку.

В силу п. 1.2 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26.04.2005 року №3981, ломбардом є фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду; фінансовий кредит ломбарду - надання ломбардом коштів у позику, забезпечених заставою, на визначений строк та під процент.

Відповідно до ч. 2 ст. 575 Цивільного кодексу України закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював господарські операції з надання кредитів фізичним особам готівкою під заставу майна на певний строк і під процент. Вказані операції відображалися ПТ «Золотий ломбард» на балансовому рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Згідно картки рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» ПТ «Золотий ломбард» за 2 півріччя 2009 року були надані кредити в сумі 529 654, 65 грн. (відображені по дебету) списані по кредиту цього рахунку в сумі 529 654, 65 грн. При цьому надані кредити в сумі 529 654, 65 грн. станом на 31.12.2009 року не погашені.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанцій, зокрема, виходив з того, що у зв'язку з тим, що в бухгалтерському обліку заборгованість фізичних осіб по отриманим кредитам у сумі 529 654, 65 грн. перед позивачем відсутня, а по інвентаризаційній відомості ці кредити не погашені, заставне майно залишається у власності платника податку. При цьому, на позабалансовому рахунку Позивача обліковується оціночна вартість заставного майна, яка по списаним кредитам складає 948 125, 00 грн. Зняте з позабалансового рахунку майно оприбутковується по дебету балансового рахунку 281 «Товари на складі».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за змістом договорів, які укладалися позивачем з фізичними особами, забезпечення виконання зобов'язання здійснювалося за допомогою використання одного з видів застави - закладу.

Таким чином, аналіз наведених норм та встановлені обставини справи дають підстави для висновку про те, що заклад як вид застави не передбачає передачу права власності на заставлене майно заставодержателю, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у позивача правових підстав для відображення витрат, понесених у зв'язку зі зберіганням заставленого майна, у податковому обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про заниження валового доходу позивачем за 2009 рік на суму 948 125, 00 грн.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

В силу п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про заставу» якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наявності розбіжностей між позабалансовим рахунком 06 «Гарантії за забезпечення отримані» та зведеної інвентаризаційної відомості щодо оціночної вартості заставленого майна по виданих кредитах та оціночної вартості майна, яке знято з позабалансового обліку як забезпечення виконання зобов'язань.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач отримував кошти за кредитно-заставними операціями при здійсненні ломбардної діяльності за договорами фінансових кредитів за 2010 рік.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги на суму 5 450 690, 00 грн. та безоплатно наданих товарів на суму 5 420 790, 00 грн., є безпідставним.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договори надання консультування з питань комерційної діяльності та управління та договір про надання послуг з підбору приміщення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виконання даних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, грошові кошти по вищенаведених послугах виплачено готівкою через касу центрального відділення ПТ «Золотий ломбард».

Слід зазначити, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв'язку із тим, що позивач та його контрагент є пов'язаними особами в розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є помилковим, оскільки не позбавляє права позивача можливості отримання відповідних послуг за укладеними договорами.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про неправомірність віднесення до складу валових витрат витрат, понесених позивачем за отримані послуги, є необгрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для збільшення позивачу суми податку на прибуток, є помилковим.

Отже, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230 КАС України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року у справі № 826/3633/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук